МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АВТОМОБІЛЬНО – ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

“ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для виконання лабораторних робіт з дисципліни “Інформатика та системологія” I частина

(для студентів спеціальності 6.070801 “Екологія та охорона навколишнього середовища”)

Горлівка 2007

УДК 681.32(071)

Методичні вказівки для виконання лабораторних робіт з дисципліни “Інформатика та системологія” (для студентів спеціальності 6.070801)/Укл. В.Г. Хребет, І.Ф. Вороніна – Горлівка: АДІ ДВНЗ “ДонНТУ” 2007. - 76 с.

Містять методу виконання лабораторних робіт

Укладачі: к.ф. – м.н. В.Г. Хребет к.т.н. І.Ф. Вороніна

Завідувач кафедри “Прикладна математика та інформатика”

к.ф. - м.н. В.Г. Хребет

Відповідальний

за видання:

Завідувач кафедри “Інформаційні системи в економіці”

к.т.н. В.Л. Ніколаєнко

Рецензент:

Зміст

Вступ 4

Лабораторна робота №1. Кодування комп’ютерної інформації за допомогою різних систем числення. 5

Лабораторна робота №2. Операційна система Windows. 11

Лабораторна робота №3. Архівація даних. 19

Лабораторна робота №4. Комп’ютерні віруси та захист інформації від них. 23

Лабораторна робота №5. Автоматизація виразів. 26

Лабораторна робота №6. Керуючі конструкції Visual Basic, рядкова форма, блокова форма, Select Case. 36

Лабораторна робота №7. Циклічні процеси, конструкція For…Next 48

Лабораторна робота №8. Ітераційні алгоритми. 57

Лабораторна робота №9. Обробка одновимірних та двовимірних масивів. 67

Перелік навчально – методичної літератури 76

Вступ

Мета проведення лабораторних занять із дисципліни “Інформатика та системологія” – навчити студентів використовувати теоретичні знання і практичні навички необхідні для розв’язання завдань із використанням обчислювальної техніки.

Інформатика – загальна теорія структури і властивостей наукової інформації, а також організації збору, збереження, пошуку, переробки, перетворення, передачі й використання відомостей і даних;

Системологія – загальна теорія систем, до завдань якої входять розробка математичного апарату опису систем і виявлення спільності законів у різних галузях знання.

Вимоги до знань і вмінь :

Знати

Основи інформатики, основи алгоритмізації і програмування.

Вміти

Використовувати сучасні науково – технічні програми для вирішення практичних та наукових завдань з екології та охорони навколишнього середовища.

Лабораторна робота №1

Тема: Кодування комп’ютерної інформації за допомогою різних систем числення.

Мета: Навчитися кодувати комп'ютерну інформацію.

Короткі відомості

В ПЕОМ уся вихідна, проміжна й остаточна інформація представляється у вигляді сукупності цифр. Щоб подати(зобразити) в ЕОМ будь - яке число, необхідна сукупність елементів, що мають стільки стійких (стабільних) станів, скільки одиниць утримується в одному розряді обраної системи числення. Системою числення називають спосіб запису чисел. Кожен стійкий стан елемента дозволяє зобразити (записати і зберігати) одну з цифр. Якщо об'єднати кілька таких елементів і на один з них покласти завдання зображувати кількість одиниць, на іншій - десятків, на третій - сотень у першому, другому, третьому тощо розрядах числа, то такий набір елементів, призначений для збереження тільки одного числа, називають коміркою. Систему числення ЕОМ вибирають з умови мінімальної кількості елементів і максимальної швидкості виконання команд.

Найбільш поширена — десяткова система числення. У цій системі для запису чисел використовують десять різних знаків — цифр — від нуля до дев'яти: 0; 1; 2;...; 9, число десять зображується цифрами 10. Кількість різних цифр, що застосовуються для запису чисел, називають основою або базисом системи числення.

Розрізняють системи числення позиційні і непозиційні (*).

Приклад непозиційної системи числення

- Римська, у якій для позначення цифр використовують знаки I(1), V(5), X(10), L(50), C(100), M(1000). Зокрема IV(4), VIII(8), XI(11), VL(45),...

У позиційній системі числення значення кожної цифри визначається її положенням (позицією) у числі. У цій системі числення число можна подати у вигляді поліному , де N – число, r – основа системи числення, n та m – кількість розрядів числа, що стоять зліва та справа від коми відповідно, a – цифри, використані у системі числення. Позиційною системою числення є десяткова.

* - Все те, що раніше наведено, стосується виключно позиційної системи числення.

В ЕОМ застосовують позиційні системи числення, що має суттєві переваги при конструюванні обчислювальних машин.

Переведення чисел з однієї системи числення в іншу

Переведення цілих чисел. Порядок перекладу цілого числа з однієї системи числення в іншу наступний:

1) ділять дане число на основу нової системи числення;

2) переводять залишок від ділення в нову систему числення. Це буде молодший розряд нового числа;

3) якщо частка від ділення більше основи нової системи, продовжують ділення, як зазначено в п. 1. Новий залишок, переведений у нову систему числення, дає другий розряд числа тощо.

Приклад 1.1 Перевести число 233 з десяткової системи числення у вісімкову. Умовно переклад записується 10 → 8 або [233]₁₀ →[?]₈

Р

Таким чином, [233]₁₀ = [351 ]₈ (рис. 1.1).

Одержані після ділення залишки, читаючи них з останнього, як зазначено стрілкою, будуть цифрами нової системи числення.

ішення.

233 / 8

- 16 29 / 8

73 24 3

- 72 5

Рисунок 1.1

1

Приклад1. 2 Перевести число 721 з вісімкової системи числення в двійкову.

Рішення.

Кожна цифра вісімкового числа записується тріадами, зберігаючи при цьому послідовність цифр вісімкового числа:

7 2 1

111 010 001

Таким чином, [721]₈ = [111 010 001 ]₂.