ЗМІСТ Зміст ……………………………………………………………………. Передмова……………………………………………………………… Тема 1. Вступ. Основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни. Україна в контексті світового розвитку (д.і.н., проф. Г.К.Парієнко, к.і.н., доц. Л.В.Петришина)…………………............................................................... 1.1. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія………………………………………. 1.2. Сучасний поділ та класифікація країн світу…………………………. 1.3. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування……………………………………………………………….. 1.4. Основні тенденції світового суспільного розвитку …………………. Тема 2. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині ХХ – початку ХХІ століття (к.і.н., доц. В.П.Ковальчук)………………………………………………. 2.1. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи……………………………………………………………. 2.2. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (ЄС) на розвиток інтеграційних процесів у Європі в новітню добу……………… 2.3. Україна і Європейський Союз………………………………………… Тема 3. Країни Східної Європи. 1945-2009 рр. (к.і.н., доц. В.П.Ковальчук)………………………………………………………….. 3.1. Основні демократичні перетворення у східноєвропейських країнах після Другої світової війни. Створення Ради Економічної Взаємодопомоги…………………………………………………………….. 3.2. Наростання внутрішньої нестабільності у 50-80-ті роки. Демократичні революції кінця 80-х – початку 90-х років………………... 3.3. Відносини України з державами Східної Європи у новітні часи…… Тема 4. США й Канада та їх вплив на світовий розвиток у другій половині ХХ століття (ст.викл. Ю.Б.Махінла)………………................ 4.1. Зростання зовнішньополітичної активності США у повоєнні часи. Канада після Другої світової війни: загострення національних проблем. 4.2. Внутрішня та зовнішня політика США у 50-90-ті роки. Соціально-економічний розвиток Канади у 1980 – 2009 рр………………………….. 4.3. Зростання впливу США на міжнародній арені після розпаду СРСР та країн комуністичного блоку. Розвиток взаємовідносин незалежної України зі США та Канадою………………………………………………. 4.4. Економічні та соціально-демографічні характеристики США на початку ХХІ століття………………………………………………………. Тема 5. СРСР 1945 – 1991 рр. Виникнення та розвиток нових незалежних держав на пострадянському просторі (к.і.н., доц. Н.В.Агафонова, к.і.н. викл. Н.В.Дейнека)…………………………. 5.1. СРСР у повоєнні часи. Основні принципи зовнішньополітичної доктрини СРСР. Радянський Союз і проблеми безпеки в Європі та світі. 5.2. “Перебудова” і розпад СРСР. Загострення національних проблем, активізація національних рухів……………………………………………. 5.3. Виникнення та розвиток нових незалежних держав. Україна і країни СНД………………………………………………………………….. Тема 6. Росія у 1991 – 2009 рр. Україна і Російська Федерація у новітні часи (д.і.н., проф. В.М.Хмарський, викл. О.О.Сечковський)………………………………………………………… 6.1. Політичний та соціально-економічний розвиток Російської Федерації у 1991 – 2009 рр…………………………………………………. 6.2. Становлення та розвиток українсько-російських відносин у новітню добу………………………………………………………………… Тема 7. Країни Азії та Африки. Країни Латинської Америки (к.і.н., доц. Н.Ф.Щербина)………………………………………………. 7.1. Розпад колоніальної системи, створення та розвиток незалежних держав афро-азіатського та латинського континентів……………………. 7.2. Особливості політичного та економічного розвитку африканських країн у новітні часи ………………………………………………………… 7.3. Основні тенденції соціально-економічного розвитку країн Азії ...... 7.4. Розвиток країн Латинської Америки у новітні часи…………………. Тема 8. Глобальні тенденції розвитку сучасного світу (к.і.н., доц. В.М.Красовський, к.і.н., доц. Л.Ф.Домбровська)………………… 8.1. Виникнення та розвиток глобалізаційних процесів у сучасному світі та їх вплив на суспільство, економіку та культуру ……………........ 8.2. Глобалізація та проблеми збереження державного суверенітету…… 8.3. Участь України у вирішенні глобальних проблем сучасності………. Основні терміни (доц. Н.В. Агафонова)………………………………… Хронологія (проф. Г.К.Парієнко, доц. В.М. Красовський)………….. Документи і матеріали (доц. Л.В.Петришина, ст.викл.Ю.Б.Махінла)…………………………… Література (доц. В.П.Ковальчук, викл. О.О.Сечковський)………………………..

3 6 9 10 14 24 30 34 35 40 44 48 49 52 54 59 61 66 78 84 91 92 99 104 111 112 120 129 130 137 146 155 161 161 168 174 178 185 189 234

ПЕРЕДМОВА

Вивчення та пізнання історії дає можливість кожному народу знайти своє місце у світовому історичному процесі, самовизначатись, усвідомити себе окремою етнічною спільнотою, що суттєво сприяє консолідації суспільства, мобілізації його для вирішення життєво важливих проблем.

Історія вчить молоде покоління, як, спираючись на загальнолюдські цінності, творчо опрацювати та переосмислити світовий історичний досвід, засвоїти його уроки, як виробити на цій основі власні переконання, здобути навики і вміння, необхідні для практичної діяльності. Крім того, розуміння минулого дає змогу кожному критично поглянути на сучасність, побачити майбутнє. Тому людство завжди буде шукати шляхи до розуміння історії взаємозв’язку минулого та сучасного.

Певний внесок у розуміння історії сучасного світу, яка хронологічно охоплює період після Другої світової війни 1939-1945 рр. до сьогодення, зробили автори даного навчального посібника. Його укладено відповідно до програми курсу «Історія сучасного світу», новітніх досягнень сучасної історичної науки з урахуванням рівня знань зі всесвітньої та вітчизняної історії студентів вищих навчальних закладів неісторичних спеціальностей.

Історичний розвиток країн світу у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття показує, що для сучасного світу, перш за все, характерна його глибока взаємозалежність і цілісність. За цей зовсім невеликий період історичного часу на нашій планеті відбулися суттєві зміни у житті держав, суспільств, народів, всієї сучасної цивілізації. За даними енциклопедичного довідника “Країни світу” – К., 2008, сьогодні у світі налічується більше як 200 держав, із них 192 країни є членами ООН.

Після Другої світової війни світ пройшов шлях від жорсткої конфронтації в роки “холодної війни” між двома протилежними системами до політики розрядки у міжнародних відносинах, подальшого зміцнення співробітництва, розвитку інтеграційних процесів, утвердження демократичних принципів, ринкової економіки, вирішення складних глобальних проблем, що сьогодні стоять перед людством. В минулі десятиліття підтвердилося намагання народів Землі до свободи, незалежності та суверенітету. Людство поступово прийшло до розуміння того, що найвищими універсальними цінностями у світі є саме життя, мир, всебічне співробітництво між країнами. В сучасному світі відбувається прискорення науково-технічного прогресу в усіх сферах життєдіяльності, багато уваги приділяється вирішенню нагальних проблем, які постають перед людством; стрімко розвиваються інтеграційні процеси, підвищується роль міжнародних політичних, економічних, суспільних організацій. Разом з тим, на початку ХХІ століття різні країни і народи змушені звертатися до вирішення питань, які виникають внаслідок зростання глобалізації суспільно-політичного та соціально-економічного життя у світі. Поряд з ростом економічних, політичних, інформаційних зв’язків на рубежі тисячоліть відбувається формування духовної і культурної єдності людства, основою якої стає розуміння неповторності та важливості будь-якої національної культури та досягнень кожного народу.

Для всієї другої половини ХХ століття була характерна тенденція до зростання економічної та політичної інтеграції. Вона проявилася у створенні багатьох міжнародних організацій (Організація Об’єднаних Націй (ООН), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світова організація торгівлі (СОТ), Співдружність незалежних держав (СНД), Європейський Союз (ЄС) та інші.

Історія України – органічна складова світової історії, перш за все, європейської цивілізації. Цей чинник набуває особливого значення в умовах розбудови незалежної України. Українська держава активно інтегрується у міжнародну політику, систему світового господарства та необхідності відстоювання у відносинах з іншими державами національних інтересів. Вона є гарантом безпеки і стабільності в Європі. Істотно, що всі теми дисципліни “Історія сучасного світу”, яка викладається у вищому навчальному закладі, прямо чи опосередковано, віддзеркалюють розвиток історії України в органічному зв’язку зі світовою історією.

Особлива увага приділяється відносинам України як з окремими країнами, так і з групами країн, регіонами. Прикладом може бути співробітництво нашої держави з країнами Чорноморського регіону, її участь у Чорноморському економічному співробітництві (ЧЕС).

Основна мета навчального посібника – допомогти студентам, засновуючись на наявних знаннях з історії країн світу, усвідомити особливості політичного та соціально-економічного розвитку країн світу упродовж 1945 – 2009 рр., зміни у міжнародних відносинах в означений період; з’ясувати основні тенденції розвитку глобалізаційних процесів у сучасному світі, засвоїти показники активної участі України в світових процесах.

Розкриваючи теми курсу “Історія сучасного світу”, ми виходили із принципово важливої концепції постійного зростання міжнародних зв’язків у політичній, соціально-економічній та культурній сферах у новітню добу. Таке зростання стало можливим внаслідок накопичених людством величезних матеріальних та духовних цінностей, які створюють основу для розвитку сучасної цивілізації.

Автори навчального посібника приділили увагу таким проблемам курсу: основні тенденції суспільного розвитку країн світу після Другої світової війни; країни світу в міжнародних відносинах; інтеграційні процеси у світовій економіці; участь України у вирішенні глобальних проблем сучасного світу та ін. Вивчення означених тематичних акцентів допоможе студентам засвоїти складні й суперечливі процеси розвитку новітнього світу.

Навчальний посібник орієнтований на вдосконалення самостійної роботи студентів. Він дає концептуальне бачення найважливіших проблем світової історії у новітню добу і буде сприяти формуванню у студентів навичок історичного мислення.

Тема 1

ВСТУП. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН СВІТУ ПІСЛЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ

Мабуть, не існує на Землі народу, який не цікавився б своїм корінням, не ставив би питання про своє походження. У давніх скіфів людина, яка не знала свій родовід до сьомого коліна, вважалася неповноцінною, а представники всіх давніх цивілізацій відстежували своє походження від часу створення світу, доповнюючи усні перекази міфами та легендами.

Поняття «світова історія» має загальноприйнятне визначення, її періодизація охоплює декілька великих етапів:

• історія первісного суспільства. Давня історія пов’язана з часом появи людини на Землі, приблизно 3-4 млн. р. тому, (на території України – близько 1 млн. р. тому) до падіння у V ст. н.е. Західної Римської імперії (476 р.);

• історія середніх віків (V ст. – перша половина ХVІІ ст.). Для цього періоду характерним є розвиток феодального ладу, підвищення ролі церкви у житті суспільства, зародження капіталістичних відносин, великі географічні відкриття ХV – першої половини ХVІІ ст;

• історія нового часу (друга половина ХVІІ ст. – ХІХ ст.). У цей період відбувався процес становлення та затвердження буржуазних відносин як основи західної цивілізації;

• новітня історію світу, яка бере початок на зламі ХІХ – ХХ століть. Її складовою є політична та соціально-економічна історія сучасного світу, вона хронологічно охоплює період після Другої світової війни до сьогодення. Друга світова війна стала одним із переломних етапів історії сучасного світу: змінилась політична карта світу, утворилася нова світова структура, відбулися суттєві зміни у розвитку світової цивілізації.

Дисципліну «Історія сучасного світу» введено в програмні курси вищих навчальних закладів порівняно недавно, і тому існує ще недостатня кількість науково-методичної літератури з проблем розвитку сучасного світу. Навчальний посібник орієнтує студентів на вивчення історії країн Європи, Америки, Азії, Африки другої половини ХХ – початку ХХІ століття, тенденцій політичного, соціально-економічного та культурного розвитку країн світу у новітню добу.

Основні поняття: міжнародне співтовариство, колективна безпека, міжнародне співробітництво, тоталітаризм, “холодна війна”, принцип мирного співіснування, воєнно–політичні утворення, глобалізація, інтеграція, країни демократії.

1.1. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія.

Визначаючи предмет і завдання курсу, доцільно, перш за все, з’ясувати суть широкого поняття “історія”. По-перше, у широкому розумінні слово “ історія ” – це загальний процес розвитку. Зокрема, ми говоримо про історію сучасного світу. По-друге, під історією у більш вузькому значенні цього слова ми розуміємо життя і розвиток людського суспільства. У процесі вивчення історії суспільства в історичній науці відбувається спеціалізація, виокремлення її частин. Насамперед, це всесвітня історія, складовою якої є історія сучасного світу; історія пов’язаних між собою регіонів (Європа, Америка, Причорноморський регіон та ін.); історія окремих країн (СРСР, Україна, Російська Федерація, США, Японія та ін.). Дослідження окремих сторін розвитку людства призвело до появи таких галузей історичної науки, як політична, соціальна, економічна, військова тощо. Ми будемо вивчати історію сучасного світу від часу закінчення Другої світової війни і до сьогодення. Головну увагу зосередимо на розгляді політичної та соціально-економічної історії і основних тенденцій розвитку сучасних держав світу, суспільств, народів, усієї сучасної цивілізації; проблем міжнародних відносин у новітню добу; участі країн у сучасних світових процесах.

Належне місце у світовому співробітництві посідає Україна. Досягнення незалежності, розбудова української держави створили умови для розвитку зовнішньої політики, зовнішньоекономічної діяльності України на якісно нових принципах – самостійності та рівноправності. І свідченням цього стало визнання України державами світу.

У сучасних умовах місце і роль України у світових процесах, перш за все, її інтеграція у світовий економічний простір, залежать від багатьох факторів. Серед них вагомими є її природно-ресурсний і етнічний потенціал, рівень економічного і науково-технічного розвитку, профіль спеціалізації (в регіоні і світовому масштабі), стан зовнішньоекономічної інфраструктури. Важливою передумовою інтеграції економіки України у світогосподарські процеси є якісне вдосконалення всіх складових, що визначають становище країни у світовій економіці, внутрішні ринкові перетворення. Тому значна увага при вивченні курсу “Історія сучасного світу” приділяється висвітленню відносин України з зарубіжними країнами, її участі у інтеграційних процесах, вирішенні глобальних проблем сучасності.

Серед проблем, що розробляються сучасною історичною наукою, є дослідження історії політичного та соціально-економічного розвитку сучасного світу, вирішення проблеми виникнення моделі сучасного світу, яке пов’язане з ХХ століттям. Спираючись на широку джерельну базу (законодавчі акти, договори, архівні документи, статистичні дані, документи діяльності міжнародних організацій, кінофотодокументи та ін.), українські вчені (історики, політологи, економісти) системно вивчають та аналізують різні питання та проблеми розвитку зарубіжних країн, складні процеси у сучасному світі.

Ряд вчених вважає, що епоха сучасності розпочинається з ХV століття, коли почав руйнуватися середньовічний лад, зароджувалася індустріальна цивілізація та формувалася цілісність світового розвитку (Ю. Горбань, Б. Білик, М. Карабанов). Визначальним процесом розвитку сучасного світу, як зазначають у своїх працях вчені, є глобалізація у всіх сферах людської діяльності. Ця закономірна тенденція світової історії має величезний вплив на розвиток окремих народів, світове співробітництва в цілому (див. Павленко Ю.В. История мировой цивилизации. – К., 2002; Пахомов Ю.М. Цивилизационные модели современности. – К., 2002; Білорус О.Г. Економічна система глобалізму. – К., 2003; Білорус О.Г., Мацейко Ю.М. Глобальна перспектива. – К., 2005, Гальчинський А.С. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи (Ін-т стратегічних оцінок. – К., 2006), Мельник С.В. Україна і світ: соціально-економічні зіставлення. – Львів, 2006).

Важливим є творчий доробок науковців Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України в дослідженні актуальних проблем світової економіки, міжнародних економічних відносин у сучасному світі. Широко відомі наукові школи вчених Ю. Пахомова, О. Білоуса, В. Кириченка, О. Плотнікова з цивілізаційного аналізу сучасного світу, політичної, економічної та соціальної глобалістики, проблем транскордонного і регіонального співробітництва, ролі провідних країн світу у вирішенні актуальних проблем сучасності.

Значний внесок у вивчення історії України як складової всесвітньої історії здійснили українські історики С. Кульчицький, І. Курас, О. Лисенко, А. Слюсаренко, В. Танцюра, у наукових працях яких висвітлюються історичні аспекти зовнішньої політики України, її взаємозв’язки з країнами світу, участь нашої держави у сучасних світових процесах. Вчені наголошують на необхідності відстоювання у відносинах з іншими державами національних інтересів.

Однією із особливостей розвитку сучасного світу є інтеграційні процеси, постійне підвищення ролі міжнародних політичних, економічних та громадських організацій (ООН, Європейський Союз (ЄС), Співдружність Незалежних Держав (СНД), Чорноморське Економічне Співробітництво (ЧЕС), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), транснаціональні корпорації (ТНК), Світова Організація Торгівлі (СОТ) та інші міжнародні організації. Особливо це стосується європейського континенту.

Вперше закономірності європейської інтеграції були досліджені Є. Хаасом – вченим університету Барклі (США), політологом німецького походження, який у 1958 р. у книзі “Объединённая Европа: политические, социальные и экономические силы. 1950-1957 гг.” – проаналізував діяльність Європейської Ради вугілля та сталі (ЄРВС). Зазначена праця започаткувала один із найбільш впливових на сучасному етапі напрямків наукових досліджень з європейської інтеграції.

Європейська інтеграція знаходиться в центрі уваги вітчизняних політологів, істориків з перших років розбудови незалежної України. Розглядаючи перспективи вступу до провідних європейських політичних і економічних організацій і аналізуючи підходи до євроінтеграційного процесу, українські вчені О. Ковальова, В. Кремень, Ф. Рудич, Д. Табачник, В. Ткаченко виходять із необхідності встановлення з європейською спільністю найтісніших зв’язків у політичній, соціальній, культурній сферах, що посприяє утвердженню самостійності української держави (Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу. – К., 1996.; Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичні та практичні аспекти. За ред. Ф. Рудича. – К., 2002; Ковальова. О. Стратегія євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України. – К., 2003.)

Серед питань, що постали перед науковцями, – розвиток двосторонніх відносин України з Європейським Союзом (ЄС), визначення пріоритетів співробітництва, створення внутрішніх передумов для вступу в ЄС.

Як відомо, Україна першою з країн СНД уклала угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом (16 червня 1994 р.), тим самим визначивши правовий механізм взаємодії сторін. 11 червня 1998 р. Указом Президента України затверджено “Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу”, в якій проголошено наступне: набуття Україною повноправного членства в ЄС є стратегічною метою. З 1995 року Україна – повноправний член Ради Європи.

Як зазначає відомий вчений, представник української діаспори В. Федорович у роботі “Україна і світова політика” (Київ, 2003), Україна, враховуючи своє геополітичне розташування, значні зовнішні впливи на розвиток українських земель держав, до складу яких входила Україна протягом тривалого часу, впродовж віків перебувала та ще й досі немов на роздоріжжі між Сходом і Заходом. І сьогодні серед українських вчених, політиків, частини населення діють протилежні погляди на проблеми європейської інтеграції України, відносини України з НАТО, ЄС, Російською Федерацією, іншими країнами близького зарубіжжя. Можна погодитися з висновками вчених, що головною особливістю відносин України з сусідніми державами є висока їх залежність не лише від економічних, а й суто політичних чинників.

Таким чином, інтеграція в Європу, зміцнення політичних, економічних, культурних взаємозв’язків з Росією, країнами Причорноморського регіону, іншими державами світу є основними проблемами зовнішньої політики України, які можна і слід вирішувати на комплексній основі.