Сучасна книговидавнича справа
Чинники розвитку книговидання у конкретній країні.
Соціально-політичні, культурний, законодавчий, економічний або науково-дослідницький, культурно-освітній, соціально-комунікативний або соціально-політичний, культурний, матеріальний.
Основні тенденції розвитку книжкової справи.
концентрація книжкового виробництва і нестача книг в країнах, що розвиваються;
поступове (з 70-х рр.) здорожчення видавничої продукції у зв’язку із технічним переобладнанням а «рухом зелених» за збереження лісів;
загальне зниження темпу росту населення;
з 80-х рр. – поява мережі Інтернет;
переведення традиційних видів видань у електронну форму;
зменшення форматів і скорочення обсягів науково-технічних книг і журналів;
скорочення накладів і виготовлення разових випусків;
зміна матеріальної форми книги (paperback, pocket books);
зміна тиражної політики – дуже точне визначення накладу.
Книжка paperback – це…
Книжка в м’якій обкладинці, здешевлене видання, дешевий папір, кишеньковий формат.
Зміни у деяких параметрах сучасної друкованої продукції.
Зміни стосуються обсягів і тиражності видань. На одну людину в Україні припадає менше 1 книги на рік. Одним із основних статистичних показників є кількість назв, випущених за певний період. За 2000 р. було випущено 5200 назв видань, за 2002 р. – 12444, за 2006 р. – 15800, а за 2008 – 24040 загальним накладом 57316 тис. пр. Найбільша кількість видань – навчальної літератури (8873 назв), далі – видання літературно-художні та наукові (3732).
Джерела оперативної інформації – …
Нові видання України, Літопис книг, Вісник книжкової палати.
Форми впливу держави на книжкову справу у «видавничо розвинених» країнах.
Виділення коштів на поповнення фондів бібліотек, друк за держзамовленням, пільгове оподаткування.
Переваги дрібних видавничих фірм.
Гнучкість у реформуванні, ближчий контакт з читачем, можливість швидшого застосовання новітніх маркетингових, соціологічних, ринкових розробок.
Переваги великих видавничих конгломератів.
Повноцінне технічне забезпечення, об’єднання процесів, маркетингове забезпечення, стабільність на ринку, менш відчутний вплив негативних ринкових коливань.
Керівні органі книго- і пресовидання, поліграфії, видавничої справи України – …
Дежкомтелерадіо, Держкомінформ.
Організація, покликана лобіювати інтереси видавців і книгорозповсюджувачів у виконавчій і законодавчій владі, – це…
Асоціація видавців і книгорозповсюджувачів.
Загальний наклад випущених у 2008 році книг і брошур становить …
57316 тис. примірників (24040 назв).
Проблеми, що найбільше ускладнюють видавничу справу.
Висока ціна закордонного обладнання, використання закордонного паперу, у зв’язку із цим – залежність від курсу валют; високі ціни за оренду, відсутність вседержавної системи розповсюдження книжок, слабка державна підтримка.
Середньорічний випуск книжок і брошур в Україні (за назвами):
24040 (за 2008 рік).
Поняття про «друк на вимогу» (print on demand).
примірники видання друкуються лише після відповідної заяви автора;
книга виготовляється одразу під час замовлення;
книжку можна замовити за своїми параметрами;
створення друкованої книжки, яка може бути в електронному вигляді.
Форми власності у видавничій справі.
державна (комунальна, державна корпоративна, загальнодержавна, комунально-корпоративна);
приватна.
Стан інформаційного забезпечення видавничої справи в Україні.
Ситуація складна, тому що зараз нема стабільних періодичних видань, які б забезпечували інформаційні потреби видавничої справи в Україні. Тому доводиться користуватися лише частково інформативно-дотичними періодичними виданнями («Вісник книжкової палати», «Графічні машини»), архівними номерами журналів, які зараз не випускаються, які можна знайти в Інтернеті («Книжковий огляд», «Друкарство») або закордонними виданнями («Print week Ukraine», «Бумага и жызнь»).
Соціологія масових комунікацій
Соціальна система, призначена для пошуку, опрацювання і дискретного передання актуальної соціальної інформації за допомогою спеціалізованих комунікаційних засобів – …
Система ЗМК.
Ідейно-творча концепція провідних проблемно-тематичних ліній, напрям того чи іншого ЗМІ.
Типи комунікації.
Технічна, спеціальна, соціальна, масова.
Що відрізняє масову комунікацію від міжособистісної і колективної комунікації?
Численна аудиторія, застосування природніх і технічних ЗМК.
Історія книжкової справи
Що винайшов Й. Гутенберг?
Друкарський верстат (1454 р.).
Як називалися рукописні листки, що випускалися у Венеції у XVI ст.?
Газетта.
В якому творі найбільш аргументовано висловлена ідея свободи слова?
Джон Мілль «Про свободу».
Що таке публіцистика?
Це рід творів, присвячених актуальним проблемам та явищам сучасності.
Який із структурних елементів журналістики відсутній у комунікаційному процесі Арістотеля?
Оратор, мова, слухач – відсутній канал передачі інформації, яким ця мова (інформація) доходить до слухача. В сучасному суспільстві таких каналів багато (телебачення, радіо, друковані видання), тож слід додати до схеми ще й їх. Тобто окрім питань «Хто?» «Повідомляє що?» «Повідомляє кому?» треба додати ще й «Яким каналом?»
«Пентада» Лассуела – це…
Формула американського вченого Гарольда Лассуела, що складається з п’яти елементів-запитань: “хто повідомляє?”, “що саме?”, “якими каналами?”, “кому?”, “наскільки ефективно?”.
Медіакратія – це…
Влада медіа.
Основи теорії журналістики
Функції журналістики.
комунікативна – спілкування, налагодження контакту;
інформаційна – забезпечення всім охочим доступу до інформації без обмежень (окрім інформації про особисте життя людей);
ідеологічна – вплив на світоглядні основи і ціннісні орієнтації аудиторії, на самосвідомість людей, їх ідеали, прагнення;
організаторська – ораганізація подій, спонукання людей до якогось вчинку чи дільності;
рекреативна – відпочинкова, подання інформації відпочинкового та розважального характеру;
культурно-просвітня – участь у розповсюдженні високих культурних цінностей, виховання людей на зразках загальносвітової культури, сприяння всесторонньому розвитку людини;
рекламно-довідкова – надання довідкової інформації з різних сфер життя;
інтегративна – інтеграція в масову свідомість певних ідей.
Види масової комунікації.
Новинникарська, подієва, коментувальна, фундаментальна, художньо-публіцистична.
Складові масово-інформаційного процесу.
Відтворення дійсності, створення тексту твору, засвоєння тексту аудиторією.
Методи збору інформації в журналістиці.
комунікативні – всі доступні в роботі журналіста види міжособової і технічної комунікації (бесіда, інтерв’ю, опитування тощо);
некомунікативні – документальні (ознайомлення з різними ЗМІ тощо) і фізичні (безпосереднє спостереження, запис на різні технічні пристрої), аналітичні (системний аналіз, порівняльний аналіз, дедуктивні та індуктивні методи, моделювання).
Жанри журналістських творів.
інформаційні (замітка, репортаж, інтерв’ю, інформаційний звіт, інформаційна кореспонденція);
аналітичні (стаття, коментар, рецензія, огляд, аналітичне інтерв’ю, аналітичний звіт, аналітична кореспонденція);
художньо-публіцистичні (нарис, есе, фейлетон, памфлет).
Види задумів у журналістиці.
задум редакції – редакція дає завдання журналісту;
власна ініціатива – зокрема через власний соціальний досвід журналіста, його знання, інформованість в широкому сенсі цього слова;
факт, що з’являється раптово і стихійно створює задум.
Діяльність інформаційних агентств.
Збирання, обробка інформації, передача в інші ЗМК.
Інфографіка – це…
Новий жанр у журналістиці, спосіб ефективного подання фактів через яскраві ілюстрації.
Принципи, норми і правила моральної поведінки журналіста.
Принципи – об'єктивні закони взаємодії професійної журналістської спільності і кожного її члена з суспільством.
Норми – варіанти поведінки, які дозволяють журналісту досягати оптимальних відношень під час діяльності в певних умовах.
Правила – категорія професійного обов’язку, соціальної відповідальності, професійна честь, достоїнство.
Критерії інформативності:
оригінальність, небанальність – подання інформації, невідомої чи забутої аудиторією;
доступність, декодованість – зрозумілість та адекватність сприйняття мови повідомлення;
необхідність, релевантність – відповідність теми повідомлення інтересам та потребам аудиторії.
Принципи журналістики.
Соціальна відповідальність, правдивість та об’єктивність, добросовістність, чесність, повага до честі та достоїнства людини, повага щодо загальнолюдських цінностей, професійна солідарність.
Інформаційна інфраструктура журналістики.
освітні заклади, що готуюсь журналістів для різного роду мас-медіа й комунікаційних служб;
міжнародні та національні творчі організації та спілки журналістів;
органи державного управління інформаційним простором;
технічні засоби виготовлення та поширення інформаційного продукту.
Українська журналістика
Перша україномовна газета, що виходила на українських землях – …
«Зоря Галицька» (1848 р.).
Перший національний громадсько-політичний часопис, який виходив українською мовою – …
«Голос народний» (1865-1868 рр.).
Напрям редакції газети «Слово» (1861-1887).
Москвофільський, громадсько-політичний.
Перші періодичні видання для жінок:
Лада (1863), Мета, Русалка.
Особливості публікування художніх текстів у журналі «Кієвская Старина».
Твори публікувалися російською мовою.
Газета, редакційний комітет якої складався з учасників «Громади» – …
Іван Франко – редактор часописів…
«Друг», «Громадський друг», «Молот», «Діло», «Правда», «Світ», «Житє і слово», «Зоря».
Перший український еміграційний часопис – …
«Громада» М. Драгоманова (1878-1882 рр.).
Причини створення часопису «Діло», його політичний напрям.
Поразка на виборах 1879-го року. Напрям – народний політичний часопис, видавали народовці.
Юрій Федькович – перший редактор часопису…
«Буковина».
Перший український часопис на американському континенті –…
«Америка».
Укази про заборону української преси в підросійській Україні.
Валуєвський циркуляр (1863 р.), Емський указ (1876 р.).
Українська преса в Ужгороді – …
«Зоря», «Свобода», «Наука».
Провінційне українське місто – «видавничий феномен» 20-30-х років ХХ ст. – …
Станіслав (Івано-Франківськ).
Українські щоденні газети початку ХХ ст.
«Діло», «Нове слово», «Рада», «Руслан».
«Народна Часопись» як щоденний додаток до часопису …
«Ґазета Львовська».
Видавничий концерн «Українська преса» (1925) (часописи, постаті).
І. Тиктор; «Народна справа» (1928–1939), «Дзвіночок» (1931-1939), «Комар» (1933-1939)
Наукова українська періодика.
«Вісник НАНУ», «Журнал фізичних досліджень», «Генеза»
М. Таранько – видавець і редактор дитячого часопису…
«Світ дитини» (1919 р.).
Перший державний часопис на Закарпатті
«Нова свобода» (1938-1939 рр.)
«Вістник українського книжкового руху», який виходив у 1921–1923 рр. у Станіславі – …
«Книжка».
Брати Шемети – видавці першого після відміни Емського указу на Великій Україні україномовного часопису …
Хлібороб (1905 р.).
Леонід Глібов – видавець і редактор російськомовного часопису української провінції …
«Черниговський листок».
Жінка-редактор часопису «Рідний край» (Полтава, Київ) – …
Олена Пчілка.
Журнал «Вільна Україна» – …
Орган обласного партійного комітету і виконкому у Львові (1939 р.).
Перший український журнал на російських теренах – …
«Основа» (1861-1863 рр.).
Газети, що виходили з кінця XIX і до кінця 30-х рр. XX ст. у Галичині.
«Діло», «Літературно-науковий вістник».
«Літературно-наукокий вістник» створено на базі часописів…
«Зоря» та «Житє і слово».
Часопис, над змістом якого працювали Михайль Семенко і Гео Шкурупій – …
«Гонг комункульту» (1925 р.).
«Краєва ланка копаного м’яча» – часопис, який виходив…
У Кракові в період нацистської окупації (1939-1944). Присвячений спортивній тематиці.
У роки другої світової війни найбільше українських пресодруків виходило у…
Коломиї.
Євген Чикаленко – видавець і редактор першої на східноукраїнських теренах української щоденної газети …
«Громадська думка» (1905 р.).
Місто, у якому впродовж 1848-1914 рр. видавалося найбільше українських часописів – …
Львів.
Зініційований О. Барвінським часопис для дітей, що виходив у 1890-1914 рр. – …
«Дзвіночок».
Інформаційне агентство, заснуване січовими стрільцями – …
«Пресова кватира» (1916 р.).
Перший український партійний часопис – …
«Народ» (1890).
Основи художньо-технічного оформлення видань
Апрош – це…
Відстань між літерами чи словами на відбитку.
Шмуцтитул – це…
Аркуш на початку книжки (перед титулом) або перед її частинами чи розділами, на лицьовому боці якого розташовують лише назву твору чи його частини, іноді – зображення, епіграф, заголовки підпорядкованих розділів; зворот цього аркуша може бути як чистим, так і заповненим текстом.
Капітель належить до…
Шрифтових типів оформлення.
Експозиція у художньо-технічному оформленні видання – це…
Систематизоване розміщення ілюстрацій у виданні.
Верхня лінія шрифту – це…
Умовна лінія, яка твориться верхнім краєм основної частини очка літери.
Маргіналія – це…
Текстова чи зображальна інформація на березі книжкової сторінки.
Пагінація – це…
Послідовна нумерація сторінок видання за допомогою колонцифр.
Знак охорони авторського права вміщується у книзі…
На звороті титульного аркуша, у правій нажній частині.
Сигнатура – це…
Порядковий номер друкованого аркуша в книзі чи журналі, який ставиться під останнім рядком в лівому кутку першої і третьої сторінки кожного аркуша для контролю правильності фальцювання.
Норма – це…
Скорочена назва видання, номер замовлення або прізвище автора, яке вміщують зліва на нижньому березі першої сторінки кожного друкарського аркуша видання.
Палітурна кришка типу 5.
Складена з кантами, тверді сторонки покриті папером, спинка – тканиною.
Палітурна кришка типу 7.
Цільнокрита, тверда, з кантами.
Основні формати книжкових видань.
великі (60×90/8, 60×84/8, 70×100/8, 84×108/8);
більше середнього (84×108/16, 70×108/16, 70×100/16);
середні (60×70/16, 75×90/16, 70×90/16, 60×90/16, 60×84/16, 84×108/32);
менше середнього (70×108/32, 70×100/32, 75×90/32);
малі (70×90/32, 60×90/32, 60×84/32).
Доля аркуша – це…
Частина віддрукованого паперового аркуша, яка дорівнює розмірам аркуша готового видання.
Корпус – це…
Розмір друкарського шрифту (кегль 10 п.).
Види гарнітур друкарських шрифтів.
малоконтрастні (Times, Antiqua, шкільна, літературна, академічна);
сильноконтрасні (Балтика, готичні шрифти);
безконтрастні (рубані – Ariel, Tahoma; брускові - Rockwell).
Карта-схема – це…
Спрощена карта без картографічної сітки, яка дає загальне уявлення про зображуване явище. Належить до науково-пізнавальних ілюстрацій.
Експлікація у художньо-технічному оформленні видання – це…
Частина підпису під ілюстрацією (формулою), яка пояснює деталі зображення (умовні позначення). Кожний елемент експлікації складається з графічного знака (цифра, літера) і пояснення.
Економічний варіант оформлення книжкової шпальти.
Передбачає максимально допустимі за технічними можливостями та гігієнічними нормами розміри сторінок складання при мінімальних берегах.
Фронтиспис – це…
Сторінка із зображенням, що утворює розворот з лицьовою сторінкою титульного аркуша.
Квадрат дорівнює…
18,048 мм.
Кегль шрифту – це…
Розмір висоти літер шрифту в друкарських пунктах, визначається відстанню між верхніми та нижніми стінками літери.
Формат флатового паперу – це…
Визначений розмір аркуша паперу, призначеного для друку видань (84×108, 60×90, 70×100 і т.д.)
Рекламознавство, реклама у видавничому маркетингу
Франчайзинг – це…
Монопольне право торгівлі маркою (марковим товаром).
Рекламні канали.
візуальні (друкована реклама, ЗМІ, реклама на фасадах будинків, транспорті, Інтернет-реклама);
аудіо (трансляція через радіостанції, телефонні дзвінки);
аудіо-візуальні (телебачення, кінореклама, відео, Інтернет).
Рекламний бізнес – це…
Агенції та організації, що займаються рекламними послугами, аналітична діяльність, креатив, виробництво рекламної продукції.
Слоган – це…
Рекламне гасло, фраза для реклами товару, що впадає в очі, добре запам'ятовується.
Психографічні чинники сегментації цільових ринків у рекламі.
чинники біогенного характеру (біологічний страх, голод, спрага, сексуальний потяг);
чинники соціогенного характеру (поняття краси, поняття моди, позиціювання себе в суспільстві).
Паблік-рилейшнз – це…
Система взаємозв’язку фірми з громадськістю, спрямована на формування і підтримку благополучного образу фірми.
Що таке AIDMA?
З англійської – attention, interest, desire, motivate, action (увага, зацікавлення, бажання, мотивація, дія) – маркетинговий термін для позначення моделі поведінки споживача, описує послідовність його реакцій, що призводять до прийняття рішення про придбання товару або послуги
Друковані рекламні видання.
Буклет, каталог, проспект, брошури, листівки.
Функції реклами.
економічна – стимулює збут товару;
інформаційно-просвітня – інформує покупців про товари і послуги;
соціальна, культурна – сприяє закріпленню певних естетичних норм;
інтеграційно-організаторська – сприяє організації громадського життя в певних сферах;
контролююча – контролює створення уподобань груп споживачів до товарів різного асортименту.
Суб’єкти рекламної комунікації.
Рекламодавець, рекламіст, канали рекламування, реципієнт (споживач).
Позиціювання – це...
Діяльність, спрямована на визначення місця товару на ринку, на особливе, відмінне від конкурентів представлення товару споживачеві, створення «унікальної торгівельної пропозиції». Основною метою позиціювання є заняття визначеної і максимально ефективної позиції товару щодо конкурентів.
Цільова аудиторія в рекламі – це…
Категорія споживачів, на яку розрахований рекламний продукт і яка піддається впливу реклами.
Прямий маркетинг – це…
Безпосередній контакт з цільовою аудиторією з метою здійснення продажу.
Основні напрямки діяльності в рекламній сфері.
Рекламний менеджмент, аналітична діяльність, креативна сфера, виробнича сфера; слоганістика; текстотворення; створення різних засобів супроводу тексту; художньо-технічне оформлення, ілюстрування, дизайн (для реклами у друкованих ЗМІ); втілення (акторське, вокальне) задуму.
Копірайтерство – це…
Написання рекламних текстів.
Рекламні засоби – це…
Засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача у будь-якій формі та в будь-який спосіб: статті в газетах, журналах; листівки, буклети, брошури, каталоги, тематичні плани; ролик на телебаченні, радіо, в кіно; банери і посилання в мережі Інтернет тощо.
Рекламодавець – це…
Замовник рекламних послуг.
Коефіцієнт новизни рекламної ідеї – це…
Зовнішня маркетингова характеристика, яка відображає, наскільки нова ідея порівняно з ідеями конкурентів.
Спонукальний мотив у рекламному зверненні.
Переваги товару, «унікальна торгівельна пропозиція».
Брендинг – це…
Створення бренду, просування торгової марки з метою зробити з неї бренд.
Унікальна торговельна пропозиція – це…
Маркетингова споживча характеристика, те що відрізняє товар від інших подібних товарів.
СМК у рекламознавстві – це…
Система маркетингових комунікацій (традиційна реклама, PR, спонсоринг, прямий маркетинг).
Переваги акустичних засобів рекламування.
для рекламодавця – доступна ціна, масовість;
для рекламіста – повторюваність повідомлення, можливість сегментації аудиторії;
для реципієнта – ненав’язливість впливу, доступність, можливість одночасного виконання інших справ.
Спот – це…
Рекламний ролик на радіо.
Основне призначення рекламних видань – …
Сприяння росту попиту на товар.
Структура і зміст рекламного видання.
Редагування окремих видів літератури. Науково-популярна література. Дитяча література
Загальна характеристика дитячої літератури.
Тематика: визначається суспільним уявленням про систему знань, необхідних для повноцінного становлення дитини в процесі її дорослішання, про структуру інтересів дітей різного віку, про соціально необхідні та обов’язкові для певного етапу розвитку особистості моральні та естетичні оцінки об’єктів і явищ навколишньої дійсності.
Функціонально-цільове призначення: донести до дитячої читацької аудиторії зафіксовані у словесних художніх образах і наукових поняттях комплексні знання та усталені в суспільстві уявлення про навколишню дійсність, щоб сприяти розвитку, вихованню, навчанню та соціалізації дітей.
Жанри:
художня література (прозова – оповідання, нарис, повість, казка; поетична – вірш, казка, байка, поема, драматична – п’єса, кіносценарій, комікс, фольклорна – прислів’я, приказки, думи, загадки);
пізнавальна література (просвітницька – стаття, замітка, щоденник, огляд, нарис, спогади, епістоліряй, інтерв’ю, бесіда, біографічний нарис, дороний запис),
науково-художня (оповідання, повість, п’єса, кіносценарій, казка, біографічний нарис, комікс);
навчальна (підручник, навчальний посібник, хрестоматія, практикум, антологія).
Читацька адреса: діти дошкільного (3-7), молодшого шкільного (8-11), середнього шкільного (11-14) та старшого шкільного віку (14-18). Доречнішою виглядає класифікація: діти 2-3 років, 3-6 (період раннього дитинства), 6-8 (період дитинства), 9-11 (період зрілого дитинства), 11-14 (підлітковий вік), 14-15 (перехідний до юнацького).
Коло дитячого читання.
Формується з творів дитячої літератури, а саме: безпосередньо дитячої (написаної для дітей), дорослої (література про дітей) та дорослою адаптованою (тексти про різні речі із життя, адаптовані до дитячого сприйняття).
Українські видавництва, що спеціалізуються на випуску дитячої літератури.
«А-ба-ба-га-ла-ма-га», «Веселка», «Аверс», «Гроно», «Лелека», «Видавництво Старого Лева».
Комунікативно-регулятивні настанови творів дитячої літератури.
Виховні, пізнавальні, розвиток уяви, естетичні.
Репертуар сучасних дитячих видавництв.
Оригінальна та перекладна художня і науково-пізнавальна література (фольклор, довідкова, ужитково-розважальна література), книжки-іграшки (розмальовки).
Принципи ілюстрування дитячих видань.
Використання і художньо-образних, і науково-пізнавальних ілюстрацій. Ілюстрація як основний знак іконічного повідомлення виконує у книжці особливі комунікативні функції, тому всі елементи образотворчого зображення (як основні – площина, колір, пляма, лінія, так і вторинні за своєю природою – колорит, перспектива, контур, тощо) – це не лише зорові засоби, вони так само, як одиниці мовного коду, мають значеннєвий характер. Використання казкового, гротескного, реалістичного стилю.
Книжка-іграшка – це…
Оригінальний за конструктивним вирішенням різновид дитячих видань, ефективний засіб розумового та естетичного розвитку дітей.
Розмальовка – це…
Найпопулярніша форма вітчизняної книжки іграшки. Для вікової групи 3-6 років – це видання про навколишній світ з поясненнями зв’язків між окремими його предметами та явищами, для 6-8 років – це видання пізнавально-навчально-розважального характеру, для 9-11 років – це література, яка дає знання та навички, необхідні у майбутньому для участі у суспільному житті.
Апарат дитячого видання.
Вступна стаття, зміст, коментарі, іноді покажчик. Апарат допомагає читачам сприймати та розуміти зміст твору; його склад залежить від віку читацької аудиторії та типологічних ознак видання.
Рецензування творів дитячої літератури.
Здійснюється лише за потреби.
Література для дітей – це…
Література, яка, завдяки присвяченій дітям та їхнім проблемам тематиці і високому художньому рівню оформлення є цікавою і зрозумілою дитячій аудиторії.
Специфіка видань для наймолодших.
Ознайомлення зі змістом здійснюється за посередництвом батьків, через гру з книжкою.
Мова і стиль дитячих творів.
Враховуються не лише норми літературної мови, а й психолінгвістичні та лінгводидактичні характеристики.
Перші дитячі видання.
«Буквар» Федорова (1574 р.),
Сучасні пізнавальні видання на українському ринку.
«Ангелятко», «Пізнайко», «Колосок», «Малеча», «Світ дитини», «Розмалюйко», «Вулик».
Відмінність творів для дітей від творів для дорослого читача.
Важлива роль виховної і навчальної мети; при підготовці беруть до уваги антропометричні, психометричні та мовнолінгвістичні характеристики; велику роль відіграє сприймання ілюстрацій.
Функції дитячих пізнавальних видань.
Розвиток та виховання; розвиток інтелектуальної сфери дитини, накопичення корисних знань.
Сучасна популяризація спеціальних знань.
за характером подання інформації (засоби вербалізації – слово, текст; засоби візуалізації – нетекстова інформація);
за проявом (композиційний, фактичний, мовно-стилістичний рівень, ілюстрування та оформлення).
Науково-популярні видання ужиткового характеру.
Канали популяризації у сучасному суспільстві.
Усний (мовлення), писемний (мова), ЗМІ.
Функції наукової популяризації.
Інформувальна, світоглядна, практична (ужиткова), пізнавальна (когнітивна).
Цільова читацька аудиторія загальнонаукових журналів – …
Фахівці різних галузей знань.
Видавнича діяльність товариства «Просвіта».
«Письмо з Просвіти», «Читанка для сільських людей»; «Читальня», «Аматорський театр», «Народна просвіта», «Бібліотечний порадник».
Проблематика науково-популярних творів.
Усе, що може цікавити людину – природа, суспільство, історія, постаті.
Засоби популяризації.
прийоми для досягнення конкретності та простоти викладу – доступна, легка, точна мова автора; популяризаторський талант автора; виважена шпаристість тексту; апеляція до відомого; використання зачину-інтриги; використання документального матеріалу;
прийоми якими досягається гранична послідовність – формулювання на початку твору мети; узагальнення після параграфів, частин, розділів; подання нових відомостей на основі відомого; чітка, продумана система дефініцій – термін і пояснення «впітаються» у текст;
засоби зацікавлення – введення в текст реальних чи вигаданих героїв; інтимність оповіді; введення побутових замальовок; використання висловів відомих осіб, приказок; наявність ліричних відступів; художність висловів; підведення до правдивої тези через спростування неправдивої думки.