6.Методи вивчення конфліктів.

Основними функціями вивчення конфліктної ситуації є:

1. Виявлення конфлікту та його характеру, діагностика етапу й стану конфлікту, виявлення учасників, які прямо або опосередковано включені в нього, предмету конфлікту, чинників, які впливають на його перебіг.

2. Ретроспективне конструювання конфлікту. Особливо часто є обов’язковим в юридичній практиці для визначення рольових позицій учасників, їх намірів і відповідальності за наявні наслідки.

3. Прогнозування ходу та можливих наслідків конфлікту. Це може бути реалізовано завдяки мисленому або емпіричному моделюванню конфліктної ситуації, передбаченню його розвитку або згасання.

4. Підготовка підґрунтя для прийняття виважених рішень.

Обираючи шляхи вивчення конфлікту, виходять з необхід­ності дотримання таких принципів, як:

• чітка визначеність мети отримання інформації про особливості конкретного конфлікту;

• всебічність вивчення конфлікту, багатоаспектне охоплення всього, що пов’язане з конфліктом;

• взаємне доповнення засобів збору інформації та її аналізу;

• об’єктивність у процесі збору інформації (уникнення упередженості) та її інтерпретації: наприклад, більш високий рівень активності учасника конфлікту можна розцінити як його агресивність, однак істинною причиною може бути зацікавле­ність у його найшвидшому вирішенні, або ознаку слабкості та невпевненості у власній позиції тощо. Отже, з усього масиву отриманої інформації треба відібрати саме суттєву та правильно її тлумачити (залежно від інтересів і спрямованості того, хто об’єктивно чи необ’єктивно тлумачить отримані данні, одну й ту ж позицію учасника конфлікту можна визначити як конструктивну, так і деструктивну);

• надійність процедури отримання необхідних даних, у тому розумінні, що вона повинна спиратися на надійні джерела інформації (яким є джерело інформації? Хто формує цей потік інформації та які має можливості впливати на нього? Хто є конкретним автором? Які цілі має перед собою автор інформації? Хто може бути зацікавленим у спотворенні інформа­ції? Яка особиста роль автора інформації у конфліктній ситуації? Які оціночні акценти джерела інформації є необхідними, а які зайвими або упередженими? Яка достовірність інформації, що нею оперує джерело?) та на надійні способи отримання інформації (інформація, отримувана різними способами та у різний час, по­винна якщо не співпадати, то хоча б бути взаємно відповідною), виключення випадкової, помилкової інформації;

• валідність (відповідність засобів отримання інформа­ції її характерові);

• репрезентативність (представництво, показовість), а саме показовість окремих часткових уривків інформа­ції загальній характеристиці об’єкту, учаснику, ситу­а­ції, іншими словами, можливість поширити уривки інформації про конфлікт на все розуміння конфлікту.

Для вивчення конфлікту В.П. Шейнов рекомендує викори­стання методів:

• спостереження (невключене та включене; у природних і лабораторних, змодельованих умовах; систематичні та несистематичні; з використанням технічних засобів фіксації (фотографування, відеозйомка, магнітофонний запис і без них тощо);

• бесіди й опитування;

• анкетування (відкрите, закрите та напіввідкрите);

• експертних оцінок;

• контент-аналізу документів та інших джерел інфор­мації;

• тестування учасників конфлікту;

• біографічного (генетичного) методу;

• аналізу результатів і наслідків конфліктів;

• моделювання умов конфлікту та впливів на нього.

Для управлінської практики досить часто важливо більш глобально вивчати кризові процеси у суспільстві або професій­ному середовищі, щоб своєчасно включатися у профіла­ктичну роботу з конфліктантами, запобігати можливим конфлі­ктогенам і негативним наслідкам конфліктів (наприклад, виявляти організаторів та підбурювачів і причини масових безпорядків, значної плинності кадрів в окремих підрозділах тощо). Тому у необхідних випадках можуть використовуватись додаткові спеціальні методи – внутрішньої розвідки, статистичного збору й аналізу інформації, причинного аналізу, монографічного вивчення конкретних конфліктних випадків (своєрідне розслідування), типологізації процесів і предметів конфліктів, математичного моделювання та прогнозування тощо.

Висновок. Конфлікт має складну природу, яка визначається його типом. Для вивчення конфліктів існує широкий перелік засобів діагностики, які повинні використо­вуватись з урахуванням їх доцільності та можливостей у кожному конкретному випадку.