Змістовий модуль 4 Забезпечення ефективності діяльності організації
Тема 18. Передумови ефективного управління персоналом
Основні питання: 18.1. Структура персоналу, принципи та етапи управління трудовими ресурсами. 18.2. Формування персоналу за стратегією організації. 18.3. Планування кар’єри та забезпечення сприятливих умов для її реалізації. 18.4. Підвищення якості трудової діяльності.
18.1. Структура персоналу, принципи та етапи управління трудовими ресурсами
Чим більше ініціативи надходить з нижніх ланок організації, тим життєвішою має бути сама організація.
Сьогодні за умов жорсткої конкуренції від керівника вимагається турбота з підвищення продуктивності, яка пронизує увесь управлінський процес. Керівники здійснюють вплив на продуктивність організації двома методами управління: людськими ресурсами і виробничою діяльністю. Управління виробничими системами було досить детально розглянуто вище, а також буде вивчатись в операційному, стратегічному і фінансовому менеджменті.
Головним завданням управління людськими ресурсами є найбільш ефективне використання здібностей співробітників у відповідності до цілей організації і суспільства.
Персонал – це загальний склад працівників однієї організації. Розрізняють:
а) адміністративно-управлінський:
б) інженерно-технічний:
в) обслуговуючий;
г) промислово-виробничий персонал (ПВП).
До адміністративно-управлінського персоналу відносяться працівники, які виконують або сприяють виконанню конкретних управлінських функцій. До цієї групи відносяться керівники, які направляють, координують, контролюють і стимулюють діяльність лінійних або функціональних підрозділів: директор, його заступники, начальники цехів, майстри, економісти, бухгалтери, плановики тощо.
Інженерно-технічні працівники (спеціалісти) (ІТП) надають кваліфіковану допомогу керівникам при аналізуванні та вирішенні різноманітних питань розвитку виробництва (інженери, технологи, юристи, психологи та ін.). ІТП – інженери і техніки, зайняті технічною підготовкою виробництва.
Обслуговуючий персонал здійснює технічне та інформаційне обслуговування управлінських кадрів – збір, первинну обробку, зберігання і передачу інформації (креслярі, стенографістки, архіваріуси, працівники канцелярії, методисти та диспетчери тощо).
Працівники, що відносяться до адміністративно – управлінського персоналу, до категорії спеціалістів і технічних виконавців (обслуговуючий персонал) утворюють велику групу персоналу, що відноситься до категорії службовців (рис. 18.1).
До ПВП відносяться ті працівники, які безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей або наданням послуг. Працівники умовно поділяються на основних та допоміжних, співвідношення яких являється важливим показником ефективності виробництва, оскільки по мірі автоматизації та механізації виробничих процесів роль останніх зростає.
Рис. 18.1. Класифікація службовців та груп управлінських працівників
Для ефективного управління персоналом менеджеру необхідно користуватися у своїй повсякденній роботі основними принципами управління.
Сукупність принципів управління персоналом виражається в системах концепцій, мотивацій, плануванні кадрів направленому на підвищення потенціалу працівника, результатів його роботи, у виборі стилю управління.
Принципи управління персоналом слідуючі:
1) концентрація – функція управління в підрозділах і зусиль працівників на вирішення проблем;
2) спеціалізація – розподіл праці за функціональними ознаками і об’єднання їх в спеціалізовані ланки;
3) пропорційність – прагнення створити системи з однаковою продуктивністю її окремих елементів при передачі і обробці інформації;
4) паралельність передбачає одночасне виконання окремих управлінських задач з метою підвищення оперативності;
5) адаптивність означає пристосованість системи управління до змін в часі, цілей і задач об’єкта управління;
6) прямоточність передбачає створення каналів прямого і зворотнього зв’язку, систематизованих та ціленаправлених дій, які забезпечують оптимальний шлях і мінімальні затрати часу на передачу інформації без її викривлення;
7) безперервність передбачає організацію процесів управління з мінімальними перервами між операціями з метою скорочення тривалості циклу управління;
8) ритмічність – це дотримання правил і норм, яке обумовлює прийняття управлінських рішень і повторюваність функцій в циклах управління;
9) гнучкість – це здатність швидко реагувати на нововведення, змінювати умови функціонування системи і одночасно зберігати стійкість при відхиленнях на шляху до мети;
10) складність – прагнення перевести і сформувати систему управління: від особливо складної з великою кількістю елементів і зв’язків між ними – до більш простої схеми (без втрати її працездатності);
11) надійність – це властивість системи управління забезпечувати виконання заданих функцій протягом необхідного часу без зривів і зупинок.
Управління трудовими ресурсами є одним із найважливіших аспектів теорії і практики управління. Управління людськими ресурсами складається з цілого ряду етапів (рис. 18.2).
Планування ресурсів (розробка плану задоволення майбутніх потреб у людських ресурсах).
Набір персоналу, зазвичай на конкурсній основі.
Відбір кадрів (оцінка кандидатів на робочі місця і відбір кращих).
Визначення заробітної плати і пільг (розробка структури заробітної плати і пільг з метою задоволення найму і збереження службовців).
Профорієнтація й адаптація (введення найнятих працівників в організацію, розвиток розуміння того, що очікує від них організація).
Навчання (розробка програм для навчання трудовим навичкам, які необхідні для ефективного виконання роботи).
Оцінка трудової діяльності (розробка методик оцінки трудової діяльності і доведення їх до працівників).
Пониження, підвищення в посаді, переведення на іншу роботу, звільнення.
Підготовка керівних кадрів, управління просуванням по службі (розробка програм, спрямованих на розвиток здібностей і підвищення ефективності праці керівних кадрів).
Рис. 18.2. Модель управління трудовими ресурсами