II. Modus (Спосіб) :

Indicatīvus Imperatīvus Coniunctīvus

дійсний спосіб наказовий спосіб умовний спосіб

ІІІ. Genus (Стан) :

Actīvum Passīvum

активний стан пасивний стан

IV. Numěrus (Число) :

Singulāris Plurālis

однина множина

V. Persōna (Особа) :

Prima перша

Secunda друга

Tertia третя

Крім особових форм у латинській мові вживаються неособові форми дієслова: infinitīvus, participium, gerundium, gerundīvum, supīnum.

VІ. Coniugatio Дієвідміна

Латинські дієслова поділяються на чотири дієвідміни за закінченням основи інфекта.

Якщо від дієслів у неозначеній формі відкинути закінчення -re (1,2,4 дієвідміни), -ěre (3 дієвідміна), то ми одержимо основу інфекта.

gubernāre – gubernā- 1

respondēre – respondē- 2

legěre – leg- 3

audīre – audī- 4

Дієвідміна	Infinitīvus	Pers. 1.Sing. Praesens indicatīvi actīvi	Основа інфекта	Закінчення основи інфекта
І	laudāre	laudo	laudā-	ā
ІІ	docēre	doceo	docē-	ē
ІІІ а	scriběre, struěre	scribo, struo	scrib- stru-	приголосний/ u
ІІІ б	capěre	capio	capĭ-	ĭ
ІV	munīre	munio	munī-	ī

III. Основи й основні форми дієслова

Усі особові і неособові форми дієслова утворюються від трьох основ, які визначаються за словниковою формою дієслова.

У словнику подаються чотири основні форми дієслова: scribo, scripsi, scriptum, scriběre – 3.

I. Praesens indicatīvi actīvi (persōna prima, singulāris) 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану: scribo.

ІІ. Perfectum indicatīvi actīvi (persōna prima, singulāris) 1-а особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану: scripsi.

ІІІ. Supīnum (віддієслівний іменник середнього роду): scriptum.

IV. Infinitīvus praesentis actīvi (неозначена форма теперішнього часу активного стану): scriběre (3 дієвідміна).

NB! Якщо у дієслова відсутня одна з основних форм, то у словнику стоїть прочерк: floreo, ui, –, ēre 2 – процвітати.

NB! Щоб розрізняти дієслова ІІ і ІІІ дієвідмін, треба звернути увагу на те, що у дієсловах ІІ дієвідміни в неозначеній формі ē довге і наголошене. У словах ІІІ дієвідміни голосний ĕ короткий і наголос переходить на третій склад від кінця слова: exercēre (II) – тренувати, вправляти

agĕre (III) – діяти, робити

habēre (II) – мати

defendĕre (III) – захищати

NB! Переважна більшість дієслів 1 і 4 дієвідмін мають певну регулярність в утворенні чотирьох основних форм.

Дієслова І дієвідміни мають перфект на -āvi, супін на -ātum, інфінітив на -āre : affirmo, āvi, ātum, āre – стверджувати

amo, āvi, ātum, āre – любити

appello, āvi, ātum, āre – називати, оголошувати

clamo, āvi, ātum, āre – кричати

erro, āvi, ātum, āre – помилятися, блукати

але do, dedi, datum, dāre – давати, дарувати, платити

Дієслова ІV дієвідміни мають перфект на -īvi, супін на -ītum, інфінітив на –īre : dormio, īvi, ītum, īre – спати

audio, īvi, ītum, īre – слухати, чути

definio, īvi, ītum, īre – визначати, обмежувати

але consentio, sensi, sensum, īre – погоджуватися

У таких випадках для регулярних дієслів у словнику дається тільки перша форма словникового запису із вказівкою на дієвідміну: affirmo1 – стверджувати, amo1 – любити, appello 1 – називати, оголошувати, dormio 4 – спати, audio 4 – слухати, чути, definio 4 – визначати, обмежувати, а для всіх інших повний запис.

ІV. Praesens indicatīvi actīvi (теперішній час дійсного способу активного стану)

Правило утворення: до основи інфекта додаються особові закінчення активного стану:

	Sing.	Plur.
1.	-о	-mus
2.	-s	-tis
3.	-t	-nt

NB! У дієсловах І дієвідміни у 1-й особі однини кінцевий голосний основи ā зливається із закінченням – о: ā+o=o.

Laudāre - 1 дієвідміна (хвалити), основа інфекта laudā-:

Singulāris	Plurālis
1. laud(ā+o)=o	1. laudā-mus
2. lauda-s	2. laudā -tis
3. lauda-t	3. lauda-nt

У дієсловах ІІ дієвідміни особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта.

Docēre - 2 дієвідміна (навчати), основа інфекта docē-:

Singulāris	Plurālis
1. doce-o	1. docē-mus
2. doce-s	2. docē-tis
3. doce-t	3. doce-nt

У дієсловах ІІІа дієвідміни між основою інфекта і закінченням вставляються з’єднувальні (сполучні) голосні: – ĭ – (2, 3 особа, однини; 1, 2 особа множини), –u– (3 особа множини).

Scriběre – 3 дієвідміна (писати), основа інфекта scrib-:

Singulāris	Plurālis
1. scrib-o	1. scrib-ĭ-mus
2. scrib-i-s	2. scrib- ĭ -tis
3. scrib-i-t	3. scrib-u-nt

У дієсловах ІІІb дієвідміни між основою інфекта і закінченням вставляється голосний –u– (3 особа множини).

Capěre – 3 дієвідміна (брати), основа інфекта capi-:

Singulāris	Plurālis
1. capi-o	1. capĭ-mus
2. capi-s	2. capĭ-tis
3. capi-t	3. capi-u-nt

У дієсловах ІV дієвідміни у 3 особі множини між основою інфекта і закінчення вставляється голосний –u–(3 особа множини).

Munīre – 4 дієвідміна (укріплювати), основа інфекта munī-:

Singulāris	Plurālis
1. muni-o	1.munī-mus
2. muni-s	2.munī-tis
3. muni-t	3. muni-u-nt

V. Imperatīvus praesentis actīvi

Наказовий спосіб теперішнього часу активного стану має форми другої особи однини і множини. У 2-й особі однини І, ІІ і ІV дієвідміни вживається основа інфекта. У дієслів ІІІ дієвідміни до основи інфекта додається закінчення -е.

Дієвідміна	Infinitīvus	Imperatīvus
		2 особа однини	2 особа множини
I	laudāre	laudā !	laudā-te !
II	docēre	docē !	docē-te !
III a	scriběre	scrib-ě !	scrib-ĭ-te !
III b	capěre	cape !	capĭ-te !
ІV	munīre	munī !	munī-te !

NB! У дієслів dicěre dic! говори!

ducěre duc! веди!

facěre fac! роби!

ferre fer! неси!

esse: es! будь! este! будьте!

У 2 особі множини до основи інфекта додається закінчення -te (I, II, IV дієвідміни) у ІІІ дієвідміні основа інфекта + ĭ + te (порівн.: укр. слухайте!).

Заперечена форма наказового способу складається із наказового способу неправильного дієслова nolo (не бажаю) у 2 особі однини чи множини і неозначеної форми дієслова.

		Pers.2. Sing.		Pers.2. Plur.
І	laudāre	noli laudāre !	не хвали!	nolīte laudāre !	не хваліть!
ІІ	docēre	noli docēre !	не вчи!	nolīte docēre !	не вчіть!
ІІІа	scriběre	noli scriběre !	не пиши!	nolīte scriběre !	не пишіть!
ІІІb	capěre	noli capěre !	не бери!	nolīte capěre !	не беріть!
ІV	munīre	noli munīre !	не укріплюй!	nolīte munīre !	не укріплюйте!

VI.Imperatīvus futūri actīvi et passīvi

	Pers.	Actīvum
Sing.	2.	laudā-to	хвали
	3.	laudā-to	нехай хвалить
Plur.	2.	laudā-tōte	хваліть
	3.	lauda-nto	нехай хвалять
		Passīvum
Sing.	2.	laudā-tor або laudā-mĭno		нехай тебе хвалять
	3.	laudā-tor або laudā-mĭno		нехай його хвалять
Plur.	2.	—
	3.	lauda-ntor		нехай їх хвалять

Відповідно утворюється imperatīvus futūri actīvi і інших дієвідмін.

Як показує сама назва, imperatīvus futūri говорить про дію не негайну, а бажану згодом. Тому він особливо вживаний в законах, угодах, заповітах, настановах. Часто йому передує один з майбутніх часів дійсного способу: Сum littĕras meas accepĕris, venīto. – Коли отримаєш мої листи, приходь.