4.Динаміка конфліктів.

Будь-який конфлікт як динамічне явище проходить декілька стадій:

• передконфліктна ситуація: без попередньої взаємодії не можуть у майбутньому зародитися й протиріччя;

• виникнення конфлікту як зародження та накопичення, загострення протиріч – сильніше за звичайне зіткнення інтересів протилежних сторін, тобто конфлікт вже існує в прихованому вигляді;

• сам конфлікт (стосунки припиняються, ділові відно­сини мінімальні);

• пошук засобів усунення конфлікту;

• згасання або перехід у прихований стан (може знову розгорітися, перейти в хронічний стан, повернутись до готовності знову, мати уявний вихід, але проблема не вирішена).

Конфлікт може виникнути стихійно або за чиєюсь ініціативою. Виникнувши, конфлікт може:

• відразу згаснути (короткочасний);

• продовжуватися певний час (тривалий);

• зайти у безвихідь (затяжний).

Згасання конфлікту може зчинитися з різних причин:

1) без втручання із-зовні (знаходить своє вирішення у зв’язку з пасивністю конфліктуючих, найденого компромісу);

2) завдяки спеціальній роботі з його вирішення.

У свою чергу згасання конфлікту без втручання із зовні може обумовлюватися виснаженням ресурсів конфліктантів, необхідних для продовження боротьби, втрати мотивів або їх переорієнтації на більш важливі за боротьбу об’єкти.

Рис.2.2. Стадії конфлікту

Де:

І – координата інтенсивності напруги конфлікту;

Т – координата часу;

т. 0 – початок конфлікту;

тт. 0-1 – фаза підйому конфлікту (виникнення протиріч і розбіжностей, усвідомлення протиріч, спроби зняти протиріччя, зростання напруженості, конфліктної взаємодії, ескалації конфлікту) з ділянками ескалації: а і г – крутої, б – в’ялої, в – хвилеподібної;

т. 1 – пік конфлікту ( максимальної інтенсивності напруги);

тт. 1-2 – спад конфлікту;

т. 2 – початок нового конфлікту;

т. 3 – точка згасання першого конфлікту;

тт. 2-4 – фаза підйому нового конфлікту.

5.Моделі конфліктів.

Для зручності наводимо декілька графічних моделей конфліктів.

1)

І

2)

І

3)

І

Рис. 2.3. Варіанти моделей конфліктів

Пропонуємо самостійно пояснити сутність кожної моделі.

Конфлікт, як правило, не може бути врегульованим, якщо хоча б одна сторона не схильна до компромісу. Інакше можлива й ситуація поглиблення, ескалації конфлікту. Це означає, що протистояння і протиборство сторін здійснюється за рахунок залучення дедалі більшої кількості конфліктантів. Розширення зони конфлікту, збільшення конфліктних проблем, скорочення можливостей взаємних поступок і загострення взаємних вимог, перехід до більш жорстких, іноді насильницьких і збройних форм боротьби – такі неминучі наслідки ескалації конфліктів. Один із варіантів подолання конфлікту – повернення до можли­вості його мирного усунення. Проте нова ситуація формує новий рівень взаємних претензій і можливих поступок. Неможливість досягнення згоди призводить до кризи відносин.

Будь-який тип конфлікту при загальних закономірностях має свою специфіку.

У попередній частині виділено найбільш загальні типи конфліктів залежно від сфери людського буття – соціальні, соціально-психологічні, професійні, інтелектуальні, внутрішні особистісні. Однак це не розкриває всієї можливої типології конфліктів, її необхідно доповнити. Потреба у розробці розгалуженої типології обумовлюється тим, що її наявність та характеристика кожного окремого конфлікту може полегшити управління ними.

Всі конфлікти можна поділити на дві великі групи:

• ділові;

• міжособові.

Розрізняють ще й такі типи:

• за кількістю залучених людей:

• парні конфлікти (працівник – працівник; керівник – підлеглий, правоохоронець – громадянин);

• групові конфлікти (адміністрація – трудовий коле­ктив; натовп – організація);

• за участю у них суспільства:

• глобальні,

• регіональні,

• місцеві,

• локальні;

• за рівнем гостроти протиріч:

• невдоволення;

• розбіжності;

• сутички;

• сварки;

• скандали;

• ворожнеча;

• залежно від психологічного стану конфліктуючих:

• з високою емоційною напругою (іноді некерованою);

• з помірною;

• без емоційної напруги;

• за результатами:

• деструктивні, непродуктивні, руйнівні конфлікт;

• конструктивний, продуктивний, творчий (пошук істини);

• за ступенем вираження:

• відкриті;

• закриті.

Існують й інші види конфліктів.

Слід мати на увазі, що у реальному житті конкретний конфлікт може включати елементи декількох типів. Можливий динамічний перехід конфлікту одного типу в інший (наприклад, внутріособистісний конфлікт може породити конфлікт у ділових стосунках, при цьому бути як відкритим, так і закритим, деструктивним або конструктивним і т.п.)

Практика характеризується безліччю як загальних, так і специфічних конфліктів, у яких тісно переплітаються соціальні, правові, економічні, моральні та психологічні аспекти.

У галузі трудових правовідносин конфлікти можуть виступати як трудові суперечки – розбіжності між роботодавцем та персоналом з питань:

• застосування нормативних актів про працю;

• зміни та встановлення нових умов праці;

• трудовими конфліктами, перевищенням посадових повноважень;

• визначення допустимих форм конфліктної боротьби (голодовки – як пасивної форми протидії, страйку – припинення роботи і залишення робочого місця, бойкоту – повної або часткової відмови або ухилення від дій в інтересах тих, кого вважають супротивником, саботажу – свідомої дії з метою прихованого нанесення збитків, блокування та перешкоджання роботі транспорту, зв’язку тощо).

У галузі цивільного правовідносин конфлікти можуть бути пов’язані з:

• судовим розслідуванням;

• сімейними конфліктами;

• позовами за цивільними та господарськими спорами; пов’язаними з невиконанням договірних зобов’язань;

• виконавчим провадженням.

У ситуації конфлікту раціональна поведінка можлива, якщо її учасники володіють достатньою інформацією про причини, умови, інтереси, що її породжують і підтримують. Отримання такої інформації є ключовим етапом управління конфліктом. Це досить складний компонент управління конфліктом, який, на жаль, досить часто недооцінюється і є джерелом багатьох непорозумінь і помилкових дій. Для уникнення такого станови­ща необхідні спеціальні методи всебічного вивчення причин, ходу конфлікту та передбачення його можливих наслідків.