2.Соціально-педагогічних:

- традиційний - засвоєння людиною норм, зразків поведінки, поглядів, стереотипів, котрі притаманні її найближчому оточенню. Це засвоєння відбувається, як правило, на неусвідомленому рівні за допомогою запам'ятовування, некритичного сприйняття провідних стереотипів. Ефективність цього механізму досить рельєфно виявляється тоді, коли людина знає, «як треба», «що треба», однак це знання є протирічним традиціям найближчого оточення. Тобто, людина підкоряється звичаю. Окрім цього, ефективність традиційного механізму виявляється в тому, що ті чи інші елементи соціального досвіду, засвоєні, наприклад, у дитинстві однак надалі не були потрібними або блокувалися через зміну умов життя можуть з'явитися в поведінці людини зі зміною нових життєвих умов або на інших вікових етапах;

- інституціональний - функціонує в процесі взаємодії людини з інститутами суспільства та різноманітними організаціями, а також засобами масової інформації. У процесі такої взаємодії особистість набуває знань та досвіду соціально схвалюваної поведінки та конфліктного чи безконфліктного дотримання певних соціальних норм;

• стилізований - діє в межах окремої субкультури, як комплекс певних цінностей та особливостей поведінки, притаманний для людей певного віку, професії, національної чи соціальної групи, що загалом впливає на стиль та мислення особистості;

• міжособистісний - функціонує в процесі взаємодії людини з авторитетними для неї особистостями. У його основі лежить психологічний механізм міжособистісного переносу завдяки емпатії, ідентифікації і т.д..

Таким чином, сутність соціалізації полягає в тому, що вона є процес і результат розвитку та самозміни людини під час набуття нею соціального досвіду.

З.Агенти, етапи, засоби соціалізації

Агенти соціалізації - це інститути, котрі сприяють соціалізації, окремі люди й групи, що є носіями відповідних норм і цінностей.

Роль і склад агентів соціалізації на кожному етапі розвитку людини різні.

Найбільш інтенсивно соціалізація відбувається в дитинстві і юності. Першими агентами соціалізації дитини, як правило, виступають його батьки і члени сім"ї. При цьому особистість, що розвивається засвоює специфічні елементи культури, особливі знання, навики, традиції, обряди і т.д. засобами імітації й ідентифікації.

У період немовляти основна форма діяльності - спілкування. Виживання дитини забезпечується іншими людьми. Соціалізація не обмежується наданням харчування, одягу й житла. Для правильного розвитку дитини необхідним є постійний вияв любові й батьківського піклування. їх відсутність (депривація) згубно впливає на соціальні навики дітей і здібностей до навчання. Для маленьких дітей велике значення має навіть мінімальне людське спілкування. Так, соціальна ізоляція стає причиною госпіталізму -шкідливих наслідків казенної обстановки дитячих установ для сиріт, позбавлених батьківського піклування.

Агенти соціалізації дитини цього етапу - батьки, члени і друзі сім'ї, близькі родичі, няні, тобто ті люди, які спілкуються з дитиною і піклуються про неї. У результаті у дитини формується прив'язаність до інших людей.

У дитинстві основна форма діяльності - рольова гра, в процесі які дитина «приміряє» на себе різні соціальні ролі - батьків, виховательки, продавця, лікаря та ін. Сім'ю часто доповнює новий соціальний інститут - дошкільна освітньо-виховна установа. Число агентів соціалізації поступово збільшується, сюди підключаються ровесники, учителі, сусіди, члени дитячих організацій, вихователі літніх таборів відпочинку, лікарі і т.д.

Досягаючи періоду зрілості, підлітки переживають справжній перелом: основну форму діяльності - гру витісняє навчання, основним інститутом соціалізації стає школа, відбувається статеве дозрівання. Діти можуть зробити головними агентами своєї соціалізації не батьків, а ровесників. Підсилюється вплив виховних установ, школи, засобів масової інформації.

Складність юнацького етапу соціалізації обумовлена різними системами цінностей і поглядами на світ, котрі несуть різні агенти соціалізації - батьки, учителя, однолітки і т.д., а також прагненням досягти певного статусу і відігравати свою соціальну роль. Освітню діяльність доповнює спілкування і дозвіллєва діяльність. Завершується статеве дозрівання особистості, і часто навіть починається статеве життя. До цього періоду відноситься і вибір професії. Створюються умови для світоглядної рефлексії, адекватного усвідомлення себе, своїх здібностей і свого призначення. Роль сім і' знижується, при цьому зберігається вплив закладів освіти і зростає значення соціального мікро середовища, товариського оточення.

Вплив засобів масової інформації в якості агента соціалізації сперечається з батьківським впливом. ЗМІ глибоко впливають на неповнолітніх, сприяючи формуванню рольової поведінки, певних цінностей і зразків поведінки.