3.2.1.1. Початок діалогу

Способів розпочати розмову є багато. І кожен учитель безумовно, має в своєму арсеналі декілька випробуваних медодів. Але всі вони зводяться до чотирьох основних прийомів.

Метод зняття напруги. Суть методу полягає в тому, щоб сказати співрозмовнику щось приємне, зробити опосередковано комплімент (але не учню як особистості, а продукту його праці). При цьому можна вдатися до жартів, залучити дотепність. Головне - уникати будь-яких виявів зневаги, гордування. Наприклад: "Невже все це ви зробили своїми руками?", "Ти мабуть дуже любиш книги, що вони такі охайні?", "Та в тебе просто талант до малювання. А фантазія, фантазія яка. Цікаво, чи на альбомних листках у тебе теж так би гарно вийшло, як у класному зошиті?", "Я зачарований твоїми голосовими здібностями...". Цей метод дає можливість скоротити дистанцію відчуженості.

Метод "зачеплення" дозволяє ввійти в контакт зі співрозмовником на основі введення в розмову невеликих подій, порівнянь, особистих вражень, анекдотичних випадків, незвичайних запитань. Тут важливо ніби спіймати співрозмовника на гачок цікавості з його боку, а потім викласти суть запитання, пов'язавши його з темою запланованої бесіди. Для цього потрібно знати, чим захоплюється співрозмовник, які проблеми в нього є тощо. Наприклад, учитель знає, що Іваненко захоплюється боксом і відвідує спортивну школу, але вчиться дуже погано. Розмову з учнем можна розпочати з цікавих фактів спортивної і наукової кар'єри братів Кличко.

Метод стимулювання уяви є ефективним у випадку, коли співрозмовник наділений неабиякою ерудицією і фантазією. Метод передбачає реалізацію низки запитань з нетрадиційними варіантами їх розв'язання.

Метод прямого підходу нерідко називають методом лобової атаки. Суть його полягає в тому, що співрозмовник зразу ж переходить до конкретних запитань. До цього методу вдаються, коли необхідно розв'язати невідкладні завдання. Крім цього, необхідно дотримуватися певних положень:

- намагатися поставити себе на місце співрозмовника;

- виявляти увагу до думки й інтересів співрозмовника;

- намагатися бути вдячним слухачем;

- розпочати розмову доцільно зі звернення за порадою;

- фрази повинні бути чіткими, стислими й змістовними;

- краще звертатися до учня на ім'я і на "Ви".

Отже, вміння вчителя ефективно побудувати діалог з учнем уможливлює застосування найбільш емоційно насичених і дієвих засобів впливу.

3.2.1.2. Передача інформації під час діалогу

Мета цієї частини діалогу полягає в передаванні запланованих відомостей, у виявленні мотивацій співрозмовників, у перевірці їх позицій, а також у прогнозуванні своїх подальших дій.

Для того, щоб діалог на цій стадії був успішним, потрібно володіти технікою постановки запитань і розвиненими прийомами слухання, які вимагають педагогічного такту і зосередженості.

Є п'ять основних груп запитань: закриті, відкриті, риторичні, запитання для обмірковування, переломні запитання.

Закриті запитання - це запитання, на які очікується відповідь "так" або "ні". Метою запитань цього типу є отримання від учня короткої, чіткої, аргументованої відповіді стверджувального чи заперечувального характеру. Наприклад: "Ви готові сьогодні до уроку?".

Відкриті запитання - це запитання ("що", "коли", "де", "як", "з якою метою", "чому", "скільки"), які вимагають розгорнутої відповіді. До відкитих запитань вдаються з метою отримання додаткової інформації, з'ясування реальних мотивів поведінки учня і його позицій у розмові. Ефективність діалогу залежить від готовності учня передати інформацію, про яку запитують. Відкриті запитання вимагають від вчителя простежити, щоб відповіді учня не виходили за межі теми і не перетворилися на довгий монолог. У крайньому випадку психологи рекомендують дочекатися паузи і ввічливо, без натиску повернути співрозмовника до початкової теми обговорення.

Риторичні запитання - це конкретні, чіткі, короткі запитання ("До яких пір...", "Як довго...", "Коли..."), які не потребують відповіді і метою яких є підкріплення своєї позиції з боку учасника діалогу шляхом загострення обговорюваної тези.

Запитання для обмірковування задаються для того, щоб почути короткий висновок із сказаного раніше, внести поправку до сформульованої позиції, створити атмосферу взаєморозуміння. Наприклад: "Якщо я правильно тебе зрозуміла, то ти вважаєш, що ...". До цих запитань вдаються, щоб конкретизувати позиції співрозмовників, зняти невизначеності у висловленнях.

Переломні запитання допомагають підтримувати діалог у необхідному руслі. Ці запитання задаються тоді, коли вчитель відчув, що учень явно наполягає на своїй думці і виникла необхідність перехопити ініціативу, спрямувати розмову в потрібному для вчителя напрямку.

Отже, на цій стадії діалогу інформацію доцільно передавати співрозмовнику

а) наочно;

б) вказувати на джерело інформації;

в) висловлюватися зрозуміло і доступно;

г) уважно спостерігати за реакцією співрозмовника;

д) комбінувати види запитань;

ж) слідкувати, щоб діалог не перетворився у монолог.