1. Науково-юридична:

• поглиблене вивчення студентами положень кримінально-процесуального законодавства та механізмів його застосування в практичній діяльності;

• набуття студентами навичок і вмінь ефективного застосування процесуального законодавства для забезпечення встановлення об’єктивної істини, захисту прав і свобод громадян, справедливості правосуддя;

• опанування студентами необхідною науково-методологічною підготовкою, яка забезпечує їм бачення проблем законодавства і практики його застосування, шляхів їх розв’язання, використовуючи навички творчого мислення та вдосконалення свого професійного рівня;

• формування навичок прийняття юридичних рішень та складання процесуальних документів у кримінальних справах (к.с.), опанування логікою і офіційною діловою мовою юридичних документів;

2. загальноосвітня – підвищення правової культури та ерудиції фахівців, вивчення досвіду інших держав у здійсненні правосуддя та науковими ідеями в цій сфері;

3) виховна – формування впевненості і необхідності реалізації ідей правової держави в кримінально-процесуальній діяльності, відданості істині, справедливості, законності, почуття відповідальності перед суспільством, державою і людиною.

Вивчення курсу “Кримінальний процес” повинно забезпечити необхідний рівень сформованості професійних знань, умінь, навичок.

2. Зв'язок к.П. З іншими галузями права і суміжними науками

Для того, щоб успішно засвоїти питання взаємозв’язку кримінального процесу з іншими галузями права України, а також із суміжними галузями знань, необхідно звернутися до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р., в якій Верховний Суд України дає такі роз’яснення:

Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом; коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй; коли правовідносини, що розглядаються судом, законом України не врегульовані; коли нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів, суперечить Конституції України; коли Укази Президента України, які внаслідок їх нормативно-правового характеру підлягають застосуванню судами при вирішенні конкретних судових справ, суперечать Конституції України. Суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Кримінальний процес та кримінальне право. Кримінальне право визначає поняття злочину, юридичний склад злочину як підставу кримінальної відповідальності, обставини, що виключають злочинність діяння, кримінальну відповідальність чи звільняють особу від покарання, поняття і форми вини, види покарань. Норми кримінального права не можуть бути реалізовані без застосування норм кримінально-процесуального права. Кримінально-процесуальне право визначає порядок встановлення як підстав кримінальної відповідальності, так і підстав звільнення від кримінального покарання, порядок притягнення винного до кримінальної відповідальності. Кримінальний процес є засобом реалізації, формою застосування норм кримінального права.

Зв’язок з міжнародним правом. У процесуальних нормах втілюються міжнародні правові акти щодо захисту прав і свобод людини, правила поведінки посадових осіб щодо затриманих та арештованих. Міжнародні угоди про взаємодопомогу держав у сфері кримінального судочинства, по суті, створюють окремий інститут процесуального права України.

У кримінальному процесі застосовуються:

- Загальна Декларація прав людини;

- Європейська конвенція з прав людини (Рим, 11.1950р.), ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р.;

- Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

- Європейська конвенція про взаємодопомогу у кримінальних справах, ратифікована Законом України від 16.01.1998р. № 44/98-ВР;

- Конвенція СНД про права та основні свободи людини;

- Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом ( ратифікована Законом України № 738/97-ВР від 17.12.1997р.);

- Конвенція про правову допомогу та правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ ( ратифікована державами СНД – Мінськ, 22.01.1993р.).

Виходячи з положень ст.9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, при здійсненні процесуальної діяльності міжнародні договори застосовуються , якщо вони не суперечать Конституції України.

Зв’язки кримінального процесу з цивільним, трудовим, екологічним, земельним, цивільно-процесуальним правом. Держава гарантує захист будь-яких прав, свобод і законних інтересів людини. Якщо в ході кримінального процесу в зв’язку з розслідуванням чи судовим розглядом справи будуть встановлені порушення прав, свобод чи законних інтересів громадян, слідчі і судові органи повинні вжити заходів для відновлення порушених прав і свобод та відшкодування заподіяної особі шкоди. По суті, при розслідуванні чи судовому розгляді будь-яких справ, якщо будуть з’ясовані факти порушення будь-яких прав людини, передбачених чи то трудовим, земельним, екологічним правом, правом власності чи законодавством про освіту або іншими законодавчими актами, слідчий, прокурор, суд повинні вживати заходів по усуненню негативних наслідків, відновленню порушених прав і відшкодуванню моральної і матеріальної шкоди, керуючись відповідними нормами галузевого законодавства. Інститут цивільного позову став складовою частиною кримінально-процесуального законодавства.

Зв’язок кримінального процесу з експертологією проявляється в сфері вирішення завдань встановлення об’єктивної істини. Для її досягнення нерідко виникає потреба в застосуванні спеціальних знань, досягнень природознавчих і інших наук. Найбільш ефективною формою використання спеціальних знань на досудовому слідстві є призначення експертиз. Експертиза значно поширює пізнавальні можливості слідства і суду, дозволяє використовувати під час розслідування чи судового розгляду кримінальних справ весь арсенал сучасних науково-технічних засобів і спеціальних знань.

Експертиза – це дослідження для вирішення питань, що потребують спеціальних знань, компетентними особами, яких називають експертами. У кримінально-порцесуальному кодексі України містяться норми, які утворюють інститут судової експертизи. Цими нормами визначаються підстави, порядок призначення і проведення експертиз. Разом з тим порядок, умови, методологія, строки проведення судової експертизи, правила роботи з речовими доказами, права і обов’язки експертів регламентовані Законом України від 25.02.1994 р. “Про судову експертизу” та підзаконними нормативними актами, які розвивають і конкретизують положення інституту судової експертизи, визначені в кримінально-процесуальному кодексі України.

Зв’язок кримінального процесу з криміналістикою.

Криміналістика – наука, яка вивчає засоби і методи встановлення об’єктивної істини, відштовхуючись від слідів злочину чи іншої події. Вивчає особливості окремих слідів, методику їх виявлення, збирання, фіксації та дослідження, розробляє рекомендації щодо провадження криміналістичної експертизи. Головним завданням криміналістичної експертизи є ідентифікація, встановлення тотожності осіб та предметів і речовин по їх слідах. Відповідно об’єкти експертного дослідження поділяють на ідентифіковані та ідентифікуючі. Поряд з цим за допомогою криміналістичної експертизи встановлюється групова належність об’єктів та вирішуються діагностичні завдання. Криміналістична експертиза, узагальнюючи і накопичуючи досягнення хімії, фізики, біології, медицини та знання, здобуті фахівцями багатьох інших наук, стає все більш комплексною та універсальною. Це робить її найпоширенішою експертизою в слідчій практиці.

Всі досягнення криміналістики можуть застосовуватись тільки в рамках кримінально-процесуального законодавства, з дотриманням процесуальної форми. Здобуті фактичні дані можуть бути використані в судовому доказуванні тільки, якщо вони відповідають встановленим процесуальним законом правилам допустимості доказів.

Взаємодія кримінального процесу і судової психології вбачається в тому, що судова психологія виконує функцію надання допомоги в забезпеченні найбільш ефективного здійснення слідчих та інших процесуальних дій. Вона розробляє, на основі спеціальних знань, пропозиції і рекомендації щодо встановлення психологічного контакту з учасниками, тактики проведення слідчих дій, організації судових дебатів, проголошення судових промов, наукової організації праці. Передбачена можливість проведення судово-психологічної експертизи, об’єктами дослідження якої є психічно здорові люди. Використання досягнень судової психології можливе тільки з дотриманням процесуальної форми. Кримінальний процес надає правову базу для застосування методів і прийомів судової психології.

У кримінальному процесі широко використовуються досягнення судової медицини та судової психіатрії.

Судова медицина – галузь науки, яка вирішує питання з застосуванням спеціальних знань медичного,, медико-біологічного та медико-криміналістичного характеру в сфері правосуддя. В її рамках проводиться експертиза живих людей, трупів, речових доказів, матеріалів кримінальної справи. У складі бюро судово-медичних експертиз функціонують такі структурні підрозділи:

• відділ судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб;

• відділ експертизи трупів;

• відділ судово-медичної експертизи речових доказів, який складається з відділень – гістології, імунології, криміналістики, токсикології, цитології.

Окрім кримінально-процесуального кодексу, діяльність судово-медичного експерта при проведенні експертизи регламентується також Положенням про бюро судово-медичної експертизи.

При проведенні досудового слідства та судового розгляду нерідко виникає потреба у визначенні осудності обвинуваченого та необхідності застосування до нього примусових заходів медичного характеру. Ці питання вирішуються за допомогою судової психіатрії, зокрема судово-психіатричної експертизи, основними завданнями якої є:

• визначення психічного стану та висновку про осудність підозрюваних, обвинувачених, підсудних та про необхідність застосування до них примусових заходів медичного характеру;

• визначення психічного стану свідків і потерпілих, спроможності їх правильно сприймати, запам’ятовувати і відтворювати обставини, що мають значення для справи;

• визначення психічного стану позивачів, відповідачів, а також осіб, щодо яких вирішується питання про їхню дієздатність.

При проведенні стаціонарної експертизи підозрюваного або обвинуваченого, який не утримується під вартою, а також позивачів і осіб, стосовно яких вирішується питання про дієздатність, поміщення їх у лікувально-психіатричний заклад провадиться тільки за рішенням суду.

Використання досягнень судової медицини і судової психіатрії в кримінальному процесі здійснюється з дотриманням норм процесуального законодавства. Одержана інформація може бути використана в доказуванні, якщо вона здобута законним шляхом з дотриманням процесуальної форми проведення слідчих та інших процесуальних дій.

Кримінальний процес є такою галуззю юриспруденції, в рамках якої широко застосовуються практично всі юридичні науки. Широка ерудиція і глибокі знання – необхідна передумова успішної кримінально-процесуальної діяльності.

Література

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: - “Форум”, 2003, ст.ст. 1-3

2. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид. доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с. (Економіка.Фінанси.Право), с. 7-45, 57-82

3. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до КПК України. – К.: А.С.К., 2002 (Нормативні документи та коментар), ст.ст. 1-3

4.Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI, ст.ст.1-6

Нормативно-правові акти

1. Конституція України, 28.06.1996р.;

2. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1996р.;

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К., 2001р.;

4. Кримінальний кодекс України. – К., 2001р.;

5. Закон України “Про громадянство України” від 18.01.2001р. № 2235-III;

6. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992р. № 2135-XII

Акти судової практики

1. Постанова Пленуму ВС України від 01.11.1996р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”

Питання для перевірки якісного рівня знань

1. Які особливості наукової доктрини кримінального процесу на сучасному етапі розвитку?

2. Що є предметом і методом науки кримінального процесу?

3. У чому виражається взаємозв’язок кримінально-процесуального права з іншими галузями права України: кримінальним, адміністративним, конституційним, цивільним, міжнародним публічним, міжнародним приватним правом, а також із суміжними галузями знань (криміналістикою, кримінологією, судовою медициною, судовою психологією, судовою бухгалтерією?

4. Як співвідносяться норми кримінально-процесуального права і норми моралі?

5. Які особливості мають норми кримінально-процесуального права?

Практичні ситуації контролю знань

Наведіть приклади актуальних проблем, наукових досліджень на даному етапі розвитку кримінального процесуального права в Україні та за кордоном.

Відповідь обґрунтуйте з посиланням на наукові джерела

Форми контролю

- перевірка наявності міні-конспекту, опорної схеми, рефератів

усне інтерактивне опитування