Необоротні матеріальні активи
Рис. 1.1 — Структура необоротних матеріальних активів
Строком корисного використання основних засобів є період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати актив. На визначення строку корисного використання впливають такі фактори, як: очікуване використання, очікуваний фізичний знос, моральний знос та аналогічні обмеження щодо використання.
До складу основних засобів включаються матеріальні активи: земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та ін. До основних засобів також відносяться капітальні вкладення в поліпшення земель (меліорація, осушення і т.д.).
Не належать до основних засобів і враховуються на підприємстві як засіб в обороті, предмети з терміном служби менше одного року, незалежно від вартості.
Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечувати:
облік повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження, внутрішнє переміщення, вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування і т.п.);
відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання;
визначення витрат, пов’язаних з підтримкою основних засобів у робочому стані (технічні огляди), їх ремонтом та поліпшенням;
визначення фінансового результату від реалізації та іншого вибуття основних засобів;
інформацію для складання звітності.
Бухгалтерський облік основних засобів організується відповідно до їх типової класифікації. Ці типові класифікації призначені для однаковості їхнього угруповання в обліку. Відповідно до існуючої системи обліку основні засоби класифікують за такими ознаками:
— за галузевою ознакою;
— за характером у процесі виробництва;
— за видами;
— приналежністю і використанням.
Угруповання основних засобів за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство і транспорт) дозволяє одержати дані про їхню вартість у розрізі галузей залежно від характеру участі основних фондів у процесі виробництва. Підрозділяються вони на виробничі й невиробничі.
Виробничі основні фонди функціонують у сфері матеріального виробництва, поступово зношуються і переносять свою вартість на створений продукт частинами в міру зносу.
До невиробничих відносяться засоби, які не беруть участь у процесі виробництва. При експлуатації вони зношуються і втрачають вартість в міру зносу.
До виробничих фондів належать:
будівлі й споруди виробничого призначення;
передавальні пристрої;
силові машини й устаткування;
робочі машини й устаткування;
вимірювальні, регулюючі прилади;
лабораторне обладнання;
обчислювальна техніка;
транспортні засоби;
виробничий інвентар і т.д.
До невиробничих основних фондів відносяться:
будівлі й споруди житлово-комунального і культурно-побутового призначення та ін.;
обладнання, що використовується для обслуговування житлово-комунальних і культурно-побутових потреб населення.
За видами основні засоби підприємства підрозділяються на:
земельні ділянки;
капітальні витрати на поліпшення земель;
будівлі, споруди, передавальні пристрої;
машини й устаткування;
транспортні засоби;
інструменти;
пристрої;
інвентар;
робоча і продуктивна худоба;
багаторічні насадження.
Інші необоротні матеріальні активи:
бібліотечні фонди;
малоцінні необоротні матеріальні активи;
тимчасові нетитульні споруди;
природні ресурси;
інвентарна тара;
предмети прокату;
інші необоротні матеріальні активи.
Класифікація основних фондів за видами покладена в основу їхнього аналітичного обліку.
За приналежністю основні засоби підрозділяються на власні й орендовані.
За ознакою використання:
а) які знаходяться в експлуатації (діючі);
б) у реконструкції;
в) у запасі (резерві);
г) консервації.
Визнання і оцінка основних засобів
Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цих активів і їх оцінка може бути вірогідно визначена.
Придбання та створення основних засобів зараховується на баланс за первісною вартістю. Залежно від способу придання (за гроші, шляхом обміну, безоплатної передачі).
Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення. Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) й витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об’єкта в робочій стан для використання за призначенням.
Класифікація об’єктів основних засобів показана на рис. 1.2.