Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект ІСТ.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
11.11.2019
Размер:
703.49 Кб
Скачать

Зм3. Аналіз об’єкта управління на транспорті.

3.1. Ієрархічні рівні управління та структурні схеми інформаційно-управляючих систем на транспорті.

Проблема підвищення ефективності виробничо-економічних систем, до класу яких відносяться різні системи транспорту, потребує значних зусиль не тільки на етапах раціонального використання наявних ресурсів та резервів, а також на всіх процесах формування адекватних управлінських рішень.

Своєчасна комплексна адаптація до поточних умов функціонування виробничих підсистем ускладнена необхідністю врахування: змін соціально-економічної динаміки та природньо-кліматичних факторів; обмеженості наявних виробничо-технологічних ресурсів та резервів; технологій перерозподілу реальних виробничих ресурсів відповідно багатоцільової та багатокритеріальної оптимізації для підвищення ефективності перевезень та виробництва продукції.

Суттєве покращення в розв’язку поточних управлінських задач транспортної єдиної технологічної організації (ТЄТО) має місто при створенні та експлуатації єдиних транспортних інформаційно-управляючих систем (ТІУС). Організаційна упорядкованість у межах ТІУС визначає головні активні складові такої системи (рис 1.1):

  • комуніканти, що отримують інформацію, приймають участь у розв’язках поточних задач ТЄТО та відправляють результати або запити іншим комунікантам;

  • засоби телекомунікації, що пов’язують зовнішніх та внутрішніх (у межах ТІУС) комунікантів та забезпечують одночасну спільну діяльність зовнішніх та внутрішніх комунікантів, які мають різні функціональні задачі;

  • дані та інформація, що циркулює по комунікаційним каналам.

Кі,  і є І – комунікант з персоналу управління та адміністрації (ТЄТО);

Кj, " j є J – комунікант з реалізації транспортної роботи водіїв транспортних засобів та служб (ТІУС);

Kn, " n є N – клієнти-користувачі, як споживачі транспортних послуг, та замовники;

Km, " m є M – командний склад компаньйонів з логістики та співвиконавці, що забезпечують функціонування транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) та ТІУС.

DS

Dn Dm

ТДК

та споживачі

клієнти

Рис. 3.1. Принципова схема телекомунікації на транспорті:

Комуніканти ТЄТО, ТІУС, ТДК та інших транспортних служб професійно зорієнтовані на розв’язок задач транспортної галузі. Тому їх слід розглядати як головні джерела інформації, так й як основні приймачі службової інформації.

Транспортні комунікації визначають ступені розвитку цивілізації, в якій за рахунок ефективного розподілу функцій та праці існує потреба виконання транспортної роботи, включаючи перевезення пасажирів та вантажів за просторовими та часовими графіками руху транспортних засобів. Забезпечення безпеки руху та життя як й оптимізація ресурсних витрат на самі перевезення потребує відповідної організації управління сучасними транспортними потоками в умовах навколишнього середовища, що завжди змінюється відповідно природних явищ.

Складність сучасних транспортних потоків полягає не тільки в значної кількості типових учасників руху, а також в їх динамічній взаємодії, що впливають на показники руху. Слід розподіляти PEI потоки:

  • речові (P), що мають вантажні вагово-геометричні та фізико-хімічні характеристики для кожного окремого тіла;

  • енергетичні (E), що характеризують процеси перетворення енергії, включаючи витрати паливо-мастильних речовин та організаційно-технологічні витрати на забезпечення нормативних показників ефективної роботи транспортної системи;

  • інформаційні (I), що забезпечують комунікаційну єдність транспортної системи.

Останні, за рахунок взаємодії на внутрішніх та зовнішніх рівнях інформаційних обмінів між особами, беруть участь у транспортному процесі з ієрархічною організацією, оптимізують багатокритеріальне управління рухом у просторі та часі. Не зважаючи на різну фізичну природу об’єктів, що визначають потоки РЕІ, їх можливо розглядати комплексно (рис. 3.2) у межах єдиної проблемної ситуації, що виникає під час руху транспортних засобів (ТЗ) та інших рухомих об’єктів у навколишньому середовищі.

Комунікації (communication), як специфічні системи (Рис. 3.3), мають засоби та технічні механізми, що цілеспрямовані на передачу (transporting or transmitting) РЕІ потоків. В межах таких систем здійснюється розподіл функцій: первинні джерела (communicant); мережа з каналами взаємо обміну (interchange); одержувачі – стоки або приймачі (operator), отже маніпулюють з отриманими продуктами.

В залежності від мети та призначення розділяють внутрішні та зовнішні комунікації, які між собою поєднані (рис. 1.2) у більш складній надсистемі.

Внутрішні комунікації обслуговують обмежену локальну зону дії ТЄТО, що визначена власною технологічною організацією об’єкта (машини, транспортного засобу, підприємства). Орієнтація комунікації на зовнішніх споживачів та вироблення продукції суттєво розширює зону дії декількох підсистем у навколишньому середовищі.

Н адсистема з різними віддаленими об’єктами та комунікантами

Зовнішня

зона

Рис. 3.2. Взаємодія внутрішніх локальних комунікацій з зовнішніми мережами телекомунікацій.

відстань у просторі L

ti

ti+1=ti+



транспортне часове запізнення на термін виконання

транспортної роботи

Рис. 3.3. Схема розподілу функцій в транспортній системі.

Спеціалізація телекомунікаційних послуг (між комунікантами, що знаходяться на значних – суто далеких відстанях у порівнянні з власними розмірами) спонукає будувати окрему організацію. Якщо при внутрішній комунікації з метою економії ресурсів використовують інтеграційні властивості кожного з РЕІ потоків та транспортної мережі, то у випадку зовнішньої глобальної телекомунікаційної організації відокремлюються та підсилюються функції, що обумовлені специфічним технологічним розподілом робочих процесів. У таких випадках транспортне підприємство взаємодіє з елементами: виробництва та споживання речей, товарів, об’єктів транспортування; технологічного обслуговування та підтримання енергетичного, технічного та кадрового потенціалів засобів, що виконують перевезення за заданим маршрутом та графіком руху; інтегрованого інформаційного простору де інформаційні продукти генеруються, передаються та використовуються для оптимізації та підвищення якості перевезень пасажирів і вантажів.

Таким чином спеціалізація на передачі інформаційних повідомлень дозволяє особам, що приймають рішення (ОПР) зосередити власні зусилля на розв’язку професійних задач (ТЄТО та ТІУС, ТДК) у межах конкретної транспортної організації.

Кожну транспортну організацію можна характеризувати складом К123 ОПР, ТЄТО, ТІУС, ТДК, з яких:

К1 – це особи, що взаємодіють з зовнішніми операторами з різними задачами (клієнти – замовники – споживачі – співвиконавці – та ін.);

К2 – це власні особи, що забезпечують технологічні, виробничі процеси обслуговування руху транспортних засобів;

К3 – це водії транспортних засобів, які безпосередньо виконують замовлені транспортні перевезення.

Єдина технологічна комунікація між ними за допомогою інформаційних обмінів створює організаційні умови підвищення ефективності роботи кожного транспортного підприємства незважаючи на безпосередній вплив факторів навколишнього середовища.

Саме комунікаційно-інформаційні поєднання, взаємопов’язана спільна дія, скоординовані взаємовідношення, своєчасне підсилення спільних процесів у межах єдиної системи створюють умови адаптації до різноманітних впливів збоку факторів довкілля (Рис. 1.4) та оптимізації використання усіх наявних ресурсів транспортного підприємства. Організована система ТЄТО за рахунок спільної дії усіх ОПР засобами ТІУС компенсує негативні прояви та підсилює позитивні умови. Але для цього повинна бути інформаційна транспортна телекомунікаційна технологія (ТТТ) адекватної пропускної здатності, гарантованої надійності, багато параметричної якості. Саме такі засоби телекомунікації дозволять своєчасно відправляти, передавати та отримувати відповідні повідомлення незалежно від форм їх первинного походження.

Цілеспрямована праця усіх К ОПР означає, що за рахунок інформаційної телекомунікації створена єдина ергатична вирішувальна система (ЕВС), де кожна особа що приймає рішення працює в оптимальних умовах ТТТ. Кожна технологічна задача на кожному ієрархічному рівні розв’язується своєчасно та за регламентованими умовами без порушень обмежень, які ситуативно виникають при функціонуванні транспортного підприємства.

Ефективність функціонування систем транспорту найважливіший показник соціально-економічного розвитку держави. Перевезення пасажирів й вантажів здійснюється відповідно потребам суспільства та кожного користувача Кn транспортних послуг. За рахунок своєчасних перевезень розв’язується соціально-економічна проблема раціонального розподілу ресурсів усіх видів.

Сфери впливу та комунікаційної взаємодії при реалізації гарантованого-адаптивного управління процесами та засобами ТІУС у межах ТЄТО

природні фактори

вимоги

ефекти

соціальні фактори

геліогеодинаміка, міжнародні траси та метеорологічні процеси

сталий

розвиток

державна транспортна політика

формування попиту на перевезення

конкуренто-спроможність

ринкова економіка

особливості шляхів та ділянок доріг

прибутковість рентабельність

безпека

районоване регульоване законодавство та податки

прийоми

та способи технології перевезень

транспортна робота ефективність

транспортна наука

комплекс систем машин та технічних засобів транспорту

надійність довговічність працездатність

транспортне машинобудування та технічне обслуговування

режими роботи рушія і РО

продуктивність адаптивність

праця водія-оператора

5

4

3

2

1

1

динаміка перехідних процесів РО, приводів і рушіїв та управління режимами роботи ТІУС й транспортних засобів при навантаженнях, та збуреннях в умовах ТДК що варіюються

1

2

3

4

5

середовище – контактні поверхні – рушій - енергозасіб

людина – технологія - техніка - машина

ТДК - районовані технології транспортних систем

складна динамічна система ТЄТО

різнотемпові збурення, перешкоди, мінливі впливи на ТІУС

Рис. 3.4. Системна декомпозиція різноманітних факторів впливу на результуючу економічність та ефективність використання транспортних засобів транспортних систем.

Головна функціональна орієнтованість транспортної системи вимагає високої організації, управління та забезпечення надійного, якісного та ефективного зв’язку для забезпечення руху транспортних засобів, відповідно обумовлених Системи транспорту є складними динамічними системами відкритого типу, що повинні забезпечувати регулярність, безпеку, комфортність, екологічність та економічність перевезень. Ефективність систем транспорту за багатьма чинниками впливу на її режими роботи суттєво залежить від зовнішніх та штучних факторів навколишнього середовища, які змінюються. Значна кількість змінних факторів впливає на режимні, технічні, технологічні, виробничі та економічні показники ефективності системи транспорту. Виходячи з цього системи транспорту повинні бути адаптивними, цілеспрямованими та активними. маршрутів та за потреб користувачів.

Це означає, що така організація здійснення перевезень пасажирів та вантажів здатна підстроюватися (рис.1.5) під конкретні зміни умов функціонування, що мають місто у просторі та часі, відповідно маршруту та графіку руху кожного транспортного засобу. За рахунок адаптації (нового рівня інформаційної організації з підвищеним рівнем знань процесів навколишнього середовища) можливо суттєво знизити ризики дорожньо-транспортних пригод (ДТП) та підвищити безпеку руху мобільних транспортних засобів (МТЗ), а також забезпечити рентабельність перевезень в найгірших умовах, що виникли внаслідок незалежної дії збурень, перешкод, завад та інших негативних факторів довкілля.

Адаптивні властивості системи транспорту обумовлені поєднанням у єдину організовану систему всіх комунікантів – осіб, що приймають рішення на різних ієрархічних рівнях. Гнучкість, адаптивність та керованість неможлива без забезпечення відповідного рівня телекомунікації між усіма комунікантами. Своєчасний, надійний, достовірний, повномасштабний зв’язок як всередині підсистеми так і між різними підсистемами та зовнішніми системами дозволяє здійснити перевезення пасажирів і вантажів згідно замовлень при забезпеченні якості перевезень, безпеки руху, екологічної чистоти та економічної (прибуткової) доцільності усіх експлуатаційних витрат.

Саме телекомунікаційний обмін інформацією між різними комунікантами підвищує ступінь адекватності розрахункових моделей, яких багато відповідно складності та розгалуженості технологічних операцій у межах єдиної транспортної системи транспорту. Високий темп оновлення, ступінь достовірності даних у адекватних моделях зменшує похибки різних видів та таким чином створює умови відповідності фактичних реалізацій плановим за нормативною зоною відхилення, яка задовольняє вимогам більшості клієнтів транспортних послуг.

Безперервний процес адаптації ТЄТО системи транспорту (рис. 3.6) до змінних умов впливу довкілля на протязі повного життєвого циклу потребує постійного функціонування засобів телекомунікації.

зона

перехід

зона

перехід

Водій

Клієнт Менеджер

Диспетчер

До

поїзд

ки

Під час руху

Після при-

буття

Вокзал

Каси

Ринок

На борту транспорту

Вокзал

офіс

офіс

Посадка

реєстрація

Продаж замовлення

Пошук перевізника реклама

Часове стискування рейсів перевантаження

Відгуки пропозиції оптимізації

Прогноз попиту планування

Технологічне забезпечення

Інженери – технологи

Управління ресурсами

Інформаційно-комунікаційний сервіс економія часу

Працівники транспорту - транспортні засоби – дорожній комплекс - середовище

Рис. 3.5 Інформаційний телекомунікаційний простір зі зміною місцеположення пасажирів та вантажів

Замовлення та вимоги транспортної системи

Безпеки перевезень

Продуктивність технологій транспортування

Рентабельність економічність підприємства

Змінні природні умови(ризик)зовнішнього впливу

Прогнозування динамічних параметрів розвитку ситуацій

Змінні штучні умови (ризик) організаційної взаємодії

Аналіз режимів роботи і робочих процесів у часі та просторі

Багатокритеріальний синтез робочих карт адаптованих машин

Прогнозні умови впливу факторів довкілля

Випадкові локальні збурення у змінної контактної зони

Реєстрація фактичних експлуатаційних характеристик зменшення експлуатаційних витрат

Прогнозування та планування нової програми ТЄТО

Рис. 3.6 Схема формування адаптованих технологій та адаптації транспортних машин до змінних у просторі та часі умов впливу довкілля на систему < клієнт – перевізник – транспорт – дороги - середовище >.

Пошук замовлень на перевезення