6.5 Заходи по підвищені електробезпеки

Для запобігання враження працюючого електричним струмом у стаціонарних електроустановках в мережі з заземленим виводом однофазного джерела живлення електроенергією повинне бути виконане занулення.

При зануленні фазні і нульові захисні провідники повинні бути обрані таким чином, щоб при замиканні на чи корпус на нульовий провідник, виникав струм короткого замикання, що забезпечує відключення чи автомата плавлення плавкої вставки найближчого запобіжника.

Занулення повинно забезпечувати захист людей від ураження електричним струмом при дотику до металевих неструмоведучих частин, що можуть виявитися під напругою в результаті ушкодження ізоляції. Зануленню підлягають металеві частини електроустановок, доступні для дотику людини і не мають інших видів захисту, що забезпечують електробезпечність.

Занулення необхідно виконувати при номінальній напрузі від 42 В до 380 В при роботах в умовах з підвищеною небезпекою.

У якості нульових захисних провідників варто використовувати спеціально призначені для цієї мети провідники. Матеріал, конструкція і розміри нульових захисних провідників повинні забезпечувати стійкість до механічних, хімічних і термічних впливів на весь період експлуатації.

Захисне заземлення необхідно виконувати електричним з'єднанням металевих частин електроустановок з "землею" чи її еквівалентом.

Штучний заземлювач, являє собою замкнутий контур з 10 труб, довжиною 2 м і діаметром 0,2 м, встановленими на глибину 1 м і з'єднаних смугою, що заземлює.

Опір розтікання струму від однієї труби:

, (6.6)

де Ом/см – питомий опір ґрунту;

м – довжина труби;

м – діаметр труби;

см – глибина установки заземлення;

Ом.

Опір розтікання струму системи заземлення:

, (6.7)

Де – число труб;

=0,56– коефіцієнт, що враховує екранування труб;

=0,78– коефіцієнт, що враховує екранування смуги і труб;

Ом.

Довжина замикаючої смуги для замкнутого кола:

,

де м – відстань між трубами.

м.

Опір розтікання струму сталевої смуги, що заземлює:

, (6.8)

де см – ширина смуги, що заземлює,

Ом.

Загальний опір заземлення:

(6.9)

Ом.

Опір розтікання струму в захисному пристрої, що заземлює, для установок до 1000 В. повинно бути не більш 4 Ом.

Опір проектованого заземлення:

Ом < 4 Ом,

Тобто спроектований пристрій задовольняє правилам пристрою електроустановок ПЕУ-86.

6.6 Вентиляція та кондиціювання повітря

Вентиляція приміщень забезпечує чистоту повітря і необхідні параметри повітряного середовища по температурі і вологості шляхом видалення з приміщення надлишків вологи і тепла. У результаті створюються також умови, що перешкоджають пере зволоження і корозії будівельних конструкцій, що сприяє підвищенню їхньої схоронності.

Параметри чистоти повітря з утримання в одиниці його об'єму отруйних газів, парів і пилу, а також температурна - вологість параметри регламентовані санітарними нормами проектування. Вентиляція приміщень здійснюється різними способами: Витягом з приміщень забрудненого повітря (витяжна вентиляція - витяжка), подачею в приміщення чистого зовнішнього повітря (припливна вентиляція - притока) або спільної припливно-витяжною вентиляцією. Вентиляція може бути природною або з механічним спонуканням, загально обмінної і місцевої.

Витяжна вентиляція, видаляючи забруднене повітря з простору приміщення, створює в ньому розрідження, за рахунок якого в приміщення надходить чистий зовнішнє повітря через будь-які нещільності у зовнішніх огорожах, через отвори, фрамуги і кватирки.

Припливна вентиляція забезпечує тільки подачу чистого повітря в приміщення. При цьому видалення повітря (через відкриті прорізи і нещільності огородження) відбувається внаслідок виникає в приміщенні надлишкового тиску.

Припливно-витяжна вентиляція забезпечує одночасно подачу повітря в приміщення і його організоване видалення. Залежно від співвідношення обсягів подається і витягуваного повітря в приміщенні виникає надлишковий тиск або розрідження. Якщо в одному з сполучених приміщень повітря з технологічних умов забруднюється більше, то в ньому з допомогою вентиляції створюють менший тиск, ніж в решті. Завдяки цьому виключається проникання забрудненого повітря в суміжні приміщення (наприклад, з кухні в обідній зал їдальні або ресторану або з гальванічного відділення в складальний цех підприємства).

Для ефективної роботи вентиляції необхідно, щоб надлишковий тиск або розрідження у вентильованих приміщеннях стійко підтримувалося інтенсивним повітрообміном. Показником інтенсивності повітрообміну, який може відбуватися і без застосування спеціальних вентиляційних установок (під впливом вітру і температурного перепаду), є кратність повітрообміну, вимірювана відношенням об'єму надходить або видаленого повітря до обсягу повітря в приміщенні за 1 год.

Показник інтенсивності повітрообміну для різних приміщень відповідно до їх призначення регламентується нормами проектування.

Загально обмінна вентиляція працює за принципом зниження концентрації виділяються у повітряне середовище шкідливих речовин і вологи шляхом розбавлення її припливне повітря, асиміляційних також надлишкові тепловиділення. Припливне повітря забезпечує ефективність загально обмінної вентиляції, якщо його температура і вологість істотно нижче тих же параметрів повітряного середовища приміщення. Загально обмінна вентиляція найбільш широко застосовується в житлових і громадських будівлях.

Місцева вентиляція влаштовується для створення необхідних параметрів повітряного середовища на обмеженій ділянці виробничої площі в місцях викиду шкідливосте й. Найбільш характерно в цих випадках пристрій місцевої витяжної вентиляції (місцевий відсмоктування забрудненого повітря), наприклад, витяжних шаф, ковпаків і т. п., Але знаходить застосування і місцева припливна вентиляція - повітряне душіровані.

Якщо виділення шкідливих речовин пов'язане з роботою технологічного обладнання, то воно повинно містити як невід'ємну частину вбудовані місцеві відсмоктувачі та укриття.

Природна вентиляція заснована на природному спонуканні надходження і видалення повітря з приміщення внаслідок різниці температур і густин зовнішнього і внутрішнього повітря, а також під впливом вітру. Розрізняють неорганізовану і організовану природну вентиляцію. При неорганізованої природної вентиляції повітрообмін протікає шляхом ексфільтрації та інфільтрації повітря через нещільності в огородженнях. Організована природна вентиляція здійснюється шляхом подачі і видалення повітря по спеціальним воздуховодам або шляхом відчинення у певному порядку прорізів у стінах та покриття, розташованих на різних відмітках по висоті (аерація).

Механічна вентиляція заснована на штучному спонуканні руху повітря у вентиляційній системі за допомогою вентиляторів, ежекторів або інших пристроїв.

Для приміщення використовується механічна загально обмінна вентиляційна. Така система найбільш поширена і складається з чотирьох ланок: повітрозбирача (зовні або всередині приміщення); повітроводів, по яких повітря подається або забирається; пристрої з викиду витягуваного повітря або роздачі вступника і пристрої з підготовки повітря - припливної або витяжної камери з вентилятором (рисунок. 6.2).

Рисунок 6.2 - Схема пристрою загально обмінної припливної вентиляції з механічним спонуканням

1 - решітка входу; 2 - входу повітря шахта; 3 - утеплений клапан; 4 - калорифер: 5 - вентилятор; 6 - гнучкі вставки; 7 - опорна плита; 8 - віброамортизатори; 9 - повітроводи; 10 - припливні отвори: 11 - вентильовані приміщення.

6.7 Протипожежний захист

Проблеми попередження пожеж і боротьби з ними тісно зв’язані з проблемами охорони праці. Підтвердити це можна на прикладі пожежо- і вибухонебезпечних промислових підприємств, де вибух і пожежа можуть послужити наслідком один одного.

Функції державного пожежного нагляду визначені “Положенням про державний пожежний нагляд”. Розробка інженерно-технічних протипожежних заходів і контроль за їхнім здійсненням, організація профілактичного протипожежного режиму на діючих підприємствах, залучення широких кіл громадськості до справи попередження і гасіння пожеж складають систему державного пожежного нагляду.

У функції Держпожнагляду входять:

1. розробка й узгодження протипожежних норм, правил, технічних умов для знову мурованих і об’єктів різного призначення, що реконструюються, а також правил пожежної безпеки для діючих об’єктів. Ця функція одна з основних у роботі, оскільки необхідні протипожежні заходи повинні передбачатися ще в процесі проектування населених пунктів, об’єктів, окремих будинків і споруд. Як правило, до цієї роботи залучаються відповідні міністерства, відомства, науково-дослідні і проектні організації в залежності від того, для якої галузі народного господарства, для яких будинків і споруд розробляється той або інший нормативний документ. Правила пожежної безпеки є визначальними для працівників пожежної охорони і персоналу того чи іншого об’єкта в питанні дотримання необхідного протипожежного режиму. На підставі правил пожежної безпеки при виникненні на об’єкті пожежі або при знаходженні об’єкта в пожежонебезпечному стані можуть пред’являтися звинувачення тій або іншій посадовій особі, винній в невиконанні правил пожежної безпеки (або інструкцій), які мають юридичну чинність.

2. Контроль за дотриманням проектними організаціями протипожежних норм, технічних умов і правил при проектуванні нових і реконструкції існуючих об’єктів, будинків і споруд. Безпосередній нагляд за протипожежним станом діючих об’єктів народного протипожежного режиму господарства, житлових і суспільних будинків і дотриманням у них належного стану.

3. Облік і аналіз пожеж, загорянь, що виникли в будинках і спорудах, на промислових підприємствах, у містах і в сільській місцевості. Аналіз даних про пожежі і загоряння дозволяє вчасно виявляти характерні причини пожеж і розробляти заходи для їхнього усунення. Крім того, ці дані необхідні для обгрунтування положень.

4. Протипожежна пропаганда й агітація. Біля 70% пожеж виникає від необережного поводження з вогнем, паління, неправильного застосування легкозаймистих рідин і інших порушень протипожежного режиму, що можуть бути усунуті в результаті роз’яснювальної роботи серед робітників, службовців і серед населення. З цією метою використовують радіо, телебачення, кіно. Найбільший ефект досягається в тому випадку, якщо лекції і бесіди будуються на конкретних прикладах.

5. Адміністративна робота органів Держпожнагляду. У своїй роботі органи Держпожнагляду користуються насамперед методом роз’яснення і переконання, однак у необхідних випадках удаються до прав, наданим їм “Положенням про державний пожежний нагляд” і іншими документами.

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу органи Держпожнагляду служать органами дізнання по справах про пожежі і порушення протипожежних правил. Це право використовується при виникненні пожежі для виявлення винних осіб, а також у тих випадках, коли об’єкт у результаті порушення правил пожежній безпеці приведений у загрозливий стан. Крім того органи Держпожнагляду (керування пожежної охорони області, краї, республіки) відповідно до “Положення про державний пожежний нагляд” мають право винести постанову про часткове або повне припинення роботи підприємства або його окремої ділянки з негайним повідомленням про це ГУПО МВС, а також начальнику організації (міністерству), якому підвідомчий даний об’єкт. Винесенню постанови про припинення експлуатації об’єкта передує укладання розпорядження або акта обстеження, у якому викладаються необхідні заходи для усунення виявлених недоліків і визначені терміни їх усунення.

Керівник підприємства, об’єкта, будучи особою, відповідальною за всі сторони діяльності підприємства, об’єкта, відповідає і за забезпечення пожежної безпеки, організує роботу з попередження і гасіння пожеж.

На підприємствах:

по-перше, розробляються інструкції з заходів пожежної безпеки (звичайно одночасно з заходами для техніки безпеки) по окремих цехах, ділянках і виробничих установках і призначаються по ним відповідальні особи з числа інженерно-технічного персоналу;

по-друге, створюються добровільні пожежні дружини, оснащені пожежною технікою, що займаються попередженням пожеж у цехах і на робочих ділянках. На великих підприємствах добровільні пожежні дружини організуються по цехах, а в цехах – по змінах.

Інженерно-технічний персонал промислових підприємств грає важливу роль у забезпеченні пожежної безпеки:

удосконалює технологічний процес на тій або іншій ділянці виробництва, упроваджує більш безпечне устаткування й апаратуру, влаштовує на окремих ділянках виробництва вогнегасячі установки, чітко виконує технологічний режим. З цією метою організують пожежо-технічні комісії, очолювані одним із головних інженерно-технічних працівників (головним інженером, головним механіком або іншими посадовими особами). Комісії проводять протипожежні обстеження, намічають заходи для зниженню пожежної небезпеки окремих ділянок виробництва і стежать за їх здійсненням. Для проведення протипожежного інструктажу і пожежно-технічного мінімуму інженерно-технічний персонал підприємства і працівники пожежної охорони використовують спеціально обладнані пожежно-технічні кабінети, оснащені наочним приладдям, плакатами й іншими матеріалами.

Пожежний зв’язок і сигналізація грають важливу роль у заходах для попередження пожеж, сприяють своєчасному їх виявленню і виклику пожежних підрозділів до місця пожежі, а також забезпечують оперативне керівництво роботами на пожежі.

Пожежний зв’язок можна підрозділити на зв’язок повідомлення (своєчасний прийом викликів на пожежі), диспетчерський зв’язок (керування силами і засобами для гасіння пожеж) і зв’язок на пожежі (керівництво пожежними підрозділами).

Для повідомлення про пожежу найбільше поширення одержали технічні засоби зв’язку і пожежної сигналізації – телефон, електрична пожежна сигналізація, автоматична і неавтоматична, і радіозв’язок.

Промислові підприємства, господарства й інші об’єкти з підвищеною пожежною небезпекою, як правило, обладнані прямим телефонним зв’язком. Для цієї мети прокладають прямий провід від об’єкта до пожежної команди, минаючи телефонну станцію, і встановлюють два індукторні телефонних апарати.

Для передачі повідомлення про пожежу з міського або іншого телефону на центральний пункт пожежного зв’язку (ЦППЗ) від міської телефонної станції (МТС) прокладають спеціальні односторонні телефонні лінії. Телефонні апарати обладнані спеціальними покажчиками з чітким написом номера телефону пожежної частини. При наявності телефонної станції (АТС) зв’язок здійснюється набором визначеного номера, а при ручній телефонній станції шляхом усної вимоги: “Пожежну команду!”.

Найбільш надійний і швидкодіючий засіб зв’язку для виклику пожежної команди – електрична пожежна сигналізація, що складається з наступних основних частин:

- оповіщувачів, встановлених у виробничих будинках або на території промислового підприємства, господарства або складу і призначених для подачі сигналів про пожежу;

- прийомної станції з прийомними апаратами, що забезпечують прийом сигналів про пожежу і фіксування цих сигналів;

- лінійних мереж, що з’єднують оповіщувачі з прийомними станціями.

На приймальній станції є оптичні й акустичні сигнали тривоги.

Системи електричної пожежної сигналізації виявляють початкову стадію пожежі (загоряння) і повідомляють про місце його виникнення. На підприємствах використовують високоефективні види автоматичної пожежної сигналізації, оповіщувачі яких реагують на дим, ультрафіолетові промені, полум’я і тепло. Системи автоматичної сигналізації без участі людей передають повідомлення про пожежу і місце його виникнення, а в окремих випадках також автоматично включають стаціонарні установки гасіння пожеж.

Будівлі та споруди заводу обладнано вогнегасниками двох типів: порошковими і пінними. Окрім того встановлено протипожежну сигналізацію, сигналізатори якої реагують на дим та інфрачервоне випромінювання (тепло). Сигнали від сигналізаторів поступають на центральний пульт протипожежної сигналізації