3.1.4.2. Закон асоціацій

Цей закон свідчить, що найкраще сприймається та запам'ятовується інформація, яку учень може пов'язати з уже йому відомою або частково засвоєною ним раніше.

Коли обговорюється конкретне питання, у свідомості учня домінує певне слово - так званий домінант. Воно спричинює появу асоціантів. Найтиповішими є такі інформаційні ланцюжки:

- ціле - частина;

- загальне - спеціальне;

- рід - вид;

- поняття - типова ознака;

- діяч - дія - результат - наслідки.

Асоціативні пари полегшують складання лекції. Вони стають своєрідним кліше, де перше слово веде за собою наступне. Асоціанти можуть створювати ланцюжки за ознакою подібності ситуацій, подібності змісту і навіть на основі закінчень слів, що римуються. У народі давно це в моді: "Хто рано встає, тому бог дає", "Рости великий - не будь дикий" тощо. Вони запам'ятовуються назавжди і передаються з покоління в покоління.

3.1.4.3. Закон сенсорності

Сенсорна інформація, тобто та, в опрацюванні якої задіяні органи чуття, запам'ятовується краще, ніж абстрактна.

Не даремно стільки уваги приділяється в освітніх навчальних закладах проблемі наочності.

Мета наочності полягає в психологічному феномені, що називається "ефект іррадіації краси" і передбачає поширення позитивного естетичного впливу гарної наочності на суху, затеоретизовану інформацію.

Проте при використанні наочних матеріалів слід керуватися правилом: "покажи об'єкт в дії", дотримування якого допомагає учню краще засвоїти навчальний матеріал. Тобто вчитель повинен прокоментувати зв'язок ілюстрованого матеріалу з теоретичним, пов'язати його з реальністю.

3.1.4.4. Закон структурної чіткості

Усна чи письмова навчальна інформація повинна бути чітко структурованою з виділенням основних елементів, встановлення зв'язку між ними, дотримання порядку і логіки викладу фактів.

Порушення цього закону викладачем спричинює утруднення у засвоєнні учнями навчальної інформації.

До того ж, потрібно пам'ятати про такий прийом подачі навчальної інформації, як її повторення. Те, про що говорилося на початку лекції, потрібно повторити наприкінці, узагальнюючи таким чином усе вище сказане.

3.2. ДІАДИЧНЕ педагогічне спілкування

Діадичне (особистісно орієнтоване) педагогічне спілкування полягає в індивідуальній взаємодії вчителя з учнем, тобто спілкування віч-на-віч на основі принципів гуманізму (людяності). Від уміння налагоджувати діалогічні стосунки залежить передусім реалізація творчого, особистісно-рівноправного спілкування вчителя і учня. Формою вираження діадичного спілкування є діалог.

3.2.1. Діалог

Діалог - двостороння імпровізаційна розмова, під час якої партнери спілкуються обмінюючись думками.

Під діалогом психологи розуміють різноманітні форми обміну інформацією, навчання, активізації мислення, загального пошуку істини, взаємосприймання і взаємодії, інформаційної і духовної переорієнтації та збагачування особистості.

Головним правилом діалогу є дотримування послідовності: потрібно намагатися, щоб кожен його учасник мав змогу висловити свою думку.

Успішність протікання діалогу залежить від рівня соціально-педагогічної чутливості, спостережливості, проникливості й емпатії.

У структурі діалогу прийнято виділяти п'ять стадій: початок, передача інформації, аргументація, спростування доказів співрозмовника, прийняття рішення. Схарактеризуємо їх.