4.6. Усвідомлюваний і неусвідомлюваний педагогічний вплив у спілкуванні

Під усвідомлюваним (навмисним) педагогічним спілкуванням розуміють такі мовні і немовні акти поведінки вчителя, які той свідомо будує і сприймає як засоби виховного впливу Ці засоби прямо чи опосередковано спрямовані на формування особистості учня чи міжособистісних відносин.

Під неусвідомлюваним (ненавмисним) педагогічним спілкуванням слід розглядати такі акти поведінки вчителя, які не усвідомлюються ним як засоби виховного впливу.

Поняття "педагогічний вплив" передбачає вивчення переважно усвідомлених, навмисних його виявів, що традиційно описуються як складові власне педагогічного чи професійно-педагогічного спілкування. На думку О.О.Леонтьєва, педагогічне спілкування завжди виконує певні педагогічні функції і спрямоване не тільки на створення сприятливого психологічного клімату, але й на будь-яку іншу психологічну оптимізацію навчальної діяльності (Леонтьєв О.О., 1979).

На навмисність і цілеспрямованість педагогічного спілкування вказує і В.А.Кан-Калік, який розглядає професійно-педагогічне спілкування як систему органічної свідомо-психологічної взаємодії вчителя та учнів, змістом якої є обмін інформацією, акти виховного впливу, організація взаємостосунків за допомогою різноманітних комунікативних засобів (Кан-Калік В.А., 1987).

Психологи вважають, що чим вищий рівень педагогічної майстерності, тим ширшою є зона усвідомлення педагогом своїх вчинків і помислів як актів педагогічної взаємодії, тим ширшим і багатішим є його репертуар.

Отже, у педагогічній взаємодії своєрідно поєднуються як навмисні, цілеспрямовані, усвідомлювані, так і стихійні, ненавмисні, не усвідомлювані педагогом впливи на учнів.

ВИСНОВКИ

1. Психоогогічний вплив у процесі педагогічного спілкування - це діяння на психічний стан, почуття, думки та вчинки за допомогою вербальних, паралінгвістичних і невербальних психологічних засобів з метою змінення поведінки, почуттів чи поглядів учня. Психологічний вплив може бути однобічним або двобічним. Метою будь-якого психологічного впливу в педагогічному спілкуванні є завжди задоволення власних потреб і мотивів за допомогою інших або за їхнім посередництвом. Комунікативні дії вчителя під час педагогічного спілкування за характером впливу на учня поділяються на когнітивні, емоційні та поведінкові.

2. До когнітивних засобів впливу належать переконання та пояснення, метою яких є зміна свідомості та знань учня. Переконання у соціально-педагогічній взаємодії - це засіб організованого, свідомого, аргументованого психологічного впливу на психіку учня (колектив учнів), його думки і логіку з метою їх зміни. Пояснення як засіб впливу під час педагогічного спілкування здійснюється з метою культивування розумної поведінки учня як умови становлення основ моральності та усталених форм поведінки.

3. Емоційні засоби психологічного впливу викликають і підтримують в учнів на підсвідомому рівні певні емоційні стани, які полегшують або ускладнюють педагогічне спілкування. До них належать: заражування, навіювання, наслідування. Основними видами засобів впливу є: вербальне - невербальне, пряме - опосередковане, навмисне - ненавмисне, індивідуальне - колективне, вибіркове, комбіноване, змішане тощо.

4. Поведінкові засоби психологічного впливу під час педагогічного спілкування спрямовані безпосередньо на вчинки, поведінку учня. Вони змушують учня діяти тим чи іншим чином за допомогою позитивного чи негативного підкріплення. На відміну від попередніх засобів впливу, учень спочатку здійснює певний вчинок і тільки потім усвідомлює його корисність чи шкідливість. До головних поведінкових засобів впливу відносять: заохочування, підтримку, покарання, перепочинок (тимчасове ухилення). Види заохочувань: схвалення, похвала, подяка, нагорода, відповідальне доручення, моральна підтримка у складній ситуації, виявлення довір'я й захоплення, піклування й уваги, пробачення поганого вчинку.

5. Оцінні судження й впливи у ситуації опитування класифікуються так: 1) відсутність оцінки, опосередкована оцінка, невизначена оцінка; 2) негативні оцінки, утворені: зауваженням, запереченням, засудженням з елементами сарказму, доріканням, погрозами, нотаціями; 3) позитивні оцінки, утворені: згодою, схваленням. Усі види оцінних звернень під час уроку взаємопов'язані між собою, підпорядковані одне одному та мають не тільки твірну, але й руйнівну спрямованість.

6. Під усвідомлюваним (навмисним) педагогічним спілкуванням розуміють такі мовні і немовні акти поведінки вчителя, які той свідомо будує і сприймає як засоби виховного впливу. Ці засоби прямо чи опосередковано спрямовані на формування особистості учня чи міжособистісних відносин. Під неусвідомлюваним (ненавмисним), навпаки, які не усвідомлюються ним як засоби виховного впливу. Поняття "педагогічний вплив" передбачає вивчення переважно усвідомлених, навмисних його виявів.

Основні поняття

Зараження

Навіювання

Наслідування

Переконання

Покарання

Запитання для самоперевірки

Що таке психологогічний вплив у процесі педагогічного спілкування?

Які ви знаєте вербальні засоби вливу?

Назвіть паралінгвістичні засоби вливу.

Які засоби вливу належать до невербальних?

Яку мету переслідує психологічний вплив у педагогічному спілкуванні?

Схарактеризуйте когнітивні засоби психологічного впливу.

Розкрийте суть феномену переконання.

Яке розуміння вкладають у феномен пояснення?

Дайте характеристику емоційних засобів психологічного впливу.

Які способи реалізації такого психологічного впливу, як заражування?

Що мають на увазі під таким психологічним впливом, як навіювання?

Які способи реалізації такого психологічного впливу, як наслідування?

Назвіть поведінкові засоби психологічного впливу.

Що мають на увазі під таким психологічним впливом, як заохочування?

Що таке психологічна підтримка?

За яких умов здійснюється такий психологічний вплив, як покарання?

Які способи реалізації такого психологічного впливу, як психологічна вимога?

Дайте характеристику оцінних впливів у ситуації опитування.

Схарактеризуйте навмисні і ненавмисні психологічні впливи.

Завдання для самостійної роботи

Складання тез за книгою:

Нельсен Д., Лот Л., Глен С. Воспитание без наказания. - М., 1997.

Література

- основна:

Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М., 1977.

Ананьев Б.Г. Проблемы интелектуального и культурного развития студенчества. Человек и общество. - Л., 1973.

Бехтерев В.М. Избранные труды по психологии личности: В 2-х т. - СПб., 1999.

Виглсуорт Марта Ф. Вилли и его друзья: руководство по созданию метафор для развития у ребенка чувства собственного достоинства. - Воронеж, 1995.

Воспитание с любовью и логикой. - М., 1995.

Карпова С.Н., Лысюк Л.Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. - М., 1986.

Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. - СПб., 2003.

Леви В. Нестандартный ребенок. - М., 1989.

Немов Р.С. Психология образования. Ч.2. - М., 1995.

Нельсен Д., Лот Л., Глен С. Воспитание без наказания. - М., 1997.

Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - К., 1990.

Психология. Учебник /Под ред. А.А.Крылова. Гл.17. - М., 2000.

Психология личности: Словарь-справочник. - К., 2001.

Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика. - СПб., 2000.

Соловейчик С. Педагогика для всех. - М., 1989.

Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. - М., 1991.

Цуканова Е.В. Психологические трудности межличностного общения. - К., 1985.

Цуканова Е.В. Влияние межличностных отношений на процесс общения в условиях совместной деятельности //В кн.: Проблема общения в психологии. - М., 1981. - С. 148 - 167.

Шерковин Ю.А. Некоторые социально-психологические вопросы пропагандистского воздействия //Вопр. психол. - 1969. - № 4. - С. 134.

Шерковин Ю.А. Психология деятельности и способности человека. 2-е изд. перераб. и доп. - М., 1973.

Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. - Казань, 1991.

- додаткова:

Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1996.

Брудный А.А. К теории коммуникативного воздействия //Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. - М., 1977. - С. 32 - 50.

Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987.

Кондратьева С.В. Учитель - ученик. - М., 1984.

Кузьмина Н.В. Профессионализм деятельности преподавателя. - М., 1989.

Маркова А.К. Психология труда учителя: Кн. для уч. - М., 1993.

Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. - К., 1994.

Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг /Под ред. Парыгина Б.Д. - М., 1994.

Рыжов В.В. О взаимосвязи особенностей общения личности и ее социально-перцептивных характеристик /Вопр. психол., 1981. - № 2. - С. 58 - 67.

Сидоренко Э.В. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию //Психологические проблемы самореализации личности /Под ред. А.А.Крылова, Л.А.Коростылевой. - СПб., 1997.

Шерковин Ю.А. Психологические проблемы массовых информационных процессов. - М., 1973.

Шостром Э. Анти-Корнеги или человек-манипулятор /Пер. с англ. - М., 1994.

Яноушек Я. Коммуникация трех участников совместной деятельности //Проблема общения в психологии. - М., 1981.

Яценко Т.С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. - К., 1993.