Підрозділ 2.3. Кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 127 кк «Катування»

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 127) - вчинення його: повтор­но (див. ст. 32) або за попередньою змовою групою осіб (див. ст. 28).

Так, згідно ст. 32 КК під повторністю злочинів слід розуміти вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України. [1, С. 77], [7, С. 227].

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, коли його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Для цієї форми співучасті необхідна попередня змова співучасників на спільне вчинення злочину. Змова повинна маги місце до початку злочину. Ця змова може відбутися задовго до вчинення злочину, а може відбутися прямо перед злочином, але до замаху на нього. Закон не вимагає для цієї форми співучасті якої-нудь стійкості, досить лише змови. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб передбачено як кваліфікуючу ознаку в багатьох статтях КК (наприклад, у всіх корисливих злочинах проти власності, злочинах у сфері обігу наркотичних засобів тощо) [14, C.210-213]. Слід зазначити, що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо воно прямо не передбачено в статті Особливої частини КК, вважається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п. 2 ст. 67) [4], [11, С. 81-82].

Слід зазначити, що до змін, які відбулися у редакції ст. 127 КК, однією з кваліфікуючих ознак катування, було вчинення його працівником пра­воохоронного органу (кваліфікувалося за ч. 3 ст. 127), у т. ч. таке, що призвело до загибелі людини (кваліфікувалося за ч. 4 ст. 127). Специфіка конструкції статті 127 вимагала кваліфікувати катування, що призвело до загибелі людини, вчинене іншою особою, крім працівника правоохоронного органу, за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1 чи 2 ст. 127 і статтями 115 (чи іншою статтею, що передбачає відповідальність за умисне вбивство), 119, 120, ч. 2 ст. 121.

Насильницькі дії, вчинені іншими, крім працівників правоохоронних органів, служ­бовими особами із вказаною у ч. 1 ст. 127 метою, слід було кваліфікувати за статтями 365 або 424 як перевищення влади, при цьому умисне заподіяння смерті внаслідок переви­щення влади потребувало додаткової кваліфікації не за ч. 4 ст. 127, а за ст. 115 (чи іншою статтею, що передбачає відповідальність за умисне вбивство), а умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження внаслідок перевищення влади - за ст. 121.

Побої, мучення або інші насильницькі дії, вчинені при допиті з метою примусити дати показання (інформацію, свідчення або визнання) особою, яка проводить дізнання або досудове слідство, якщо ця особа є працівником правоохоронного органу, треба було кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 127 і ч. 2 ст. 373. Якщо ця особа не була працівником правоохоронного органу (згідно із законодавством дізнання може проводити також зокрема дізнавач військової частини ЗС, начальник слідчого ізолятору, службова особа органу державного пожежного нагляду, капітан морського судна), вчинене слід було кваліфікувати тільки за ч. 2 ст. 373, а якщо насильницькі дії з метою примусити дати показання вчинювалися відповідними службовими особами не при до­питі (а, скажімо, під час проведення іншої слідчої дії),- то за статтями 365 або 424.

Насильницькі дії, вчинені відповідними службовими особами із вказаною у ч. 1 ст. 127 метою, слід було кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365 (ч. 2 ст. 424, ч. 2 ст. 373) і ч. 2 ст. 127, лише у випадках, коли ці дії були вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб.

Однак редакція статті зазнала змін, які полягали у виключенні з її змісту вищевказаних кваліфікуючих ознак, які по суті дублювали положення, що стосуються кримінальної відповідальності службових осіб різних державних органів і викликали серйозні сумніви щодо вибору тієї або іншої статті Кримінального кодексу.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 127 КК - позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. 2 ст. 127 КК - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.