Дисципліна Кримінальне право
Самостійна робота № 21 ( до заняття № 23)
Тема 2.3. Злочини проти життя та здоров’я особи
Тема Серійні злочини
Мета.
Навчальна. Навчити орієнтуватися в чинному кримінальному законодавстві; застосовувати набуті знання в майбутній професійній діяльності; аналізувати кримінально-правові норми, знати поняття, значення, кримінально-правову кваліфікацію злочинів проти життя та здоров’я особи, серійних злочинів.
Виховна. Розвивати аналітичні здібності, увагу, пам’ять, спостережливість, акуратність, самостійність суджень і висновків.
Питання,
винесені на самостійне опрацювання:
Серійні злочини
Серійні вбивці
Дітовбивці
Канібали
Завдання:
За питаннями, які винесені на самостійне опрацювання скласти конспект, особливо акцентуючи увагу на особливостях кваліфікації та кримінально-правовій характеристиці серійних злочинів
Методичні
рекомендації для виконання самостійної
роботи:
Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на CD- диску.
При виконанні самостійної роботи студенти повинні акцентувати увагу на тому, що проблемним та важливим є вивчення питання правильної кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я особи, зокрема серійних злочинів.
Формування в Україні правової демократичної держави припускає всебічну охорону прав і свобод кожного громадянина. У ст. 3 Конституції України визначено: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кримінально-правова охорона зазначених у Конституції України невід’ємних прав громадянина набуває особливого значення при розслідуванні фактів посягання на життя громадян.
Статистика показує, що кількість навмисних убивств в Україні невпинно зростає .
Зростання злочинності в Україні може бути зупинено поєднанням законодавчих та організаційних заходів і наукових розробок. Головні завдання, які має розв’язувати наука — це актуалізація наукового і методичного забезпечення боротьби зі злочинністю, підвищення її результативності через запровадження в діяльність правоохоронних органів найновіших наукових досліджень і передового досвіду. У зв’язку з цим виконання завдань з боротьби зі злочинністю неможливе без проведення криміналістами наукових досліджень, результати яких, безперечно, сприятимуть підвищенню ефективності роботи органів попереднього слідства і дізнання у розкритті та розслідуванні злочинів.
Однією з причин неефективної боротьби з умисними убивствами є недостатнє дослідження криміналістичного аспекту пошуково-пізнавальної діяльності, зокрема зі встановлення осіб, які вчинили убивства, та інші тяжкі злочини за умов неочевидності. Невипадково слідчі одностайно зазначають, що наявні у їхньому розпорядженні методичні рекомендації мають суттєві недоліки, не містять у достатньому обсязі інформації, необхідної для їхньої практичної діяльності. Все це відносить зазначену багатопланову проблему до переліку актуальних напрямів теоретичних і прикладних криміналістичних досліджень. До таких досліджень і слід віднести проблеми дослідження сексуальних убивств.
Останнім часом в Україні спостерігається тенденція зростання кількості сексуальних убивств. Статистика показує, що лише кількість убивств поєднаних із зґвалтуванням в Україні зросла, офіційна ж статистика про убивства, поєднані із мужолозтвом, розбещенням неповнолітніх та іншими злочинами, що мають сексуальне забарвлення, відсутня.
З вивчення кримінальних справ про сексуальні убивства очевидно, що окремі з них вчиняються протягом тривалого періоду і мають серійний характер, вчиняються з особливою жорстокістю, погано піддаються розкриттю і з цих причин надзвичайно хвилюють суспільну думку.
Важливість наукового дослідження сексуальних убивств очевидна з досвіду США та Російської Федерації. Так, у 1978 р. ФБР США при відділі досліджень в галузі поведінкових наук в Академії ФБР в Куонтіко (штат Вірджинія) розроблено програму з дослідження тяжких злочинів проти особи. Спільно із фахівцями в галузі психології і психіатрії цей відділ проаналізував найбільш тяжкі злочини проти особи і органам охорони правопорядку було надано інформацію стратегічного характеру у вигляді психологічних характеристик типів злочинців, які вчиняють подібні злочини. Це дозволило класифікувати і виокремити із загальної маси населення осіб, які вчиняють серійні злочини. Зазначений метод ґрунтувався на дослідженні великої кількості аналогічних злочинів. При цьому робилися спроби на підставі певних даних знайти зв’язок між способом вчинення злочину та особою злочинця.
Водночас науковцями ФБР США протягом чотирьох років провадилося дослідження 36 сексуальних убивць, висновки яких викладено в опублікованій доповіді "Сексуальне убивство: характер і мотиви".
У департаменті поліції Лос-Анджелеса (США), який займається розслідуванням убивств, 1981 р., введено в дію систему, мета якої збір, порівняння й аналіз усіх обставин злочинів проти особи, що розслідуються, з використанням комп’ютерної техніки і зв’язку. Система аналізу насильницьких злочинів припускала централізацію даних про всі випадки убивств, які супроводжувалися пошкодженнями, розчленуванням, мордуванням або садистськими діями на сексуальному ґрунті. Перші успіхи цієї системи послужили підставою для винесення у 1984 р. Конгресом США рішення про створення Національного центру ФБР з аналізу насильницьких злочинів.
Наукове дослідження серійних убивств у США різко інтенсифікувалося після створення у 1985 р. при Академії ФБР Національного центру аналізу насильницьких злочинів.
Слідом за США аналогічні центри почали створюватися в Канаді, Великобританії, інших країнах Європи (Австрія, Швейцарія, Німеччина).
Нині місцеві поліцейські органи США передають дані, отримані під час розслідування сексуальних злочинів, у Центр для аналізу та виявлення ознак аналогії в інших реґіонах. Своєю чергою Центр забезпечує місцеві органи інформацією, необхідною для початку міжвідомчого розслідування і прискорення ідентифікації та затримання убивць. При цьому співробітники Центру прагнуть до створення цілісного "профілю особи" — опису особливостей психіки невідомого злочинця. Його характеристики визначають динаміку психіки через ідентифікацію типу особи і моделі поведінки та дозволяють відрізнити злочинця від звичайного громадянина.
У 1985 р. були опубліковані висновки американських кримінологів Дж. Левіна і Дж.А. Фокса дослідження серійних убивць (у т. ч. і сексуальних, всього 137 злочинців), які вчиняли убивства в період 1976—1980 рр..
Аналогічні дослідження нині провадяться підрозділами поліції Великобританії, Німеччини, Австрії та інших держав. При цьому дослідження не приховуються, а їх результати доповідаються на спільних міжнародних науково-практичних конференціях.
В Російській Федерації (на той час СРСР) Всесоюзним науково-дослідним інститутом МВС СРСР, у 1988 р. (Ю.М. Самойлов) провадилися дослідження криміналістичної характеристики сексуальних убивств, метою яких було узагальнення відомостей про особливості певних типів злочинців. Особлива увага приділялася аналізові способів учинення сексуальних убивств, експертиз, проведених судовими медиками, психіатрами, психологами, сексопатологами, іншими фахівцями, плідно досліджувалася вітчизняна і зарубіжна література. В результаті проведеного дослідження вдалося виокремити і систематизувати низку ознак, за якими можна дійти ймовірного судження про особу злочинця і тим самим звузити коло його пошуку. За основу групування було взято одинадцять найяскравіше виражених характеристик. На підставі зазначених досліджень створено комп`ютерну програму — експертну систему підтримки рішень для розкриття серійних сексуальних убивств "Маніяк".
У 1992 р. МВС РФ прийнято Програму проведення науково-практичної розробки методів створення психологічних портретів невідомих злочинців (за справами про серійні злочини проти особи). Спільним рішенням МВС РФ і Генеральної прокуратури РФ створено постійно діючу робочу групу, до якої увійшли керівники найпрофесійніших, які, позитивно себе зарекомендували і продуктивно працюють у цьому напрямі колективів (Головного національного центру соціальної і судової психіатрії ім. В.П. Сербського, Науково дослідного інституту МВС РФ, Лікувально-реабілітаційного наукового центру "Фенікс" (Ростов-на-Дону)). Зазначена група функціонує на альтернативній основі, послуговуючись власною оригінальною методикою і вирішуючи завдання з розробки психологічної типології серійних сексуальних убивць: визначення методів виявлення головних ознак особи і поведінки цих злочинців, встановлення статистичної значимості виявлених характерних ознак особи і поведінки вказаних правопорушників, створення моделі сексуального убивці і формування психологічного портрета за конкретними кримінальними справами з метою розшуку злочинця.
Попередні дослідження у даному напрямі вже уможливили з допомогою зазначеної групи розкриття низки серійних сексуальних убивств. Підготовлені висновки (довідки), що вміщують перелік розшукових ознак ймовірних злочинців. На цій підставі уточнюються напрями пошуку і визначено конкретні оперативно-розшукові та слідчі дії.
У 1992 р. С.А. Афанасьєвим в Інституті вдосконалення слідчих працівників органів прокуратури і МВС РФ (м. Санкт-Петербург) провадилися дослідження криміналістичної характеристики сексуально-садистських убивств, на підставі дослідження було створено типову програму з розкриття злочинів цієї категорії.
Результати досліджень сексуальних убивств та їх апробації доповідалися на конференції "Нетрадиційні методи у розкритті злочинів" (МВС РФ, НДІ МВС РФ — 25-26 травня 1994 р., м. Москва).
З 20 по 22 вересня 1992 р. у Ростові-на-Дону відбулася перша Міжнародна конференція "Серійні убивства і соціальна агресія", на якій юристи, психологи, психіатри, сексопатологи доповіли про результати досліджень феномену "серійних сексуальних убивств".
З 1994 р. в Російській Федерації почала формуватися база криміналістично значимої інформації, введено в експлуатацію створені ГІЦ, ГУКР і НДІ МВС РФ підсистеми "Насильство" і "Досьє" Федерального банку кримінальної інформації, що призначені для збору і первинного аналізу необхідних пошукових відомостей. Завершено розробку методичних рекомендацій із створення психологічних портретів сексуальних убивць. До служб кримінальної міліції УВС та слідчих підрозділів прокуратур Російської Федерації періодично надходять висновки (довідки) з аналізом сукупності інформації з конкретних справ і створений на цій підставі перелік розшукових ознак, з найбільшою ймовірністю властивих злочинцеві. Розробка психологічного портрета останнього спирається на всебічне дослідження матеріалів кримінальних справ, у яких беруть участь наукові і практичні працівники різних спеціальностей: криміналісти, кримінологи, психологи, психіатри. Тому підсумковий документ — результат комплексного міждисциплінарного аналізу відображеної у матеріалах справи кримінальної події.
У 1995 р. НДІ МВС РФ розробив автоматизовану інформаційно-пошукову систему "Монстр". Вона призначена для створення психологічного портрета злочинця у справах про серійні убивства та зґвалтування. Сформована інформаційна база системи ознак, що досить повно описує подію та головні елементи її криміналістичної характеристики. Це дозволяє напрацювати пошукові версії й окреслити коло осіб, можливо, причетних до злочину.
Заслуговує на увагу "човникова" система розшуку серійних сексуальних убивць, запропонована Ю.П. Дубягіним та його колегами, яка ґрунтується на ефективному використанні наявних у кожному органі внутрішніх справ криміналістичних засобів.
Глибокі дослідження сексуальних убивств у США почалися після затримання у 1978 р. серійного сексуального убивці Теда Банді. У колишньому СРСР стимулом для початку досліджень сексуальних убивств стало затримання у 1987 році серійного сексуального убивці М. Михасєвича. У Російській Федерації серйозні дослідження сексуальних убивств почалися після затримання і засудження серійного сексуального убивці А. Чикотила у 1990—1992 рр. Затримання у 1996 р. на території України серійного убивці А. Онупрієнка, який вчинив 52 вбивства, можливо, стане стимулом, для початку досліджень серійних, зокрема сексуальних, убивств і в Україні. На сьогодні в Україні оперативно-розшукові аспекти розкриття сексуальних убивств досліджувалися Ю.В. Алєксандровим, психологічні аспекти — Б.Л. Гульманом, криміналістичні аспекти — Ю.П. Алєніним та автором даної статті, судово-медичні аспекти — В.П. Ципковським та Ю.С. Сапожніковим.
Підсумовуючи, слід зазначити, що проблемі наукових розробок у галузі розкриття, розслідування та профілактики сексуальних убивств в Україні приділяється недостатньо уваги. На нашу думку, необхідно розробити Національну програму боротьби з серійними убивствами, зокрема і сексуальними убивствами; створити автоматизовану інформаційно-пошукову систему з метою порівняння окремих убивств і пошуку у них подібних елементів криміналістичної характеристики для визначення їхнього серійного характеру; створити у системі МВС України спеціальний підрозділ з аналізу та оперативного реагування на випадки убивств з ознаками серійності; створити при одному з наукових закладів системи МВС України лабораторію з розробки криміналістичних ознак серійних убивств, аналізу серійних убивств, вчинених в Україні за останнє десятиріччя, розробити методичні рекомендації зі створення та користування криміналістичними портретами серійних убивць; введення у навчальні програми навчальних закладів МВС України тем, що стосуються розкриття, розслідування та профілактики убивств з ознаками серійності (у т. ч. і сексуальних)
Див.: Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1992 року. К.: ГІБ МВС України, 1993. С. 7; Довідка про стан злочинності на території України за 1999 рік. К.: УОІ МВС України, 2000. С. 4.
Див.: За даними Управління оперативної інформації МВС України.
Див.: Петухов В.А. Криминальное насилие в России: действительность и пути сотрудничества уголовного розыска с психиатрией и психологией // Серийные убийцы: Избранные экспертизы / Приложение к журналу "Криминальные психиатрия и психология". Ростов н/Дону, 1994. С. 24-25.
Див.: Лалаянц И. Маньяк выходит на охоту // Щит и меч, 1991. № 35.
Див.: Петухов В.А. Криминальное насилие в России...С 24-25; Богомолова С., Образцов В. "Психологический профиль" на службе полиции США // Записки криминалистов. М., 1994, Вып. 4. С. 285-292.
Див.: Yack Levin, Y.A. Fox. Mase Murder. N.Y.; London, 1985.
Див.: Самойлов Ю.М. Использование типологических особенностей преступников для раскрытия убийств малолетних детей, совершаемых на сексуальной почве // Проблемы борьбы с изнасилованиями. М., 1983. С. 102-119.
Див.: Петухов В.А. Криминальное насилие в России… С. 25-27.
Див.: Афанасьев С.А. Криминалистическая характеристика и типовая программа сексуально-садистских убийств. Спб., 1992.
Див.: Образцов В.А. Криминалистика: Курс лекций. М., 1996. С. 196.
Див.: Серийные убийства и социальная агрессия. Тезисы докладов конференции 20-22 сентября 1994 г., Ростов-на-Дону. Ростов-на-Дону, М., 1994.
Див.: Петухов В.А. Криминальное насилие в России…С. 25-27.
Див.: Модестов Н.С. Маньяки... Слепая смерть: Хроника серийных убийств. М., 1997. С. 278-279.
Див.: Дубягин Ю.П. Следующая жертва ты! Не придуманные криминальные сюжеты и азбука безопасности. М., 1996. С. 139-149.
Див.: Модестов Н.С. Маньяки... Слепая смерть: Хроника серийных убийств. М., 1997. С. 172-177.
Див.: Александров Ю.В. Половые преступления: преступники и потерпевшие. К., 1975.
Див.: Гульман Б.Л. Сексуальні злочини: системний аналіз психологічних, соціальних, соціально-психологічних і біологічних чинників, психодіагностика та психопрофілактика: Автореф... доктора психологічних наук. К., 1994; Гульман Б.Л. Сексуальные преступления. Харьков, 1994.
Див.: Аленин Ю.П., Колесник С.С. Особенности раскрытия очагов половых преступлений. Днепродзержинск-Одесса, 1994; Аленін Ю.П. Класифікація сексуальних агресорів та її значення в розслідуванні злочинів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ: Збірка наук. праць, Одеса, 1998, Вип. 3. С. 16-23.
Див.: Старушкевич А.В. Криміналістична характеристика багатоепізодних убивств, що вчиняються сексуальними психопатами // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Проблеми державотворення. Львів, 1996, Вип. 3. С. 186-191; Старушкевич А.В. Серійні сексуальні вбивства: причини та умови скоєння // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Громадянське суспільство і правова держава. Львів, 1996. Вип. 4. С. 217-226; Старушкевич А.В. Причины и особенности криминалистической характеристики убийств, совершаемых несовершеннолетними на сексуальной почве // Вестник Днепропетровского университета: Правоведение. Днепропетровск, 1996. Вып. 3, С. 148-152; Старушкевич А.В. Криміналістичне поняття сексуальних вбивств // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Економічні реформи в Україні та проблеми соціального захисту людини. Львів, 1997. Вип. 5, С. 139-148; Старушкевич А.В. Особа злочинця та потерпілого як елемент криміналістичної характеристики сексуальних убивств. Навчальний посібник. К.: НВТ "Правник" - НАВСУ, 1997; Старушкевич А.В. Особа потерпілого як елемент криміналістичної характеристики сексуальних убивств // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. Запоріжжя, 1998, Вип. 1. С. 159-164; Старушкевич А.В., Чеголя В.І. Криміналістичний аналіз слідової картини місця вчинення сексуального вбивства // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. К., 2000. Вип. 2, С. 234-243.
Див.: Ципковский В.П. Осмотр места происшествия и трупа на месте его обнаружения. К., 1960. С. 277-279.
Див.: Сапожников Ю.С. Криминалистика в судебной экспертизе. К., 1970. С. 253-254.
Нелюд, про якого йтиметься далі, натепер, опинився на вершині Олімпу серед серійних убивць. Правоохоронці й досі працюють над документуванням злочинних епізодів - убивств і зґвалтувань. Нині їхня кількість добігає сімох десятків. Проте, на жаль, це не остаточна цифра.
Що змушує людину коїти злочини? Вічне питання, над яким я замислюсь мало не щодня, коли вивчаю оперативні зведення. Якщо мотиви крадіжок, навіть пограбувань і можна пояснити, а у деяких випадках навіть знайти виправдання, то вбивство навряд чи так просто пояснити. Психологи замислюються на цим тваринним феноменом криміналістики вже не одне сторіччя. Спочатку це пояснювали численними війнами, зараз же здебільшого грішми, яких як правило завжди хочеться більше. Проте бувають вбивства, а іноді й ціла їх низка, мотиви яких пояснити неможливо. Чому? І За що?
Вочевидь, відповісти зможе лише "автор" злочину.
Запорізька область, місто Пологи. У листопаді 2003 року було ще тепло. Гарна погода додавала доброго настрою. Але близько десятої ранку багатьом його було, м'яко кажучи, зіпсовано. У такому невеличкому містечку інформація шириться швидко, як у селі. Cпокій у людей украла звістка про те, що майже в середмісті знайдено мертвою неповнолітню дівчинку. Згодом з'ясуються і ще деякі деталі, що значно додадуть місцевим мешканцям тривоги. Тоді ще ніхто навіть і не здогадувався, що житимуть з цим почуттям не один рік. Майже звикнуть до нього, наскільки можливо звикнути до того, що у місті зникатимуть молоді жінки. Проте це було лише перспективою, про яку ніхто навіть не хотів і думати. Проте від цього вона не ставала менш неминучою.
Як згодом нададуть свої висновки експерти - смерть настала внаслідок механічної асфіксії, так спеціалісти називають удушення. До того ж, юнка була зґвалтована. Більш того, спеціалісти наполягали на тому, що зроблено це було вже після смерті дівчини. Кожна родина, котра мала доньку, та ще й, якої на той час не було вдома, у повному розумінні слова, била на сполох. Адже в голову невпинно лізли дурні думки, що жертвою могла стати саме їхня дитина.
Антон Таран, прокурор-криміналіст відділу криміналістики прокуратури Запорізької області: "Труп был накрыт листом железа между гаражом и подстанцией".
Дівоче тіло було оголене. Недолюдок забрав із собою нижню білизну постраждалої. На місці заподіяного зла міліція вилучила одноразову запальничку, недопалок цигарки та дві порожні пляшки. Ці речові докази миттю направили в лабораторію. Спеціалісти взялися ретельно їх вивчати. Якщо пощастить, через деякий час слідчі матимуть не тільки відбитки пальців, а й уявлення про форму зубів можливого злочинця, і якщо пощастить - знатимуть групу його крові.
Що це, випадковість, спричинена надмірним вживанням алкоголю? Порожні пляшки вказували на те, що так, така версія мала цілковите право на існування. Проте, досвідчені слідчі, що бачили вже не один десяток смертей, і навіть зазирали смерті у вічі, лише поглядали одне на одного. Багато б вони віддали за те, щоб це вбивство було дійсно поодиноким. Проте, інтуїція, що раз вони перегортали матеріали справи, невпинно підказувала інше. З'ясування особи загиблої забрало багато часу. Бо, по-перше, в неповнолітньої не було з собою ніяких документів, а, по-друге, і обличчя і тіло були понівечені. Та все ж, через кілька годин, у морзі, родина Скугарських впізнає у спотвореному трупі свою шістнадцятирічну Валерію.
Згодом надали попередні результати своєї робити експерти-криміналісти. На жаль, відбитки, залишені на пляшках ні на кого не вказували. В картотеці, заведеній на колишніх в'язнів - таких не значилося. Отже, бузувіра раніше не засуджували. Проте, одну деталь, завдяки ним, все ж вдалося з'ясувати. Людина, що їх залишила була чоловіком. Більш того займалася тяжкою фізичною працею, можливо землеробством, оскільки рельєфна спіраль на кінцівках пальців ледь вгадувалася. Ні форми прикусу зубів, ані групи крові злочинця, експерти не дізнались - недопалок цигарки, який мав про це розповісти був залишений на місці злочину задовго до скоєння вбивства. інформації для встановлення особи ґвалтівника було, м'яко кажучи, замало.
Розшуковці швидко вивчили, хто й де бачив дівчину востаннє. Це були її батьки. Валерія не дійшла до дому всього-на-всього кілька будинків. Тієї ночі вона мала ночувати у подруги, втім згодом передумала. Тому й тато з мамою не переживали, що її немає вдома. Мертвою їхню дитину побачили люди, що мешкали в будинку поруч. Однак не відразу.
Свідок: " В полдесятого утра я вышел в Приватбанк, а вот знакомая моя, - Валентина Лупырь, шла оттуда, а я шел в Приватбанк. И мы вот здесь стали и начали разговаривать. А она говорит - а что это вот там такое, железом прикрито? Пошли, глянули - лежит женщина прикрытая железом, она сразу побежала, позвонила и приехала сразу милиция.
Коли правоохоронці взялися аналізувати це вбивство, вони пригадали, що місяцем раніше в їхні руки потрапила заява, від неповнолітньої дівчини, в якій мовилося про зґвалтування. Тоді Світлана - саме так звали постраждалу - теж у вечірній час ішла містом і навіть не здогадувалася про те, що через півгодини її життя буде висіти на волосині.
Антон Таран, прокурор-криміналіст відділу криміналістики прокуратури Запорізької області: "Она направлялась к своим друзьям, сзади на нее напал мужчина и придушил ее и изнасиловал. Ну, данная девочка благодаря случаю осталась жива, но этого мужчину она не видела и никаких примет дать не смогла".
Що ж, аналізували міліцейські детективи, найімовірніше обидва злочини мали спільний знаменник, себто - та сама особа, що ґвалтує саме вона і вбиває. На щастя, Світлані вдалося вижити. Бо коли знепритомніла, вбивця залишив місце злочину з думкою, що скривджена ним не дихає. Звичайно ж, ускладнювало розшук лиходія те, що вона не запам'ятала жодної його прикмети. Мимоволі продовжувала пускати корінці думка, що злочинець найближчим часом знову нагадає про себе.
На жаль, так і сталося. Її знайшли в річці. Теж голотілою. На шиї були зав'язані колготи. І не просто зав'язані. Вбивця зробив з них бант, глузуючи над своєю жертвою.
Ні того дня, ні наступного, ні навіть за тиждень зібрати бодай якусь корисну інформацію міліція не змогла. Ніхто не чув ніякого галасу, біля мосту не проходив, і тим більше не бачив Олени, так звали загиблу, в супроводі незнайомця.
Неподалік місця, звідки витягли тіло дівчини, оперативники побачили зірване листя на кущах та витоптану траву. Навряд чи простій людині, що проходила б повз таке місце така незначна деталь могла б про щось вказати. Втім досвідченому слідчому одразу спало на думку, що юнка боролася за своє життя коли злочинець знущався зі слабкої жертви. Ні порожніх пляшок, ні, тим більше недопалку цигарки цього разу не знайшли. Проте, одна річ, що згодом могла вивести на слід вбивці знайдена була. Ґудзик зеленого кольору. Такими застібають здебільшого формений одяг. Поки що над цим речовим доказом треба було попрацювати експертам-криміналістам. існувала вірогідність того, що на ґудзику могли залишитись мікроскоскопічні залишки тканини, тоді окрім іудзика, працівники міліції матимуть структуру і колір одягу вбивці. А це вже щось! Застібку помістили у спеціальний конверт і відправили до лабораторії. Трохи згодом визначили подругу, котра останньою бачила Олену. Вони разом поверталися додому. Перед мостом попрощалися і тоді сталося найжахливіше.
Антон Таран, прокурор-криміналіст відділу криміналістики прокуратури Запорізької області: "Почерка были похожи в чем-то, но убийства друг от друга отличались".
Після цієї трагедії, як у міліції, так і в жителів Пологів уже остаточно сформувалася думка, яку дещо пізніше підтвердять факти.
Вiктор Ольховський - начальник УМВС України в Запорiзькiй області: "Когда было совершено убийство практически в центре города девушки, уже тогда люди начали связывать воедино, жители этого города, все преступления, которые были совершены ранее и за которые люди были осуждены уже и после того как в мае уже было совершено очередное убийство девушки, она была перед этим изнасилована. Уже тогда начали говорить о том, что скорее всего, в городе, как его называют в народе - действует маньяк".
Правоохоронці через засоби масової інформації попереджали батьків про те, аби вони ретельніше пильнували своїх дітей. Надто увечері. Проте, здається, самовпевнений і жорстокий, звиклий силувати вбивця, не боячись бути впійманим, починає чинити наругу навіть вдень.
Ця дівчина, на щастя, вижила. З етичних норм ми не називаємо її справжнього імені і не показуємо її обличчя. Вона приїхала на город прополоти бур'ян і зібрати такий-сякий урожай. Була перша по опівдні. За 15 хвилин вона побачила, що до неї простує якийсь невідомий. Спочатку, не надала цьому значення. Мовляв, іде собі у своїх справах.
Постраждала: "Захотіла поїхати додому по пальчатки, не поїхала. Почала далі працювати, дивлюсь мужик якийсь іде звідти, і почав скошувати шлях чужими огородами... Спросив, як мене звать. Я сказала...."
Коли дівчина отямилася, то довго не могла збагнути, що з нею сталося. На ній був розірваний одяг. Невдовзі вона почала свідчити міліціонерам.
Таким чином, правоохоронці дійшли висновку, що всіх своїх жертв маніяк намагався задобрити. Входив у довіру, намагався чимось допомогти. Одне слово, робив усе, аби викликати до себе повагу, і що найголовніше довіру і тоді людина почувалася нібито в безпеці. Вбивця не знав, що дівчина залишилася живою. А як відомо, свідки можуть надати корисну для слідства інформацію. Була надія на те, що постраждала пригадає маніяка, а можливо навіть і впізнає в ньому жителя Пологів.
Вiктор Ольховський - начальник УМВС України в Запорiзькiй області: "Когда у нас одна из девушек в начале июня была изнасилована и преступник посчитал, что он ее убил, к счастью, она осталась жива, и вот именно эта девушка нам помогла составить фоторобот преступника".
Вона запам'ятала його зріст, указала приблизний вік, вираз обличчя. Звичайно, цього замало, аби відразу визначити цього біснуватого покруча. Але для фахівців це була одна, так би мовити, невеличка перемога. Одразу складений фоторобот поширили на телебаченні, радіо, в газетах. Оперативники розклеювали складене на комп'ютері обличчя - мало не на кожному стовпі. Що там казати, до цього співробітники карного розшуку діяли наосліп, навпомацки, не знаючи навіть приблизних прикмет того, на кого полювали. А тепер з'явилося сподівання на те, що хтось із жителів Пологів упізнає з тривалою працею створеного зображення - злочинця, який, найпевніше, перебуває десь поряд.
Але міг злочинець вдатися і до маскування. Наприклад відпускати бороду, одягати перуку. Такого варіанту ніхто не відкидав. Звісна річ, якщо автор усіх злодіянь - та сама, якщо можна так висловитися, людина, то після кривавої серії - вона, певно, що намагалась би змінити свою звірячу подобу. Можливо, саме завдяки цьому покидьок залишався невпійманим. Дехто з таких виродків навіть робить пластичну операцію та виїжджає за кордон. Це грало на руку насильникові, та аж ніяк не працівникам міліції. Оперативники зі складеним фотороботом заходили в кожен дім. Можливо комусь ці риси когось нагадають. Та позитивного результату поки не було. Ніхто з опитаних зображеного чоловіка не знав. Або ж фоторобот - хибний, або вбивця наїздить у Пологи з інших районів, припустили розшуковці. Коли вони ретельніше розбирали кожен злочин - їм не давали спокою питання - яким чином нелюд обирає жертву? Чому ними стають навіть зовсім молоді дівчата?
Антон Таран, прокурор-криміналіст відділу криміналістики прокуратури Запорізької області: "Девушки отличались по возрасту, это 14-15 лет, последняя. Род занятий, кто учился в школе, кто учился в ПТУ, в Запорожье, в Пологах, они между собой ну никак не пересекались".
Оглядаючи город, де був напад на дівчину, котрій удалося вижити - оперативники намагалися знайти хоч якусь зачіпку, що конкретніше би вказала - хто цей нападник?. Звичайно, практично ніхто не вірив у те, що на городі могли залишитися хай якісь "речдоки". Ділянка ж бо стояла порожньою, відбитків пальців наставляти було ніде. Хоча цілком можливо, що на цій території могли би бути фрагменти одягу постраждалої. І на тобі - експертам посміхається доля. Неподалік від місця нападу виявляють порожню пляшку. На ній можуть бути пальці і, якщо пощастить - залишки слюни. Навряд чи маніяк діяв у рукавичках.
Олександр Тоцький, старший експерт-кримiналiст ГЕЗР РВ НДЕКЦ при УМВСУ в Запорiзькiй областi: " Мы пробовали ее обработать, но в данной ситуации прошло очень много времени и это было теплое время суток: мы не нашли достаточно признаков, чтобы идентифицировать этого человека. Одно знали, что у нас был контурный след низа обуви на поверхности гранта".
Шкода, але чітких відбитків взуття не залишилось. Проте, за допомогою цього контуру вже можна було довідатися про приблизний розмір черевиків. А знаючи це - неважко було вирахувати і зріст розшукуваної людини. Потихеньку почала додаватися інформація про невідому особу, яку шукає не лише Пологівський район, а й уся Запорізька область. Міліційний хист підказував, що лихочинець десь недалеко. Не відкидали оперативники й того, що після скоєння цього злочину він може залишити область, а то - і країну. Як кажуть професійним сленгом самі правоохоронці - вбивця міг "залягти на дно". Все це були лише припущення, далекі від реальності.
Очі наливаюся кров'ю немов у бика на кориді, і за кілька тижнів несамовитий знову залишає за собою чергову жертву. Цього разу біля електростанції, що знаходиться у Пологах поряд із залізничною колією.
Олександр Садовий: "Прибыв на место, мы увидели между этими столбами оголенное тело вот этой девушки: райотдел буквально сразу передал сообщение в УВД и буквально через минут 20-40 все руководство МВД и весь район был оцеплен. Сначала у нас некоторые девушки опознали в убитой другую девушку, но буквально через 20 минут эта версия отпала и в течении часа была установлена потерпевшая".
Вона народилася 1985 року. Марина Михайленко. Експерти надали результати, які вже нікого не дивували. Почерк той самий. Спочатку її задушили, потім зґвалтували. Як і в попередніх вбивствах - немає нижньої білизни. А ще судові медики зафіксували, що на лівиці Марини - зламано 2 нігті. Під правим оком - синець. Як і попередниці, вона теж боронила своє життя. Можливо, це розлютило навіженого, і він почав її бити. Ось цією дорогою Марина поверталася додому. А ось тут її згублено. Увечері тут не завжди освітлюється міст. Звір у людській подобі цим скористався.
У Пологах міністерське керівництво проводить термінові збори. Треба покласти край кривавому безмежу. До містечка приїжджає міністерське керівництво. Збори, комісії та інструктажі тривають аж до вечора. І от сумна іронія долі - наступного дня мілію повідомляють про черговий знайдений труп. Від жахливих подій і далі стигла кров у жилах мешканців Пологів.
«Якщо я пригадаю все скоєне, то збожеволію»,— заявляє «пологівський маніяк» Сергій Ткач. У справі за підозрою його у вбивстві близько сотні неповнолітніх дівчат суд розглянув уже 20 епізодів.
Гучна безпрецедентна справа наразі слухається в Апеляційному суді Дніпропетровської області без очікуваного у подібних випадках ажіотажу.
Навіть ЗМІ практично перестали відстежувати перебіг закритого процесу. Проте читачі «УМ» уже дізнавалися про перипетії «процесу століття» від адвоката серійного вбивці Юрія Сиротенка два місяці тому. Про те, що цікавого відбулося за зачиненими дверима Феміди протягом цього часу, Юрій Васильович знову погодився розповісти в ексклюзивному інтерв’ю.
-«Підзахисний заговорив про «психушку» — Із сорока епізодів, інкримінованих моєму підзахисному на цьому етапі, половину вже розглянуто, — каже пан Сиротинко. — Отже, процес проходить навіть швидше, ніж очікували. - У поведінці Ткача щось принципово змінилося?
— Змінилося, і неабияк. Раніше він нібито не виявляв і найменшої цікавості до того, що відбувається у залі суду. Передані мною ручку та зошит «для захисту» з собою не брав. У кращому випадку обходився черговою фразою: «Більше, ніж я сказав на слідстві, говорити не хочу». Два величезні томи звинувачувального вироку теж мені віддав, не захотів тримати в камері. Але тепер з особи, яка все безапеляційно визнає, він перетворюється в активного учасника процесу. Щось записує, аналізує... Навіть із судом намагається сперечатися. Більше того — будучи особою досить замкненою, став собі дозволяти навіть жарти. Зокрема, заявив судді: «Бачите, ваш досвід дозволив поставити мені запитання настільки мудро, що воно застало мене зненацька». На що суддя відповів: «Ткач, ви мені лестите». А в прокуророві він побачив схожість зі своєю... учителькою хімії. Й поцікавився, чи не викладала вона, бува, у... Кузбаському політехнічному. Хоча прокурор за віком йому в доньки годиться. Коли ж суддя перед початком кожного засідання запитує у Ткача про його самопочуття, той відповідає завчено: «Живий». Але найцікавіше — днями він мене попрохав надати необхідні документи для призначення йому судово–медичної експертизи. Я пообіцяв це зробити. — До речі, у багатьох виникає підозра, що для Ткача все може закінчитися банальною «психушкою»... — Я вважаю, що при проведенні першої судово–медичної експертизи порушень закону допущено не було. І взагалі твердо переконаний: Ткач є людиною психічно здоровою. — А зміни в його поведінці як ви розцінюєте? — Думаю, що він жаліє і себе, і потерпілих. Під час одного із засідань навіть заявив: «Я не хочу уточнювати подробиці, тому що в залі сидять потерпілі». Він явно не хоче, щоб нуртувала його психіка. Адже декілька разів заявляв відверто: «Якщо я пригадаю все, мною скоєне, то збожеволію». А фраза «я людина–звір» для Ткача взагалі є «черговою». — З початком слухання справи люди буквально штурмували зал засідань. А тепер як? — Нині відвідуваність дуже слабка. Вважаю, що через дві причини. Перша — люди не хочуть себе турбувати спогадами про минуле. Друга — дається взнаки матеріальний бік. Доїхати з тих же Пологів до Дніпропетровська не так уже й дешево. Думаю, всі учасники процесу цілком нормально пристосувалися до того, що багато людей не приїздять. «Мене хотіли вбити!» — З тих, що приїздять, хто вас найбільше вразив? — Та тут кожен день вражає. Але все не можу забути, коли свідчила 18–річна ... жертва Ткача. Так–так, я не обмовився — ця дівчина вижила справжнім дивом. Три роки тому вона поралася на своєму городі на околиці Пологів. Ткач знічев’я завів із нею розмову і згодом став дівчині... допомагати. Втертися у довіру своєї майбутньої жертви він умів добре. Далі все відбувалося за звичним для нього сценарієм. Нещасну він придушив руками, пошматував на ній одяг і зґвалтував. Проте дівчина після цього... піднялася (!), у рештках одягу сіла на велосипед і поїхала додому. Потім зателефонувала мамі в Тюмень: «Мене хотіли вбити!». Мама, прийшовши до тями, зв’язалася з сином, старшим братом потерпілої. Той зі знайомим співробітником міліції виїхав на місце події. Навіть по гарячих слідах затримали підозрюваного, однак швидко пересвідчилися, що той чоловік до цього злочину непричетний. Коли потерпілу допитували, навіть половину конвою із зали суду довелося вилучити, настільки шокуючими були подробиці. — Чи не на цьому епізоді Ткач «погорів»?
— Ні, не на цьому... Хоча останній епізод у його кривавій біографії стався у тих же Пологах. 11–річна жертва Ткача купалася з двома подругами у річці. Навіть її батько бачив, як з дівчатками став бовтатися незнайомий чоловік, його вони стали називати дідусем. Щось неладне запідозрити, звісно, не міг. Тепер же у залі судового засідання він тільки й знайшов сили запитати у Ткача: «За що ти цю дитину вбив?». Мій підзахисний у відповідь мовчав. — Цікаво знати, чи допитували колишніх дружин Ткача, дітей? — Допитали тільки третю його дружину, мешканку одного з сіл під Павлоградом. Її, вдову, яка вже мала доньку, хтось там вирішив познайомити з братом Ткача. Проте згодом руки і серця зажадав мій підзахисний. Прожила жінка з ним щонайменше 13 років. Хоча й після того, як у 1999 році він повернувся до своєї другої дружини у Пологи (тому це місто у його біографії і виникло), до третьої навідувався ще не раз. Жінка каже, що він безпробудно пив, бив її і дитину — вони мають спільного сина. Але, як не дивно, не може звинуватити Ткача у поганому ставленні до прийомної доньки. Дівчинка вже у досить дорослому віці навіть назвала його татом. А от синові Ткач особливої уваги не приділяв. Зокрема, його дружина пригадала випадок, коли хлопчик застряв у багнюці. Він витяг сина за комір, заніс до двору. На дружину ж накинувся несамовито: «Що, спершу вбити тебе, а потім його?». Після цього став жбурляти у неї різноманітні предмети. Ще жінка пригадала, як він їй погрожував бивнем моржа довжиною 30—40 сантиметрів — від біди подалі вона з донькою тоді втекла до сусідки. А після того як у 1999 році він ударив нещасну по спині пилкою по металу, в неї змістився хребет. З дому Ткач часто відлучався — спершу це намагався чимось пояснювати, а потім перестав. Щоправда, інколи він приносив різні ювелірні вироби — тільки тепер вона збагнула, звідки вони походять. А синові, який працював учителем, коли таємне стало явним, з села довелося виїхати. На похороні однієї з жертв Ткач навіть ніс... хрест — Що стосується другої дружини Ткача, до якої він повернувся у 1999 році, то вона на той час уже перебралася з Павлограда до Пологів. Тут справді шляхи Господні незвідані. У 80–х роках Ткач при розлученні відсудив у неї квартиру. Тепер же ця жінка довірила йому продати свою нерухомість у Павлограді. На судове засідання вона навряд чи з’явиться. Проте на попередньому слідстві розповіла чимало цікавих подробиць. Зокрема, про те, як він у стані сильного алкогольного сп’яніння ліз битися, качався по підлозі й вив, немов звір. Міг із розгону вдаритися з великою силою об стіну, навіть їсти траву біля свого будинку. Жінка вважає, що він це робив свідомо і свої дії контролював. Свої часті відлучення з дому поступово чимось пояснювати теж перестав. Міг, приміром, встати о третій годині ночі й зникнути в невідомому напрямку. Коли ж Пологи загули від звісток про вбивства і зґвалтування дівчаток, Ткач став заявляти судженій, що в разі звернення до нього по допомогу співробітників міліції він сам вистежив би зловмисників і розкрив би цей злочин. Періодично Ткач змінював свою зовнішність — то відрощував бороду, то голився... Розстався він зі своєю другою–четвертою, за його висловом, дружиною після того, як та втекла від нього після погроз убивства. А ще уявіть собі: на похороні однієї зі своїх жертв він навіть ніс хрест! А з батьком іншої нерідко випивав. — І все ж, на вашу думку, чи варто неодмінно допитувати в суді колишню дружину чи дітей? Це все ж їх неабияк травмує. — Я вважаю, що варто. Це необхідно зробити, бо процес над Ткачем для України неординарний. Суд повинен вивчити особистість, охарактеризувати цю людину всебічно. А хто це зробить краще за близьких йому людей? — Завдяки цьому процесу ви стали у Дніпропетровську людиною вельми популярною. Хоча важко збагнути, яку тут можна виробити лінію захисту. — Я навіть більше скажу: дехто казав мені, що я Ткача «відмажу». Звісно, для мене як для адвоката це серйозний комплімент. А якщо реально, то питання про виправдання Ткача я не ставлю. Хочу лише одного — повної справедливості в усьому. Щоб її відчули і мій підзахисний, і потерпілі. Тому ми з Ткачем від самого початку визначилися, що свою провину він визнає у повному обсязі й надає допомогу слідству та суду у встановленні істини по справі. Буквально на кожному засіданні я заявляю речі, які увійдуть до моєї заключної промови — рано чи пізно цей час настане. Для адвоката це — ключовий момент. Адже я маю сказати те, чого суд від мене не очікує. Тому не жалкую, що ще за радянських часів здобув лаври лауреата всеукраїнського та всесоюзного конкурсів молодих лекторів — тоді такі заходи проводилися. — Не можу не спитати: ви працювали у Павлоградській прокуратурі у 80–ті роки, коли Ткач тільки починав свою криваву діяльність. Як не дивно, він нікуди не зникав. Чи не засвідчує це вкрай низький професіоналізм ваших колишніх колег? — Я навіть більше розповім. У ті часи прокурором Павлограда працював Іван Козинець. Для мене він був і залишається справжнім професіоналом. Аби ви тільки знали, яких випробувань зазнав цей чоловік. Уявіть собі — після того, як Козинця заслухали щодо організації розслідування серії убивств дівчаток в адміністративному відділі ЦК у Москві, у нього ні сіло ні впало випав ...передній зуб. Причому патологія виявилася настільки незбагненною, що стоматологи поставити нового не змогли. Приїхав прокурор тоді з Москви — лиця на ньому не було. Після цього його «пошпигали» добряче — зрештою, «понизили» до прокурора Павлоградського району. Звісно, Козинець ніс відповідальність, але не настільки ж. Думаю, невипадково він і з життя пішов досить характерно. Коли йшов по вулиці на роботу, просто на його очах сталося ДТП. І прокурорське серце, яке за своє життя набачилося стільки трупів, не витримало — Козинець помер практично на місці.
Так що не все так просто... Тому й другорядних речей у цій гучній справі бути не повинно — для нас у ній усе головне…
