Лекція № 4-5 мовні значення семантика

МЕТА: ознайомити студентів з такою галуззю мовознавства, як семантика, сформувати розуміння мовних значень, їх класифікаційних типів, поглибити знання про лексичне й граматичне значення слова.

ПЛАН

1. Мовні значення, їх типи, структура.

2. Семантична структура та її конструкти

3. Різні аспекти дослідження мовних значень.

4. Відображальна функція мови.

5.Теорія мовної відносності.

Слово семантика походить від грецького слова semantikos (означаючий). Семантика (або семасіологія) – наука про значення слів, словосполучень, різних типів речень, про їхнє співвідношення до денотатів (позначуваних явищ, предметів).

Значення слова – відношення слова до поняття через різні форми конкретних виявів цього відношення.

В.В.Виноградов твердив, що значення слова визначається не лише пов’язаністю з поняттям, але й зумовленістю законами сполучуваності словесних знаків.

У загальному своєму вигляді значення слова виступає ще під назвою семантема.

Значення слова, в більшості, побудовано так, що являє собою комплексно організовану одиницю. Її складники також виступають відносно самостійними, самодостатніми одиницями і співвідносяться між собою по-різному: то як широкі та вужчі, то як дальші та ближчі.

Учені виділяють 3 складники (інгредієнти) значення:

1) логіко-предметний зміст, закріплений за даним звуковим комплексом;

2) закономірності та своєрідність граматичних засобів у мові, якими реалізується це логічно-предметне значення слова;

3) співвідношення зв’язків слова з усією семантичною системою словника, обов’язковим елементом якого є це значення .

На основі цього мовні значення ділять на 2 типи – структурні та інформативні мовні значення.

У першому випадку – семантика самих мовних одиниць, у другому понятійні та інші категорії і та інформація, що передається за допомогою мовних одиниць і контексту.

Поділ значень на лексичні і граматичні вимагає поділу на 1) значення моделі мовної одиниці і конкретних мовних одиниць і 2) різні види одиниць; мовні одиниці бувають прості і складні, що теж впливає на їх значення.

За структурою мовні значення діляться на 2 групи:

Вказівні (дейктичні, номінативні, означаючі).

Характеризуючі (позначувані, смислові, смислорозрізнювальні (десигнативні).

Інформативні мовні значення діляться на такі види:

1) логіко-мовні значення. Виявляються вони при актуальному членуванні речення;

2) предметно-понятійнійні (когнітивні) значення – значення зафіксовані у словнику мови;

3) емоційно-оцінні (суб’єктивні);

4) стилістичні (конотативні).

Специфіка мвоних значень виявляється в тому, що значення одиниць, категорій і моделей мови можуть бути:

1) прямими і непрямими;

2) мотивованими і немотивованими;

3) системними і асистемними.

Семантична структура формується смисловими відношеннями між лексичними одиницями як по синтагматичній, так і по парадигматичній осі. Конструктивними елементами семантичної структури є смислові відношення.

Семасіологи дійшли висновку, що семантична структура складається з поняття, значення, смислу, змісту.

Отже, конструктами семантичної структури є поняття, смисл, значення, зміст. Хоч у філософській і лінгвістичній літературі ці конструкти нерідко ототожнюються, все ж вони мають суттєві релевантні (розрізнювальні) ознаки. Поняття формується одночасно зі словом у процесі пізнання світу речей, явищ в органічному зв’язку з іторією науки, взагалі цивілізації. Саме в понятті фокусуються різнопланові розумово-психічні, фізично-фізіологічні, соціально-історичні та емоційно-експресивні операції людської діяльності.

Значення породжується реалізацією поняття в конкретних контекстах. Значення стає мовною реальністю тільки тому, що воно неможливе поза звуковим образом, за допомогою якого нижча форма пізнання розвивається в поняття.представлене звуковим образом значення включається в систему семантичної структури мови.

Конструктами смислу є відношення між значеннями в тому чи іншому контексті.

Зміст як конструкт семантичної структури виникає в результаті синтезу смислів, синтаксичних відношень і зв’язків у структурі висловлення. Конструктами змісту виступають, з одного боку, набуті вже знання про навколишній світ і, з другого, – ідеальний аспект синтаксичних інтегрантів – від членів речення до підрядних і головних речень. Зміст, на відміну від інших конструктів семантичної структури, співвідноситься з логічним судженням, але не тотожній останньому.

Мовні значення як змістові одиниці мови діляться на лексичні і граматичні. Ці значення не збігаються зі значенням словникової одиниці і значенням граматичної форми, які виявляються в одному слові (словникова одиниця і граматична форма реально не існують одна без одної).

ЛІТЕРАТУРА

1. Кодухов В.Н. Общее языкознание.– М.: В.шк.,1974.– С.

2. Березин Ф.М., Головин В.Н. Общее языкознание.– М.: Просвещение, 1979.– С.