3.7. Класифікування об’єктів винаходу

Дуже важливо чітко визначити, якими об’єктами винахід здебільшого пов'язаний. Тому треба розглянути речі, що містить винахід, щоб визначити відповідну рубрику в Класифікації.

Приклад: Якщо в патентному документі йдеться про поршні, треба подивитись, чи об’єкт винаходу є сам поршень або технічний об’єкт є чимось іншим, наприклад спеціальним пристосованням поршня для використовування в конкретному пристрої або розташуванням поршнів у більшій системі, наприклад у двигунах внутрішнього згоряння.

Часто інформація про винахід стосується тільки певної сфери застосовування і для найповнішого класифікування такого матеріалу використовують застосовнісно зорієнтовані рубрики. Функційно зорієнтовані рубрики містять більш широку концепцію, в якій конструкційні або функцій- ні характеристики об’єктів застосовано до більш ніж однієї сфери використовування, або в якій застосованність у певній сфері використовування не вважають інформацією про винахід.

Приклад: Основна група C09D 5/00 охоплює різноманітні застосовнісно зорієнтовані композиції для покриття (наприклад, C09D 5/16 охоплює фабри проти обростання), тоді як групи від C09D 101/00 до 201/00 охоплюють функційно зорієнтовані аспекти композиції для нанесення покриття, а саме, полімери, на яких основані композиції.

У випадку, коли неясно, чи класифікувати технічний об’єкт у функційно зорієнтованій рубриці, чи в застосовнісно зорієнтованій рубриці, треба дотримуватись такого:

(а) коли згадано про певне застосовування, але не чітко виявлене чи цілком означене, класифікують у функційно зорієнтованій рубриці, якщо така є. Ймовірно, що саме так треба робити, коли широко описано кілька застосовувань;

(б) коли певні суттєві технічні характеристики об’єкта пов’язані як з внутрішньою природою чи функцією речі, так і з її певним використовуванням чи спеціальним пристосовуванням, або введенням у більшу систему, класифікують як у функційно зорієнтованій, так і в застосовнісно зорієнтованій рубриці, якщо такі є;

(в) коли настанови, визначені в параграфах (а) і (б) вище, не можна використати, класифікують як у функційно зорієнтованій, так і у відповідній застосовнісно зорієнтованій рубриці.

Коли велику систему (сукупність) класифікують як ціле, треба приділити увагу її частинам чи деталям, якщо вони є нові та неочевидні. Треба класифікувати як систему, так і її частини та деталі.

Приклад: Коли в патентному документі йдеться про уведення даної речі (наприклад, листової ресори) в більшу систему (наприклад у підвіску коліс транспортного засобу), це, у всякому разі, пов’язано з більшою системою і має бути класифіковано в рубриці для цієї системи (D60G).Коли в патентному документі також йдеться про річ, як таку, наприклад про саму ресору, і вона є ново. Та неочевидною, також потрібно класифікувати документ у рубриці для самої речі ( F16F).

Види об’єктів винаходу, як явно не визначено в заголовках класифікаційних рубрик

Об’єкт винаходу може бути виражений, як різні види об’єктів винаходу. Якщо для одного з цих видів рубрику чітко не визначено в заголовках рубрик Класифікації для певного технічного об’єкта, то найбільш релевантною рубрикою є та, що існує для інших видів об’єкта винаходу, які треба класифікувати . У цих ситуаціях, де навіть заголовки тих рубрик не визначають прямо, що цей вид об’єкта винаходу має бути в них класифікований, це може бути визначено іншими засобами, такими як посилання, примітки, визначення чи передбачення подібних об’єктів винаходу в інших групах цієї схеми. Якщо є визначення, то вони надають конкретну інформацію про належні класифікаційні рубрики для споріднених категорій об’єкта винаходу, не винесених в класифікаційні заголовки.

Хімічні сполуки

Коли об’єкт винаходу належить до хімічної сполуки як такої (органічної, неорганічної або макромолекулярної), його класифікують у розділі С згідно з хімічною структурою. Коли він також належить до конкретної сфери використовування, його ще класифікують у рубриці, передбаченій для тієї сфери використання, якщо така сфера становить суттєву технічну характеристику об’єкта. Однак, коли хімічна сполука відома і об’єкт винаходу стосується тільки застосовування сполуки, його класифікують тільки в рубриці, що охоплює сферу застосовування.

Хімічні суміші або композиції

Коли об’єкт винаходу належить до хімічної суміші або композиції як такої, його класифікують у рубриці згідно з його хімічним складом, якщо така існує, наприклад, С03С (скло), С04В (цемент, кераміка), С08L (композиції органічних макромолекулярних сполук), С22С ( сплави (стопи). Якщо такої рубрики не існує, його класифікують згідно з його використовуванням чи застосовуванням. Якщо використовування чи застосовування також становить суттєву технічну характеристику об’єкта винаходу, суміш або сполуку класифікують згідно як із її хімічним складом, так і за використовуванням чи застосовуванням. Однак, коли хімічна \суміш або сполука відома й об’єкт винаходу стосується тільки її використовування, її класифікують у рубриці, що охоплює сферу її використовування.

Готування (отримування) чи обробляння сполук

Коли об’єкт винаходу стосується процесу готування (отримування) чи обробляння хімічної сполуки, його класифікують у рубриці для процесів підготування чи обробляння відповідних сполук. Якщо такої рубрики немає, його класифікують у рубриці на відповідну сполуку. Коли сполука, що вийшла з процесу готування (отримування), також нова, , сполуку також класифікують згідно з її хімічною структурою. Об’єкти винаходу, пов’язані із загальними процесами для готування (отримування) або обробляння класів сполук класифікують у групах для процесів, що застосовують, якщо такі групи існують.

Устатковання чи процеси (способи)

Коли об’єкт винаходу стосується устаткування, його класифікують у рубриці для устаткування, якщо така існує. Коли такої рубрики не існує, устаткування класифікують у рубриці для процесу (способу), виконуваного цим устаткуванням. Коли об’єкт винаходу стосується процесу (способу) виробляння чи обробляння продуктів, його класифікують у рубриці для цих процесів (способів). Якщо такої рубрики не існує, виробляння чи оброблення продуктів класифікують у рубриці для устаткування, що виконує цей процес (спосіб). Якщо не існує рубрики для виготовлення продукту, то устаткування, що його виготовляє, або процес (спосіб) виготовляння класифікують у рубриці, що охоплює продукт.

Вироби

Коли об’єкт винаходу стосується вибору, його класифікують у рубриці для виробу. Якщо не існує рубрики для виробу як такого, його класифікують у релевантній функційно зорієнтованій рубриці (тобто згідно з функцією виконуваною виробом) або, якщо це неможливо, згідно зі сферою застосовування.

Приклад: Якщо виріб, який треба класифікувати, є дозатор клею, спеціально призначений для оправлення книжок, його класифікують у групі В42С 9/00, яка охоплює «Нанесення клею або клейових композицій для палітурення книжок» . Оскільки немає специфічної рубрики, стосовно дозаторів клею для палітурних робіт, їх класифікують у рубриці для їх функції, тобто «нанесення клею».

Багатоступеневі процеси (способи), промислові комплекси

Коли об’єкт винаходу стосується багатоступеневого процесу (способу) або промислового комплексу, що містить відповідно, сукупність етапів процесу (способу) чи сукупність устаткування, його класифікують як одне ціле, тобто у рубриці для такої сукупності, наприклад підклас В09В. Якщо такої рубрики немає, його класифікують у рубриці для продукту, створеного цим процесом (способом) або комплексом. Коли об’єкт винаходу стосується також елемента сукупності, наприклад окремого етапу процесу чи пристрою, що входить до комплексу, цей елемент також класифікують окремо.

Деталь, конструкційні частини

Коли об’єкт винаходу стосується конструкційних або функційних деталей чи частин об’єкт винаходу, наприклад, деталей устаткування, то застосовують такі правила:

(а) деталі чи частини, застосовні чи спеціально пристосовані тільки для одного виду об’єкта, класифікують у рубриках для деталей цього виду об’єкта , якщо такі існують;

(б) якщо такі рубрики не існують, ці деталі чи частини класифікують у рубриці для розгляданого об’єкта;

(в) деталі чи частини, застосовні чи спеціально пристосовані більш як до одного з видів об’єкта винаходу класифікують у рубриках для деталей більш загальної природи, якщо такі існують;

(г) якщо такі рубрики більш загальної природи не існують, ці деталі чи частини класифікують відповідно до всіх видів об’єкта винаходу, до яких вони явно належать.

Приклад: У підкласі А45В групами з 11/00 до 23/00 охоплено різні види зонтів, у той час, як група 25/00 охоплює деталі зонтів, що застосовуються більш як до одного виду зонтів.

Загальні хімічні формули

Великі множини споріднених хімічних сполук часто виражені або заявлені з використанням загальних хімічних формул. Загальні формули представлені у вигляді роду хімічних сполук, при цьому принаймні один компонент формули змінною, яку вибирають із конкретної групи варіантів (наприклад формули типу Маркуша на сполуки). Використовування загальних формул спричиняє класифікаційні проблеми, коли вони охоплюють велику кількість сполук, які потрапляють до багатьох окремих класифікаційних рубрик. Коли трапляється така ситуація, класифікують тільки окремі хімічні сполуки, що найбільш корисні для пошуку. Якщо хімічні сполуки визначені за допомогою загальної хімічної формули використовують таку послідовність класифікування:

Крок 1: всі «цілком визначені» сполуки, що нові та неочевидні, класифікують, якщо вони

1. спеціально заявлені як такі, чи використовувані в композиції;

2. є продуктами заявлених процесів (способів) чи

3. є похідні будь-якого з них.

Сполуку вважають «цілком визначеною», якщо:

(а) структуру задано точною хімічною назвою або формулою чи вона може бути виведена з її готування ( отримування) із вказаних реагентів, не більш ніж один із яких вибраний з переліку варіантів, та

(б) сполуку характеризовано фізичною властивістю (наприклад її точкою плавання), чи її готування (отримання) описано в здійсненому прикладі, в якому подано практичні подробиці.

Сполуки, визначені лише емпіричною формулою, не вважаються «цілком визначеними»;

Крок 2: якщо не розкрито «цілком визначених» сполук, загальну формулу класифікують у найбільш спеціальній групі (групах), що охоплює всі або більшість потенційних варіантів реалізації втілення.

Класифікація має бути обмеженою однією групою або дуже малою кількістю груп;

Крок 3: на додаток до обов’язкового класифікування, описаного вище, може бути використане необов’язкове класифікування, якщо в загальну формулу входять також інші сполуки, що становлять інтерес

Коли класифікування всіх «цілком визначених» сполук в їх найбільш спеціальних класифікаційних рубриках призведе до отримання великої кількості класифікаційних індексів (гаприклад бульш ніж 20), класифікувальник може зменшити кількість індексів. Це може бути зроблено тільки, коли класифікування «цілком визначених» сполук призводить до означення великої кількості підгруп під однією групою в найближчому ієрархічно-вищому рівні. Тоді ці сполуки можна класифікувати лиш у вищій групі. В іншому разі, ці сполуки класифікують в усіх найбільш специфічних підгрупах.

Комбінаторні бібліотеки

Множини, складені з багатьох хімічних сполук, біологічних організмів чи інших речовин, можуть бути представлені у формі «бібліотек». Бібліотека зазвичай містить велику кількість складників, які , якщо їх класифікувати окремо великою кількістю класифікаційних рубрик, будуть неодмінно обтяжувати пошукову систему. Тому тільки окремі складові, які вважають «цілком визначеними» таким самим чином, як сполуки загальних формул, обов’язково класифікують у групах, що найбільш специфічні для них, наприклад, сполуки у розділі С. Бібліотеку в цілому класифікують у придатну групу в підкласі С40В. На додаток до обов’язкового класифікування, про яке йдеться вище, використовують необов’язкове класифікування, коли також інші складники бібліотеки становлять інтерес.