Опорний конспект лекції №8

Тема 10. Національна економіка та її показники.

Тема 11. Економічне зростання та його фактори. План

1. Національна економіка і національний продукт. Показники обчислення національного продукту.

2. Взаємозв`язок показників ВНП, чистого національного продукту, національного доходу, особистого доходу, отримуваного доходу.

3. Функціональний і особистий розподіл доходів. Розподіл національного доходу і формування доходів населення.

4. Фактори економічного зростання. Зміст і типи економічного зростання. Нагромадження та інвестиції.

5. Економічний цикл і його фази. Теорії циклів.

Література:

1. Василик О., Буковинський С., Павлюк К. «Фінансова стабілізація: суть, заходи проблеми». // Ж: Фінанси України, 1996, №3 С.25

2. Василик О., Буковинський С., Павлюк К. «Фінансова стабілізація: суть, заходи проблеми». // Ж: Фінанси України, 1996, №4 С.25

3. Економічна теорія: макро- та мікроекономіка /за ред. Ватаманюка З. Та Панчишина С. – Львів:Інтереко, 1998, С.188-198

4. Економічна теорія. /під з.ред. проф. Є. М. Воробйова.-Київ – Харків. 2001. С. 265 – 283.

5. Економічна теорія. Політекономія. Підручник./ за ред. В.Д. Базілевича. –Київ: Знання – Прес, 2001. –С. 298 – 324, 384 – 354

6. Загуменов М.М. Макроекономічні показники та їх вплив на доходи і видатки бюджету. // Ж: Фінанси України.-2002.-№3.-С. 65-69.

7. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенли Л. Брю «Экономикс: Принципы, проблемы и политика». – Москва, «Республика», 1992, ч.1 С.132-153

8. Кухленко О. Стратегія інвестиційної діяльності в Україні // Ж: Економіка України. – 2002.- № 11. –С. 22-27.

9. Майкл Бурда «Макроекономіка: Європейський контекст». – Львів, «Просвіта»,1997, С.33-46

10. Маламед М. «Методи та проблеми обчислення ВВП за категоріями доходу». //Ж: Економіка України, 1997, №2 С.41-51.

11. Маламед М. «Методи та проблеми обчислення ВВП за категоріями доходу». //Ж: Економіка України, 1997, №3 С.33-47

12. Методологічні рекомендації по квартальних розробках валового внутрішнього продукту. – Мінстат України. Київ, 1996 С.111

13. Панасюк Б., Литвинов В. «Національний продукт: теоретичні основи обчислення». //Ж: Економіка України, 1992, №8

14. П’ятаченко Г. «Яку модель обрати Україні. » //Г: Урядовий кур’єр від 1 червня 1996р.

15. Швець І. «Методичні основи обліку потенціального обсягу виробництва». //Ж: Економіка України, 1998, №10, С.42-47

16. «Становлення національної економіки України» за ред. Ватаманюка З.Г.- Львів, 1997, №27 С. 28-30

17. Шпек Р. «Тенденції української економіки». //Ж: Економіка України, 1996, №6, С.5

18. «Экономический рост и макроэкономические диспропорции: Аналіз украинской действительности». Виталий Мельничук. //Ж.: Зеркало недели. № 35 (410) 14-20/09/2002.

1. Національна економіка і національний продукт. Показники обчислення національного продукту.

Валовий національний продукт (ВНП) (ВВП) — сукупність усіх вироблених у країні товарів та наданих послуг за рік незалежно від розташування національних підприємств. Цей показник стали використовувати в колишньому СРСР, у тому числі в Україні, з 1987 року. Він характеризує кінцеве споживання матеріальних благ і послуг, кінцеві результати економічної діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва; позбавлений повторного рахунку (на відміну від показника валового суспільного продукту, який до 1987 року використовувався в СРСР), а отже, дає змогу зіставити обсяг перенесеної та новоствореної вартості у складі річного продукту.

Методи розрахунку ВНП

ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону або переданих за кордон (до таких першим доходах зазвичай відносять оплату праці, доходи від власності у вигляді дивідендів)

Існують 3 способи вимірювання ВНП (ВВП):

1. За витратами (метод кінцевого використання).

2. За доданою вартістю (виробничий метод).

3. За доходами (розподільчий метод).

При розрахунку ВНП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, що використовують ВНП (домогосподарств, фірм, держави та іноземців). Фактично мова йде про сукупний попит на вироблений ВНП.

Сумарні витрати можна розкласти на декілька компонентів:

ВНП = Y = C + I + G + NX,

де C - особисті споживчі витрати, які включають витрати домогосподарств на товари тривалого користування і поточного споживання, на послуги (крім витрат на покупку житла).

I - валові приватні внутрішні інвестиції. Включають виробничі капіталовкладення (інвестиції в основні виробничі фонди), інвестиції в житлове будівництво та інвестиції в запаси (ТМЦ). Інвестиції розуміються як додавання до фізичного запасу капіталу. Придбання фінансових паперів (акцій, облігацій) не є інвестиціями. Термін «внутрішні інвестиції» означає, що це інвестиції, вироблені жителями даної країни (у т.ч. витрати на імпортні товари). Термін «приватні» інвестиції означає, що вони не включають державні інвестиції. Термін «валові» означає, що з інвестицій не віднімається амортизація: Валові інвестиції = Чисті інвестиції + Амортизація. Зростання запасів враховується зі знаком «+», а зменшення зі знаком мінус.

G - державні закупівлі товарів і послуг (будівництво та утримання шкіл, доріг, армії, витрати на національну оборону, зарплату державних службовців і т.д.). Сюди не входять трансфертні платежі. Державні трансферти - це виплати, не пов'язані з рухом товарів і послуг. Вони перерозподіляють доходи держави через допомогу, пенсії, виплати по соціальному страхуванню.

NX - чистий експорт. Він дорівнює різниці вартісних обсягів експорту та імпорту. Якщо країна експортує більше, ніж імпортує, то на світовому ринку вона виступає «нетто-експортером», а ВНП перевищує обсяг внутрішніх витрат. Якщо ж імпортує більше, то є «нетто-імпортером», величина чистого експорту є негативною. Сума витрат перевищує обсяг виробництва.

Дане рівняння ВНП називають основним макроекономічним тотожності або тотожність національних рахунків.

При підрахунку ВНП виробничим методом підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту. Додана вартість (ДВ) - це різниця між вартістю продукції, виробленої фірмою, і вартістю проміжних продуктів, придбаних фірмою.

Величина ВНП у цьому випадку представляє собою суму доданої вартості всіх фірм виробників. Цей метод дозволяє врахувати внесок різних фірм і галузей у створення ВНП. ВНП = Σ Додана вартість + Непрямі податки - Державні субсидії. Для економіки в цілому сума всій ДС повинна дорівнювати вартості кінцевих товарів і послуг. При розрахунку ВНП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (зарплата, рента,%), а також 2 компонента, що не є доходами: амортизаційні відрахування і чисті непрямі податки на бізнес (податки мінус субсидії).