Висновки
Лабораторно-практичні роботи посідають важливе місце серед методів викладення історії. Вони дозволяють учням проводити під керівництвом вчителя власні дослідження, що дає змогу учням самостійно робити висновки щодо певної проблеми. Робота з картою, документом, карикатурою, статистичними даними дозволяє учневі використовувати повноту набутих знань з історії та інших шкільних наук. Даний метод вимагає аналізу поданої інформації і співставлення її зі вже відомими фактами, що активізує абстрактне мислення.
Метод лабораторно-практичних занять широко розроблявся як іноземними методистами, так і вітчизняними. Ми спостерігаємо певні відмінності у підходах до його використання, але обидві школи зробили вагомі внески в проведення даних робіт. В наш час педагоги вдало поєднують їх розробки, що підвищує результативність використання лабораторно-практичних робіт.
Для вдалого використання даного методу важливо підібрати джерела, які б повністю відповідали поставленим вчителем завданням. Для цього методистами були розроблені чіткі критерії відбору, які враховують вікові особливості учнів, їх зацікавленість.
Не лише підбір джерел, а й методика проведення лабораторно-практичних робіт з історії вимагає врахування віку. Знання психологічних особливостей учнів дає змогу вчителю успішно контролювати хід заняття і попереджувати можливі проблеми.
В даній роботі ми проаналізували особливості проведення лабораторно-практичних занять в 9-х класах. В даному віці йде послаблення мотивації учнів в навчанні, але поряд з цим, необхідно підвищувати складність поставлених перед ними завдань, що часто суттєво ускладнює проведення уроків. Учні починають співставляти отриманні знання з власним досвідом, використовувати більш різноманітні способи вирішення проблем. Все це вимагає від педагога більшої індивідуалізації, творчого підходу до мотивації учнів.
Лабораторно-практичні роботи мають свої особливості щодо організації їх проведення. Даний вид робіт потребує більше часу, ніж простий виклад матеріалу, оскільки він направлений на самостійні висновки учня, на активізацію його власного мислення. Головне завдання цього методу полягає не в накопиченні фактичного матеріалу, а в розумінні суспільних процесів і в здатності використовувати досвід минулого в сучасності.
Проведення лабораторно-практичних робіт має велике значення. Вони мотивують учнів до навчання, оскільки дають змогу застосовувати отриманні теоретичні знання на практиці, дають змогу творчо підходити до вирішення поставлених завдань. Даний метод сприяє розвитку мислення учнів, оскільки вимагає не лише відтворення матеріалу, а загального розуміння процесів, що вивчаються, їх співставлення і виділення певних закономірностей. Застосовуючи його, активізується пізнавальна активність учнів.
Методичні додатки
План-конспект
Тема: «Кирило-Мефодіївське товариство – перша українська політична нелегальна організація».
Мета:
Визначити ідеї кирило-мефодіївців щодо об’єднання слов’янських народів у федерацію вільних держав-республік;
Розвивати в учнів вміння працювати з історичними документами, зіставляти інформацію з різних джерел, обґрунтовувати своє ставлення до них;
Виховання толерантного ставлення до думок інших людей.
Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь.
Обладнання: підручник Ф.Г. Гурченко, В.М. Мороко Історія України. – Київ: «Генеза». -2004 р. – с.66-73, документи: уривки з «Автобіографії» Миколи Костомарова (1875 р.), «Книги буття українського народу » Миколи Костомарова, «Начерків Конституції республіки» члена Кирило-мефодіївського товариства Георгія Андрузького(1850 р.).
Методи навчання: частково-пошуковий, проблемний.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація
ІІІ. Актуалізація опорних знань
ІV. Осмислення змісту й послідовності виконання завдань
Учням подаються документи:
З «Автобіографії» Миколи Костомарова 1875 р.
«Взаємність слов’янських народів у нашому уявленні не обмежувалось уже сферою науки та поезії, а почала уявлятися в образах, у яких, як нам здавалось, вона мала втілитися в майбутній історії. Мимоволі почав нам уявлятися федеративний устрій як найщасливіша течія суспільного життя слов’янських націй. Ми почали уявляти всі слов’янські народи, сполучені між собою у федерацію, як давньогрецькі республіки або Сполучені Штати Америки, щоб усе було в міцному зв’язку між собою, але кожна свято зберігала свою окрему автономію…
В усіх частинах федерації передбачалися однакові основні закони і права, рівність ваги, мір і монети, відсутність митниць і свобода торгівлі, загальне скасування кріпацтва й рабства: хоч би в якому воно було вигляді, єдина центральна влада, що відає зносинами поза союзом, військом і флотом, але повна автономія кожної частини відносно внутрішніх установ, внутрішнього управління, судочинства та народної освіти. Найближчим й найпевнішим шляхом для досягнення цієї мети в далекому майбутньому передбачалося виховання суспільства в дусі таких ідей… З цією метою з’явилася думка утворити товариство, завданням якого було б поширення ідей слов’янської взаємності – як шляхами виховання, так і шляхами літературними».
З «Книги буття українського народу» Миколи Костомарова 1846 р.
«10…Соломона, мудрішого зі всіх людей, Бог попустив у саме велике кепство – ідолопоклонство, аби люди зрозуміли, що хоч який буде розумний, а як стане самодержавно панувати, то одуріє…
76. І не любила Україна ні царя, ні пана, а скомпонувала собі козацтво єсть то істеє братство, куди кожний пристаючи, був братом других – чи був він преж того паном чи невольником, аби християнин, і були козаки між собою всі рівні, і старшини вибирались на раді і повинні були слугувати всім по слову Христовому, і жодної помпи панської і титулу не було між козаками…
82. А коли папи та єзуїти хотіли насильно повернуть Україну під свою власть, щоб українці – християни повірили буцім справді усе так і єсть, що папа каже, тоді на Україні з’явились братства…
88. Тоді Україна пристала до Московщини…
89. …Але скоро побачила Україна, що попалась у неволю, бо вона по своїй простоті не пізнала, що там був цар московський, а цар московський усе рівно було, що ідол і мучитель…
96. А німка цариця Катерина … востаннє доконала козацтво і волю, бо, одібравши тих, котрі були в України старшими, наділила їх панством і землями, понадавала їм вільну братію в ярмо і поробила одних панами, а других невольниками.
97. І пропала Україна. Але так здається…
108. Бо голос України не затих. І встане Україна з своєї могили, і знову озоветься до всіх братів своїх слов’ян, і почують крик її, і встане Словянщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцогства, ні сіятельства, ні превозходительства, ні пана, ні боярина, ні кріпака, ні холопа, ні в Московщині, ні в Польщі, ні в Україні, ні в Чехії, ні у хорутан, ні у сербів, ні у болгар.
109. Україна буде не підлеглою Річчю Посполитою в союзі слов’янськім…»
- «Начерки Конституції Республіки» члена Кирило-Мефодіївського товариства Георгія Андрузького 1850 р.
«У державі штатів: 1) Україна з Чорномор’ям, Галичиною та Кримом; 2) Польща з Познанню, Литвою і Жмуддю; 3) Бессарабія з Молдавією і Волощиною; 4) Остзея; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон[…]
Держава
Законодавчі збори, при них цензурний комітет
Державна Рада. Члени: президент республіки, віце, міністри, державний прокурор, президент зборів і президенти штатних його відділів[…]
Штат
… Над усіма цими і всілякими іншими (установами. – К.Б.) по цілому штату найвище відання має президент штату, який має віце-президентів і канцелярію. При цьому є цензурний комітет. Прокурор має право протестувати проти нього. »