Лекція 7

Тема: ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

Мета: полягає в засвоєнні теоретичних, методологічних та практичних засад фінансового права, а також в самостійному розв'язку практичних правових задач-ситуацій;

Навчально-методичне забезпечення, ТЗН: юридичний словник, Звіт Законів України.

ПЛАН

1. Поняття фінансової діяльності та фінансового права України.

2. Бюджет і бюджетна система України.

3. Основи податкового права України.

4. Правові основи банківської діяльності в Україні.

5. Правові основи страхування.

Література:

1. Конституція України К., 1996

2. Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001р.№2542-III

3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2011р.№2755-VI

4. Правознавство-навч. посібник/ за заг. ред. П.Д.Пилипенка 3-тє вид.Львів: Новий світ-2006-516с.

5. Правознавство –Підручник пам’яті академіка Копейчикова В.В.-Київ.-2008р.-790с.

6. Погорілко В.Ф., Шпиталенко Г.А. Правознавство: підручник. 2 –ге вид., випр. І допов.- К.: Каравела,2011.-592с.

1.Поняття фінансової діяльності та фінансового права України

Для забезпечення своїх завдань і функцій держава передбачає на­явність фінансів. Фінанси треба відрізняти від грошей як за змістом, так і за функціями, які вони виконують. Гроші — загальний еквівалент, за допомогою якого вимірюються затрати праці виробників, а фінанси — економічний інструмент розподілу і перерозподілу національного доходу, знаряддя контролю за фондами грошових коштів.

Фінанси виражають грошові відносини, які виникають між:

1. підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цін­ностей, реалізації товарів і послуг;

2. підприємствами і вищими організаціями при створенні централізованих фондів грошових коштів і їхньому розподілі;

3. державою і підприємствами при сплаті ними податків до бюджету і фінансуванні видатків

4. державою і громадянами при внесенні ними податків і добровільних платежів;

5. підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні коштів від них;

6. окремими ланками бюджетної системи;

7. органами страхування, підприємствами, населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні збитків при настанні страхового випадку;

8. грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів підприємств.

Розрізняють державні та приватні фінанси. Державні фінанси - це цілісна система суспільних відносин, які спрямовані на формування, розподіл і використання централізованих і децентралізованих коштів, потрібних державі для забезпечення своїх функцій. Державні фінан­си охоплюють державний бюджет, централізовані і децентралізовані фонди коштів, фінанси підприємств, установ та організацій державної та комунальної форми власності, державний кредит, державне страху­вання тощо. Приватні фінанси - це фінанси підприємств, установ, організацій, суб'єктів господарювання, основаних на приватній фор­мі власності, а також приватні фінанси фізичних осіб. Отже, фінанси - це економічна категорія, яка виражає наявні фінансові відносини.

Фінансові відносини — це відносини, які пов'язані зі створенням, роз­поділом і використанням фондів коштів держави, її територіальних утворень, а також підприємств, установ і організацій, необхідних для забезпечення розширеного відтворення і соціальних потреб, розподі­лу і перерозподілу сукупного суспільного продукту та контролю за задоволенням суспільних потреб. Фінансова діяльність держави зумовлена об'єктивною потребою і є процесом збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих та децентралізова­них фондів грошових коштів, що забезпечують практичне виконан­ня функцій державою. Фінансова діяльність держави здійснюється у формі прийняття органами держави та місцевого самоврядування фінансово-правових актів та необхідних рішень з питань фінансової діяльності.

Основними принципами фінансової діяльності держави наука фінансового права вважає: гласність; самостійність; соціальну спря­мованість; розподіл функцій між представницькими органами влади та виконавчими органами влади; пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими; фінансування безпеки держави; єдність фі­нансової діяльності та грошової системи держави; плановість; безпе­ку державних фінансів, публічний характер тощо.

Сукупність усіх цільових фондів грошових коштів держави, необ­хідних для її функціонування, називають фінансовими ресурсами. Характер фінансової діяльності держави, дотримання її принципів і забезпечення функцій залежать від фінансової політики держави. Фі­нансова політика - це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їхній розподіл і забезпечення дер­жавою її функцій. Головним завданням фінансової політики є забез­печення відповідними фінансовими ресурсами реалізації тієї чи іншої державної програми економічного і соціального розвитку, зовнішньо­політичної діяльності. Фінансову діяльність держави безпосередньо виробляють і реалізують органи управління державними фінансами. До них належать: Верховна Ради України; Президент України; Кабінет Міністрів України; Міністерство фінансів України, інші центральні органи виконавчої влади; Державне казначейство України; Державна податкова адміністрація; Рахункова палата; органи виконавчої влади та місцевого самоврядування на місцях; аудиторський комітет Украї­ни; контрольно-ревізійна служба; Державна пробірна палата; Націо­нальний банк України.

Отже, суспільні відносини, що виникають у сфері фінансової ді­яльності держави, становлять предмет фінансового права.

Фінансове право - це самостійна галузь публічного права, що ре­гулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу і викорис­тання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів ор­ганів держави та місцевого самоврядування з метою забезпечення ви­конання нею своїх завдань і функцій.

Систему джерел фінансового права творять: Конституція Укра­їни; закони України; інші нормативні акти Верховної Ради України, нормативні ати Верховної ради Автономної Республіки Крим; норма­тивні акти Президента України, Кабінету Міністрів України; рішення місцевих органів влади та місцевого самоврядування; спільні поста­нови фінансово-кредитних установ, локальні нормативні акти; між­народні договори, ратифіковані Україною, а також акти Конституцій­ного Суду України, інших судових органів.