- •III. Приголосні. Сполучення приголосних
- •Сполучення приголосних
- •IV. Поділ на склади
- •Поділ на склади відбувається:
- •V. Наголос
- •Довгота I короткiсть складу
- •I. Правила довготи (Наголос на другому складi від кiнця слова)
- •II. Modus (Спосіб) :
- •IV. Numěrus (Число) :
- •V. Persōna (Особа) :
- •III. Основи й основні форми дієслова
- •Imperatīvus futūri від дієслова esse:
- •2. Numěrus (число)
- •Зразок відмінювання іменників і відміни
- •Зразки відмінювання іменників іі відміни
- •5.Порядок слів у латинському простому реченні
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання дієслів в Imperfectum indicatīvi actīvi
- •Зразок відмінювання дієслів у Futūrum I indicatīvi actīvi
- •Відмінювання дієслова esse (бути)
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання іменників голосного типу ііі відміни:
- •Зразок відмінювання іменників мішаного типу ііі відміни:
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання прикметників ііі відміни
- •Суплетивні ступені порівняння
- •Описові ступені порівняння
- •Неповні ступені порівняння
- •IV. Синтаксис відмінків при ступенях порівняння прикметників
- •Genetivus partitīvus (Родовий частковий)
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання дієслів у Perfectum indicatīvi actīvi
- •Зразок відмінювання дієслів у Futurum II indicatīvi actīvi
- •Слова до тексту
- •I. Узгодьте прикметники з іменниками в роді, числі й відмінку. Перекладіть словосполучення, що утворилось.
- •Iі. Визначте відмінкові форми словосполучень, перекладіть на рідну мову.
- •V. Перекладіть на рідну мову.
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання іменників V відміни
- •Слова до тексту
- •Іменні ознаки герундія:
- •Дієслівні ознаки герундія:
- •4. Інфінітиви
- •Слова до тексту:
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •(Орудний незалежний, або самостійний)
- •Зведена таблиця відмінкових закінчень
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Зразок відмінювання дієслів і-IV дієвідмін у praesens coniunctīvi actīvi:
- •Зразок відмінювання дієслів і-IV дієвідмін у praesens coniunctīvi passīvi:
- •Imperfectum coniunctīvi actīvi et passīvi (Минулий час недоконаного виду умовного способу активного та пасивного стану)
- •Зразок відмінювання дієслів I-IV дієвідмін в іmperfectum coniunctīvi actīvi:
- •Зразок відмінювання дієслів і-IV дієвідмін у іmperfectum coniunctīvi passīvi:
- •Рerfectum coniunctīvi actīvi et passīvi (Минулий час доконаного виду умовного способу активного та пасивного стану)
- •Зразок відмінювання дієслів і–іv дієвідмін у perfectum coniunctīvi actīvi:
- •Зразок відмінювання дієслів і–іv дієвідмін у perfectum coniunctīvi passīvi:
- •Рlusquamperfectum coniunctīvi actīvi et passīvi (Давноминулий час умовного способу активного та пасивного стану)
- •Зразок відмінювання дієслів і–іv дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi actīvi:
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Слова до тексту
- •Складнопідрядні речення, що вводяться сполучником ut (ne) Складнопідрядні речення з підрядними мети (ut (ne) fināle)
- •Складнопідрядні речення з підрядними додатковими (ut (ne) obiectīvum)
- •Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими (консекутивними)
- •Складнопідрядні речення з підрядними пояснювальними (ut (quod) explicatīvum)
- •Складнопідрядні речення, що вводяться сполучником cum
- •Підрядні речення часу
- •Підрядні речення з сполучником cum concessīvum (допустове)
- •Підрядні речення з сполучником cum adversatīvum (протиставне)
- •Слова до тексту
Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими (консекутивними)
Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що повідомляється в головному реченні. Вони вводяться сполучниками ut (що), ut non (що не). Таке ut називається ut consecutīvum (що наслідкове).
У головному реченні на наслідок можуть вказувати відповідні вказівні займенники зі значенням „такий” чи вказівні прислівники зі значенням „так”, „стільки”, „до такої міри”: hic, haec, hoc – такий, а, е; iste, ista, istud – такий, а, е; ille, illa, illud, is, ea, id, idem, eădem, idem – такий, а, е; tantus, a, um – такий, а, е (за кількістю); talis, e – настільки важливий, а, е, такий, а, е (за якістю); hic – тут; ibi, istic, illic – там; ibīdem – там же; ita, sic – так; eiusmŏdi – так само; adeo – до того; tantopĕre – настільки, до такої міри; tam – так, настільки.
Однак відповідні вказівні слова можуть бути відсутні. Якщо вони присутні, тоді ut перекладається „що”, а якщо відсутні – „так що”.
Умовний спосіб вживається відповідно до правила consecutio tempŏrum.
Perfectum, plusquamperfectum і coniugatio periphrastĭca actīva з дієсловом sum, fui, esse в кон’юнктиві хоч і можливі, однак, вживаються рідко, оскільки наслідок відбувається переважно одночасно із дією головного речення.
У підрядних наслідкових реченнях присудок стоїть здебільшого в praesens або imperfectum coniunctīvі.
Tanta est vis veritātis, ut se ipsam sua claritāte defendat. – Сила істини такова, що вона сама себе захищає своєю ясністю.
Tanta vis probitātis est, ut eam in hoste etiam diligāmus. – Така велика сила чесності, що її любимо навіть у ворога.
Orpheus tam dulce cantāvit, ut anĭmam dei tangĕret. Орфей настільки солодко заспівав, що схвилював душу бога.
Epaminondas adeo fuit veritātis dilĭgens, ut ne ioco quidem mentirētur. – Епамінонд настільки любив правду, що навіть під час жарту не обманював.
Складнопідрядні речення з підрядними пояснювальними (ut (quod) explicatīvum)
Підрядні пояснювальні речення уточнюють або заміняють підмет головного речення, розкривають або пояснюють його зміст. За значенням – близькі до підрядних наслідкових. Вони вводяться сполучником ut (quod) – що, який має назву ut (quod) explicatīvum (що пояснювальне).
Ut explicatīvum вживається:
після дієслів зі значенням „старатися, добиватися, дозволяти” у пасивному стані: permittĭtur – дозволяється, fit – трапляється, fiĕri non potest – не може трапитися, relinquĭtur – залишається, sequĭtur – випливає;
після безособових дієслів: accĭdit – трапляється, contingit – вдається, est – буває, restat – залишається, placet – подобається, con-vĕnit – вирішується;
після деяких зворотів, які складаються з іменників чи прик-метників середнього роду з дієсловом est: mos est, consuetūdo est – є звичка, lex est – є закон, in eo res est – справа дійшла до того, proxĭ-mum est – є найближче та ін.
У підрядних пояснювальних реченнях з ut explicatīvum вживається praesens coniunctīvі після головних часів, imperfectum coniunctīvі – після історичних.
Persaepe accĭdit, ut utilĭtas cum honestate certet. – Дуже часто трапляється, що вигода змагається з чесністю.
Persaepe accidebat, ut utilĭtas cum honestate certaret. – Дуже часто трапляється, що вигода змагалася з чесністю.
Relĭquum est, ut ego mihi consŭlam. – Залишається мені потурбуватися про себе.
Consŭli permissum est, ut duas legiōnes scribĕret. – Консулу було дозволено сформувати два легіони.
Fiĕri potest, ut errem. – Може статися так, що я помиляюсь.