2.1. Поняття підприємства та його основні ознаки.

Правове регулювання поняття підприємства у вітчизняному законодавстві вперше було визначено ЗУ „Про підприємства в Україні”, який прийнято 27.03.91 року та більшість положень якого враховано при прийнятті ГК України. Зокрема, поняття підприємства визначено у ст.62 ГКУ.

Стаття 62. Підприємство як організаційна форма господарювання

1. Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Законодавство деяких зарубіжних країн поняття підприємство вносить економічний зміст (а не юридичний, як це є з розуміння ст. 62 ГКУ – юридичний зміст – це значить, що підприємство є суб’єкт права, має статус ю.о.) Звідси, воно не суб’єкт права, а об’єкт права – тобто майновий комплекс – сума основних і оборотних фондів (пригадайте, при приватизації йде оцінка і продаж лише майна, і нічого не згадується про юридичну особу).

Така позиція знайшла своє відображення в ст.191 ЦК України.

Стаття 191. Підприємство як єдиний майновий комплекс

1. Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

2. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на

торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

3. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

4. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Таким чином, щодо поняття підприємства існують такі основні позиції:

1. підприємство – це суб’єкт права; (позиція господарського права)

2. підприємство – це об’єкт права; (позиція цивілістів)

3. в деяких випадках підприємство і суб’єкт і об’єкт права (позиція цивілістів). Це у випадку орендних правовідносин: тут підприємство – є предметом оренди, тобто об’єктом, а орендодавцем – його власник, а якщо в оренду передається частина підприємства, чи якесь окремо визначене майно, яке таке підприємство здає в оренду, то у цьому випадку підприємство – суб’єкт права. Позиція цивілістів – що підприємство – не суб’єкт цивільних правовідносин. Суб’єкт тільки юридична особа. Таким чином, коли підприємство передає в оренду своє майно, воно виступає як ю.о., а коли воно само є предметом оренди – тоді воно об’єкт, тобто майновий комплекс.

Цивілісти аргументують свою позицію і тим, що визнання ст.62 ГКУ суб’єкта господарювання підприємством не надає йому статус суб’єкта цивільних правовідносин. Для цього воно повинно набути статус ю.о., що підтверджується додатково ч.4 ст.62 ГКУ.

Звідси поняття „підприємство” є обслуговуючим відносно юридичної особи і його вживання не суперечить ЦКУ.

На завершення цієї дискусії слід зазначити, що сучасне законодавство країн ЄС всі свої законодавчі приписи адресує саме підприємствам, а не юридичним особам.

Виходячи з ст.62 ГКУ підприємству притаманні наступні ознаки:

п. 1 Самостійний господарюючий суб’єкт.

п. 2. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

п. 3. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

п. 4. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

п. 5. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.