Радіопередавач та радіоприймач. Їх характеристики
Передавач виконує наступні основні функції: перетворення первинного електричного НЧ сигналу в високочастотний (ВЧ) сигнал (модуляція, маніпуляція); формування частотного діапазону; за рахунок місцевих джерел живлення надає ВЧ сигналу задану потужність.
Передавач включає:
- збудник,
- посилювач потужності,
- узгоджувально-антенний пристрій.
Основні технічні характеристики передавачів:
- робочий діапазон частот (мін.f, макс.f, макс.f/мін.f – коефіцієнт перекриття діапазону, крок сітки частот, кількість робочих частот );
- потужність радіопередавача (середня потужність радіосигналу, яка підводиться до фідера або антени; мала, середня, велика, вимірюється в Вт);
- види радіосигналів передавача (ТЛФ, ТЛГ);
- стабільність частоти передавача (визначає стійкість та надійність радіозв’язку, забезпечує входження в зв’язок без пошуку і підстройки; абсолютна нестабільність;
– різниця між виміряним значенням частоти і номінальним; відносна нестабільність;
– відношення абсолютної нестабільності до номінального значення частоти на якій здійснюється вимірювання);
- фільтрація бічних коливань (ступінь придушення в дБ);
- час перебудови передавача по частотам (секунди);
- нерівномірність потужності ПП по діапазону частот;
- ККД ПП (%);
- коефіцієнт посилення по потужності (Кп);
- лінійність посилення ПП.
Приймач призначений для перетворення ВЧ радіосигналів в первинні електричні НЧ сигнали, потужність яких повинна забезпечити нормальну роботу приймальної кінцевої апаратури.
Основні технічні характеристики радіоприймачів:
- діапазон прийомних частот (мін.f, макс.f, макс.f/мін.f – коефіцієнт перекриття діапазону, крок сітки частот, кількість робочих частот );
- чутливість (здатність забезпечувати нормальний прийом слабких сигналів; залежить від шумів, ступені посилення сигналу, потребуємого відношення сигналу до шуму на виході ПРМ – мкВ, мВ);
- вибірковість (здатність виділяти прийомний радіосигнал з сукупності радіосигналів і перешкод, діючих на вході ПРМ – дБ);
- частотна точність (здатність встановлювати і підтримувати з допустимою погрішністю задане значення частоти; визначає можливість входження в зв’язок без пошуку сигналу кореспондента і здійснення радіозв’язку без підстройки приймача);
- викривлення сигналу (якість відтворення первинних сигналів на виході приймача
– зміни закону модуляції або маніпуляції при проходженні прийомних сигналів через тракт прийому від входу до виходу; бувають нелінійні – викривлення форми первинних сигналів, амплітудно-частотні – обумовлені різницею в коефіцієнтах посилення для різних складових спектра первинного сигналу, фазочастотні – обумовлені нелінійністю фазової характеристики приймача, тобто залежність фази первинного сигналу на виході приймача від частоти з якою змінюється модульований параметр);
- час перебудови приймача по частотам (визначає надійність, ефективність зв’язку).