1.3. Рельєф.

Територія парку є cвоєрідним природним комплексом північно-західної частини Поліської низовини з перевагою рівнинного рельєфу, розвитком покривних піщаних відкладів, наявністю великої кількості озер з низькими берегами, значним поширенням боліт, переважанням дерново-підзолистих грунтів під сосновими лісами, луками та сільськогосподарськими угіддями, а також підвищень, поверхня яких розчленована великою кількістю озер різного розміру та генезису. Вирівнений характер рельєфу зумовлений особливостями нагромадження антропогенних відкладів, їх генетичними типами та потужністю, а також геологічними особливостями будови ложа антропогенних відкладів. Абсолютні висоти коливаються в межах 160,7-182,6 м.

Рельєф території парку характеризується переважанням плоских і слабохвилястих низовин та пасмо-увалисто-горбистих підвищень. Найнижчі відмітки території властиві заплавам рік та басейнам озер. Максимальні абсолютні висоти приурочені до озових гряд та еолових горбів. Середня висота рельєфу території становить 164,6 м.

Формування рельєфу парку проходило при складній взаємодії екзогенних, ендогенних та техногенних факторів, яка обумовила різноманітність типів та форм рельєфу. На кожному етапі формування рельєфу переважали то одні, то інші рельєфотворчі фактори.

Значне антропогенне перетворення рельєфу розпочалось недавно. Основними техногенними формами рельєфу території є меліоративні канави і карєри. Інтенсивний антропогенний вплив на рельєф приводить до зникнення багатьох характерних форм льодовикового рельєфу болотних масивів, малих рік.

1.4.Грунтово-гідрологічні умови.

На території парку переважають азональні та гідроморфні грунти, які представлені дерново-підзолистими, дерновими, лучними і болотними грунтами. Дерново-підзолисті грунти залягають на слабохвилястих вододілах та борових терасах рік. Займають площу

8440,5 га. Піски, на яких вони сформувались, переважно водно-льодовикового походження. Інколи материнською породою виступає моренний пісок, який містить багато валунів та гальки.

Профіль грунтів не має чіткої диференціації на горизонти. Гумусовий горизонт не глибокий - 15-18 см. В орних грунтах він поглиблений і може досягати до 30 см. Колір його ясно-сірий, за складом пухкий, розсипчатий, безструктурний.

Елювіальний горизонт слабовиражений, зустрічається у вигляді ясно-жовтого піску з білястими плямами аморфного кремнезему. Ілювіальний горизонт також виражений слабо. Він представлений жовтим піском, на якому виділяються червоно-бурі псевдофібри, 1-3 см звивисті прошарки важчого механічного складу, зцементовані вимитими з верхніх шарів колоїдами.

Материнська порода починається на глибині 85-105 см і представлена однорідним піском.У глеюватих відмінах материнська порода оглеєна. Оглеєний пісок має сизувато-білий колір, вохристі плями і смуги, залізисто-марганцеві зерна та бобовини.

Дернові грунти займають 4325,7 га. Залягають вони на значних зниженнях по периферіях боліт, у заплавах річок, на борових терасах. Дерновий процес грунтоутворення відбувається під трав‘янистою і чагарниковою рослинністю. Профіль грунтів розчленований на гумусовий (15-20 см), перехідний (10-20 см) горизонти і материнську породу.

Лучні грунти утворились в умовах надмірного зволоження. В профілях лучних грунтів виділяють гумусовий, перехідний горизонти,а також материнську породу. Гумусовий перегнійний горизонт має міцну зернисту структуру і досягає 50-60 см. Лучні грунти займають 1395 га.

Болотні грунти знаходяться на перезволожених місцях і займають 9970,6 га. Гумусовий горизонт надмірно зволожений, має неміцну зернисту структуру або безструктурний. Містить багато напіврозкладених рослинних решток. Материнська порода дуже оглеєна, водоносна, сизого кольору.

На характер грунтоутворення, в першу чергу, впливає механічний і хімічний склад порід. Механічний склад впливає на зволоження грунтів, а це відображається на рості і розвитку рослинності. Різновидні форми рельєфу, грунтотворчих порід і різний рівень грунтових вод створили різноманітність грунтового покриву природного парку.

Українською лісовпорядкувальною комплексною експедицією 1988 року в парку виділено чотири типи, десять підтипів і 94 різновидності грунтів, сформованих на водно-льодовикових відкладах різного механічного складу.

Розподіл загальної площі по типах

і підтипах грунтів.

Назва типів і підтипів грунтів	п л о щ а		Число різновидностей грунтів
	га	%
1	2	3	4
1.Підзолисті грунти а) дерново-підзолисті б)болотно-підзолисті в) підзолисто-дернові	10009,8 8440,5 1450,5 118,8	30,5 25,7 4,4 0,4	20 3 2
2. Дернові грунти а) дерново-борові б) дерново-глеєві	4325,7 132,5 4193,2	13,2 0,4 12,8	1 14
3. Лучні грунти а) лучні б) лучно-болотні	1395,0 74,4 1320,6	4,2 0,2 4,2	1 10
4. Болотні грунти а) оліготрофні б) мезотроні в) евтрофні	9970,6 90,2 2200,8 7679,6	30,4 0,3 6,7 23,4	3 17 23
Крім цього: Води Дороги, просіки	6627 501	20,7 1,5
В С Ь О Г О :	32830,0	100

Підземні води на території природного парку приурочені до водоносних горизонтів четвертинних та верхньокрейдяних відкладів. В болотних верхньокрейдяних відкладах водоємкість горизонтів залежить від ступеню розкладання торфу та наявності мінеральних домішок в ньому. Дебет свердловин 0,015-0,17 л/сек. Більш водоносні озерно-алювіальні відклади складаються з дрібнозернистих пісків. Дебет – 0,1-1,7 л/сек. З водоносних горизонтів четвертинних відкладів місцеве населення бере воду при допомозі неглибоких шахтних колодязів. При цьому існує небезпека бактеріологічного забруднення цих водоносних горизонтів.

Найбільш водоємкими є водоносні горизонти верхньокрейдяних відкладів. Ці горизонти знаходяться на глибині 25-115 м. Дебет свердловин 14-20 м³ за добу. За хімічним складом води переважно гідрокарбонатно-кальцієві, прісні, часто з дещо збільшеною домішкою заліза. Воду з цих горизонтів найбільш доцільно використовувати для централізованого водозабезпечення.