1.2. Класифікація інформаційно-управляючих систем

Система (від грецького systema — ціле, складене із частин зєднання) — сукупність взаємоповязаних елементів, що становить певну цілісність, єдність.

Системами є, наприклад, технічне устаткування, яке складається із окремих вузлів; програма, що складається з окремих модулів (функцій, підпрограм), тощо. Системи мають деякі характеристики, які ми розглянемо.

Елемент системи — частина системи, яка має цілком певне функціональне призначення. Елементи бувають прості і складні, які, в свою чергу, складаються з простіших взаємоповязаних елементів і називаються підсистемами.

Структура системи — сукупність внутрішніх сталих звязків між елементами системи. Якщо окремі елементи системи рознесені по різних рівнях і внутрішні звязки встановлені від вищого рівня до нижчого, то структура є ієрархічною.

Усі системи можна розподілити на матеріальні та абстрактні (див.Рис.1.1). Абстрактні системи — це продукт людського мислення: гіпотези, знання, теореми. Матеріальні системи — сукупність матеріальних обєктів. Їх можна розподілити на неорганічні (технічні, хімічні і т.д.), органічні (біологічні) та змішані. Інформаційні системи належать до змішаних систем.

Розрізняють також статичні та динамічні системи. Стан статичних систем з плином часу не змінюється.

За характером взаємодії системи та зовнішнього середовища розрізняють відкриті та закриті системи. Закриті системи ізольовані, а відкриті активно взаємодіють із навколишнім середовищем. Прикладом закритої системи може бути внутрішній контроль, відкритої — операції з замовниками, клієнтами, звітність, тощо.

За складністю системи поділяються на прості та складні. Проста система — система, що складається з обмеженою кількістю елементів і

не має розгалуженої структури (відсутні рівні ієрархії). Складна — система з розгалуженою структурою і значною кількістю взаємоповязаних елементів, які, у свою чергу є системами. Велика система — складна система, яка має декілька додаткових ознак: наявність виділених складових (підсистем), які мають своє призначення; наявність великої кількості різноманітних (технічних, інформаційних та ін.) звязків між підсистемами; наявність зовнішніх звязків (відкритість системи); участь у функціонуванні системи різних елементів: людей, машин, природного середовища. Системний підхід як методологія дослідження великих систем — один із найперспективніших наукових напрямків в економіці, оскільки саме до великих належать більшість соціально-економічних систем. У соціально—економічних системах завжди відбуваються процеси управління.

Управління — функція системи, що забезпечує підтримання її властивостей та розвиток її у відповідності до поставленої мети. Отже, поза системою управління неможливе.

У будь—якому процесі управління є обєкт, яким управляють (підприємство, галузь, тощо) і орган, що здійснює управління (технічний засіб, людина). У процесі управління цей орган дістає деяку інформацію про стан зовнішнього середовища, де перебуває об’єкт і з чим він повязаний. Ця інформація впливає на прийняття рішення керуючим органом. Нарешті, на основі прийнятого рішення виконавчий орган (апарат управління, руки людини, тощо) чинять вплив на обєкт, яким керують. Ці три ланцюги разом з інформаційними звязками між ними і складають систему управління (Див. Рис.1.2).

Найскладнішим є управляючий орган, оскільки він має завчасно переробляти великі обсяги інформації, що надходить. Управління завжди здійснюється для досягнення поставленої мети.

Серед усіх видів інформації надзвичайно важливим є зворотний звязок інформація про наслідки управління обєктом. Завдяки наявності зворотнього звяку складні системи можуть виходити за межі, які визначені їм при створенні, оскільки дозволяє нагромаджувати досвід, визначати майбутнє в залежності від одержаних в минулому результатів, тобто самонавчатися.

Організаційні системи, в яких для переробки інформації використовується обчислювальна техніка, називають інформаційними системами управління.

Інформаційна система — людино-машинна система, яка збирає, накопичує, зберігає, обробляє i видає по запиту інформацію у вигляді даних та знань, необхідних для виконання функцій управління економічним об'єктом.

Економічними об'єктами можуть бути люди, будь-які матеріальні предмети, факти, події, про які можна зібрати дані та знання. Але при управлінні звичайно розглядають не окремі обєкти, а визначену за певними ознаками їх сукупність, тобто елементи знань про певні процеси, проблеми, організації, системи i т.д., так звану предметну область.

Сукупність взаємоповязаних

Система елементів, що становить

певну цілісність, єдність

Розрізняють

Простий

Складний Елемент

Організацію

Структуру

Види систем

Матеріальні Абстрактні

Неорганічні Органічні Змішані Спеціальні

Людино ІС

машина

Статистичні Динамічні

Закриті Відкриті

Прості Складні Великі

Системи Системи

збору та обробки управління ІСУ

інформації (СУ )

Рис. 1.1. Класифікація систем

Зовнішнє середовище

Система управління

Управляюча частина Керована частина

Управляючий Інформація

орган про стан

обєкта

Інформація Управляюча (зворотний

про інформація звязок)

зовнішнє

середовище

Керований

обєкт

Зовнішній

вплив

Виконавчий

орган

Управляючий

вплив

Рис.1.2 Структура системи управління.

При управлінні предметною областю виконуються функції: прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу, координації та регулювання. Таким чином, в інформаційну систему потрапляють дані та знання, набуті при виконанні вищезазначених функцій.