Визначення первісної вартості запасів залежно від шляху їх отримання

Зниження первісної вартості запасів до чистої вартості реалізації, по суті, є уцінка первісної вартості.

Уцінка і дооцінка запасів

Уцінка запасів здійснюється тільки в одному випадку, якщо запаси втратили очікувані економічні вигоди. У зв’язку з таким трактуванням уцінки наказом Міністерства фінансів і економіки від 15.12.1999 №149/300 були внесені відповідні зміни і доповнення в «Положення про порядок уцінки і реалізації залежалої продукції з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення». Відповідно до нової редакції положення уцінка проводиться на виробничих і торгових підприємствах і в організаціях за рішенням керівника (власника) у випадках, якщо:

продукція залежалася, тобто не має збуту більше трьох місяців і не має попиту;

товари чи продукція утратили свої первісні якості.

Не підлягають уцінці товари і продукція, оформлені в заставу, що знаходяться в резерві чи на відповідальному збереженні. У бухгалтерському обліку сума уцінки списується на витрати звітного періоду.

Якщо відбулася оцінка запасів за чистою вартістю реалізації, то в кожному наступному звітному періоді чиста вартість реалізації буде переглядатися.

Якщо в звітному періоді чиста вартість реалізації раніше уцінених запасів збільшується, то на суму збільшення (але не більше суми попереднього зменшення) у бухгалтерському обліку сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Слід зазначити, що національні стандарти не містять опису механізму сторнурування. У розумінні вітчизняного бухгалтера сторно означає надлишок неправильно нарахованої суми. При цьому на неправильно відбиту суму робиться такий же запис, як і раніше, тільки червоним кольором, що означає, що сума в обліку проходить зі знаком “-» і тим самим виправляє раніше зроблений неправильний запис.

З погляду стандартів сторнування припускає коригування суми шляхом віднесення на доходи (витрати) звітного періоду.

Подальше відображення вартості запасів у фінансовій звітності відбувається за найменшою з двох оцінок (див. схему):

За найменшою з оцінок

1. За первісною вартістю (історичною собівартістю)

2. Чистої вартості реалізації, тобто це ціна продажу запасів (одиниці, виду) в умовах звичайної господарської діяльності за винятком очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Порядок визначення чистої вартості реалізації встановлений наказом Мінекономіки і Мінфіну України від 15.12.1999р. №149/300 і застосовується до тих видів запасів, ціна яких на дату складання фінансової звітності знизилася або які вичерпані, застаріли чи іншим способом втратили спочатку очікувану економічну вигоду

Подальше відображення запасів у фінансовій звітності

Облік вибуття запасів

Вибуття запасів може відбуватися при застосуванні таких методів списання:

1. Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів.

2. Метод середньозваженої собівартості.

3. Метод нормативних витрат.

4. Метод ціни продажів.

5. Метод ФІФО (за собівартістю перших за часом надходження запасів).

6. Метод ЛІФО (за собівартістю останніх за часом надходження запасів).

Оцінка вибуття запасів
Для всіх запасів, крім тих, що не є замінюваними і призначеними для конкретних проектів					Для запасів, що не є замінюваними і призначеними для окремих проектів
Методи списання
ЛІФО	ФІФО	Середньозваженої собівартості	Ціни продажу	Нормативних витрат	Ідентифікаційної собівартості