2. Видатки бюджету на оборону

Оборона України згідно із Законом України „Про оборону України”, прийнятим у 1992 році, з останніми змінами і доповненнями від 5.10.2000 р. № 2020 – ІІІ, - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково – технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Оборонні видатки – це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, воєнні дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків.

Оборонні видатки поділяються на три групи:

1. прямі – охоплюють витрати оборонних міністе6рств та відомств і складають основну частку оборонних видатків. До них належать: витрати на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та е5ксплуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, воєнні науково – дослідні та дослідно – конструкторські роботи, видатки на цивільну оборону, воєнну допомогу іноземним державам та деякі інші;

2. побічні – це витрати, пов’язані з утриманням збройних сил, гонкою озброєння, ліквідацією наслідків війн і т.д.;

3. приховані – за своїм характером та значущістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних міністерств та відомств.

Згідно із функціональною класифікацією видатків бюджету склад видатків на оборону такий:

• утримання Збройних сил України;

• закупівля озброєння та військової техніки;

• капітальне будівництво;

• фінансування науково – дослідних і дослідно – конструкторських робіт;

• інші видатки в галузі оборони.

Видатки на оборону об’єктивно зумовлені необхідністю захисту інтересів держави в міжнародному співтоваристві.

Фінансування оборони - це забезпечення фінансовими ресурсами Збройних сил України згідно з кошторисом видатків Міністерства оборони України на рік.

З державного бюджету фінансуються:

• Збройні сили України;

• Прикордонні війська;

• Національна гвардія;

• Навчальні організації Товариства сприяння обороні України;

• Штаби і війська цивільної оборони та інші видатки.

Розпорядниками можуть бути:

головний розпорядник – Міністр оборони України;

розпорядник Другого рівня – Командувач оперативних командувань і видів Збройних сил;

розпорядник Третього рівня – Командири (начальники) військових частин, установ та організацій.

Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно Законом України „Про Державний бюджет України”. Фінансування видатків на оборону здійснюється через Державне казначейство України.

Основним принципом фінансування оборони є норми грошових витрат.

Планування видатків на оборону з державного бюджету здійснюється за програмно – цільовим методом.

3. Видатки бюджету на соціальний захист населення та соціальну сферу.

Соціальний захист є складовою соціальних гарантій населенню, які повинні забезпечуватися державою за ринкових умов відповідно до засад соціальної політики.

Гарантії:

• гарантування кожному працюючому громадянину мінімального рівня заробітної плати, її індексації згідно з прожитковим мінімумом;

• задоволення освітньо-культурних потреб та належного рівня охорони здоров׳я з метою всебічного розвитку особистості;

• захист купівельної спроможності малозабезпечених громадян;

• вирівнювання рівнів життя окремих категорій населення тощо.

Форми і методи соціального захисту населення повинні забезпечити кожного громадянина життєво необхідними потребами не нижче прожиткового мінімуму.

Основними джерелами фінансування соціального забезпечення і соціального захисту населення є соціальні та благодійні, а також бюджетні фонди.

Видатки на соціальний захист населення - це насамперед видатки спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, становлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні).

Видатки бюджету на соціальний захист населення та соціальне забезпечення включають:

• виплату пенсій та допомоги;

• пільги ветеранам війни і праці;

• допомогу сім’ям із дітьми;

• інші види соціальної допомоги;

• пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу;

• фінансування:

  • дитячих закладів-інтернатів;

  • притулків для неповнолітніх;

  • програм соціального захисту неповнолітніх;

  • будинків-інтернатів для осіб похилого віку та інвалідів;

  • молодіжних програм;

  • інших закладів і заходів у галузі соціальної політики;

• кошти з бюджету, що передаються до Фонду соціального захисту інвалідів України.

Суть кошторисного фінансування полягає у виділенні бюджетних асигнувань на основі кошторису - планового документа, в якому встановлюються обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіл.