1.3. Історія розвитку інформаційно-управляючих систем

На сучасному етапі розвитку економіки України постає задача суцільної та ефективної автоматизації всіх функцій управління внаслідок впровадження інформаційних систем (IС). Це стало можливим внаслідок безпосереднього виходу українських споживачів на світовий ринок комп'ютерної техніки, інформаційних технологій та програмного забезпечення, розвитку комп'ютерної грамотності населення.

Для розвязання за допомогою обчислювальної техніки будь-якої із задач процесу управління необхідно створити певні умови. Ця проблема вирішується розробкою і впровадженням визначених державними стандартами технологій, видів забезпечення, тощо. Чи всім відома історія розвитку обчислювальної техніки? За час виникнення і розвитку ІС в економіці мали різну структуру, яка значною мірою залежала від техніко-експлуатаційних характеристик обчислювальної техніки. Тому періодичність розвитку інформаційних систем в економіці нашої країни можна обмежити етапами (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

№ етапу	Період, роки	Назва етапу в українській (радянській) літературі	Назва етапу в іноземній літературі	Схема задачі
І	1963—1972	Створення АСУ (позадачний підхід)	Системи обробки даних	Дані Дані Задача Задача Модель Модель
ІІ	1972—1985	Створення і розвиток АСУ згідно з концепцією баз даних	Управлінські ІС	База даних Задача Задача Модель Модель
ІІІ	з 1985 по цей час	Створення інтегрованих АСУ, обчислювальних систем і мереж	Системи підтримки прийняття рішень	База даних Задача Задача База моделей

Початок створення інформаційних систем у нашій країні відноситься до 1963 року, коли на великих підприємствах розпочали використовуватись ЕОМ для розвязування задач організаційно-економічного управління. Такі системи називались автоматизованими системами управління (АСУ) і обмежувались розвязанням деяких функціональних задач, наприклад, бухгалтерського обліку. Тому системність автоматизованої обробки економічної інформації характеризувалась частковістю та локальністю. Протягом 60-х років триває перехід від елементів систем до систем, які охоплюють широке коло задач управління, не зважаючи на створення окремої моделі та програмного забезпечення для кожної задачі. До програм розвязування задачі включалися і процедури формування та ведення інформаційного фондуТакий підхід обумовлював інформаційну надмірність (записані на машинний носій дані не могли використовуватись для рішення іншої задачі); математичну надмірність (з математичного програмування студентам відомо, що деякі комплекси економічних задач розвязуються за однаковими математичними принципами). Був позначений тривалістю і трудомісткістю процес створення програмного забезпечення кожної із задач. Крім того незначні зміни інформаційного фонду обумовлювали потребу доопрацювання програмного забезпечення.

Другий етап створення ІС спирався на розширення технічної та програмної бази АСУ, що позначилося на урізноманітненні варіантів їх побудови з орієнтуванням на окремі класи ЕОМ, включаючи міні— та мікрокомпютери. Вперше до плану восьмої пятирічки було внесено питання створення АСУ. Зросла багатоваріантність ІС у звязку із збільшенням кількості комплексу технічних засобів, режимів роботи ЕОМ, зокрема розпочалося впровадження режимів телеобробки та діалогового. Окрім того створювалося єдине інформаційне забезпечення усіх задач у вигляді баз даних, були створені СУБД.

Проте докорінних змін у якості управління обєктами господарювання не відбувалося, досвід функціонування першого і другого покоління ІС виявив ряд недоліків:

• значна кількість функцій управління лишалася поза межами компютерної підтримки, вирішувались тільки задачі щодо жорстко термінованих алгоритмів;

• не забезпечувалася гнучкість ІС, через що модифікація і розширення задач потребувало значних витрат праці;

• централізація обробки інформації не давала можливості оперативного управління в реальному часі;

• незначна кількість оптимізаційних задач (1,5% в середньому) не давала можливості вибору правильного варіанту рішення;

• комплекси задач вирішувались без взаємозвязку;

• системи не забезпечували звязку з ПЕОМ керівників різних рівнів; тощо.

Тому наступний етап створення ІС характеризується насамперед інтегрованістю. Складність функціонування такої складної системи, як народне господарство України, обумовлює неможливість реалізації процесу управління на основі окремих локальних ІС. Тому йдеться про забезпечення інформаційного звязку між окремими ІС, діалогу між ними, доступу з однієї ІС до іншої. Інтеграцію можна побачити у всіх її виявах:

• функціональному — єдність цілей, узгодженість критеріїв і процедур виконання господарських та технологічних функцій;

• організаційному — організація реальної взаємодії управлінського персоналу на різних рівнях ієрархії;

• інформаційна — єдиний комплексний підхід до створення і ведення інформаційної бази усіх компонентів системи;

• програмна — використання узгодженого і взаємоповязаного комплексу моделей, алгоритмів і програм для функціонування АСУ;

• технічна — використання єдиного КТЗ, АРМ, спеціальних і локальних мереж, обєднаних в одну глобальну мережу;

• економічна — забезпечення цілеспрямованого і узгодженого функціонування усіх компонентів ІС з метою досягнення єдиної мети.

Для створення систем розподільної обробки інформації широко застосовуються міні- та мікро-ЕОМ. Ці машини мають низьку вартість, малогабаритні розміри та підвищену надійність. Вони прості в обслуговуванні та експлуатації, завдяки чому можуть бути наближені до місць використання інформації. Організаційною передумовою розподільної обробки інформації є процес децентралізації управління народним господарством, впровадження нових форм власності та самостійності господарських обєктів. Централізований підхід не забезпечує гнучкості управління, перешкоджає ефективному вирішенню економічних проблем.

Майбутнє ІС за системами підтримки прийняття рішень (СППР), а також за системами, побудованими на штучному інтелекті (інтелектуальними ІС).

СППР — інтерактивна компютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабоструктурованих або неструктурованих проблем.

Штучний інтелект — імітація розумової діяльності людини. Створенню інтелектуальних ІС передувала розробка логіко-лінгвіністичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати змістовні знання про обєкти управління, тобто ввести їх в ЕОМ поряд з даними. Ці знання представлені у вигляді семантичних мереж (фреймів).

Розрізняють три види інтелектуальних ІС:

• інформаційно-пошукові системи, які в процесі діалогу забезпечують взаємодію користувача-непрограміста з базами даних та знань мовою користувача;

• розрахунково-логічні системи, які дають змогу користувачеві-непрограмісту і неспеціалісту в області прикладної математики розвязувати складні економічні задачі за допомогою економіко-математичних методів і відповідних прикладних програм;

• експертні системи, що дають змогу ефективної компютеризації областей, в яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей ускладнене.

ЗМ2. Принципи побудови і функціонування інформаційних систем передачі даних.