- •Програмові вимоги із порівняльної педагогіки
- •1.2. Батьки-засновники порівняльної педагогіки
- •1.3. Перші наукові досягнення
- •1.4. Зародження організацій
- •1.5. Порівняльна педагогіка в срср та україні
- •Лекція 2
- •2.1 Міждисциплінарні дослідження
- •2.3. Освітня політика і порівняльна педагогіка
- •2.4. Використання методології суспільних наук
- •2.5. Порівняльна педагогіка в незалежній україні
- •3.2. Головні освітні процеси і світі та європі
- •3.3. Стан освіти в україні
- •4.2. Європейський союз і європейська інтеграція україни
- •4.3. Рада європи - "політична совість" континенту
- •4.5. Прикладні програми і освітні проекти
- •5.2. Основні завдання системи дошкільного виховання
- •5.3. Про стан і діяльність початкової школи
- •5.4. Тенденції розвитку початкової освіти
- •1. Різноманітність систем середньої освіти та їх характеристики
- •6.2. Формування стандарту середньої освіти
- •6.3. Головні тенденції розвитку середньої освіти світу
- •7.1. З історії професійної освіти
- •7.2. Цілі і моделі середньої професійної освіти
- •7.3. Тенденції розвитку системи професійної освіти
- •Розділ 8 Стан і перспективи розвитку вищої освіти
- •8.1. Еволюція поняття "вища освіта"
- •Література
- •Рекомендована література
7.2. Цілі і моделі середньої професійної освіти
Спільними для всіх країн світу є головні цілі діяльності системи професійної освіти в сучасних умовах:
• надання всій молоді загальних і професійних знань, умінь та навичок, що стануть достатньою базою для успіху на ринку праці й безперервного професійного вдосконалення впродовж усього життя;
• розширення й оновлення професійних компетентностей у працюючих робітників і службовців, що стає все важливішим для задоволення зростаючих вимог сучасного швидкозмінного і високотехнологічного виробництва;
• забезпечення доступу до ринку праці безробітних, які не мають достатньої освіти, чи фах яких зник внаслідок прискорення сучасної науково-технологічної революції Наприклад, у
Всі наявні у світі варіанти профпідготовки можна звести до п'яти типових моделей |25|:
І.МОДЕЛЬ-1 (МІ) містить поєднання загальної освіти і професійної підготовки на заключній стадії середньої освіти з тривалістю навчання два-чотири роки. Вся молодь отримує право продовжувати навчання у вищих закладах освіти чи розпочати активну трудову діяльність відповідно до фахового сертифікату.
МОДЕЛЬ-2 (М2) передбачає створення мережі спеціалізованих закладів професійно-технічної освіти з кількарічними програмами, які здебільшого складаються з двох головних частин - загальноосвітньої і фахової. Навчання в аудиторіях і лабораторіях цих закладів доповнюється більш-менш тривалою виробничою практикою за профілем підготовки. Право на продовження освіти отримує більшість випускників, залежно від успіхів у навчанні і змісту отриманих дипломів чи сертифікатів.
МОДЕЛЬ-3 (МЗ). Комбіноване ("дуальне") навчання, яке відбувається одночасно на робочому місці і в спеціалізованому закладі освіти. Найбільш поширені варіанти передбачають розподіли часу двох видів навчання 4:1, 3:1 чи 2:1, а також підписання індивідуального контракту між учнем і керівником того підприємства, на якому проходить виробнича підготовка. Можливості подальшого навчання випускників цієї моделі профосвіти залежать насамперед від змісту програм навчання і досягнутих успіхів.
МОДЕЛЬ-4 (М4). Ця модель цілковито спирається на виробниче учнівство і зберігає всі головні риси підготовки молоді у часи Середньовіччя, оскільки не потребує створення спеціалізованих закладів професійно-технічної освіти. Учень є працівником фірми чи підприємств задовільного розміру і форми власності. Складання випускних екзаменів дає право на суто фаховий сертифікат і виключає можливість без проблемного вступу у вищу школу. Ця модель лишається найпоширенішою і в наш час, оскільки, за даними учасників V Міжнародної конференції з проблем освіти дорослих (Гамбург, 1997), 85% всіх працюючих у світі людей отримали професійну освіту шляхом традиційного учнівства [26].
МОДЕЛЬ-5 (М5). Ця модель передбачає надання дуже різноманітної за місцем навчання і тривалістю програм професійної підготовки особам, які можуть розглядатися як безробітні (випускники закладів середньої освіти, що не спромоглися вступити у заклади вищої освіти; дорослі особи, що втратили місце роботи і бажають змінити фах тощо). У межах подібного підходу професійно-технічна освіта стає засобом боротьби з безробіттям і соціального захисту частини населення, що спричинює фінансування з позаосвітніх джерел - фондів боротьби з безробіттям, соціальної підтримки осіб з низьким рівнем освіти.
Більшість країн Європейського Союзу, Центральної Європи, СНД використовують М2. Японія - переважно М4. Великобританія обрала п'яту модель.