5. Переведення чисел з будь-якої іншої у 10-у сч:

Переведемо число 12171 із 8-ої у 10-у СЧ:

Починаємо з кінця, основою під степенем є число, що відповідає попередній системі числення: = 5241

Переведення чисел із 16-ої СЧ в 10-ну здійснюється аналогічно: виконуємо порозрядний запис числа. Наприклад, маємо 1AF0(16) = Так як F=15, A= 10, то 1AF0(16) = =6896 (10)

Переведення чисел із 8-ої в 16-ну і навпаки здійснюється через переведення їх у 2-ову, а потім уже в 8- чи 16-ну СЧ:

Переведемо 125 (16) у 8-ну СЧ:

Спочатку 125 (16) переведемо у (2): 0001 0010 0101(2)

А потім одержане число переводимо у 8-ну (перегруповуємо на групки по три числа): 000 100 100 101(2) = 445 (8)

Принципипереведеннядробовихчисел

6. Переведення чисел із 2-ої, 8-ої, 16-ї чи будь-якої іншої СЧ в 10-ву СЧ:

Наприклад, число 10,011 із 2-ої СЧ в 10-ву СЧ переводимо наступним чином:

Для цілої частини: починаємо з кінця, основою під степенем є число, що відповідає попередній системі числення.

Для дробової частини: зліва направо підносимо також у степінь, але зі знаком «мінус». Отже: 10,011₍₂₎ =2,375₍₁₀₎

Інший приклад: переведемо число 31,72із 8-ої СЧ в 10-ву СЧ:

31,72₍₈₎ =1 = 25,91₍₁₀₎

7. Переведення чисел із 2-ої у 8-ову СЧ:

Переведення починаємо, визначаючи тризначні групки, при чому для цілої частини, починаючи відлік справа наліво (коли потрібно, приписуємо нулі на початку цифри), а для дробової – зліва направо (приписуємо при необхідності нулі вкінці дробової частини).Далі шукаємо відповідність значень групок позначенню чисел у 8-ій СЧ:

1001,01₍₂₎ = 001 001,010 = 11,2₍₈₎

8. Переведення чисел із 2-ої у 16-ову СЧ здійснюється аналогічно з 8-овою, тільки проводиться поділ на чотиризначні групки.

9. Переведення чисел з із 8-ової СЧ у 16-ву проводиться транзитом через 2-ову СЧ

10. Переведення чисел з 10-ої в 2-ову, 8-ову, 16-ву та інші СЧ проводиться наступним чином:для цілої частини, переводимо за алгоритмом, зазначеним у п. 4 «Переведення чисел з 10-ої в 2-, 8-, 16-ну та інші СЧ» для цілих чисел. Дробову частину множимо на основу СЧ, в яку переводимо, і записуємо значення цілої частини, що отримана урезультаті. Нижче наведено розгорнений алгоритм:

Наприклад, переведемо 2001,1002 із 10-ої СЧ у 8-ову.

Значення дробової частини переписуємо зверху вниз.

У результаті маємо: 2001,1002₁₀=3721,0632326₈

Завдання 2. Ознайомлення з таблицями перекодування символів

Короткі відомості:

Таблиця перекодування - таблиця, що містить впорядкований певним чином перелік закодованих символів, відповідно до якої відбувається перетворення символув його двійковий коді назад. Найбільш популярні таблиці перекодування: ASCII, Unicode.

В якості стандарту в світі прийнята таблиця ASCII(AmericanStandartCodeforInformationInterchange-Американський стандартний код для обміну інформацією). Для зберігання двійкового коду одного символу виділено 1байт=8біт. Такяк1 біт приймає значення 0 або 1, то за допомогою одного байта можна закодувати 2^8 = 256 різних символів, тому саме стільки різних кодових комбінацій можна скласти.

Стандарт ASCII визначає перші 128 символів: цифри, букви латинського алфавіту, знаки пунктуації. Друга половина кодової таблиці не визначена американським стандартом і призначена для національних символів. У різних країнах можуть використовуватися різні варіанти другої половини кодової таблиці. Цифри кодуються за цим стандартом при введенні-виведенні і якщо вони зустрічаються в тексті. Система використовується для зберігання тексту і передачі інформації між комп'ютерами.

У 1991 р. розроблено Юнікод (Unicode) - уніфіковане кодування, що дозволяє представити символи усіх писемностей світу та спеціальні символи. Юнікод знімає старе обмеження на кодування символів лише одним байтом. Натомість використовується 17 просторів, кожен з яких дає можливість описати максимум 1 114 112 (17 * 216) різнихсимволів.

 Щоб визначити числовий код символу можна, працюючи в текстовому редакторі Word, вибрати пункт головного меню "Вставка" /"Символ", після чого на екрані з'являється діалогова панель Символ. Щоб переглянути код символа, необхідно виділити в таблиці символ, обрати таблицю перекодування, як показано нижче:

Необхідно:

• коротко занотувати відомості про таблиці перекодування у зошит;

• перевести у Юнікод (16-ний) ваше Призвіще.

Завдання 3.Ознайомлення з апаратним забезпеченням через перегляд основних відомостей про комп’ютер. Для того, щоб здійснити перегляд основних даних ПК, необхідно: клацнути лівою кнопкою мишки по кнопці «Пуск» на панелі задач (нижній лівий кут екрану) / вибрати пункт «Компьютер» / викликати контекстне меню (клацнути правою кнопкою мишки) на вільному місці вікна / вибрати пункт «Свойства». У результаті на екрані з’явиться вікно «Просмотросновных сведений о вашем компьютере»:

У вищенаведеному вікні серед апаратних засобів наводяться характеристики мікропроцесора та об’єм оперативної пам’яті.

Серед характеристик процесора є наступні:

AMD Athlon II X3 450, 3.20GHz,

де: AMD – фірма-виробник центрального процесора; AthlonIIX3 450 – модель центрального процесора; 3.20GHz – тактова частота центрального процесора.

Необхідно переписати основні характеристики ЦП (центрального процесора) та об’єм оперативної пам’яті вашого ПК

Завдання 4. Ознайомлення з апаратним забезпеченням через Диспетчер пристроїв. У вікні «Просмотросновных сведений о вашем компьютере» зліва клацаємо лівою кнопкою мишки (кн.м.) на «Диспетчер устройств», що показано на нижченаведеному рисунку:

У результаті з’явиться наступне вікно:

Перегляд характеристик апаратного забезпечення ПК можна здійснити, розкриваючи перелічені у вікні пункти (двічі клацнути по них лівою кн.м.). Це є ІІ способом визначення характеристик апаратного забезпечення ПК.

Необхідно:

• переглянути характеристики наведених у вікні «Диспетчер устройств» пристроїв;

• переписати виробника та модель відеокарти;

• переписати, скільки біт за секунду передається по Послідовному порту. Для цього двічі клацніть правоюкн.м. по «Порты COM и LPT» / зайдіть у вкладку «Параметры порта».

Завдання 5. . Ознайомлення з апаратним забезпеченням через Відомості про систему. Клацніть на кнопку «Пуск» / виберіть пункт «Все программы» / «Стандартные» / «Служебные» / «Сведения о системе». У результаті з’явиться наступне вікно:

Це є іще одним способом ознайомлення з характеристиками апаратних засобів ПК.

Необхіднопереписати у звіт:

• об’єм віртуальної памяті;

• розмір файла підкачки;

• характеристики вінчестера: загальний об’єм, обсяг вільного місця, модель, кількість байтів в одному секторі. Для цього необхідно зайти у вкладку «Компоненты» / «Запоминающиеустройства» / «Диски».

Завдання 6. Ознайомлення з завантаженістю мікропроцесора та віртуальної пам’яті через Диспетчер задач.

Щоб викликати Диспетчер задач необхідно натиснути комбінацію клавіш: Ctrl + Alt + Delete / Обрати пункт «Запустить диспетчер задач» / у вікні, що з’явилося, перейти на кладку «Быстродействие»

У даному вікні кількість графіків у блоці «Хронология загрузки ЦП» вказує на кількість ядер ЦП.

Необхіднопереписати у звіт:

• % завантаженості ЦП;

• обсяг використання ОЗУ на поточний момент часу (графік у блоці «Память»);

• обсяг віртуальної пам’яті, що використовується, і загальний обсяг віртуальної пам’яті. Ця інформація знаходиться у блоці «Система», рядок «Выделено (МБ)», де перше число – обсяг віртуальної пам’яті, що використовується, а друге – загальний обсяг віртуальної пам’яті (як показано на наведеному нижче рисунку):

Завдання 7. Оцінка завантаженості оперативної пам’яті програмними додатками.Щоб переглянути, скільки оперативної пам’яті потрібно для запуску різних програм, необхідно перейти на вкладку «Процессы» вікна «Диспетчер задач»:

Необхідно:

• записати у звіт, на який процес витрачається найбільше пам’яті. Для цього необхідно клацнути лівою кн.м. на стовпчику «Пам'ять…», що призведе до сортування програм за обсягом необхідної для їх запуску ОЗУ;

• запустити програми MsWordта Excel і визначити, для роботи якої із них необхідно більше обсягу ОЗУ. Результати відобразити у звіті.

Завдання8. Збільшення об’єму віртуальної пам’яті.

У разі нестачі оперативної пам'яті (ОЗУ), необхідної для запуску або роботи програм, Windows використовує віртуальну пам'ять, щоб компенсувати нестачу. Віртуальна пам'ять - це поєднання пам'яті ОЗУ (фізичної пам’яті) і тимчасового сховища на жорсткому диску (файлу підкачки). Якщо пам'яті ОЗУ недостатньо, дані з оперативної пам'яті поміщаються в сховище, яке називається файлом підкачки. Переміщення даних у файл підкачки і з нього звільняє достатньо оперативної пам'яті для виконання операцій.

У разі появи повідомлення нестачу віртуальної пам'яті, для забезпечення належної роботи додатків необхідно або додати оперативної пам'яті, або збільшити розмір файлу підкачки.

Щоб змінити обсяг файлу підкачки, необхідно зайти в меню «Пуск» / «Компьютер» / «Свойства» / «Изменить параметры» / вкладка «Дополнительно» / в блоке «Быстродействие» кнопка «Параметры» / вкладка «Дополнительно» / кнопка «Изменить». На екрані з’явиться наступне вікно:

Необхідно: відобразити у звіті поточний об’єм файлу підкачки, і той, який рекомендується системою.

Завдання 9. Ознайомлення з правилами вимкнення ПК. Для того, щоб вимкнути комп’ютер, необхідно:

• Для цього потрібно помістити покажчик миші на кнопку "Пуск" і натиснути ліву кнопку миші. В меню вибрати пункт "Завершениеработы ...".

• або скористатися комбінацією клавіш Ctrl + Alt + Delete / в нижньому правому куті вікна натиснути на кнопку «Завершениеработы»

Корисною для використання є опція блокування ПК, яка використовується, якщо необхідно на певний час призупинити роботу і недопустити витоку інформації. Для цього необхідно скористатися комбінацією клавіш Ctrl + Alt + Delete / обрати пункт «Блокировать комп’ютер ». Інший спосіб: меню "Пуск" / вибрати у пункті "Завершениеработы ..." команду «Блокировать».

Рекомендації до написання звіту

(оформлюється студентом на у зошиті для лабораторних робіт за нижченаведеним зразком)

ЗВІТ

з лабораторної роботи № 1

"Аналіз конфігурації апаратного забезпечення ПК"

Мета роботи:

• засвоєння навиків переведення чисел з різних систем кодування;

• ознайомлення зі складом та характеристиками апаратних засобів персонального комп’ютера.

Хід роботи

У ході роботи має бути відображено номер задання, послідовність кроків для його виконання та результати виконання.

Висновки: за результатами виконання даної лабораторної роботи було отримано навички ……

Контрольні запитання

1. Охарактеризувати принципи, що закладені в архітектуру персонального комп’ютера.

2. Охарактеризувати базовий склад апаратного забезпечення персонального комп’ютера.

3. Охарактеризувати призначення вінчестера.

4. Описати складові компоненти мікропроцесора

5. Описати призначення складових компонентів мікропроцесора.

6. Основні характеристики ЦП.

7. Визначити сутністькеш-пам’яті.

8. Охарактеризувати призначення ОЗУ.

9. Основні характеристики ОЗУ.

10. Описати сутність віртуальної пам’яті ПК.

11. Охарактеризувати пристрої введення.

12. Охарактеризувати пристрої виведення.