Тема 8 витрати. Собівартість. Ціна продукції

1. Сутність витрат та їх класифікація. Собівартість продукції.

2. Поняття ціни продукції. Система знижок.

1. З позицій бухгалтера до виробничих витрат варто відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д.

З позицій економіста до витрат виробництва варто відносити не тільки фактичні витрати, здійснювані в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (заробітна плата робітників, оклади службовців, оренда приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати важливі, оскільки вони включають прямі виплати підприємства іншим юридичним особам, з якими воно має справу. Ці витрати повинні знати і економісти.

Витрати підприємства утворюються в процесі використання ресурсів для досягнення певної мети (виробництво продукції, надання послуг тощо). Всі витрати можна розподілити на інвестиційні ( на довгий термін) і поточні ( операційні ).

Поточні витрати бувають:

• Циклічними - повторюються у кожному циклі виготовлення продукції ( витрати на матеріали, зарплату робочих…);

• Безперервними - існують постійно і незалежно від виробництва: оренда, утримання приміщень, зарплата адміністративно-управлінського персоналу.

Витрати мають натуральну і грошову форми. Планування і облік витрат зручніше робити в натуральній формі (кількість, маса, довжина), а оцінювати результати діяльності підприємства зручніше через грошову форму витрат.

Будь-які витрати орієнтовані на певний результат, тільки це виправдовує їх доцільність. Треба мати на увазі, собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва ( ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість ).

Для обчислення собівартості важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Бо відомо, що витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел : собівартості та прибутку. При цьому за рахунок собівартості мають відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва : предметів та засобів праці, робочої сили та природних ресурсів. Водночас є такі витрати, які включаються і собівартість продукції, але не мають прямого зв’язку з виробництвом : оплата часу виконання державних обов’язків робітниками, скорочення робочого дня підлітків; матерів, які мають дітей віком до одного року тощо.

Непродуктивні витрати підприємства, пов’язані з виробничою діяльністю ( втрати від браку, нестач і псування матеріалів, від простоїв тощо ), у межах встановлених норм включаються до фактичної собівартості. А втрати від порушення умов договорів з іншими підприємствами ( штрафні санкції ) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Розрізняють загальні ( сукупні ) витрати ( на їх базі складається кошторис ) та витрати на одиницю продукції. Класифікація витрат за економічними елементами ( кошторис ) дає можливість знати структуру собівартості, але не дозволяє визначити собівартість однієї одиниці продукції.

Для визначення ж витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями калькуляції. На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу.

Отже, собівартість продукції – це сума витрат підприємства на її виробництво і реалізацію з урахуванням податків, зборів і обов'язкових відрахувань.

Згідно з Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ кожне підприємство самостійно обирає і затверджує перелік статей калькуляції одиниці виробу, бо цей перелік залежить від напрямку діяльності підприємства. Інформацію про склад статей калькуляції містить Положення ( стандарт ) № 16 “ Витрати “.

У собівартість продукції включаються :

• витрати на освоєння виробництва ;

• витрати на оплату праці з відрахуваннями на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення та у фонд зайнятості; відрахування на обов'язкове медичне страхування ;

• витрати некапітального характеру , пов'язані з удосконалюванням технологій і організацією виробництва , а також з покращанням якості продукції ;

• витрати на обслуговування виробничого процесу та ремонти ;

• витрати на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки ;

• витрати, пов'язані з процесом управління виробництвом ;

• витрати по транспортуванню робітників до місця роботи;

• виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсацій і т.д.);

• витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата банківських послуг ;

• витрати на гарантійне обслуговування продукції;

• витрати, пов'язані зі збутом продукції ;

• витрати на відтворення основних виробничих фондів ( амортизація ) ;

• втрати від простоїв за внутрішньовиробничими причинами .

Розмір цих витрат залежить від цін на ресурси, які необхідні для виробництва товару, а також від технологій їх використання.