Висновки

В процесі роботи над темою, на основі опрацювання різноманітної літератури, публікацій, інформації з мережі Internet нам вдалося з’ясувати регіональні особливості українського національного Відродження.

Для українського Національного Відродження Наддніпрянщини були характерні такі ознаки: 1) зміна центрів українського національно руху; 2) велика роль університетів в організації національно-державницької діяльності; 3) еволюція “змісту” українського національного Відродження в ході його розгортання, що в сукупності і склало унікальність українського національного Відродження в Наддніпрянській Україні.

Національний рух на західноукраїнських землях мав чимале значення для Наддніпрянської України і для всієї загальноукраїнської справи. В умовах жорстких репресій проти українства на Наддніпрянщині та Слобожанщині Галичина після революційних подій 1848 p. уже до кінця XIX ст. поступово перетворюється в український духовний “П'ємонт”, тобто всеукраїнський центр національно-визвольного руху.

В цілому, можна констатувати, що “зміст” українського національного Відродження в різних регіонах України кінця XVIII – поч. ХХ ст. визначався політикою Російської та Австрійської (з 1867 р. – Австро-Угорської) імперій, між якими були розчленовані українські землі. Як наслідок, національне Відродження Наддніпрянщини, де внутрішня політика царату була більш реакційною, охопило більше соціальну, духовну, культурну сфери. Нові ж віяння в політичній галузі жорстоко придушувались. На західноукраїнських землях, де цісарська політика була більш лояльною, національне Відродження розповсюдилось майже на всі сфери суспільства (політична галузь дещо пізніше на фоні культури, однак мала значно більше можливостей і перспектив розвитку), що сприяло перетворенню цього регіону на центр українського національного руху в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.

Список використаної літератури

1. Антонович М. Національно-політичні наслідки постання Кирило-Мефодіївського братства // Генеза. – 1995. – №1-3. – С. 135-140.

2. Баран С. Весна народів в австро-угорській Україні // Хроніка – 2000. – 1998. – № 23-24. – С. 165-187.

3. Магочий П. Українське національне відродження. Нова аналітична структура // Укр. іст. журнал. – 1991. – № 3. – С. 91-107.

4. Міяковський В. Громадські рухи 19 сторіччя: 100 років Кирило-Мефодіївського братства (1846-1847) // Хроніка 2000. – 1998. – №23-24. – С. 131-136.

5. Національне відродження в Україні в 1 половині 19 ст. Кирило-Мефодіївське товариство //Історія України. – 2000 – квіт. [№13]. – С. 9.

6. Реєнт О. Потенціал національного відродження в імперську добу (кінець 18 – поч. 20 ст.) // Історія України. – № 44. – С. 8 – 19.

7. Сарбей В.Г. Етапи формування української національної свідомості (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) // Укр. іст. журнал. – 1993. – № 7-8. – С. 6-11.

8. Україна крізь віки: у 15 т. – Т. 9. Національне відродження України / В.Г. Сарбей. – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с.

9. Шпорлюк Р. Українське національне відродження в контексті европейської історії кінця ХVІІІ – початку ХХ століть // Україна: Наука і культура. Вип. 25. – К., 1991. – С. 159-167.

10. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,183/id,7948/

11. www.history.vn.ua/book/history3/25.html.

12. readbookz.com/book/170/5255.html.

13. http://litopys.org.ua/salto/salt05.htm.