Контрольні тести до теми:

1. Засновником обєктивного ідеалізму є:

А) Сократ; В) Піфагор; Д) Платон;

Б) Фалес; Г) Аристотель; Е) Августин Блаженний.

2. Одним з перших поставив у центр своєї філософії людину:

А) Сократ; В) Піфагор; Д) Платон;

Б) Фалес; Г) Аристотель; Е) Діоген.

3. Засновниками давньогрецького атомізму є:

А) Сократ; В) Піфагор; Д) Платон; Ж) Демокріт.

Б) Фалес; Г) Левкіпп; Є)Аристотель;

4. Заперечували існування руху та порожнечі представники школи:

А) софістів; В) елеатів; Д) стоїків;

Б) мілетської; Г) піфагорійців; Є) скептиків.

5. Неправильне міркування, що видається за правильне з метою введення когось у заблудження називається:

А) апорією; г) софізмом;

В) схоластикою; д) догматом.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: 52  С. (37 – 46), 54  С. (56 – 73), 59  C. (22 – 81), 70  С. (36 -63). 69  С. (31 – 46).

Додаткова: 11 С. (70 – 89, 94 – 95, 98 – 117),12 –С.(19-38), 25 С.(218 – 248),66 - 704 с.,82- С. (155-450).

Семінарське заняття № 3

Філософія середніх віків: теоцентризм.

(2 години)

ПЛАН:

1. Історичні умови формування та характерні особливості середньовічної філософії.

2. Теоцентричність філософії Августина Блаженного.

3. Суперечка про універсалії. Номіналізм та реалізм.

4. Гармонія віри та розуму як основний принцип філософії Фоми Аквінського. Пять доказів існування Бога.

Питання для обговорення:

1. На Ваш погляд, що можна вважати головною особливістю середньовічного мислення?

2. Чи відрізняється підхід до розуміння Бога, природи, людини у античній філософії та філософії Середньовіччя?

3. Поясніть, яким чином в ідеї Граду Божого Аврелій Августин стверджує всесвітньо – історичну єдність людства?

4. Яку кінцеву мету в історії людства бачить Аврелій Августин?

5. Чому термін «схоластика» увійшов до історії світової думки як синонім безплідних роздумів, порожньої та беззмістовної словесної гри?

6. В Середні віки була поширеною теорія «подвійної істини», згідно з якою філософія і наука могли розвиватися автономно від богослов’я. Чи може сьогодні йтися про зворотне – автономність богослов’я від науки та філософії? Відповідь обґрунтуйте.

7. Спробуйте визначити, в яких доказах і в чому Фома Аквінський спирається на наступні положення філософії Аристотеля: вчення про «першодвигун», вчення про 4 види причин, вчення про «ентелехії».

8. Які риси середньовічної філософії зберегли свою актуальність?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

Підготувати повідомлення за темами:

* Біографія Аврелія Августина.

* Біографія Фоми Аквінського.

Підготувати реферат:

• Особливості філософії середньовічного суспільства.

• Боротьба між номіналізмом (Росцелін) та реалізмом (Ансельм Кентерберійський) у середньовічній філософії.

• Томізм  вчення Фоми Аквінського.

• Проблема людини у християнському віровченні.

• Сутність лютеранства та кальвінізму, їх вплив на розвиток капіталістичних відносин.

• Віра і знання: проблеми розмежування.

• Наука і релігія: протистояння і точка дотику.

Визначення основних понять і категорій теми:

Апологети (грец. захисний) — ранньохристиянські письменники (Юстін, Тертулліан, Оріген) III ст., які захищали від критики хри­стиянське вчення; захисники певних течій, учень.

Біблія — священна книга християнства та іудаїзму, створена протя­гом І тис. до н. е. та N11 ст. н. е. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів, які іудейські, а пізніше християнські традиції вважали богонатх-ненними. Складається із двох частин — Старого Завіту, визнаного іудеями та християнами, та Нового Завіту, котрий визнається священним лишехри-стиянами. Мовами Біблії є давньоєврейська та арамейська у Старому За­віті та грецька (койне) у Новому. Містить сакралізовану історію світу та люд­ства, наголошує на їх залежності від волі Бога — творця і промислителя. Основою людського життя, за Біблією, є правдиве боговшанування та бо гопоклоніння. За своєю суттю Біблія — одна-єдина книга, хоча й складена вона з багатьох книг, а тому характеризується величезною жанровою та тематичною різноманітністю: виклади міфологічних систем, історичні опо віді, релігійна публіцистика, філософсько-моралістичні твори, лірична по езія, зразки релігійної містики.

Віра — не обгрунтоване розумом прийняття існування чогось (Бога, до­лі, моральних чеснот іншого, Атлантиди, наукових об'єктів) за істину та дії, що відповідають цим прийняттям.

Есхатологія (грец. останній) — вчення про кінцеву долю люд­ства і світу; складова частина будь-якої релігії.

Креаціонізм (лат. творення) — вчення, що пояснює походжен­ня і різноманітність світу божественним творчим актом.

Містицизм (грец. - таємні обряди, таїнство) — релігійно-філософський світогляд, який вважає можливим осягнення божествен­ного (трансцендентного, надприродного) буття шляхом відходу від світу і занурення в глибини власної свідомості, віра в можливість безпосеред­нього спілкування з Богом через злиття з ним власної свідомості. Харак­терний для багатьох релігійних культів, філософських вчень.

Номіналізм (лат. — ім'я) — філософське вчення, що заперечує онтологічне значення універсалій (загальних понять), стверджуючи, що універсалії існують не в дійсності, а тільки в мисленні.

Патристика (лат. — батько) — сукупність філософських доктрин хри стиянських мислителів (отців церкви) II—VII ст.

Провіденціалізм (лат. - провидіння) — тлумачення історії як вияву волі зовнішніх сил, Божого провидіння, остаточної перемоги добра над злом.

Реалізм (лат. — суттєвий, дійсний) — філософський напрям, згід­но з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей.

Схоластика (лат.— учений, шкільний) — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістич­ною методикою та формально-логічними проблемами.

Телеологія (грец. ціль, лат. слово, вчення) — вчення про мету, доцільність, згідно з яким все для чогось призначене, має свою ціль.

Теодицея - вчення, що розвязує протиріччя між ідеєю Бога як Абсолютного Блага і наявністю світового зла.

Теологія — богослов'я, вчення про Бога, система християнських догматів.

Теоцентризм — принцип, згідно з яким єдиний Бог проголошується аб­солютним началом і центром Всесвіту, що зумовлює собою буття і смисл іс­нування всього живого.

Томізм — філософське богословське вчення Ф. Аквінського і його по­слідовників. Наприкінці XIX ст. трансформоване в неотомізм.

Універсалії — загальні родові поняття. Питання про природу універсалій було предметом дискусії між номіналістами і реалістами.

Питання для самоконтролю:

1. Які дві ідеї лежать в основі християнського монотеїзму?

2. Що таке креаціонізм?

3. Яким чином вирішується проблема людини у християнському віруванні?

1. Які визначальні риси й особливості середньовічної філософії?

5. Що таке патристика?

6. В чому Августин бачить сенс історії? За якими критеріями Августин розрізняє “Град земний” та “Град Божий”?

7. Що таке схоластика?

8. У чому полягає «боротьба» між номіналізмом та реалізмом?

9. Яким чином вирішується проблема пізнання в середньовічній філософії?

10. У чому полягає вчення Ф. Аквінського та яке його історичне значення?

11. Яким було ставлення до природи у період Середньовіччя?

Контрольні тести до теми:

1. Стверджував, що істини віри та розуму не можуть суперечити одна одній:

А) Августин Блаженний; В) Секст Тертулліан;

Б) Фома Аквінський; Г) Платон.

2. Напрямок середньовічної схоластики, який стверджує, що загальні поняття (універсалії) мають реальне існування й передують існуванню одиничних речей:

А) номіналізм; В) реалізм;

Б) догматизм; Д) софізм.

3. Напрямок середньовічної схоластики, представники якого не допускали реального існування універсалій, вважали, що загальне присутнє лише після речей:

А) номіналізм; В) реалізм;

Б) догматизм; Д) софізм.

4. Пять доказів існування Бога сформулював:

А) Августин Блаженний; В) Секст Тертулліан;

Б) Фома Аквінський; Г) Платон.

5. Автором трактату «Про град Божий» є:

А) Августин Блаженний; В) Секст Тертулліан;

Б) Фома Аквінський; Г) Томмазо Кампанелла.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: 52  С. (16 – 53), 54  С. (75 – 80), 59  С. (82 – 90, 95 – 102, 103 – 104), 70  С. (63 – 85), 69  С. (46 – 50), 79  С. (53 – 75).

Додаткова: 11  С. (118 – 162), 12  С. (40 – 49), 25  С. (249 – 280), 32  С. (202 – 240), 83  С. (417 – 509).

Семінарське заняття № 4

Філософія епохи Ренесансу: антропоцентризм.

(2 години)

План:

1. Загальні особливості духовної атмосфери в епоху Ренесансу. Основні риси філософії Відродження.

2. Філософські погляди Миколи Кузанського.

3. Зародження наукової картини світу (М. Копернік, Д. Бруно, Г. Галілей).

4. Соціальні теорії Н. Макіавеллі, Т. Мора, Т. Кампанелли.

Питання для обговорення:

1. Чому епоху 14 – 17 ст. називають «епохою Відродження»?

2. У чому полягали принципові відмінності філософії епохи Відродження та середньовічної філософії?

3. Чому в епоху Відродження відбулась гуманізація суспільного життя, а в філософії  поворот від геоцентризму до антропоцентризму?

4. Чим пантеїстичний погляд Миколи Кузанського відрізнявся від уявлень про Бога, розповсюджених в античній та в середньовічній філософії?

5. Чи згодні Ви з думкою М. Кузанського про те, що наш розум не здатен осягнути абсолютну істину?

6. Чому оприлюднення геліоцентричної системи Коперніка в історії наукової думки отримало назву «коперніківський переворот»?

7. Які елементи уявлень М. Коперніка щодо влаштування Всесвіту підтверджуються даними сучасної науки, а які  ні?

8. Які усталені уявлення підривала концепція Дж. Бруно? Чому католицька церква вважала її небезпечною?

9. Чи узгоджуються космологічні погляди Дж. Бруно з даними сучасної науки?

10. Чи згодні Ви з твердженням Н. Макіавеллі, що «Люди швидше простять смерть батька, ніж втрату майна»?

11. На Ваш погляд, чи можливо створити суспільство, подібне до тих, що описані в «Утопії» Т. Мора та «Місті Сонця» Т. Кампанелли? Які переваги та недоліки цих суспільств?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:- Підготувати повідомлення за темами:

• Біографія М. Кузанського; М. Коперніка; Дж. Бруно; Г. Галілея; Т. Мора; Т. Кампанелли; Н. Макіавеллі.

• Підготувати реферат:

• Особливості філософії Відродження.

• Розвиток діалектики в працях М. Кузанського.

• Філософські ідеї гуманізму та пантеїзму у світогляді Відродження.

• Геліоцентризм та вчення про нескінченність Всесвіту в працях природодослідників М. Коперніка, Г. Галілея, Дж. Бруно.

• Сутність лютеранства та кальвінізму, їх вплив на розвиток ка­піталістичних відносин.

Визначення основних понять і категорій теми:

Антропоцентризм (грец. — людина і — центр) — філософський принцип, згідно з яким людина вважається центром Всесвіту, найвищою метою всього, що відбувається у світі.

Гуманізм (лат. людяний) — 1) ідейний напряму культурі Від­родження, який обстоював право на існування незалежної від релігії світсь­кої культури; 2) риса світогляду, яка в розумінні людини виходить з «вічних цінностей» і «природних прав». Гуманізм долає національні, расові, релігійні та соці­альні обмеженості у ставленні до людини.

Ідеал (франц поняття, уявлення) — взірець досконалості, який є орієнтиром діяльності людини.

Індивідуалізм — тип світогляду, сутність якого є абсолютизація позиції окремого індивіда в його протиставленні суспільству.

Пантеїзм (грец. Усе та бог) — філософське і релігійне вчен­ня про присутність Бога у єстві самої природи, ототожнення Бога з приро­дою, розчинення Бога в природі, або, навпаки, природи у Богові.

Секуляризація – вилучення чогось з відання церкви.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке секуляризація і яка її сутність?

2. У чому полягає сутність антропоцентризму?

3. У чому полягає сакральний характер діяльності людини в епоху Відродження?

4. Що таке пантеїзм? Як він поєднується з матеріалізмом та атеїзмом?

5. Яке значення Ренесансу в історії людства?

6. Яке значення для науки і світогляду мало вчення геліоцент­ризму?

7. У чому полягає вчення про діалектику М. Кузанського?

8. Яким був соціально – політичний ідеал епохи Відродження?

Контрольні тести до теми:

1. Філософське і релігійне вчен­ня про присутність Бога у єстві самої природи, ототожнення Бога з приро­дою, розчинення Бога в природі, або, навпаки, природи у Богові має назву:

А) деїзм; Г) пантеїзм;

Б) атеїзм; Д) теїзм.

2. Автором трактату «Про вчене незнання» є:

А) Микола Копернік; В) Нікколо Макіавеллі;

Б) Микола Кузанський; Г) Томас Мор.

3. Автором геліоцентричної концепції є:

А) Микола Копернік; В) Галілео Галілей;

Б) Микола Кузанський; Г) Джордано Бруно.

4. Уперше висловив думку щодо можливості існування життя на інших планетах:

А) Микола Копернік; В) Галілео Галілей;

Б) Микола Кузанський; Г) Джордано Бруно.

5. Вважав, що в основі розвитку історії лежать «матеріальний інтерес» та сила, а в політиці можливо нехтувати законами моралі:

А) Томмазо Кампанелла; В) Нікколо Макіавеллі;

Б) Микола Кузанський; Г) Томас Мор.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: 11  С. (176 – 180), 54  С. (80 – 86), 59  С. (104, 108 – 109, 110 – 112), 70  С. (85 – 102), 69  С. (50 – 55), 79  С. (76 – 87), 87  С. (47 – 49).

Додаткова: 13  (368 с.), 25  С. (281 - 282, 295 – 301, 307 – 316), 32  С. (289 – 292, 320 – 344), 56  С. (5 – 178), 61  С. (5 – 178).

Семінарське заняття № 5

Західноєвропейська філософія Нового часу

(2 години )

План:

1. Емпіричний напрям у методології наукового пізнання та гносеології:

Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк, Д. Юм.

2. Раціоналістична традиція: Р. Декарт, Б. Паскаль, Б. Спіноза, Г. Лейбніц.

3. Проблема субстанції в філософії XVIII ст.: вчення про матерію та рух

Ф. Бекона; дуалізм Декарта; природа як causa sui Спінози; монадологія

Г. Лейбніца.

4. Проблема людини, суспільства, держави у філософії Нового часу

(Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Локк, Б. Спіноза).

Питання для обговорення:

1. Чому головною рисою філософії Нового часу є наукоцентризм?

2. Чи існують вроджені ідеї? Хто більше має рацію – Локк чи Декарт?

3. Кому належать висловлювання: «Мислю  отже існую», «Немає нічого в інтелекті такого, чого не було б раніш у відчуттях, окрім самого розуму», «Розум новонародженого «чиста дошка»? Як ви їх розумієте? Яким чином вони повязані з філософськими поглядами їхніх авторів?

4.«Війна всіх проти всіх», «Людина людині вовк»Кому належить цей вислів? Що автор хотів сказати цим висловом?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

Підготувати повідомлення за темами:

* Біографія Ф. Бекона;

* Біографія Р. Декарта;

* Біографія Б. Спінози.

- Підготувати реферат:

* Соціальні та культурно-наукові передумови формування філо­софії Нового часу.

* Філософські погляди Ф. Бекона.

* Проблема сутності буття та методів пізнання у філософських вченнях Ф. Бекона та Р.Декарта.

* Проблема сутності буття та методів пізнання у філософських вченнях Б. Спінози та Г. Лейбніца.

* Сутність емпіризму та раціоналізму.

Визначення основних понять і категорій теми:

«Вроджені ідеї» - згідно з концепцією Р. Декарта найзагальніші та найпростіші ідеї (ідея Бога, числа, тілесності, структурності тіл, принципи логіки, категорії), які дані людині від народження.

Гносеологія (грец. пізнання і слово, вчення) — теорія пізнання, одна з головних філософських дисциплін, яка досліджує закономірності процесу пізнання.

Дедукція (лат. виводжу) — метод пізнання, в основі якого рух думки від загального до одиничного.

Дуалізм (лат. - двоякий) — світогляд, який вихідними вважає два рівноправні та протилежні начала (матерію і дух, світле і темне).

Емпіризм (грец. - досвід) — філософський напрям, який ос­новою пізнання вважає чуттєвий досвід (емпірію).

Індукція (лат. - наведення) — логічний умовивід від частково го, одиничного до загального.

Картезіанство — напрям у філософіїу XVII—XVIII ст., теоретичною осно­вою якого було вчення Декарта (латинізоване ім'я — Картезіус), що обстою­вало раціоналізм у теорії пізнання та механістичний матеріалізм у пояснен­ні явищ природи.

Метод (грец. спосіб пізнання) — сукупність правил дії (на­приклад, набір і послідовність певних операцій), спосіб, знаряддя, які сприя­ють розв'язанню теоретичних чи практичних проблем.

Методологія – вчення про метод як такий, найбільш загальна теорія методу.

Механіцизм — спрощений підхід до складних біологічних і соціальних явищ, який намагається зрозуміти їх на основі законів механіки. Властивий мислителям XVII—XVIII ст.

Монізм – (грец. – один, єдиний) – філософське вчення, спосіб розгляду багатоманітності явищ світу у світлі єдиної основи (субстанції) всього існуючого.

Онтологія (грец. єство і слово, вчення) — вчення про першооснови буття.

Плюралізм – (лат. - множинний) – у вузькому сенсі є протилежним монізму, вважає. Що все існуюче складається з великої кількості самостійних сутностей, які не можна звести до одного початку.

Раціоналізм (лат. — розумний) — філософський напрям, який визнає центральну роль в аналізі розуму, мислення.

Сенсуалізм (лат. зепзкз — почуття, відчуття) — напрям у гносеології, згідно з яким відчуття є єдиним джерелом пізнання. Представники Локк, Берклі, Мах та ін. Поняття близьке за змістом емпіризму.

Субстанція (лат. сутність) — незмінна першооснова всього сущого. Згідно з уявленням прихильників субстанційної моделі світу субстанція породжує всі явища світу і є їх об'єднуючим началом. Матеріалісти вважали субстанцією матерію, ідеалісти — Бога.

Суспільного договору теорія – вчення про виникнення держави і права у наслідок свідомо укладеної між людьми угоди.

Питання для самоконтролю:

1. Який історичний період охоплює філософія Нового часу, у чому полягає її новизна та особливості?

2. Що таке емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм? Назвіть основних їх представників.

3. Що таке «ідоли» в беконівській теорії пізнання?

4. У чому полягають проблеми методу у філософії Ф.Бекона та Р.Декарта?

5. У чому сутність Декартового вчення про вроджені ідеї?

6. У чому полягає суть і обмеженість сенсуалістичної теорії пізнання Д. Локка?

7. Як розумів знання Д. Юм?

8. Окресліть характерні риси і сутність пантеїзму Б. Спінози?

9. Розкрийте сутність філософії Г. Лейбніца та його вчення про монади. У чому проявились елементи діалекти в його вченні про природу та теорію пізнання?

8. В чому суть теорії природного становища людини? Поясніть сутність теорії суспільного договору.

Контрольні тести до теми:

1. Свою соціальну теорію філософ Т. Гоббс виклав у праці:

А) «Левіафан»; В) «Утопія»; Д) «Нова Атлантида».

Б) «Місто сонця»; Г) «Державець»;

2. Свою соціальну теорію філософ Ф. Бекон виклав у праці:

А) «Левіафан»; В) «Утопія»; Д) «Нова Атлантида».

Б) «Місто сонця»; Г) «Державець»;

3. Засновником філософії Нового часу вважається:

А) Н. Макіавеллі; В) Ф. Бекон; Д) Р. Декарт .

Б) Т. Кампанелла; Г) Ж. Ламетрі;

4. В період Нового часу багато вчених та філософів намагалися пояснити глибинні причини процесів, що відбувалися у світі, використовуючи:

А) механіку; В) соціологію; Д) математику.

Б) біологію; Г) хімію;

5. Хто із згаданих філософів у своїх онтологічних поглядах виходить із засад монізму:

А) Фалес; В) Б. Спіноза; Д) Платон;

Б) Г. Лейбніц; Г) Ф. Бекон; Є) Р. Декарт.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: 52  С. (61 – 72), 54  С. (87 – 109), 59  С. (113 – 131), 70  С. (102 – 118), 69  С. (55 – 66).

Додаткова: 11  С. (180 – 194), 25  С. (317 – 333, 335 – 338), 32  С. (346 – 374, 380 – 405, 414 – 422), 61  С. (178 – 382), 79  С. (92 – 97), (102 – 106), 87  С. (50 – 54).

Семінарське заняття № 6

Філософія епохи Просвітництва.

(2 години)

План:

1. Соціально - політична філософія Ш. Монтеск’є.

2. Філософські погляди Вольтера. Деїзм.

3. Філософія Ж.-Ж. Руссо. Ідеї соціальної рівності.

4. Французькі матеріалісти ХVІІІ ст. (К. Гельвецій, П. Гольбах, Ж. ДАламбер, Д. Дідро, Ж. Ламетрі).

Питання для обговорення:

1. В чому полягає звязок Просвітництва з епохою Відродження?

2. Визначте найважливіші моменти французької філософії 18 ст.

3. Чи згодні ви з думкою Ш. Монтескє про пріоритет впливу природних географічних обставин на історичний розвиток народів, їхню психологію перш за все клімату, ландшафту, площі тощо? Відповідь обґрунтуйте.

4. Чому Вольтер стверджував, що якби Бога не було, то його потрібно було б вигадати?

5. Чи згодні Ви з думкою Вольтера про те, що нерівність між людьми існувала завжди?

6. Чи поділяєте Ви думку Ж. – Ж. Руссо про те, що основою суспільного життя є матеріальні, «тілесні» потреби людей, а духовні потреби є їхнім наслідком і лише опосередковано можуть впливати на суспільне буття?

7. Як ви ставитесь до думки Гельвеція про те, що «природа не створює людей ні добрими, ні злими, такими їх робить суспільне середовище»?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

- Підготувати повідомлення за темами:

* Біографія Ш. Монтескє;

* Біографія Вольтера;

* Ж.-Ж. Руссо.

• Підготувати реферат:

• Філософія епохи Просвітництва та її історичне значення.

• Проблема людини у філософії Просвітництва (Ж.-Ж. Руссо, Ф. Вольтера, та ін.).

• Французький матеріалізм, його тлумачення людини та суспільства.

• Філософські погляди П. Гольбаха.

• Філософські погляди К. Гельвеція.

Визначення основних понять і категорій теми:

Деїзм (лат. Бог) — філософське вчення, згідно з яким Бог ство­рив світ, дав першопоштовх і надалі не втручається у справи.

Детермінізм (лат. той, що визначає, обмежує) — пояс­нення явищ на основі причинної зумовленості. Принцип детермінізму є провідним у науці та матеріалістичній філософії.

Енциклопедисти — французькі мислителі-просвітники (Дідро, Даламбер, Монтеск'є, Вольтер, Руссо та ін.), які брали участь у виданні «Енциклопе­дії» — першого твору, що систематизував наукове знання того часу.

Механіцизм — спрощений підхід до складних біологічних і соціальних явищ, який намагається зрозуміти їх на основі законів механіки. Властивий мислителям XVII—XVIII ст.

Прогрес — зміни явищ у природі чи суспільстві від нижчого до вищого, від простого до складного.

Просвітництво — ідеологія молодої буржуазії XVI11 ст., яка продовжува­ла гуманістичні традиції Відродження. Представники Локк, Вольтер, Монтес-к'є, Дідро, Руссо та ін.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте основні напрямки у філософії французького Просвітництва XVIII ст.

2. Хто такі французькі енциклопедисти?

3. Як розглядається людина і суспільство в філософії Просвітництва і в теоріях французьких матеріалістів?

4. Що являли собою погляди французьких просвітителів на справедливу організацію суспільства?

5. Що таке механістичний, метафізичний матеріалізм?

Контрольні тести до теми:

1. Однією із найперших проблем, що знаходилась в центрі уваги європейського просвітництва, була проблема:

А) пошуку засад світобудови;

Б) обґрунтування найперших принципів правильного логічного мислення;

В) докладного розгортання вчення про субстанцію;

Г) розроблення найбільш виправданого методу наукового пізнання;

Д) дослідження глибинних, найперших звязків людини і суспільства.

2. Засновником географічного детермінізму в філософії є:

А) Гельвецій; Г) Ж. Ламетрі;

Б) Ш. Монтескє; Д) Вольтер;

В) Ж. - Ж. Руссо; Є) П. Гольбах.

2. У своєму розумінні Бога більшість філософів епохи Просвітництвадотримувалися:

А) атеїзму;

Б) політеїзму;

В) пантеїзму;

Г) деїзму.

4. Рішучим прибічником рівності громадян перед законом, відкидаючи при цьому можливість майнової рівності, був:

А) Гельвецій; Г) Ж. Ламетрі;

Б) Ш. Монтескє; Д) Вольтер;

В) Ж. - Ж. Руссо; Є) П. Гольбах.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна: 52  С. (72 – 76), 54  С. (109 – 116), 59  С. (132 – 141), 70  С. (118 – 127), 69  С. (66 – 77), 79 С. (112- 115).

Додаткова: 11  С. (196 – 199), 25  С. (341 – 349), 32  С. (431 – 442, 444 – 454), 38  400 с., 49  379 с.

Семінарське заняття № 7

Німецька класична філософія: система – розум – діяльність

(2 години)

ПЛАН:

1. Філософські та соціально-етичні погляди І. Канта.

2. Суб'єктивний ідеалізм Й. Фіхте.

3. Об'єктивний ідеалізм і діалектика Г. Гегеля.

4. Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха.

Питання для обговорення:

1. Спираючись на вчення І.Канта про рівні та форми пізнання, прокоментуйте його твердження – «я вказав межі розуму», щоб надати місце вірі». Чи не свідчить це про бажання І. Канта підпорядкувати філософію релігії?

2. Категоричний імператив Канта стверджує: «Роби так, щоб твоя поведінка могла стати загальним законом. Підходь до інших так, як ти хотів би, щоб вони підходили до тебе. Знай, що своїми вчинками ти формуєш спосіб дій інших і створюєш форму, характер взаємних відносин». Я к ви розумієте цю думку Канта. Чи згодні з нею?

3. І. Фіхте є основоположником принципу  «дія породжує буття», тоді як попередня метафізика виходила з принципу, що «буття породжує дію». Як Ви розумієте ці принципи і до якого більш схиляєтесь?

4. Продемонструйте, яким чином повязані між собою вчення Г.Гегеля про життєвий цикл абсолютної ідеї та класифікація основних складових його філософської системи.

5. Доведіть, що філософія Гегеля дійсно має системний, узагальнюючий характер. Визначте протиріччя між діалектичним методом та ідеалістичною системою Гегеля.

6. Л.Фейербах сформулював так званий "антропологічний принцип" своєї філософії наступним чином:

"Нова філософія с повне, абсолютне, безперечне розчинення теології в антропології... Нова філософія перетворює людину, включаючи й природу як основу людини, в єдино можливий, універсальний та вищий предмет філософії, перетворюючи, отже, антропологію (у тому числі й фізіологію) в універсальну науку... Істина не є ні матеріалізм, ні ідеалізм, ні фізіологія, ні психологія; істина - це тільки антропологія... У чому ж полягає мій метод? В тому, щоби через посередництво людини звести усе надприродне до природи та через посередництво природи усе надлюдське звести до людини..."

(Л.Фейербах)

Перечитайте, нарешті, положення, що стосуються розуміння Л.Фейер­бахом сутності людини:

"Якими с визначальні ознаки істинно людського в людині? Розум, воля й серце. Досконала людина володіє силою мислення, силою волі та силою почуття... Я і Ти, суб 'скт та об 'єкт, відмінні та все ж невід 'ємно пов 'язані - ось істинний принцип мислення та життя... "

(Л.Фейербах)

Спробуйте всебічно оцінити наведені міркування, виділіть явно привабливі моменти такої філософії, але також її обмеження. В чому можна вбачати крок вперед, здійснений Л .Фейербахом опісля систем німецького ідеалізму?

7. Критикуючи абстрактний характер філософії Гегеля, Фейєрбах і сам не зумів уникнути абстрактності. У чому вона полягає і які її причини?

8. Чому вчення Фейєрбаха Енгельс назвав кінцем німецької класичної філософії?

Завдання для індивідуальної роботи студента дома:

- Підготувати повідомлення за темами:

* Біографія І. Канта.

* Біографія І. Фіхте.

* Біографія Г. Гегеля.

* Біографія Л. Фейєрбаха.

-Підготувати реферат:

1. Теорія пізнання І. Канта.

2. Етичні погляди Канта.

3. Об'єктивний ідеалізм Г. Гегеля.

4. Діалектика та принцип історизму в філософії Гегеля.

5. Сутність нової релігії Л. Фейербаха.

6. Діалектика як раціональне зерно філософії Гегеля.

7. Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха.

Визначення основних понять і категорій теми:

Агностицизм (грец. — непізнаний) — напрям у філософії, прихильники якого заперечують пізнаванність суті речей, об'єктивної' істини (Юм Кант, позитивісти). Агностики протиставляють світ як він нам даний (пізнаваний) і світ сам по собі (принципово недосяжний). Знання, з і'х точки зору, не дає відображення сутності дійсності, а в кращому разі обслуговують утилітарні потреби людей. Корені агностицизму в принциповій незавершеності процесу пізнання.

Антиномія (грец. — суперечність у законі) — суперечність між двома твердженнями, в основі якої не логічні помилки, а обмеженість сис­теми тверджень, з якої вони виводяться. Зустрічаються у філософії (Кант) і математиці.

Антитеза (грец. — протиставлення) — твердження, яке запе­речує тезу (вихідне твердження).

Етика (лат. — звичай, характер) — філософське вчення про мо­раль, походження і природу моральних норм, спосіб іх функціонування в су­спільстві; теорія моралі.

Категоричний імператив — безумовний моральний обов'язок, велін­ня. Термін, запроваджений Кантом. Суть його Кант формулював так: пово­дься так, щоб правила твоєї поведінки могли стати законом для діяльності всіх людей.

Логіка — наука про закони та форми людського мислення. АрістотелІ, відкрив основні її закони: закон тотожності; закон несуперечності; закон ви ключеного третього. Дотримання законів і правил логіка є запорукою істинною мислення.

Розсудок — початковий рівень мислення, де оперування абстракція ми відбувається в межах певної незмінної, наперед заданої схеми.

Розум — вищий рівень раціонального пізнання, якому властиві творче оперування абстракціями та рефлексією, спрямованість на усвідомлення власних форм та передумов, самопізнання.

Трансцендентальне (лат. (галзсепс/епз — той, що виходить за ме­жі) — поняття, яким в деяких філософських системах позначаються пра­вила (принципи) функціонування свідомості. В свідомості можна вичлени-ти індивідуальні чуттєві (психічні) акти та однакові для всіх людей правила, схеми функціонування свідомості, які кантіанство та феноменологія нази­вають трансцендентальними. Вони, отже, є потойбічними щодо чуттєвого «матеріалу» свідомості. Кант, зокрема, вважав трансцендентальними ка­тегоріальні схеми, за допомогою яких синтезувався чуттєвий досвід.

Феномен (грец— те, що з'являється) — в буденній мо­ві — унікальне явище; у філософії — чуттєві дані, взяті безпосередньо, як са­мі по собі. Наприклад, для художника яскравий захід сонця є феномен, і він сприй­має його як самоданість. Для вченого — це явище, за яким приховується певна закономірність, сутність.