Гідравлічний розрахунок водопровідної мережі

2. Внутрішня каналізація

2.1. Побутова каналізація

Визначаємо загальну розрахункову витрату холодної і гарячої води в будинку.

Імовірність дії приладів при загальній максимальній секундній витраті води

; (2.1.)

; =1,2536

Загальна розрахункова витрата води

л/с (2.2.)

Оскільки максимальна секундна витрата води в будинку q^tot  8 л/с [2, п.3.5], витрата стічних вод визначається за формулою

л/с (2.3.)

В будинку запроектовані три випуски діаметром 100 мм.

Кожний з випусків приймає стоки від 40 приладів, витрата стічних вод: 3,48/2=1,74 л/с.

Використовуючи номограму додатку 8 [1], розраховуємо один з випусків – випуск К1–1 (рис. 2.1).

При мінімально допустимому ухилі (і=0,002) випуск пропустить розрахункову витрату q=1,16 л/с зі швидкістю V= 0,7 м/с і наповненні h/d= 0,25.

Випуск перевіряємо на виконання умови [2, п.18.2]:

; (2.4.)

Таким чином, у зв’язку з незначною величиною витрати побутових стічних вод прийняті конструктивно діаметри стояків і випусків d=100 мм забезпечують відвід стоків за межі будинку при ухилі ділянок труб котрі не розраховуються і=0,05.

Витяжна частина стояка виводиться через покрівлю будинку на висоту 0,3 м.

Каналізаційна мережа монтується з чавунних каналізаційних розтрубних труб (ДЕСТ 6942.3-80) і фасонних частин до них.

4.2.1. Розрахунок систем холодного господарсько-питного та гарячого водопостачання, внутрішнього водостоку та побутової каналізації трисекційного 9 - поверховий житлового будинку

Вихідні дані для проектування:

План типового поверху секції будинку (рис.2.1);

Кількість секцій – 3;

Поверховість будинку – 9 поверхів;

Район будівництва – м.Київ;

Середня щільність заселення квартир – 3,5 чол/кв;

Висота поверху з урахуванням перекриття – 3 м;

Дах (покрівля) – плоска;

Гарантований напір у місці приєднання до міської водопровідної мережі – м.

Будинок обладнано системами холодного та гарячого господарсько-питного водопроводу , побутовою каналізацією та внутрішнім водостоком та має таки санітарно-технічні прилади: мийки зі змішувачами на кухнях; унітази зі змивними бачками у санвузлах;, у ванних кімнатах –рушникосушильники, умивальники зі змішувачами та ванни довжиною 1700 мм, обладнані змішувачами.

Гаряче водопостачання будинку здійснюють від центрального теплового пункту (ЦТП), розташованого за межами будинку.

2.1. Розробка схеми системи гарячого водопостачання

Системи гарячого водопостачання розробляються з урахуванням мінімаль­ної металомісткості й вартості та, як правило, не вимагають налагоджувальних випробувань. З різними типовими схемами систем гарячого водопостачання не­обхідно ознайомитися докладніше.

Першим етапом - виконання курсового проекту є розробка схеми мережі га­рячого водопостачання. На планах необхідно розставити прив'язки змішувачів, прийнявши один з варіантів для ванної кімнати;

• загальний змішувач для ванни та умивальниці;

• окремі змішувачі для ванни та умивальниці.

Для різних типів секцій необхідно прийняти різні рішення так, щоб у кур­совому проекті були представлені обидва варіанти. На кухні встановлюється один змішувач.

Після цього, необхідно розмістити у ванній кімнаті рушникосушильник: у суміщеному санвузлі — на стіні біля унітазу, а в роз'єднаному санвузлі - на сті­ні біля умивальниці. Рушникосушильники підключаються послідовно на пода­вальному стояку без вентилів.

Стояк гарячої води (ст. ТЗ) у санітарно-технічній кабіні розміщуємо в од­ному з кутів. На малюнку 1 зображено можливе рішення задачі при спільному змішувачі для ванни й умивальниці. Згідно із загальноприйнятими умовними позначеннями найменування ТЗ, Т4 присвоюються відповідно подавальному та циркуляційному трубопроводам системи гарячого водопостачання.

Для роз'єднаного санвузла й окремих змішувачів умивальниці та ванни можливе розміщення стояка, рушникосушильника та змішувачів показане на малюнку 2.

Для можливості відключення змішувачів на відгалуженні трубопроводу в кожну квартиру необхідно поставити запірну арматуру (вентилі).

У житлових будинках висотою понад 4 поверхи необхідно з'єднувати гру­пи водорозбірних стояків у секційні вузли з приєднанням кожного секційного вузла одним циркуляційним стояком (ст. Т4) до збірного циркуляційного тру­бопроводу системи. Наш будинок має більше чотирьох поверхів. У секційні ву­зли можна поєднувати від 3 до 7 водорозбірних стояків, розташованих в одній секції житлового будинку.

Місце розміщення циркуляційного стояка (ст. Т4) вибираємо в будь-якому санвузлі секції будинку, як правило, поруч з водорозбірним стояком (ст. ТЗ).

Кількість циркуляційних стояків у всьому будинку буде дорівнювати числу секцій.

Водорозбірні та циркуляційні стояки повинні мати арматуру, що відключає їх від магістральних трубопроводів (два вентилі - на водорозбірному стояку та один - на циркуляційному стояку).

На водорозбірних стояках у нижніх точках необхідно, поставити спускні крани, а у верхніх точках - крани для впуску повітря. Для спуску води можна використовувати водорозбірні крани в квартирах на нижніх поверхах, а для впуску повітря - водорозбірні крани в квартирах на верхніх поверхах.

Після того, як розміщені водорозбірні та циркуляційні стояки, необхідно об'єднати їх посекційно у верхній частині (на горищі) за допомогою кільцюю­чих перемичок у секційні вузли.

Діаметр кільцюючих перемичок при об'єднанні стояків приймають рівним чи більшим ніж діаметр стояка. Кільцюючі перемички на холодному горищі обов'язково теплоізолюються. У верхніх точках перемичок розміщуємо повітрьозбірник.