Зміст та основні питання з тем курсу

Тема 1. Об’єкт, предмет і завдання дисципліни

Економіка праці й соціально-трудові відносини розглядає в органічній єдності організаційні, економічні, соціально-психологічні дії в сфері суспільної трудової діяльності. Предметом її вивчення виступають сучасні процеси, які відбуваються в соціально-трудовій сфері країни, зокрема у змінах в зайнятості; ринкові підходи до управління людськими ресурсами, зміст та основні напрямки організації праці, оцінка ефективності праці та її оплати, регулювання соціально-трудових відносин на підприємствах, міжнародний досвід організації соціального партнерства та регулювання соціально-трудових відносин тощо.

Мета вивчення дисципліни полягає в освоєнні теоретико-методологічних та соціально-економічних питань трудових відносин у суспільстві.

Головними завданнями даної дисципліни є:

• вивчення теоретичних основ економіки праці й соціально-трудових відносин;

• формування практичних навичок та умінь щодо управління працею та соціально-трудовими відносинами на макро– і мікрорівнях;

• розвиток дослідницькій діяльності, самостійності та відповідальності студентів.

При вивченні курсу студент повинен знати:

• процеси, які відбуваються в соціально-трудовій сфері нашої держави: зміни в зайнятості, формування і розвиток системи нових соціально-трудових відносин, становлення і функціонування ринку праці;

• сучасні підходи до управління людськими ресурсами;

• зміст та елементи організації праці;

• методику оцінки ефективності праці та її оплати;

• методи нормування робочого часу;

• місце і роль Міжнародної організації праці в регулюванні соціально-трудових відносин тощо.

Внаслідок вивчення дисципліни студент повинен вміти:

• здійснювати розрахунки чисельності працівників;

• визначати резерви зростання продуктивності праці і розробляти заходи щодо їх практичної реалізації;

• розробляти графіки змінності роботи;

• проводити хронометраж та фотографію робочого часу;

• розраховувати трудові нормативи;

• планувати фонд оплати праці за нормативами та за елементами;

• проводити аналіз трудомісткості, чисельності працівників, продуктивності праці і витрат на робочу силу та т.ін.

Тема 2. Ринок праці в економічній системі

1. Ринок праці як підсистема ринкової економіки.

2. Механізм функціонування сучасного ринку праці.

3. Сегментація ринку праці за різними ознаками.

4. Теоретичні підходи до аналізу ринку праці.

5. Інфраструктура ринку праці.

6. Особливості та етапи формування ринку праці в Україні.

Основні терміни і поняття: ринок праці, ринок робочої сили, ринок робочих місць, сегмен­тація ринку праці, попит на працю, пропозиція праці, ціна робочої сили, моделі ринку праці, інфраструктура ринку праці.

Основною функцією праці (РП) є підготовка умов для здійснення процесу праці, який являє собою єдність засобів вироб­ництва та доцільної діяльності людини. У зв’язку з цим РП є одним з типів ринків за економічним призначенням. Він являє собою самос­тійну комплексну систему у складі ринкової економіки, яка функціо­нально пов’язана з ринками товарів, послуг, капіталу тощо.

РП – це соціально-економічна категорія, яка характеризує відно­сини людей, що проявляються в процесі найму, оцінки, звільнення працівників та встановлення розмірів компенсації за використану ро­бочу силу в залежності від ряду факторів. В економічній теорії при характеристиці ринку праці абстрагуються від соціальних ознак това­ру «робоча сила» і визначають даний ринок як простір, де ціна і кількість праці встановлюються взаємодією попиту (з боку підприємств) і пропозиції (з боку тимчасово незайнятих людей).

Умовами виникнення РП є юридична свобода власника робочої сили, відсутність у нього достатніх засобів існування та поява покупця-підприємця (власника капіталу).

Основними складовими частинами РП є попит, пропозиція і ціна робочої сили.

Сукупна пропозиція охоплює всі категорії працездатного насе­лення, яке претендує на роботу за наймом, а також осіб, які ба­жають працювати на умовах самозайнятості або підприємництва. Сукупний попит на робочу силу визначається числом і структурою робочих місць, що існують в економіці і потребують заповнення. Сукупна пропозиція та сукупний попит у своїй єдності визна­чають місткість сукупного РП, або РП у широкому розумінні .

Частина сукупного ринку, яка в силу природного та механічного руху робочої сили і робочих місць виявляється вільною, відповідає поняттю поточного РП, або РП у вузькому розумінні. Місткість поточ­ного РП визначається кількістю вакансій і числом осіб, які зайняті пошуком роботи.

Ціна, яка виплачується за використання послуг найманої праці, є ціною робочої сили або заробітною платою.

Попит на працю залежить від дії наступних факторів: фонду опла­ти праці, який має роботодавець для найму визначеної кількості працівників; попиту на продукцію підприємства; стану виробництва; якості праці.

Вирішальний вплив на пропозицію праці відіграють наступні фактори: рівень реальної заробітної плати; прихильність до професії; прес­тижність праці і фірми-роботодавця; міра відповідальності, яка ви­магається від працівника; можливість реалізувати свої творчі здібності; атмосфера в колективі.

Сучасний РП виконує наступні функції: суспільного поділу праці, інформаційну, посередницьку, ціноутворюючу, стимулюючу, оздоровлюючу, регулюючу.

Важливою характеристикою РП є його сегментованість, яка дозво­ляє проаналізувати причини і фактори, які впливають на мобільність робочої сили.

РП сегментується за наступними ознаками:

- в залежності від спрямованості державної політики регулюван­ня зайнятості (первинний, вторинний);

- з точки зору територіального підходу (внутрішній, зовнішній);

- в залежності від соціального підходу (РП робочих кадрів, РП спеціалістів і менеджерів);

- з точки зору ланки суспільного виробництва (внутрішньофірмовий, галузевий, національний);

- в залежності від професій (за окремими професіями);

- за кількісними співвідношеннями покупців та продавців товару «робоча сила» (подібно до типів товарних ринків);

- з точки зору умов конкуренції (РП необмеженої та неповної конкуренції).

Існує декілька концепцій (моделей) РП, які по різному пояснюють його структуру, умови функціонування, зайнятість та без­робіття.

Відповідно до класичного підходу, основним регулятором РП вис­тупає реальна заробітна плата. Класики вважають, що проблеми без­робіття і дефіциту трудових ресурсів можуть бути вирішені за допо­могою механізму ринкового саморегулювання. Неокласики наявність безробіття пояснюють його добровільним ха­рактером і прагненням працівників до максимально вигідної роботи.

Кейнсіанську концепцію називають теорією недостатнього попиту. За Кейнсом, обсяг зайнятості визначається обсягом ефективного попи­ту, який містить споживчий та інвестиційний попит. Держава повинна регулювати сукупний попит на товари і послуги, що в свою чергу бу­де підтримувати сукупний попит на працю.

В останні два десятиріччя з’явились альтернативні макроеко­номічні концепції. Одна з них – монетаризм. Монетаристи та їх прихильники, спираючись на класичну економічну теорію, відстоюють мож­ливість досягнення макроекономічної стабільності без втручання дер­жави, монополій і профспілок, через інструменти грошово-кредитної політики. Центральною категорією монетаристської моделі РП є «природний рівень безробіття».

Найбільш реальною для України є власна нерівноважна модель РП, яка допускає можливість відхилення фактичної заробітної плати від рівноважної в умовах регулювання попиту і пропозиції праці при ак­тивній участі державних органів.

Активне регулювання зайнятості передбачає наявність розвинутої інфраструктури РП, основними елементами якої є біржа праці (служба зайнятості), державні центри підготовки кадрів, комерційні центри підготовки, перепідготовки та працевлаштування, Фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування (на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, з тимчасової втрати працездатності, пенсійний), Фонд сприяння підприємництву, Фонди милосердя тощо.

Реформування економіки України гостро поставило проблему ста­новлення РП як однієї з підсистем усього ринкового механізму. В те­перішній час РП в Україні незбалансований: існує велика кількість вакантних місць та значно більше число безробітних, оскільки професійна і кваліфікаційна підготовка останніх не відповідає вимогам робото­давців. Монопольний характер економіки дає можливість роботодавцям диктувати умови зайнятості. Дороговизна житла стримує тери­торіальний перерозподіл трудових ресурсів.