1.3. Законодавча база

Законодавство про товарні знаки має насичену історію. Перший закон «Про товарні клейма» був прийнятий в царській Росії ще в 1830 р. Він зобов'язував власників суконних, капелюшних, паперових та інших фабрик мати міцні клейма. Підробка чужого товарного клейма розглядалася як кримінально каране діяння. Проте чіткого визначення товарного клейма, умов виникнення прав на нього, а також правочинів власника закон не містив.

У 1896 році вступив в дію більш досконалий Закон «Про товарні знаки (фабричних і торгових марках і клеймах)». Товарними знаками визнавалися «всякого роду позначення, що виставляються промисловцями і торговцями на товарах або на упаковці і посуді, в яких вони зберігаються, для відрізнення їх від товарів інших промисловців і торговців». Використання товарного знаку визнавалося правом, але не обов'язком особи, крім випадків, спеціально встановлених законом (таврування виробів із золота і срібла, обов'язкове маркування тютюнових та горілчаних виробів та ін.)

Після встановлення радянської влади правова охорона товарних знаків була збережена, хоча ставлення до них на різних етапах розвитку країни було різним. В період проведення нової економічної політики (непу), коли помітно пожвавилося товарне виробництво, РНК РРФСР видав Декрет «Про товарні знаки» від 10 листопада 1922 Всім торговим і промисловим підприємствам, незалежно від форми власності, надавалося право маркувати свої товари особливим знаком і одноосібно користуватися ним для відмінності своєї продукції від аналогічної продукції інших підприємств.

У 1936 р. ЦВК і РНК СРСР було прийнято Постанову «Про виробничі марки і товарні знаки», в якому поряд з докладними правилами обов'язкового маркування промислової продукції підтверджувалося право підприємств користуватися для позначення своєї продукції товарними знаками.

Чергове оновлення законодавства про товарні знаки відбулося в 1962 р., коли було прийнято постанову Ради Міністрів СРСР від 15 травня 1962 р. «Про товарні знаки», а на його основі Комітетом у справах винаходів і відкриттів 23 червня 1962 затверджено Положення про товарні знаки. Головною особливістю нових актів стало перетворення права на товарний знак в обов'язок підприємств мати і користуватися зареєстрованими в установленому порядку товарними знаками.

Суттєвим кроком у розвитку законодавства про товарні знаки стало прийнятття 3 червня 1991 р. Закону СРСР «Про товарні знаки і знаки обслуговування», який повинен був вступити в дію з 1 січня 1992 р. Даний закон не тільки підвищував рівень нормативної регламентації відносин, пов'язаних з товарними знаками і знаками обслуговування, а й був розроблений на основі врахування вимог ринкової економіки. А також досвіду розвинених країн і положень міжнародних конвенцій.

У зв'язку з розпадом Радянського Союзу Закон від 3 червня 1991 р. так і не вступив в силу. 15 грудня 1993 в Україні був прийнятий закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Положення Закону отримали розвиток в цілому ряді підзаконних актів, прийнятих Кабінетом міністрів України.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак) в Україні.