Контрольні запитання

1. Що таке регіональна економіка? У чому полягає відмінність між поняттями «регіональна економіка» і «розміщення продуктивних сил»?

2. Що виступає об’єктом і предметом дослідження регіональної економіки?

3. У чому полягає мета регіональної економіки?

4. Які основні завдання вирішує регіональна економіка?

5. Назвіть актуальні проблеми регіональної економіки.

6. Що таке методологія і методика дослідження? У чому полягає їх суттєва відмінність?

7. Дайте визначення методу дослідження. Які загальнонаукові та спеціальні методи використовуються для наукового обґрунтування регіональної економіки?

8. Охарактеризуйте порівняльно-географічний метод.

9. Обґрунтуйте необхідність використання методу еталонів, методу джерел і методу польових досліджень для регіональної економіки.

10. Охарактеризуйте метод аналогії.

11. Які особливості балансового методу полягли в основу досліджень регіональної економіки?

12. Обґрунтуйте необхідність статистичних методів.

13. Дайте визначення нормативного методу.

14. Порівняйте метод «витрати – випуск» і системний метод.

15. Обґрунтуйте необхідність впровадження методу енерговиробничих циклів.

16. У чому полягає практична необхідність застосування методів моделювання?

17. Які особливості існують при використанні картографічного методу при дослідженнях в регіональній економіці?

18. Дайте характеристику програмно-цільового методу.

19. Які сучасні методи використовуються в регіональній економіці?

Тема 2. Регіон у системі територіального поділу праці. Основні теорії регіонального розвитку. План

2.1. Об’єктивні основи просторової організації економіки.

2.2. Основні теоретичні уявлення про регіон. Термінування регіонів.

2.3.Основи класичних теорій регіону і регіональної економіки.

2.4.Теорії регіональної спеціалізації і міжрегіональної торгівлі.

2.5. Теорія ринкових потенціалів і просторової взаємодії.

2.6. Теорія центральних місць.

2.7. Концепція геомаркетингу та інституціональна концепція.

2.8. Сучасні теорії регіональної економіки.

2.9. Теорія територіальних кластерів.

2.1. Об’єктивні основи просторової організації економіки

Наукові засади регіональної економіки – це теорії суспільного поділу праці і регіонального розвитку.

Суспільний поділ праці – це об’єктивний процес розвитку продуктивних сил, при якому відбувається відокремлення різних видів трудової діяльності, спеціалізація виробничих одиниць і обмін між ними продуктами своєї діяльності.

Територіальний поділ праці – це об’єктивний процес виробничої спеціалізації, відокремлення економічних районів, розвитку міжрайонної кооперації, обміну продукцією і послугами.

Матеріальними елементами поділу праці між регіонами і країнами є промислові, сільськогосподарські, торгівельні та інші підприємства і організації, індустріальні торгівельні центри, вузли, райони, сільськогосподарські зони, населені пункти, комунікаційна мережа (транспорт, зв’язок), територіально-виробничі комплекси, економічні райони та зони. Між ними складаються економічні відносини просторового процесу відтворення – виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту і виробничих ресурсів.

Суспільний територіальний розподіл праці закріплює певні галузі за конкретними районами. Він проявляється не тільки у розміщенні окремих галузей господарства, утворенні їх виробничих та збутових зон, а й в спеціалізації країн та регіонів, особливому сполучені і зв’язках їх галузей, а також в міждержавному та міжрайонному господарському обміні, в формуванні всієї регіональної структури національної економіки – системи територіальних пропорцій і зв’язків. Тим самим територіальна організація господарства виступає в двох нерозривно пов’язаних між собою формах – розміщення-галузевої та регіонально-комплексної.

Прогресивна роль як територіального, так і галузевого поділу праці, полягає в тому, що вона сприяє задоволенню різноманітних матеріальних потреб суспільства і призводить до неухильного підвищення продуктивності суспільної праці.

Теорія просторового (територіального) розподілу праці, його економічні закони – це методологічна база регіональної економіки. Вплив територіального розподілу суспільного виробництва на формування виробничих сил та економічних відносин різних країн і регіонів аналізували різні вчені: економісти, географи, суспільні діячі. Поглиблене вивчення процесу регіонального відтворення пропорцій та взаємозв’язків регіонально-економічних систем розпочалося з 70-х років ХХ століття, чому сприяла розробка міжгалузевих балансів регіонів. Поряд з територіальним розподілом суспільної праці регіональне відтворення проміжного і кінцевого продукту складає об’єктивну основу територіальної організації економіки. Та безпосередньо територіальний розподіл праці визначає основні особливості економіки регіону, включаючи специфіку поширеного відтворення в ньому і, як правило, незавершеність останнього.

Територіальний поділ праці являє собою просторовий прояв суспільного поділу праці, обумовлений природними, економічними, соціальними і національно-історичними особливостями регіонів. У результаті галузі і виробництва, що виділилися в процесі суспільного поділу праці розміщуються в районах з найбільш сприятливими передумовами для їхнього розвитку. Тому територіальний поділ праці відкриває додаткові можливості підвищення ефективності регіонального розвитку як за рахунок переваг галузевої спеціалізації, так і завдяки природно-ресурсним і соціально-економічним можливостям регіонів.

Об’єктивною передумовою територіального поділу праці служать розходження у природнокліматичних умовах, ресурсному, економічному, науково-технічному, демографічному потенціалі. Від просторового розміщення продуктивних сил залежать ефективність розвитку економіки і рівень добробуту людей у регіоні. Однак територіальний поділ праці обумовлює не тільки спеціалізацію регіонів на виробництві певних видів продукції, але і служить об’єктивною і надійною основою економічної інтеграції та взаємодії регіонів. Просторова схема розвитку регіональної економіки може змінюватися під впливом вирішення реально існуючих протиріч:

– між розміщенням природних ресурсів і розміщенням суспільного виробництва;

– між розселенням населення і розміщенням нових робочих місць;

– між спеціалізацією регіонів і комплексним розвиток регіональних систем;

– між географією виробництва національного доходу і географією його використання;

– між інтересами поточного розвитку і інтересами майбутніх поколінь.

Внутрішньо-регіональний аспект регіонального відтворення охоплює проблеми комплексного розвитку регіону, забезпечення гідного рівня життя населення. Організація регіонального відтворювального процесу повинна відповідати інтересам населення регіону і бути спрямована на досягнення сприятливих умов життєдіяльності, збереження і відтворення природних систем.

Економічні цілі регіонального відтворення пов’язані з зацікавленістю в зростанні економічного потенціалу як основи зростання добробуту. Регіональний відтворювальний процес аж ніяк не припускає замкнутості регіональної економіки і не має нічого спільного з автаркією регіону, оскільки кожен регіон займає цілком визначене місце в системі суспільного поділу праці і цілісність його господарського комплексу є відносною. У формуванні ресурсів, що забезпечують процес відтворення в регіоні, значну роль відіграють міжрайонні економічні і соціальні зв'язки. Обмін продуктами праці, територіальний перерозподіл матеріальних і фінансових ресурсів, міжрайонна міграція населення, інформаційні потоки – усе це обумовлює відкритий характер економіки регіону. Територіальний поділ праці безпосередньо пов’язаний з територіальною організацією виробництва.

Територіальна організація виробництва - це динамічний стан розміщення виробництва по регіонах, зв’язаних у єдину систему національної економіки, відповідно до природних, соціальних і економічних умов регіонів і обумовлений особливостями територіального поділу праці.

Територіальний поділ праці визначає основні закономірності і форми територіальної організації виробництва. Форми територіальної організації виробництва являють собою стійкі просторово-територіальні утворення, що характеризуються масштабністю території, щільністю і взаємним розташуванням структурних елементів, рівнем спеціалізації і комплексністю розвитку господарства.

Територіальна організація виробництва як система просторово-територіальних сполучень різних галузей економіки неможлива без високого рівня розвитку територіального поділу праці. На основі територіального поділу праці формуються і розвиваються регіональні системи, що характеризуються певною територіально-виробничою спеціалізацією, комплексом галузей і рівнем їхнього взаємозв’язку і територіальної концентрації.

Взаємозв’язок територіального поділу праці і територіальної організації виробництва виявляється через територіальну спеціалізацію, концентрацію і внутрішньорайонні та міжрайонні зв'язки. Територіальний поділ праці призводить до певного зосередження виробництва на конкретних територіях. Збільшення такого зосередження й обсягу виробництва в розрахунку на одиницю території є територіальна концентрація виробництва. Однак територіальна концентрація характеризує зосередження не усіх видів виробництва, а його окремих галузей у залежності від природно - кліматичних, національно-історичних, економічних факторів, наявності сировинних, водних, енергетичних ресурсів, транспортних умов, демографічної і кваліфікаційної структури трудових ресурсів та ін. Оскільки кожен район має певний набір факторів і умові розвитку, він спеціалізується на виробництві відповідних видів продукції і послуг. Таким чином, територіальний поділ праці і концентрація виробництва визначають територіальну спеціалізацію господарства.

У свою чергу, територіальна спеціалізація призводить до посилення економічних взаємозв’язків і взаємозалежностей між суб’єктами регіонального відтворювального процесу усередині регіону та з іншими регіонами, а також до розвитку виробничо-територіального кооперування і комбінування виробництва, що відіграють активну роль у системі територіальної організації виробництва. Територіальне виробниче кооперування в широкому змісті означає обмін діяльністю між різними регіонами, а у більш вузькому – обмін готовою продукцією, послугами, сировиною, напівфабрикатами та ін.

Іншою формою прояву міжрегіональних і внутрішніх регіональних зв’язків служить комбінування, засноване на спільній послідовній переробці сировини по стадіях технологічного процесу. Таким чином, обумовлені територіальним поділом праці територіальна спеціалізація, концентрація і внутрішньорегіональні та міжрегіональні зв’язки, що виявляються у формі кооперування і комбінування, а також комплексність розвитку господарства регіону – суть одного й того ж процесу територіальної організації виробництва.