Розділ 2. Юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 127 кк «Катування» Підрозділ 2.1. Об‘єкт і об‘єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 127 кк «Катування»

Стаття складається з двох частин, які містять заборонювальні норми Родовим і безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я особи Додаткові обов'язкові безпосередні об'єкти злочину - воля, честь і гідність особи.

Катування - це міжнародний злочин, який переслідується на підставі низки Конвенцій ООН і Європейських конвенцій.

Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 127) характеризується:

• діянням - нанесенням побоїв, мученням або іншими насильницькими діями;

• наслідками, що виявляються у заподіянні сильного фізичного болю, фізичного чи морального страждань;

• причиновим зв'язком між вказаним діянням і наслідками.

Побої при катуванні - це багаторазове (два та більше разів) зав­дання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень.

Мучення (або заподіяння мук) - це дії, пов'язані з тривалим позбав­ленням людини їжі, пиття чи тепла, з утриманням у шкідливих для здоров'я умовах (наприклад, в умовах, які позбавляють людину будь-якого з її природних почуттів - зору, слуху, просторової або часо­вої орієнтації) тощо.

До інших насильницьких дій можуть бути віднесені погроза зброєю, застосування протигазу чи поліетиленового пакета для позбавленням можливості дихати, електричного струму, різні посяган­ня на статеву недоторканість особи, дії, характерні для мордування, а також інші подібні дії, серед яких найбільш поширеними є підвішу­вання тіла, придушування, обливання холодною водою, нацьковування собак, тривала ізоляція, вплив на людину постійним і голосним звуком, примушування їсти неїстівні речовини, інсценування ампутації якогось органа чи розстрілу тощо. Такі дії супроводжуються стресом, почуттям жаху чи неспокою та здатні принизити особу, зламати її морально. [18, С.111], [6, С.164-165].

Якщо вказані дії були поєднані з позбавленням людини волі, зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, то вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 127 і, відповідно, 146, 152, 153 КК. Завдання побоїв і мордування під час катування повністю охоплюєть­ся ст. 127 КК. Злочин є закінченим із моменту, коли потерпілому заподіяно силь­ного фізичного болю, фізичного чи морального страждань (матеріаль­ний склад).

Загалом, поняття «інші насильницькі дії» повинно тлумачитися якомога більш широко з тим, щоб охопити собою усі можливі причини заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання. Такий підхід випливає із обов‘язкових для України актів міжнародного законодавства, які визнають катування одним із видів жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання.

Так, у статті 1 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання, вказується, що термін "катування" означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. В цей термін не включаються біль або страждання, що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільні від цих санкцій чи спричиняються ними випадково [8].

В окремих актах Європейського суду з прав людини зазначається, що до актів катування та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижують гідність, поводження або покарання, треба відносити такі, як позбавлення сну, харчування і води, багатогодинне стояння біля стіни, одягання капюшонів, утримання в приміщенні з постійним та голосним звуком або у підвалі, де особа ризикує наразитися на небезпеку нападу щурів, розлучення матері з немовлям, по­міщення здорової людини до психічно хворих тощо; надзвичайно жорстокою визнається затримка тривалістю в кілька років між винесенням та виконанням смертного вироку, коли держава не дотримується розумного строку для оскарження вироку і прийняття рі­шення про помилування; принижуючими гідність людини визнаються такі дії, як оголін­ня голови, виставлення оголеної людини на очі інших людей, примушування одягатися так, щоби це викликало насмішки, примушування їсти неїстівні речовини тощо. [10, С.293-294]

Оцінка акту як жорстокого, нелюдського і такого, що принижує гідність, пово­дження залежить від сукупності таких обставин, як тривалість та інтенсивність відпо­відного поводження, його наслідки для здоров'я людини, стать, вік, попередній стан здоров'я та інші індивідуальні особливості потерпілого. Наприклад, у справі «Хохліч проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що в одиночній камері, де кілька місяців перебував заявник, яскрава лампа була увімкнена 24 години на добу, але, оскільки постійне світло не турбувало заявника, це не було розцінене як катування чи інше жорстоке поводження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях не визнав актами катування (не­людського або такого, що принижує гідність, поводження), зокрема: кількарічне неви­конання судового рішення, винесеного на користь заявника; адміністративний арешт строком на сім діб з наступним утриманням заявника в камері, який був застосований на законних підставах.

Водночас, Європейський суд з прав людини визнав порушенням ст. 3 («Заборона катування») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: застосування фізичної сили до особи, позбавленої волі, яке не було вкрай необхідним через її власну поведінку і яке спричинило завдання кількох синців на тілі потерпілого; дев'ятимісячне утримання потерпілого у камерах, насичених тарганами, клопами і вошами, в яких на особу припадало від 1,3 до 2,5 м , в яких через перевищення норм утримання потерпі­лий мусив розділяти ліжко з іншим затриманим і в яких було відсутнє достатнє світло; тривале утримання потерпілого під вартою в погано провітрюваній одиночній камері без доступу природного світла, де він був позбавлений контактів з іншими в'язнями та газет, іноді з позбавленням його необхідного лікування та їжі або з видачею їжі, непри­датної для споживання; утримання в одиночній камері, де не вистачало світла, в якій не було можливостей дотримуватися гігієни (за відсутності туалету ув'язнений вимуше­ний був користуватися відром), до того ж перед поміщенням до камери потерпілому примусово поголили голову; утримання засудженого до смертної кари (згодом - до до­вічного ув'язнення) у тісних камерах, природне освітлення до яких не потрапляло, майже за відсутності прогулянок і можливості зайнятися якоюсь діяльністю або контак­тувати з іншими людьми.

Якщо насильницькі дії були поєднані з позбавленням людини волі, зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, то вчинене підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 127 і, відповід­но, 146, 152, 153. Завдання побоїв і мордування під час катування повністю охоплю­ється ст. 127.

У міжнародному праві під катуванням розуміється завдання сильного болю чи страждань як фізичних, так і психічних, але катуванням не вважаються біль або стра­ждання, які виникають лише в результаті законних санкцій, невіддільні від цих санк­цій або викликаються ними випадково.

Визначення наявності ознак катування є компетенцією суду.