21

Методика поділу земельних ділянок лісового фонду на класи пожежної небезпеки при протипожежному впорядкуванні із застосуванням гіс

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………………4

1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПОДІЛУ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ЛІСОВОГО ФОНДУ НА КЛАСИ ПОЖЕЖНОЇ НЕБЕЗПЕКИ …………………………………..6

2 Виконання просторових запитів ……………….………….…………..6

3 Топологічні й метричні співвідношення між об'єктами векторної лісової карти ………………………………………….……………9

4 Найважливіші просторові запити для аналізу пожежонебезпеки в лісовому господарстві ………………………..11

5 Визначення класу пожежної небезпеки ……………...………….….13

6 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………..……….…23

ВСТУП

Для українського лісового господарства проблемою номер один були і залишаються лісові пожежі . Відповідно до Державної Програми “Ліси України” [1], охорона лісів від пожеж повинна стати найважливішим напрямком державної політики, що забезпечує екологічну безпеку країни і збереження ресурсного потенціалу лісів. Свого часу відомий піролог Н.П. Курбатській писав: “Горимість лісів може бути значно понижена шляхом вдосконалення профілактики, протипожежного впорядкування лісів, розчленовування лісу на блоки різного рангу бар'єрами, шляхом створення насаджень і лісових масивів, що не горять або слабо горять” [2].

За останні 10 років фахівцями провідних лісовпорядних підприємств камеральне лісовпорядне виробництво було переведене з аналогового формату в цифровий. Геоінформаційні системи зайняли певне положення при підготовці тематичних, картографічних і суміщених геоінформаційних баз даних лісового фонду.

Геоінформаційна система (ГІС) — це сучасна комп'ютерна технологія, що може застосовуватися для картування і аналізу наслідків лісових пожеж. Ця технологія об'єднує традиційні операції роботи з базами даних, такими як запит і статистичний аналіз, з перевагами повноцінної візуалізації і географічного (просторового) аналізу, які надає карта. Ці можливості відрізняють ГІС від інших інформаційних систем і забезпечують унікальні можливості для її застосування в широкому спектрі завдань, пов'язаних з аналізом і прогнозом явищ і подій навколишнього світу, з осмисленням і виділенням головних чинників і причин, а також їх можливих наслідків, з плануванням стратегічних рішень і поточних наслідків дій, що відбуваються. Проте ГІС — це не інструмент для видачі рішень, а тільки засіб, що допомагає прискорити і підвищити ефективність процедури ухвалення рішень.

На основі класичної лісотаксаційної науки в тематичних повидільних таксаційних базах даних наведена повна інформація про кожен лісовий виділ, що налічує, по загальній сукупності, до трьохсот дендрометричних, лісогосподарських, ботанічних, фітопатологічних, екологічних, пірологічних і інших ознак лісових насаджень.

Представлені в оригінальному форматі програмного забезпечення середовища Windows, ці дані доступні для електронного аналізу і конвертуються в загальнодоступні формати тематичних баз даних.

Картографічні бази даних є електронними аналогами класичних лісовпорядних карт і створюються за допомогою програмного забезпечення.

Впровадження геоінформаційних систем в лісовпорядкування було стрімким, оскільки ГІС виявилися відносно доступними, як з погляду побудови технологічного процесу картовидання і простоти в освоєнні, так і з погляду доступності відносно необхідної технічної бази. Відповідне місце займуть вони і при протипожежному впорядкуванні території лісогосподарських підприємств.