Васильєв Я.В.

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

(програмований методичний посібник)

2002 р.

ПЕРЕДМОВА

Програмований навчальний посібник складається з трьох частин.

У першій частині викладається основний матеріал знань, вмінь та навичок теоретичного характеру. Зміст інформації подається у вигляді вирішення проблемних ситуацій або завдань. Як відомо, задача є "метою, яка надана у певних умовах". Кожна задача програмованого посібника починається з постановки мети, яка завершується вибором продовження речення, що пропонується після мети та позначається маленькою літерою. Вибір продовження речення є проблемою, якщо не сформовані вміння або розумові навички. Після зробленого вибору читач може звернутися до другої частини посібника "Ключі вірних відповідей". Якщо вибране продовження невірне, то у цьому розділі вказується для якої мети продовження вірне, та яке продовження вірне.

Таким чином, читач не отримує знання у готовому вигляді. Мета та завершення речення формують вербальну форму дії, яка в процесі інтеріоризації перетворюється у розумову дію. Головним є те, що суттєві для запропонованої мети, або схожі до подібної мети, для якої вона не є суттєвою. В цьому проявляється особливість мислення як вибір дії з опорою на суттєві ознаки умов. При значної кількості таких виборів (вирішення завдань) з опорою на суттєві ознаки умов, вірні відповіді запам'ятовуються, при чому на основі довільної пам'яті.

Такій підхід при побудові програмованого посібника спирається на принципи футурреальної психології, яка запропонована автором посібника. Процес оволодіння інформацією починається з уяви у проблемній ситуації (з подиву). Уява заповнює прогалини незнання та підштовхує до пошуку чи творчості. Після пошуку вірного доповнення речення читач, завдяки "Ключам" виявляє суттєві ознаки, що веде до появи розуміння, або абстрактного мислення. Потім інформація закріплюється, як вже визначалося вище. Основи футурреальної психології викладені у змісті посібника

Третя частина посібника включає "Модульно-рейтингову систему", де пропонуються модулі, які мають вказівку на основний зміст інформації, кількість завдань для засвоєння матеріалу, а також кількість дій, які потрібно засвоїти для вирішення цих завдань. У посібнику пропонується 436 дій та 119 завдань. Ці розумові дії будуються на основі теорії планомірного формування розумових дій та поняті. І.Я.Гальперіна, на яку спирається футурреальна психологія. У третій частині для кожного модуля приводиться кількість завдань та дій, які викладач може використовувати в залежності від навчальних годин. Але разом з тим посібник дає можливість об'єктивно оцінювати досягнення осіб, що навчаються, виходячи з кількості вирішених завдань кожного модуля, що свідчить про кількість засвоєних дій.

Посібник можна застосувати у контрольному режимі, коли даються тільки завдання, а "Ключем" володіє лише викладач.

У режимі самонавчання посібник використовується коли особа, що навчається, може користуватися крім основного матеріалу також й "Ключами". Програмування полягає в тому, що можна прослідкувати діяльність кожного, що навчається по кількості дій, якими він володіє.. Викладач може давати йому різнобічні завдання, але структура суттєвих ознак умов, (орієнтувальна основа дій) повинна зберегтися як і структура самих дій.

ЗМІСТ ЗАВДАНЬ З ЗАГАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Посібник можна застосувати у контрольному режимі, коли даються тільки завдання, а "Ключем" володіє лише викладач.

У режимі самонавчання посібник використовується коли особа, що навчається, може користуватися крім основного матеріалу також й "Ключами". Програмування полягає в тому, що можна прослідкувати діяльність кожного, що навчається по кількості дій, якими він володіє. Викладач може давати йому різнобічні завдання, але структура суттєвих ознак умов, (орієнтувальна основа дій) повинна зберегтися як і структура самих дій.

Для кого з перелічених авторів поняття про "природжені ідеї" було провідним при визначенні душі як предмету психології:

а) Платона;

б) Демокрита;

в) Аристотеля;

г) Гіппократа

1. Для кого з перелічених авторів поняття про "атомну" побудову душі було провідним при визначенні предмету психології:

а) Платона;

б) Демокрита;

в) Аристотеля;

г) Гіппократа.

2. Кому з перелічених авторів належать слова "Я мислю - значить я існую", які показують, - автор дотримується того, що свідомість є предмет психології:

а) Аристотелю;

б) Локку;

а)Декарту;

г)Спінозі.

3. Хто з авторів розглядав душу дитини як предмет психології, яка має вигляд воскової дощечки, де від народження записаний увесь досвід:

а) Платон;

б) Локк;

в)Декарт;

г) Спіноза.

4. Хто з авторів розглядав душу дитини як предмет психології, яка має вигляд "табули раси", тобто "чистої дошки" від народження:

а) Платон;

б) Локк;

в) Декарт;

г)Спіноза. .

5. Хто з авторів відстоював матеріалістичну точку зору: "Нема нічого в нашому мозку, щоб спочатку не було у наших відчуттях":

а) Локк;

б) Декарт;

в) Спіноза;

г) Павлов.

6. Вперше динаміку психічної активності, як зв'язок між образами без втручання зовнішніх причин, за допомогою терміну асоціація, описав:

а) Платон;

б)Аристотедь;

в) Локк;

г) Декарт.

7. Вперше термін "асоціація ідей", де асоціації були зв'язані з зовнішнім світом, застосував:

а) Платон;

б) Аристотель;

в) Локк;

г) Декарт.

8. У XVII ст. принцип асоціації був покладений в основу психічної діяльності. Хто з авторів пов'язував їх з зовнішнім світом:

а) Берклі та Юм;

б) Гартлі;

в) Браун та Міль.

9. У XVII ст. принцип асоціації був покладений в основу психічної діяльності. Хто з авторів пов'язував їх тільки з діями в полі свідомості:

а) Берклі та Юм;

б) Гартлі;

в) Браун та Міль.

10. На початку XIX ст. асоціації були відділені від тілесного субстрату та полягли на основу іманентного принципу свідомості. Хто з авторів запропонував такий підхід:

а) Берклі та Юм;

б) Гартлі;

в) Браун та Міль.

11. Хто з авторів був причетним до виникнення теорії свідомості як предмет психології:

а) Декарт;

б) Торндайк та Уотсон;

в) Фрейд та Юнг;

г) Вертгеймер та Келлер.

12. Хто з авторів був причетним до виникнення біхевіоризму, як предмету психології:

а) Декарт;

б) Торндайк та Уотсон;

в) Фрейд та Юнг;

г) Вертгеймер та Келлер.

13. Хто з авторів був причетним до виникнення психоаналізу як предмету психології:

а) Декарт;

б) Торндайк та Уотсон;

в) Фрейд та Юнг;

г) Вертгеймер та Келлер.

14. Хто з авторів був причетним до виникнення гештальтпсихології, як предмету психології:

а) Декарт;

б) Торндайк та Уотсон;

в) Фрейд та Юнг;

г) Вертгеймер та Келлер.

15. Провідним психічним явищем для теорії свідомості є:

а) потік свідомості;

б) дії, як м'язові рухи;

в) мотиви поведінки;

г) перцептивні образи.

16. Провідним психічним явищем для психоаналізу є:

а) потік свідомості;

б) дії, як м'язові рухи;

в) мотиви поведінки;

г) перцептивні образи.

17. Провідним психічним явищем для біхевіоризму є:

а) потік свідомості;

б) дії, як м'язові рухи;

в) мотиви поведінки;

г) перцептивні образи.

18. Провідним психічним явищем для гештальтпсихології є:

а) потік свідомості;

б) дії, як м'язові рухи;

в) мотиви поведінки;

г) перцептивні образи.

19. Для категорії свідомості головним є:

а) зв'язок психічних процесів з мовою;

б) уречевлена потреба;

в) система операцій для досягнення мети;

г) суб'єктивне відображення світу.

20. Для категорії дії головним є:

а)зв'язок психічних процесів з мовою;

б) уречевлена потреба;

в) система операцій для досягнення мети;

г) суб'єктивне відображення світу.

21. Для категорії мотиву головним є:

а) зв'язок психічних процесів з мовою;

б) уречевлена потреба;

в) система операцій для досягнення мети;

г) суб'єктивне відображення світу.

22. Для категорії образу головним є:

а) зв'язок психічних процесій з мовою;

б) уречевлена потреба;

в) система операцій для досягнення мети;

г) суб'єктивне відображення світу.

23. Для спостереження, як метода дослідження, головним є:

а) невтручання в діяльність особи, що досліджується;

б) втручання в діяльність особи, що досліджується , але в звичних умовах;

в) втручання в діяльність особи, що досліджується, але в штучних умовах;

г) побудова діяльності з наперед заданими властивостями.

24. Для природного експерименту головним є:

а) невтручання в діяльність особи, що досліджується;

б) втручання в діяльність особи, що досліджується, але у звичних умовах;

в) втручання в діяльність особи, що досліджується, але у штучних умовах;

г) побудова діяльності з наперед заданими властивостями.

25. Для лабораторного експерименту головним є:

а) невтручання в діяльність особи, що досліджується;

б) втручання в діяльність особи, що досліджується , але у звичних умовах;

в) втручання в діяльність особи, що досліджується , але у штучних умовах;

г) побудова діяльності з наперед заданими властивостями.

26. Для формуючого експерименту головним є:

а) невтручання в діяльність особи, що досліджується;

б) втручання в діяльність особи, що досліджується , але у звичних умовах;

в) втручання в діяльність особи, що досліджується, але у штучних умовах;

г) побудова діяльності з наперед заданими властивостями.

27. Для бесіди, як метода дослідження, суттєвим є:

а) вербальний діалог;

б) відповіді на письмово поставлені питання, де відповіді наперед дані;

в) після вирішення завдань особа, що досліджується, отримує статистично нормативну оцінку,

г) відповідь особи, що досліджується формується довільно.

28. Для анкетування, як метода дослідження, суттєвим є:

а) вербальний діалог,

б) відповіді на письмово поставлені питання, де відповіді наперед дані;

в) після вирішення завдань особа, що досліджується, отримує статистично нормативну оцінку;

г) відповідь особи, що досліджується формується довільно.

29. Для проективних методів дослідження суттєвим є:

а) вербальний діалог;

б) відповіді на письмово поставлені питання, де відповіді наперед дані;

в) після вирішення завдань, особа, що досліджується, отримує статистично нормативну оцінку;

г) відповідь особи, що досліджується формується довільно.

30. Для тестових методів дослідження суттєвим є:

а) вербальний діалог,

б) відповіді на письмово поставлені питання, де відповіді наперед дані;

в) після вирішення завдань, особа, що досліджується, отримує статистично нормативну оцінку;

г) відповідь особи, що досліджується формується довільно.

31. Психологія як наука, головним чином вивчає:

а) внутрішній світ людини;

б) зовнішній, природній світ,

в) кількісні засоби описання світу;

г) якісні засоби описання світу та засоби спілкування.

32. Математика як наука пов'язана з психологією і головним чином вивчає:

а) внутрішній світ людини;

б) зовнішній, природній світ,

в) кількісні засоби описання світу;

г) якісні засоби описання світу та засоби спілкування.

33. Фізика як наука пов'язана з психологією і головним чином вивчає:

а) внутрішній світ людини;

б) зовнішній, природній світ;

в) кількісні засоби описання світу;

г) якісні засоби описання світу та засоби спілкування.

34. Філологія як наука пов'язана з психологією і головним чином вивчає:

а) внутрішній світ людини;

б) зовнішній, природній світ;

в) кількісні засоби описання світу;

г) якісні засоби описання світу та засоби спілкування.

35. Під терміном "ситуація" в психології розуміється:

а) тільки суб'єкт та його внутрішній світ;

б) тільки зовнішні обставини, які оточують суб'єкта;

в) ситуація включає суб'єкта і обставини, які його оточують.

36. До ситуацій минулого часу відносяться:

а) які вже стали досвідом особистості,

б) в яких треба досягти мети;

в) які передують наочній ситуації

37. До ситуацій теперішнього часу відносяться:

а) які вже стали досвідом особистості;

б) в яких треба досягти мети;

в) які передують наочній ситуації.

38. До ситуацій майбутнього часу відносяться:

а) які вже стали досвідом особистості;

б) в яких треба досягти мети;

в) які передують наочній ситуації.

39. До ситуацій глибинного минулого відносяться:

а) які є змістом колективного несвідомого та спадкоємного;

б) які є змістом набутого та засвоєного;

в) які інтеріоризуються в процесі досягнення мети;

г) які ще треба засвоїти в майбутньому.

40. До ситуацій актуального минулого та особистісного досвіду відносяться:

а) які є змістом колективного несвідомого та спадкоємного;

б) які є змістом набутого та засвоєного;

в) які інтеріоризуються в процесі досягнення мети;

г)які ще треба засвоїти в майбутньому.

41. До ситуацій теперішньою часу відносять:

а) які є змістом колективного несвідомого та спадкоємного;

б) які є змістом набутого та засвоєного;

в) які інтеріоризуються в процесі досягнення мети;

г) які ще треба засвоїти в майбутнього.

42. До ситуацій майбутнього відносяться:

а) які є змістом колективного несвідомого та спадкоємного;

б) які є змістом набутого та засвоєного;

в) які інтеріоризуються в процесі досягнення мети;

г) які ще треба засвоїти в майбутнього.

43. Провідними методами дослідження для ситуацій минулого є:

а) констатуючий експеримент;

б) формуючий експеримент;

в) евінтуальний експеримент.

44. Провідними методами дослідження для ситуацій теперішнього часу є:

а) констатуючий експеримент;

б) формуючий експеримент;

в) евінтуальний експеримент.

45. Провідним методом дослідження для ситуацій майбутнього є:

а) констатуючий експеримент;

б) формуючий експеримент;

в) евінтуальний експеримент.

46. В ситуаціях глибинного минулого вирішуються питання:

а) проблеми особистості та науки;

б) предмету вирішення проблем;

в) методи вирішення проблем;

г) формування ідеї та теорії.

47. В ситуаціях набутого минулого вирішується питання:

а) проблеми особистості та науки;

б) предмету вирішення проблем;

в) методи вирішення проблем;

г) формування ідеї та теорії.

48. В ситуаціях теперішнього часу вирішуються питання:

а) проблеми особистості та науки;

б) предмету вирішення проблем;

в) методи вирішення проблем;

г)формування ідеї та теорії.

49. В ситуаціях майбутнього часу вирішуються питання:

а) проблеми особистості та науки;

б) предмету вирішення проблем;

в) методи вирішення проблем;

г) формування ідеї та теорії.

50. Виберіть визначення предмету психології, яке на вашу думку є найбільш повним та суттєвим:

а) психологія — наука про психічне відображення дійсності у процесі діяльності людини та поведінки тварин;

б) психологія - наука про закономірності, механізми, умови та особливості розвитку психіки у філогенезі та онтогенезі, а також теоретичні методи та принципи психології, її основні поняття та категоріальна будова;

в) психологія - це наука про факти, закономірності та механізми психіки, які утворюють у мозку образи дійсності на основі та за допомогою яких здійснюється діяльність, яка має у людини особистісний характер;

г) психологія - закономірності, тенденції, особливості розвитку та функціонування психіки людини.

51. Виберіть визначення предмету психології, яке на вашу думку є найбільш повним та суттєвим:

а) психологія - наука про закони народження і функціонування психічного відображення індивідуумом об'єктивної реальності у процесах діяльності людини та поведінки тварин;

б) психологія — це галузь психологічної науки, предметом дослідження якої є загальні закономірності, тенденції, особливості розвитку психіки у філогенезі та онтогенезі, а також теоретичні поняття та категоріальна будова;

в) психологія - наука, яка вивчає процеси активного відображення

людиною та тваринами об'єктивної реальності у формі відчуттів, приймання, понять, почуттів тощо, їх явищ психіки;

г) психологія - наука про закономірності розвитку та функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності, взаємодії живих істот з оточуючим середовищем реалізуються за допомогою якісно відмінних від фізіологічних, але не відділених від психічних процесів, актів, станів.

52. Виберіть визначення предмету психології, яке на вашу думку є найбільш повним та суттєвим:

а) психологія - це наука про факти, закономірності та механізми психіки які утворюють у мозку образи дійсності на основі та за допомогою яких здійснюється діяльність, яка має у людини особистісний характер;

б) психологія - це галузь психологічної науки, предметом дослідження якої є загальні закономірності, тенденції, особливості розвитку психіки у філогенезі та онтогенезі, а також теоретичні поняття та категоріальна будова.

53. Для фізичного рівня відображення дійсності суттєвим є:

а) установити закономірності об'єктивної дійсності;

б) підтримання життя;

в) наявність суб'єктивного світу.

54. Для біологічного рівня дійсності суттєвим є:

а) установити закономірності об'єктивної дійсності;

б) підтримання життя;

в) наявність суб'єктивного світу.

55. Для психічного рівня відображання дійсності суттєвим є:

а) установити закономірності об'єктивної дійсності;

б) підтримання життя;

в) наявність суб'єктивного світу.

56. Для рослинного світу характерним є:

а) роздратованість;

б) тропізми;

в) чутливість.

57. Для простіших тварин характерним способом реагування є:

а) подразливість;

б) тропізми;

в) чутливість.

58. Для психічного рівня відображання дійсності характерним є:

а) роздратованість;

б) тропізми;

в) чутливість.

59. Подразливість це є реакція на:

а) біологічно значущий подразник;

б) біологічно значущий подразник шляхом зміни руху;

в) біологічно незначущий подразник, який виконує сигнальну функцію біологічно значущого.

60. Тропізми це є реакція на:

а) біологічно значущий подразник;

б) біологічно значущий подразник шляхом зміни руху;

в) біологічно незначущий подразник, який виконує сигнальну функцію біологічно значущого.

61. Чутливість є реакція на:

а) біологічно значущий подразник;

б) біологічно значущий подразник шляхом зміни руху;

в) біологічно незначущий подразник, який виконує сигнальну функцію біологічно значущого.

62. Безумовний рефлекс - це:

а) спадкоємне та відображене колективне несвідоме;

б) набутий в процесі оволодіння дійсністю;

в) реакція на новину та невирішену ситуацію;

г) пошук невідомого.

63. Умовний рефлекс-це:

а) спадкоємне та відображене колективне несвідоме;

б) набутий в процесі оволодіння дійсністю;

в) реакція на новину та невирішену ситуацію;

г) пошук невідомого.

64. Орієнтовний рефлекс це:

а) спадкоємне та відображене колективне несвідоме;

б) набутий в процесі оволодіння дійсністю;

в) реакція на новину;

г) пошук невідомого.

65. Дослідний рефлекс - це:

а) спадкоємне та відображене колективне несвідоме;

б) набутий в процесі оволодіння дійсністю;

в) реакція на новину;

г) пошук несвідомого.

66. Ситуації глибинного минулого базуються на:

а) безумовному рефлексі;

б) умовному рефлексі,

в) орієнтовному рефлексі;

г) дослідному рефлексі.

67. Ситуації актуального минулого базуються на:

а) безумовному рефлексі;

б) умовному рефлексі,

в) орієнтовному рефлексі;

г) дослідному рефлексі.

68. Ситуації теперішнього часу базуються на:

а) безумовному рефлексі;

б) умовному рефлексі;

в) орієнтовному рефлексі;

г) дослідному рефлексі.

69. Ситуації майбутнього часу базуються на:

а) безумовному рефлексі;

б) умовному рефлексі;

в) орієнтовному рефлексі;

г) дослідному рефлексі.

70. Інстинктивна форма поведінки базується на:

а) безумовному рефлексі;

б) умовному рефлексі;

в) орієнтовно-дослідному рефлексі.

71. Індивідуально-пристосувальна поведінка базується на:

а) безумовному рефлексі;

б) умовному рефлексі;

в) орієнтовно-дослідному рефлексі.

72. Інтелектуальна форма поведінки базується на:

а) безумовному рефлексі;

б) умовному рефлексі;

в) орієнтовно-дослідному рефлексі.

73. Для інстинктивної форми поведінки характерним є то, що:

а) суб'єкт реагує на чітко визначені подразники чітко визначеними рухами;

б) суб'єкт формує нові дії по досягненню певної мети, але не враховує умови її досягнення;

в) суб'єкт формує нові дії по досягненню певної мети, але при цьому враховує суттєві ознаки умов.

74. Для індивідуально-пристосувальної поведінки характерним є те, що:

а) суб'єкт реагує на чітко визначені подразники чітко визначеними рухами;

б) суб'єкт формує нові дії по досягненню певної мети, але не враховує умови її досягнення;

в) суб'єкт формує нові дії по досягненню певної мети, але при цьому враховує суттєві ознаки умов.

75. Для інтелектуальної форми поведінки характерно те, що:

а) суб'єкт реагує на чітко визначені подразники чітко визначеними рухами;

б) суб'єкт формує нові дії по досягненню певної мети, але не враховує умови її досягнення;

в) суб'єкт формує нові дії по досягненню певної мети, але при цьому враховує суттєві ознаки умов.

76. Інстинктивна форма поведінки виникає в процесі:

а) філогенезу як спадково закріплених видових способів поведінки;

б) онтогенезу як набутий індивідуальний досвід;

в) онтогенезу як вища форма психічної діяльності.

77. Індивідуально-пристосувальна форма поведінки виникає в процесі:

а) філогенезу як спадково закріплених видових способів поведінки;

б) онтогенезу як набутий індивідуальний досвід;

в) онтогенезу як вища форма психічної діяльності.

78. Інтелектуальна форма поведінки виникає в процесі:

а) філогенезу як спадково закріплених видових способів поведінки;

б) онтогенезу як набутий індивідуальний досвід;

в) онтогенезу як вища форма психічної діяльності.

79. Інстинктивна форма поведінки функціонує як:

а) реакція на "ключові подразники" і не потребує виконання вправ та без періодичного підкріплення;

б) відпрацювання в процесі вправ навичок та погребує періодичного підкріплення;

в) вирішення проблем за рахунок відображення не тільки предметних компонентів середи, а й відносин та зв'язків.

80. Індивідуально-пристосувальна форма поведінки функціонує як:

а) реакція на "ключові подразники" і не потребує виконання вправ та без періодичного підкріплення;

б) відпрацювання в процесі вправ навичок та потребує періодичного підкріплення;

в) вирішення проблем за рахунок відображення не тільки предметних компонентів середи, а й відносин та зв'язків.

81. Інтелектуальна форма поведінки функціонує як:

а) реакція на "ключові подразники" і не потребує виконання вправ та без періодичного підкріплення;

б) відпрацювання в процесі вправ навичок і не потребує періодичного підкріплення;

в) вирішення проблем за рахунок відображення не тільки предметних компонентів середи, а й відносин та зв'язків.

82. Навички - це:

а) чітко скоординовані природжені рухи;

б) дії доведені до автоматизму;

в) нестереотипні засоби вираження проблем.

83. При індивідуально-пристосувальній форми поведінки "крива навичок" має вигляд:

а) прямої лінії;

б) поступово знижується і має три фази;

в) різко спадає після розв'язання проблеми.

84. При інтелектуальній формі поведінки "крива навичок" має вигляд:

а) прямої лінії;

б) поступово знижується і має три фази;

в) різко спадає після розв'язання проблеми.

85. Ситуації глибинного минулого базуються на:

а) інстинктивних формах поведінки;

б) індивідуально-пристосувальних формах поведінки; в) інтелектуальних формах поведінки.

86. Ситуації актуального минулого базуються на:

а) інстинктивних формах поведінки;

б) індивідуально-пристосувальних формах поведінки;

в) інтелектуальних формах поведінки.

87. Ситуації теперішнього часу базуються на:

а) інстинктивних формах поведінки;

б) індивідуально-пристосувальних формах поведінки;

в) інтелектуальних формах поведінки.

88. Інтелектуальна форма поведінки тварин характеризується:

а) дресурою, як керованим формуванням навичок;

б) відображенням суттєвих просторових відносин та зв'язків;

в) проникненням у внутрішні, скриті зв'язки умов.

89. Інтелектуальна форма поведінки тварин:

а) не спирається на процеси мислення;

б) спирається на процеси мислення;

в) є абстрактною формою мислення.

90. Думають тварини?

а) Так;

б) Мислять, але не думають;

в) Думають, але не мислять.

92. Інтелектуальна форма поведінки тварин спирається на:

а) на мову й мовлення;

б) тільки на мову,

в) тільки на мовлення;

г) у тварин немає мови та мовлення.

93. Мова людини спирається на:

а) графічне відображення тексту;

б) акустичне відображення тексту;

в) знакове відображення тексту.

94. Мовлення людини виникло в процесі:

а) відображання піктографічних малюнків;

б) відображання звуків;

в) спілкування.

95. Мислення людини спирається в більшій мірі на:

а) наочне відображання дійсності;

б) мову;

в) мовлення.

96. Мислення людини спирається в більшій мірі на:

а) перцептивні образи;

б) моторні рухи;

в) поняття.

97. Яка форма мислення пов'язана з формуванням понять:

а) наочно-дійова

б) наочно-образна;

в) абстрактна.

98. Пам'ять людини спирається на:

а) образи уявлення;

б) абстрактні поняття;

в) імагинативні образи.

99. Мислення людини спирається у більшій мірі на:

а) образи уявлення;

б) абстрактні поняття;

в) імагинативні образи.

100. Уява людини в більшій мірі спирається на:

а) образи уявлення;

б) узагальнені та суттєві ознаки;

в) імагинативні образи.

101. Поняття характеризується тим, що в більшій мірі спираються на:

а) образи уявлення;

б) абстрактні поняття;

в) імагинативні образи.

102. Імагинативні слова характеризуються тим, що:

а) з ними можна здійснити операцію "підведення під поняття ";

б) з ними неможливо здійснити операцію "підведення під поняття".

103. Ситуації глибинного минулого спираються на:

а) архетипічні образи;

б) образи уявлення;

в) поняття;

г) імагинативні слова.

104. Ситуації актуального минулого спираються на:

а) архетипічні образи;

б) образи уявлення;

в) поняття;

г) імагинативні слова.

105. Ситуації теперішнього часу спираються на:

а) архетипічні образи;

б) образи уявлення;

в) поняття;

г) імагинативні слова

106. Ситуації майбутнього спираються на:

а) архетипічні образи;

б) образи уявлення;

в) поняття;

г) імагинативні слова.

107.Трудова діяльність сприяла виникненню свідомості завдяки:

а) виготовленню речей;

б) розподілу праці;

в) вартості речей труда.

108. Трудова діяльність у більшій мірі сприяла виникненню свідомості завдяки:

а) спілкуванню під час праці;

б) виготовленню речей;

в) вартості речей праці.

109. Трудова діяльність у більшій мірі сприяла виникненню свідомості та абстрактного мислення завдяки:

а) виготовленню речей;

б) виготовленню знарядь праці;

в) вартості речей праці.

110. Виникненню свідомості у більшій мірі сприяла:

а) сумісна діяльність;

б) спільна майбутня мета діяльності;

в) набутий досвід.

111. Формуванню свідомості у більшій мірі сприяли:

а) сумісна діяльність;

б) фіксація внутрішніх, прихованих якостей речей, у мовлені;

в) фіксація зовнішніх якостей речей.

112. Свідомість спирається на:

а) наочні образи;

б) образи уявлення;

в) мовлення.

113. Свідомі дії це:

а) дії, які ведуть до мсти;

б) дії, які виконуються у мовній формі або про них можна дати звіт,

в) автоматизовані фори дій.

114. Несвідоме психічне характеризується тим, що:

а) дії виконуються автоматично;

б) про дії можна дати звіт;

в) дії пропущені крізь мовну форму.

115. Свідомими є:

а) автоматизовані дії;

б) помилки, обмовки, описки;

в) сни;

г) мовлені дії.

116. Філософська категорія свідомості пов'язана з:

а) виявленням стійких якостей та закономірностей зовнішньої дійсності та протистояння їй;

б) виконання дій у мовній формі;

в) орієнтування у навколишньому середовищі;

г) відповідальне відношення до діяльності.

117. Психологічна категорія свідомості пов'язана з:

а) виявленням стійких якостей та закономірностей протистояння їй;

б) виконання дій у мовній формі;

в) орієнтування у навколишньому середовищі;

г) відповідальне відношення до діяльності.

118. Медична категорія свідомості пов'язана з:

а) виявленням стійких якостей та закономірностей зовнішньої дійсності та протистояння їй;

б) виконання дій у мовній формі;

в) орієнтування у навколишньому середовищі;

г) відповідальне відношення до діяльності.

119. Педагогічна категорія свідомості пов'язана з:

а) виявленням стійких якостей та закономірностей протистояння їй;

б) виконання дій у мовній формі;

в) орієнтування у навколишньому середовищі;

г) відповідальне відношення до діяльності.

120. З точки зору психоаналізу свідомою є інстанція:

а) оно чи ід;

б) я чи его;

в) супер-его чи зверх-Я.

121. Фрейд вважав, що:

а) несвідоме виникає з свідомого за допомогою витиснення;

б) свідоме виникає з несвідомого за допомогою диференціації;

в) у одних випадках свідоме виникає з несвідомого, а у інших випадках навпаки.

122. Юнг вважав, що:

а) несвідоме виникає з свідомого за допомогою витиснення;

б) свідоме виникає з несвідомого за допомогою диференціації;

в) у одних випадках свідоме виникає з несвідомого, а у інших випадках навпаки.

123. Фрейд вважав, що:

а) між свідомим та несвідомим існують антагоністичні відносини;

б) між свідомим та несвідомим існують компенсаторні відносини;

в) між свідомим та несвідомим ніяких стосунків немає.

124. Юнг вважав, що:

а) між свідомим та несвідомим існують антагоністичні відносини;

б) між свідомим та несвідомим існують компенсаторні відносини;

в) між свідомим та несвідомим ніяких стосунків немає.

125. Ситуації глибинного минулого спираються на інстанцію:

а) воно;

б) Я або его;

в) зверх-Я чи Супер-его,

126. Ситуації актуального минулого спираються на інстанцію:

а) воно;

б) Я або его;

в) зверх-Я чи Супер-его.

127. Ситуації теперішнього часу спираються на інстанцію:

а) воно;

б) Я або его;

в) зверх-Я чи Супер-его.

128. Ситуації майбутнього спираються на інстанцію:

а) воно;

б) Я або его;

в) зверх-Я чи Супер-его.

129. За А.Р. Лурія підкоркові відділи мозку відповідають за:

а) програмування дій;

б) переробку інформації;

в) підтримку життєдіяльності організму.

130. За А.Р.Лурія задні відділи кори мозку відповідають за:

а) програмування дій;

б) переробку інформації;

в) підтримку життєдіяльності організму.

131. За А.Р.Лурія лобні долі мозку відповідають за:

а) програмування дій;

б) переробку інформації;

в) підтримку життєдіяльності організму.

132. За П.К. Анохіним аферентний синтез функціональної системи відповідає за:

а) зіставлення досягнення мети з результатами дій;

б) збереження набутої інформації;

в) находження нових засобів досягнення цілей;

г) передбачення можливих розвитків подій.

1ЗЗ. За П.К. Анохіним депо пам'яті функціональної системи відповідає за:

а) зіставлення досягнення мети з результатами дій;

б) збереження набутої інформації;

в) находження нових засобів досягнення цілей;

г) передбачення можливих розвитків подій.

134. За П.К. Анохіним блок прийняття рішення функціональної системи відповідає за:

а) зіставлення досягнення мета з результатами дій,

б) збереження набутої інформації;

в) находження нових засобів досягнення цілей;

г) передбачення можливих розвитків дій.

135. За П.К.Анохіним блок акцептору дій функціональної системи відповідає за:

а) зіставлення досягнення мети з результатами дій;

б) збереження набутої інформації;

в) находження нових засобів досягнення цілей;

г) передбачення можливих розвитків подій.

136. За П.К.Анохіним блок домінуючої мотивації відповідає у функціональній системі за:

а) зіставлення досягнення мети з результатами дій;

б) збереження набутої інформації;

в) задоволення потреб;

г) передбачення можливих розвитків подій.

137. І.П. Павлов розробляв:

а) трьохчленну дугу;

б) функціональну систему

в) рефлекторне кільце

138. М.А. Бернштейн розробляв:

а) тричленну дугу;

б) функціональну систему;

в) рефлекторне кільце.

139. П.К.Анохін розробляв:

а) тричленну дугу;

б) функціональну систему;

в) рефлекторне кільце.

140. Хосе Дальгадо запровадив:

а) вивчення асиметрії мозку;

б) вживляння електродів у мозок;

в) лоботомію мозку.

141. Діяльність-це:

а) система операцій, яка спрямована на досягнення мети;

б) далі нераскладаєма частина дії, яка відповідає умовам;

в) система дій, яка спрямована на задоволення потреб;

г) мета, яка дана у певних умовах.

142. Дії - це:

а) система операцій, яка спрямована на досягнення мети;

б) далі нераскладаєма частина дії, яка відповідає умовам;

в) система дій, яка спрямована на задоволення потреб;

г) мета, яка дана у певних умовах.

143. Операція — це:

а) система операцій, яка спрямована на досягнення мети;

б) далі нераскладаєма частина дії, яка відповідає умовам;

в) система дій, яка спрямована на задоволення потреб;

г) мета, яка дана у певних умовах.

144. Задача-це:

а) система операцій, яка спрямована на досягнення мети;

б) далі нераскладаєма частина дії, яка відповідає умовам;

в) система дій, яка спрямована на задоволення потреб; г) мета, яка дана у певних умовах.

145. Хто з авторів почав розвивати діяльнісний підхід у психології:

а) Торндайк та Уотсон;

б) Гальперін таТализіна;

в) Леонтьев та Рубінштейн;

г) Давидов та Занков.

146. Хто з авторів започаткував теорію планомірного формування розумових дія та понять:

а) Торндайк та Уотсон;

б) Гальперін та Тализіна;

в) Леонтьев та Рубінштейн;

г) Давидов та Занков.

147. Хто з авторів почав розробляти теорію розвиваючого навчання:

а) Торндайк та Уотсон;

б) Гальперін та Тализіна;

в) Леонтьев та Рубінштейн;

148. Знання - це:

а) дії, які доведені до автоматизму;

б) дії, які спрямовані на досягнення мети, при необхідності контролювати суттєві ознаки умов;

в) система образів та узагальнених образів (понять), які керуються внутрішніми діями;

г) навички, які стали потребами.

149. Вміння-це:

а) дії, які доведені до автоматизму;

б) дії, які спрямовані на досягнення мети, при необхідності контролювати суттєві ознаки умов;

в) система образів та узагальнених образів (понять), які керуються внутрішніми діями;

г) навички, які стали потребами.

150. Навички-це:

а) дії, які доведені до автоматизму;

б) дії, які спрямовані на досягнення мети, при необхідності контролювати суттєві ознаки умов;

в) система образів та узагальнених образів (понять), які керуються внутрішніми діями;

г) навички, які стали потребами.

151. Звички-це

а) дії, які доведені до автоматизму;

б) дії, які спрямовані на досягнення мети, при необхідності контролювати суттєві ознаки умов;

в) система образів та узагальнених образів (понять), які керуються внутрішніми діями;

г) навички, які стали потребами.

152. Частинами дій є:

а) орієнтувальна, виконавча та контролююча;

б) фізична, матеріалізована, зовнішня мовна, внутрішня мовна, розумова;

в) повна, неповна, недостатня.

153. Формами дій є:

а) орієнтувальна, виконавча та контролююча;

б) фізична, матеріалізована, зовнішня мовна, внутрішня мовна, розумова;

в) повна, неповна, недостатня.

154. Орієнтувальна основа дій буває:

а) орієнтувальна, виконавча та контролююча;

б) фізична, матеріалізована, зовнішня мовна, внутрішня мовна, розумова;

в) повна, неповна, недостатня.

155. Інтеріоризація - це перехід дій:

а) від фізичних, матеріалізованих через внутрішньо-зовнішньо мовні і до розумових;

б) від розумових через мовні і до фізичних;

в) позитивний з одної навички на іншу;

г) негативний з одної навички на іншу.

156. Екстеріоризація - це перехід дій:

а) від фізичних, матеріалізованих через внутрішньо-зовнішньо мовні і до розумових;

б) від розумових через мовні і до фізичних;

в) позитивний з одної навички на іншу;

г) негативний з одної навички на іншу.

157. Перенос - це перехід дій:

а) від фізичних, матеріалізованих через внутрішньо-зовнішньо мовні і до розумових;

б) від розумових через мовні і до фізичних;

в) позитивний з одної навички на іншу;

г) негативний з одної навички на іншу.

158. Інтерференція — це перехід дій:

а) від фізичних, матеріалізованих через внутрішньо-зовнішньо мовні і до розумових;

б) від розумових через мовні і до фізичних;

в) позитивний з одної навички на іншу;

г) негативний з одної навички на іншу.

159. Яка з перелічених діяльностей не відноситься до основних:

а) спілкування;

б) ігрова;

в) розумова;

г) навчальна;

д) трудова.

160. Індивід-це:

я) суб'єкт як представник біологічного виду;

б) суб'єкт, який оволодів соціальним досвідом і поступає з урахуванням норм та правил поведінки;

в) суб'єкт, який проявляє тільки йому притаманні особливості анатомічного, психофізіологічного та психологічного складу.

161. Особистість - це:

а) суб'єкт як представник біологічного виду;

б) суб'єкт, який оволодів соціальним досвідом і поступає з урахуванням норм та правил поведінки;

в) суб'єкт, який проявляє тільки йому притаманні особливості анатомічного, психофізіологічного та психологічного складу.

162. Індивідуальність - це:

а) суб'єкт як представник біологічного виду;

б) суб'єкт, який оволодів соціальним досвідом і поступає з урахуванням норм та правил поведінки;

в) суб'єкт, який проявляє тільки йому притаманні особливості анатомічного, психофізіологічного та психологічного складу,

163. За К.К. Платиновим структура особистості складається з:

а) спрямованості, біологічного блоку, блоків соціального досвіду та особливостей пізнавальних процесів, характеру та здібностей;

б) воно, я, та Супер-Я;

в) архетипів, колективного та особистісного несвідомого і самосії.

164. За З.Фрейдом, структура особистості складається з:

а) спрямованості, біологічного блоку, блоків соціального досвіду та особливостей пізнавальних процесів, характеру та здібностей;

б) воно, я, та Супер-Я;

в) архетипів, колективного та особистісного несвідомого і самості.

165. За К. Юнгом структура особистості складається з:

а) спрямованості, біологічного блоку, блоків соціального досвіду та особливостей пізнавальних процесів, характеру та здібностей;

б) воно, я, та Супер-Я;

в) архетипів, колективного та особистісного несвідомого і самості.

166. Потреби-це:

а) стан індивіда, який відчуває нестачу в об'єктах, необхідних для його існування і розвитку та є джерелом активності;

б) упредметнена потреба, яка усвідомлюється індивідом, та спонукає його до дій;

в) ієрархія провідних мотивів.

167. Спрямованість особистості - це: .

а) стан індивіда, який відчуває нестачу в об'єктах, необхідних для його існування і розвитку та є джерелом активності;

б) упредметнена потреба, яка усвідомлюється індивідом, та спонукає його до дій;

в) ієрархія провідних мотивів.

168. Мотиви-це:

а) стан індивіда, який відчуває нестачу в об'єктах, необхідних для його існування і розвитку та є джерелом активності;

б) упредметнена потреба, яка усвідомлюється індивідом, та спонукає його до дій;

в) ієрархія провідних мотивів.

169. Матеріальні потреби - це потреби в:

а) їжі, питній воді, продовженні роду;

б) одязі, житлі, засобах пересування;

в) любові, ніжності, самоствердженні, спілкуванні;

г) знаннях, естетичних почуттях, коханні, працелюбстві.

170. Біологічні потреби - це потреби у:

а) їжі, питній воді, продовженні роду;

б) одязі, житлі, засобах пересування;

в) любові, ніжності, самоствердженні, спілкуванні;

г) знаннях, естетичних почуттях, коханні, працелюбстві.

171. Соціальні потреби — це потреби у:

а) їжі, питній воді, продовженні роду;

б) одязі, житлі, засобах пересування;

в) любові, ніжності, самоствердженні, спілкуванні;

г) знаннях, естетичних почуттях, коханні, працелюбстві.

172. Духовні потреби - це потреби у:

а) їжі, питній воді, продовженні роду;

б) одязі, житлі, засобах пересування;

в) любові, ніжності, самоствердженні, спілкуванні;

г) знаннях, естетичних почуттях, коханні, працелюбстві.

173. Яка мотивація відноситься до зовнішньої меркантильної:

а) орієнтування на утилітарні потреби, близькі цілі;

б) орієнтування досягнення мсти у праці та на результат;

в) орієнтування на процес діяльності.

174. Яка мотивація відноситься до зовнішньої престижної:

а) орієнтування на утилітарні потреби, близькі цілі;

б) орієнтування досягнення мсти у праці їй на результат;

в) орієнтування на процес діяльності.

175. Яка мотивація відноситься до внутрішньої

а) орієнтування на утилітарні потреби, близькі цілі;

б) орієнтування досягнення мети у праці та на результат;

в) орієнтування на процес діяльності

176. Ситуативний рівень поведінки характеризується:

а) орієнтацію на несуттєві ознаки умов та близькі цілі;

б) орієнтацію на суттєві ознаки умов та середні цілі;

в) виходом за наочні умови ситуацій.

177. Надситуативний рівень поведінки характеризується:

а) орієнтацію на несуттєві ознаки умов та близькі цілі;

б) орієнтацію на суттєві ознаки умов та середні цілі;

в) виходом за наочні умови ситуацій.

178. Ситуаційний рівень поведінки характеризується:

а) орієнтацію на несуттєві ознаки умов та близькі цілі;

б) орієнтацію на суттєві ознаки умов та середні цілі;

в) виходом за наочні умови ситуацій.

179. Надситуативний рівень особистості характеризується:

а) меркантильністю та утилітарною мотивацією, близькими цілями без урахування умов їх досягнення;

б) прагматичною та престижною мотивацією, середніми по дальності цілями, але з урахуванням умов їх досягнення;

в) альтруїстичною мотивацією, дальніми та високими (загальнолюдськими) цілями.

180. Ситуаційний рівень особистості характеризується:

а) меркантильністю та утилітарною мотивацією, близькими цілями без урахування умов їх досягнення;

б) прагматичною та престижною мотивацією, середніми по дальності цілями, але з урахуванням умов їх досягнення;

в) альтруїстичною мотивацією, дальніми та високими (загальнолюдськими) цілями.

181. Ситуативний рівень особистості характеризується:

а) меркантильністю та утилітарною мотивацією, близькими цілями без урахування умов їх досягнення;

б) прагматичною та престижною мотивацією, середніми по дальності цілями, але з урахуванням умов їх досягнення;

в) альтруїстичною мотивацією, дальніми та високими (загальнолюдськими) цілями.

182. Ситуативний рівень особистості спирається на ситуації:

а) минулого часу;

б) теперішнього часу;

в) майбутнього часу.

183. Ситуаційний рівень особистості спирається на ситуації:

а) минулого часу;

б) теперішнього часу;

в) майбутнього часу.

184. Надситуативний рівень особистості спирається на ситуації:

а) минулого часу;

б) теперішнього часу;

в) майбутнього часу.

185. Ситуаційний рівень особистості відрізняється:

а) егоцентричним типом особистості;

б) раціоналістичним типом особистості;

в) альтруїстичним типом особистості.

186. Ситуативний рівень відрізняється:

а) егоцентричним типом особистості;

б) раціоналістичним типом особистості;

в) альтруїстичним типом особистості.

187. Надситуативний рівень відрізняється:

а) егоцентричним типом особистості;

б) раціоналістичним типом особистості;

в) альтруїстичним типом особистості.

188. Егоцентричний тип особистості характеризується:

а) іпохондро-емотивним синдромом рис та інтроекцією;

б) шизоїдно-параноїдальним синдромом рис та проекцією;

в) відсутністю підвищення на клінічних шкалах та раціоналізацією;

189. Прагматичний тип особистості характеризується:

а) іпохондро-емотивним синдромом рис та інтроекцією;

б) шизоїдно-параноїдальним синдромом рис та проекцією;

в) відсутністю підвищення на клінічних шкалах та раціоналізацією.

190. Альтруїстичний тип особистості характеризується:

а) іпохондро-емотивним синдромом рис та інтроекцією;

б) шизоїдно-параноїдальним синдромом рис та проекцією;

в) відсутністю підвищення на клінічних шкапах та націоналізацією.

191. По Мейлі авторами типологічної структури особистості є:

а) Фрейд та Юнг;

б) Кеттелл, Леонгард-Смішек, Айзенк;

в) Кречмер, Шелдон.

192. За Мейлі авторами факторної структури особистості є:

а) Фрейд та Юнг;

б) Кеттелл, Леонгард-Смішек, Айзенк;

в) Кречмер, Шелдон.

193. За Мейлі авторами інстаційної структури особистості є:

а) Фрейд та Юнг;

б) Кеттелл, Леонгард-Смішек, Айзенк;

в) Кречмер, Шелдон.

194. Для ситуацій минулого часу характерний тип особистості:

а) раціональний;

б) альтруїстичний;

в) егоцентричний.

195. Для ситуацій теперішнього часу характерний тип особистості:

а) раціональний;

б) альтруїстичний;

в) егоцентричний.

196. Для ситуацій майбутнього часу характерний тип особистості:

а) раціональний;

б) альтруїстичний;

в) егоцентричний.

197. Футурреальність особистості пов’язана з ситуаціями:

а) минулого часу;

б) теперішнього часу;

в) майбутнього часу.

198. Цілі футурреального рівня особистості:

а) близькі без урахування умов їх досягнення;

б) середні з урахуванням умов їх досягнення;

в) дальні та високі (загальнолюдські цінності).

199. Пізнавальні процеси пов'язані з вивченням:

а) основних закономірностей загальної психології;

б) закономірностей переробки інформації;

в) станів особистості;

г) індивідуально-типологічних особливостей особистості.

200. До чутливих пізнавальних процесів відносяться:

а) мислення, пам'ять;

б) увага, уява;

в) відчуття, сприймання.

201. До раціональних пізнавальних процесів відносяться:

а) мислення, пам'ять;

б) увага, уява;

в) відчуття, сприймання.

202. Для уваги, як пізнавального процесу, характерні дії:

а) імагнитивні;

б) з поняттями;

в) сенсорні;

г) перцептивні;

д) контролю;

е) мнемонічні.

203. Для мислення, як пізнавального процесу, характерні дії:

а) імагнитивні;

б) з поняттями;

в) сенсорні;

г) перцептивні;

д) контролю;

е) мнемонічні.

204. Для пам'яті, як пізнавального процесу, характерні дії:

а) імагнитивні;

б) з поняттями;

в) сенсорні;

г) перцептивні;

д) контролю;

е) мнемонічні.

205. Для відчуття як пізнавального процесу, характерні дії:

а) імагнитивні;

б) з поняттями;

в) сенсорні;

г) перцептивні;

д) контролю;

е) мнемонічні.

206. Для сприймання як пізнавального процесу, характерні дії:

а) імагнитивні;

б) з поняттями;

в) сенсорні;

г) перцептивні;

д) контролю;

е) мнемонічні.

207. Для уяви, як пізнавального процесу, характерні дії:

а) імагнитивні;

б) з поняттями;

в) сенсорні;

г) перцептивні;

д) контролю;

е) мнемонічні.

208. Увага, як пізнавальний процес, спрямована на:

а) відтворення образів минулого з знаком цього минулого;

б) відтворення образів майбутнього, нового;

в) відображення окремих якостей предметів та явищ;

г) відображення речей та явищ в цілому;

д) виявлення суттєвих ознак і відносин умов задач;

с) здійснення контролю за діяльністю, зосередженості на неї.

209. Сприймання, як пізнавальний процес, спрямована на.

а) відтворення образів минулого з знаком цього минулого;

б) відтворення образів майбутнього, нового;

в) відображення окремих якостей предметів та явищ;

г) відображення речей та явищ в цілому;

д) виявлення суттєвих ознак і відносин умов задач;

е) здійснення контролю за діяльністю, зосередженості на неї.

210. Відчуття, як пізнавальний процес, спрямоване на:

а) відтворення образів минулого з знаком цього минулого;

б) відтворення образів майбутнього, нового;

в) відображення окремих якостей предметів та явищ;

г) відображення речей та явищ в цілому;

д) виявлення суттєвих ознак і відносин умов задач;

е) здійснення контролю за діяльністю, зосередженості на неї.

211. Пам'ять, як пізнавальний процес, спрямована на:

а) відтворення образів минулого з знаком цього минулого;

б) відтворення образів майбутнього, нового;

в) відображення окремих якостей предметів та явищ;

г) відображення речей та явищ в цілому;

д) виявлення суттєвих ознак і відносин умов задач;

е) здійснення контролю за діяльністю, зосередженості на неї.

212. Мислення, як пізнавальний процес, спрямоване на:

а) відтворення образів минулого з знаком цього минулого;

б) відтворення образів майбутнього, нового;

в) відображення окремих якостей предметів та явищ;

г) відображення речей та явищ в цілому;

д) виявлення суттєвих ознак і відносин умов задач;

е) здійснення контролю за діяльністю, зосередженості на неї.

213. Уява, як пізнавальний процес, спрямована на:

а) відтворення образів минулого з знаком цього минулого;

б) відтворення образів майбутнього, нового;

в) відображення окремих якостей предметів та явищ;

г) відображення речей пі явищ в цілому;

д) виявлення суттєвих ознак і відносин умов задач;

е) здійснення контролю за діяльністю, зосередженості на неї.

214. Для відчуттів та сприймання спільним (загальним) є те, що вони:

а) відображають окремі якості речей та явищ;

б) відображають зовнішню дійсність при безпосередньому відчуттів;

в) відображають речі та явища у цілому.

215. Провідними властивостями уваги є:

а) об'єм, стійкість, переключення, розподіл, концентрація;

б) цілісність, предметність, константність, структурність;

в) модальність, якість, тривалість.

216. Провідними властивостями відчуттів є:

а) об'єм, стійкість, переключення, розподіл, концентрація;

б) цілісність, предметність, константність, структурність;

впливові на органи

в) модальність, якість, тривалість.

217. Провідними властивостями сприйняття є:

а) об'єм, стійкість, переключення, розподіл, концентрація;

б) цілісність, предметність, константність, структурність;

в) модальність, якість, тривалість.

218. Обсяг уваги, як її властивість, характеризується:

а) кількість об'єктів, які можна охопити одночасно,

б) тривалість часу затримання на одному об'єкті;

в) швидким переходом від однієї діяльності до іншої;

г) одночасним виконанням двох або більше діяльностей;

д) тривалим зосередженням на певній кількості об'єктів.

219. Переключення як властивість уваги, характеризується:

а) кількість об'єктів, які можна охопити одночасно;

б) тривалість часу затримання на одному об'єкті;

в) швидким переходом від одної діяльності до іншої;

г) одночасним виконанням двох або більше діяльностей;

д) тривалим зосередженням на певній кількості об'єктів.

220. Стійкість як властивість уваги, характеризується:

а) кількість об'єктів, які можна охопити одночасно;

б) тривалість часу затримання на одному об'єкті;

в) швидким переходом від одної діяльності до іншої;

г) одночасним виконанням двох або більше діяльностей;

д) тривалим зосередженням на певній кількості об'єктів.

221. Концентрація як властивість уваги, характеризується:

а) кількість об'єктів, які можна охопити одночасно;

б) тривалість часу затримання на одному об'єкті;

в) швидким переходом від однієї діяльності до іншої;

г) одночасним виконанням двох або більше діяльностей;

д) тривалим зосередженням на певній кількості об'єктів.

222. Розподіл, як властивість уваги, характеризується:

а) кількість об'єктів, які можна охопити одночасно;

б) тривалість часу затримання на одному об'єкті;

в) швидким переходом від одної діяльності до іншої;

г) одночасним виконанням двох або більше діяльностей;

д) тривалим зосередженням на певній кількості об'єктів.

223. Розподіл уваги досягається завдяки:

а) фізіологічній можливості організму розподіляти її;

б) стійкості уваги до одної діяльності і автоматичним виконанням інших;

в) автоматичним виконанням одної діяльності і стійкості до інших.

224. Видами уваги є:

а) наочно-дійова, наочно-образна, операційна та абстрактна;

б) інтероцептивна, екстероцептивна, проприоцептивна;

в) довільна, часова та якісна;

г) довільна, мимовільна, постдовільна;

д) активна та пасивна, творча та відтворююча.

225. Довільний вид уваги характеризується:

а) впливом зовнішніх особливостей та ознак об'єктів;

б) переходом довільної у мимовільну;

в) переходом мимовільної уваги у довільну;

г) внутрішньою активністю і контролем суб'єкта.

226. Мимовільний вид уваги характеризується:

а) впливом зовнішніх особливостей та ознак об'єктів;

б) переходом довільної у мимовільну;

в) переходом мимовільної уваги у довільну;

г) внутрішньою активністю і контролем суб'єкта.

227. Постдовільний вид уваги характеризується:

а) впливом зовнішніх особливостей та ознак об'єктів;

б) переходом довільної у мимовільну;

в) переходом мимовільної уваги у довільну;

г) внутрішньою активністю і контролем суб'єкта.

228. Основним механізмом уваги є:

а) запам'ятовування, збереження, відтворення та забування;

б) аналіз умов, пошук рішення, інсайт;

в) розпізнавання образів за допомогою перцептивних дій;

г) контрольні дії за виконанням діяльності;

д) констеляція образів;

е) розпізнавання образів за допомогою сенсорних дій.

229. Видами сприймання та відчуттів є:

а) наочно-дійове, наочно-образне, операційне та абстрактне;

б) інтероцептивне, екстероцептивне, проприоцептивне;

в) довільна, часова та якісна;

г) довільна, мимовільна, постдовільна;

д) активна та пасивна, творча та відтворююча;

е) часова, просторова, рухова.

230. Видами сприймання є:

а) наочно-дійове, наочно-образне, операційне та абстрактне;

б) інтероцептивне, екстероцептивне, проприоцептивне;

в) довільна, часова та якісна;

г) довільна, мимовільна, постдовільна;

д) активна та пасивна, творча та відтворююча;

е) часова, просторова, рухова.

231. Видами пам'яті є:

а) наочно-дійове, наочно-образне, операційне та абстрактне;

б) інтероцептивне, екстероцептивне, проприоцептивне;

в) довільна, часова та якісна;

г) довільна, мимовільна, постдовільна;

д) активна та пасивна, творча та відтворююча;

е) часова, просторова, рухова.

232. Видами мислення є:

а) наочно дійове, наочно-образне, операційне та абстрактне;

б) інтероцептивне, екстероцептивне, проприоцептивне;

в) довільна, часова та якісна;

г) довільна, мимовільна, постдовільна;

д) активна та пасивна, творча та відтворююча;

е) часова, просторова, рухова.

233. Видами уяви є:

а) наочно-дійове, наочно-образне, операційне та абстрактне;

б) інтероцептивне, екстероцептивне, проприоцептивне;

в) довільна, часова та якісна;

г) довільна, мимовільна, постдовільна;

д) активна та пасивна, творча та відтворююча;

е) часова, просторова, рухова.

234. Основним механізмом відчуттів є:

а) запам'ятовування, збереження, відтворення, забування;

б) аналіз умов, пошук рішення, інсайт;

в) розпізнавання образів за допомогою перцецтивних дій;

г) контрольні дії за виконанням діяльності;

д) констеляція образів;

є) розпізнавання образів за допомогою сенсорних дій.

235. Основним механізмом сприймання є:

а) запам'ятовування, збереження, відтворення, забування;

б) аналіз умов, пошук рішення, інсайт;

в) розпізнавання образів за допомогою перцептивних дій;

г) контрольні дії за виконанням діяльності;

д) констеляція образів;

є) розпізнавання образів за допомогою сенсорних дій.

236. Основним механізмом мислення є:

а) запам'ятовування, збереження, відтворення, забування;

б) аналіз умов, пошук рішення, інсайт;

в) розпізнавання образів за допомогою перцептивних дій;

г) контрольні дії за виконанням діяльності;

д) констеляція образів;

е) розпізнавання образів за допомогою сенсорних дій.

237. Основним механізмом пам'яті є:

а) запам'ятовування, збереження, відтворення, забування;

б) аналіз умов, пошук рішення, інсайт;

в) розпізнавання образів за допомогою перцептивних дій;

г) контрольні дії за виконанням діяльності;

д) констеляція образів;

е) розпізнавання образів за допомогою сенсорних дій.

238. Основним механізмом уяви є:

а) запам'ятовування, збереження, відтворення, забування;

б) аналіз умов, пошук рішення, інсайт;

в) розпізнавання образів за допомогою перцептивних дій;

г) контрольні дії за виконанням діяльності;

д) констеляція образів;

е) розпізнавання образів за допомогою сенсорних дій.

239. При формуванні уваги змістом матеріалізованої форми дій є:

а) побудова зв'язків між частинами матеріалу;

б) розбиття матеріалу за допомогою рисок, ціпок тощо;

в) визначення суттєвих відносин та їх підкреслення;

г) визначення наочних ознак предметів та явищ та їх підкреслення;

д) виявлення невизначеності в умовах та побудова нових образів;

е) визначення наочних ознак певних якостей речей та явищ.

240. При формуванні сприймання змістом матеріалізованої форми дій змістом діяльності є:

а) побудова зв'язків між частинами матеріалу;

б) розбиття матеріалу за допомогою рисок, ціпок тощо;

в) визначення суттєвих відносин та їх підкреслення;

г) визначення наочних ознак предметів та явищ та їх підкреслення;

д) виявлення невизначеності в умовах та побудова нових образів;

е) визначення наочних ознак певних якостей речей та явищ.

241. Для формування відчуттів змістом матеріалізованої форми дій є:

а) побудова зв'язків між частинами матеріалу;

б) розбиття матеріалу за допомогою рисок, ціпок тощо;

в) визначення суттєвих відносин та їх підкреслення;

г) визначення наочних ознак предметів та явищ та їх підкреслення;

д) виявлення невизначеності в умовах та побудова нових образів;

е) визначення наочних ознак певних якостей речей та явищ.

242. Для формування пам'яті змістом матеріалізованої форми дій є:

а) побудова зв'язків між частинами матеріалу;

б) розбиття матеріалу за допомогою рисок, ціпок тощо;

в) визначення суттєвих відносин та їх підкреслення;

г) визначення наочних ознак предметів та явищ та їх підкреслення;

д) виявлення невизначеності в умовах та побудова нових образів; е)визначення наочних ознак певних якостей речей та явищ.

243. Для формування мислення змістом матеріалізованої форми дій є:

а) побудова зв'язків між частинами матеріалу;

б) розбиття матеріалу за допомогою рисок, ціпок тощо;

в) визначення суттєвих відносин та їх підкреслення;

г) визначення наочних ознак предметів та явищ та їх підкреслення;

д) виявлення невизначеності в умовах та побудова нових образів;

е) визначення наочних ознак певних якостей речей та явищ.

244. Для формування уяви змістом матеріалізованої форми дій є:

а) побудова зв'язків між частинами матеріалу;

б) розбиття матеріалу за допомогою рисок, ціпок тощо;

в) визначення суттєвих відносин та їх підкреслення;

г) визначення наочних ознак предметів та явищ та їх підкреслення;

д) виявлення невизначеності в умовах та побудова нових образів;

е) визначення наочних ознак певних якостей речей та явищ.

245. Якість як властивість відчуттів, характеризується:

а) кількісною силою подразника та станом рецептора;

б) особливістю, яка відрізняє одне відчуття від інших;

в) часовим впливом подразника та його інтенсивністю;

г) інертністю відчуттів.

246. Тривалість, як властивість відчуттів, характеризується:

а) кількісною силою подразника та станом рецептора;

б) особливістю, яка відрізняє одне відчуття від інших;

в) часовим впливом подразника та його інтенсивністю;

г) інертністю відчуттів.

247. Інтенсивність, як властивість відчуттів, характеризується:

а) кількісною силою подразника та станом рецептора,

б) особливістю, яка відрізняє одне відчуття від інших;

в) часовим впливом подразника та його інтенсивністю;

г) інертністю відчуттів.

248. Післядія, як властивість відчуттів, характеризується:

а) кількісною силою подразника та станом рецептора;

б) особливістю, яка відрізняє одне відчуття від інших;

в) часовим впливом подразника та його інтенсивністю;

г) інертністю відчуттів.

249.Абсолютна чутливість характеризується:

а) мінімальним подразником, який викликає відчуття;

б) верхнім та нижнім порогом чутливості;

в) мінімальним розрізненням між двома подразниками.

250. Чутливість характеризується:

а) мінімальним подразником, який викликає відчуття;

б) верхнім та ніжнім порогом чутливості;

в) мінімальним розрізненням між двома подразниками.

251. Відносна чутливість характеризується:

а) мінімальним подразником, який викликає відчуття;

б) верхнім та ніжнім порогом чутливості;

в) мінімальним розрізненням між двома подразниками.

252. Верхнім порогом абсолютної чутливості с:

а) мінімальна сила подразника, що викликає ледь помітне відчуття;

б) максимальна сила подразника, що викликає адекватне відчуття;

в) мінімальна відмінність у силі двох подразників, що викликає ледве помітну відмінність.

253. Порогом розпізнання є:

а) мінімальна сила подразника, що викликає ледь помітне відчуття;

б) максимальна сила подразника, що викликає адекватне відчуття;

в) мінімальна відмінність у силі двох подразників, що викликає ледве помітну відмінність.

254. Нижчим порогом абсолютної чутливості с:

а) мінімальна сила подразника, що викликає ледь помітне відчуття;

б) максимальна сила подразника, що викликає адекватне відчуття;

в) мінімальна відмінність у силі двох подразників, що викликає ледве помітну відмінність.

255. Основний психологічний закон вказує на те, що:

а) чим менше нижчий поріг, тим вище чутливість;

б) інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму сили подразника;

в) поріг розрізнення є величина постійна для даного аналізатора;

г) чим поріг розрізнення більше, тим менше розрізнена чутливість.

256. Для абсолютної чутливості характерно, що:

а) чим менше нижчий поріг, тим вище чутливість;

б) інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму сили подразника;

в) поріг розрізнення € величина постійна для даного аналізатора;

г) чим поріг розрізнення більше, тим менше розрізнена чутливість.

257. Для відносної чутливості характерним є те, що:

а) чим менше нижчий поріг, тим вище чутливість;

б) інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму сили подразника;

в) поріг розрізнення є величина постійна для даного аналізатора;

г) чим поріг розрізнення більше, тим менше розрізнена чутливість.

258. Для розрізненої чутливості характерним є те, що:

а) чим менше нижчий поріг, тим вище чутливість;

б) інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму сили подразника;

в) поріг розрізнення є величина постійна для даного аналізатора;

г) чим поріг розрізнення більше, тим менше розрізнена чутливість.

259. Синестезія відчуттів — це:

а) зміна чутливості під впливом дії подразника;

б) зміна чутливості під впливом інших органів відчуття;

в) підвищення чутливості при взаємодії аналізаторів і вправах;

г) виникнення під впливом подразника одного аналізатора, відчуттів характерних для іншого аналізатора.

260. Адаптація відчуттів це:

а) зміна чутливості під впливом дії подразника;

б) зміна чутливості під впливом інших органів відчуття;

в) підвищення чутливості при взаємодії аналізаторів і вправах;

г) виникнення під впливом подразника одного аналізатора, відчуттів характерних для іншого аналізатора.

261. Сенсибілізація – це:

а) зміна чутливості під впливом дії подразника;

б) зміна чутливості під впливом інших органів відчуття;

в) підвищення чутливості при взаємодії аналізаторів і вправах;

г) виникнення під виливом подразника одного аналізатора, відчуттів характерних для іншого аналізатора.

262. Взаємодія відчуття — це:

а) зміна чутливості під впливом дії подразника;

б) зміна чутливості під впливом інших органів відчуття;

в) підвищення чутливості при взаємодії аналізаторів і вправах;

і) виникнення під впливом подразника одного аналізатора, відчуттів характерних для іншою аналізатора.

263. Екстероцептивні відчуття та сприймання — це ті, що:

а) відображають зовнішнє середовище і знаходяться на поверхні тіла;

б) відображають стан внутрішніх органів і знаходяться в них;

в) відображають діяльність органів руху і м'язів.

264. Проприоцептивні відчуття та сприймання - це ті, що:

а) відображають зовнішнє середовище і знаходяться на поверхні тіла;

б) відображають стан внутрішніх органів і знаходяться в них;

в) відображають діяльність органів руху і м'язів.

265. Інтерецептивні відчуття та сприймання - це ті, що:

а) відображають зовнішнє середовище і знаходяться на поверхні тіла;

б) відображають стан внутрішніх органів і знаходяться в них;

в) відображають діяльність органів руху і м'язів.

266. Контактні відчуття - це ті, що:

а) рецептори дають інформацію про віддаленні подразники;

б) рецептори дають інформацію при безпосередній взаємодії з об'єктами.

267. Дистантні рецептори - це ті, що дають інформацію:

а) про віддалені подразники;

б) при безпосередній взаємодії.

268. Дистантні рецептори - це:

а) смаковий, дотиковий

б) зоровий, слуховий, нюховий

269. Контактні рецептори - це:

а) смаковий, дотиковий;

б) зоровий, слуховий, нюховий.

270. Закон Вебера-Фехнера має такий вигляд:

a) , де Е - чутливість, R - порогова величина подразника;

б) логарифмічні відносини - , де Е – інтенсивність відчуття, R - сила подразника, k та с - константи;

в) степеневий зв'язок - , де Е - інтенсивність відчуття, R- сила

подразника, n - показник степеня, а - константа.

271. Закон С. Стівенса має такий вигляд:

a) , де Е - чутливість, R - порогова величина подразника;

б) логарифмічні відносини - , де Е – інтенсивність відчуття, R - сила подразника, k та с - константи;

в) степеневий зв'язок - , де Е - інтенсивність відчуття, R- сила

подразника, n - показник степеня, а - константа.

272. Закономірність абсолютної чутливості має такий вигляд:

a) , де Е - чутливість, R - порогова величина подразника;

б) логарифмічні відносини - , де Е – інтенсивність відчуття, R - сила подразника, k та с - константи;

в) степеневий зв'язок - , де Е - інтенсивність відчуття, R- сила

подразника, n - показник степеня, а - константа.

273. Предметність, як властивість сприймання, характеризується тим, що:

а) як постійний склад образу, незалежний від умов;

б) як гештальт, що має ієрархію компонентів;

в) залежно від їх функції в житті людини;

г) сукупно без можливої деталізації;

д) узагальнено і пов'язані зі словом;

е) в залежності від змісту діяльності та особистості.

274. Константність, як властивість сприймання, характеризується тим, що речі та явища відображаються:

а) як постійний склад образу, незалежний від умов;

б) як гештальт, що має ієрархію компонентів;

в) залежно від їх функції в житті людини;

г) сукупно без можливої деталізації;

д) узагальнено і пов'язані зі словом;

е) в залежності від змісту діяльності та особистості.

275. Цілісність, як властивість сприймання, характеризується відображаються:

а) як постійний склад образу, незалежний від умов;

б) як гештальт, що має ієрархію компонентів;

в) залежно від їх функції в житті людини;

г) сукупно без можливої деталізації;

д) узагальнено і пов'язані зі словом;

е) в залежності від змісту діяльності та особистості.

276. Структурність, як властивість сприймання, характеризується тим, що речі та явища відображаються:

а) як постійний склад образу, незалежний від умов;

б) як гештальт, що має ієрархію компонентів;

в) залежно від їх функції в житті людини;

г) сукупно без можливої деталізації;

д) узагальнено і пов'язані зі словом;

е) в залежності від змісту діяльності та особистості.

277. Аперцепція, як властивість сприймання, характеризується тим, що речі та явища відображаються:

а) як постійний склад образу, незалежний від умов;

б) як гештальт, що має ієрархію компонентів;

в) залежно від їх функції в житті людини;

г) сукупно без можливої деталізації;

д) узагальнено і пов'язані зі словом;

е) в залежності від змісту діяльності та особистості.

278. Усвідомленість, як властивість відображаються: '

а) як постійний склад образу, незалежний від умов;

б) як гештальт, що має ієрархію компонентів;

в) залежно від їх функції в житті людини;

г) сукупно без можливої деталізації;

д) узагальнено і пов'язані зі словом;

є) в залежності від змісту діяльності та особистості.

279. Сприймання форми, як його виду, здійснюється за допомогою:

а) акомодації кришталика, конвергенції зорових осей;

б) бінокулярного зору;

в) перцептивних дій по контуру предметів;

г) фіксації точки зору або простежені за предметом;

д) коркових відділів мозку.

280. Сприймання часу, як його виду, здійснюється за допомогою:

а) акомодації кришталика, конвергенції зорових осей;

б) бінокулярного зору;

в) перцептивних дій по контуру предметів;

г) фіксації точки зору або простежені за предметом;

д) коркових відділів мозку.

281. Сприймання руху, як його виду, здійснюється за допомогою;

а) акомодації кришталика, конвергенції зорових осей;

б) бінокулярного зору;

в) перцептивних дій по контуру предметів;

г) фіксації точки зору або простежені за предметом;

д) коркових відділів мозку.

282. Сприймання віддаленості здійснюється за допомогою:

а) акомодації кришталика, конвергенції зорових осей;

б) бінокулярного зору;

в) перцептивних дій по контуру предметів;

г) фіксації точки зору або простежені за предметом;

д) докоркових відділів мозку.

283. Сприймання глибини, як його виду, здійснюється за допомогою:

а) акомодації кришталика, конвергенції зорових осей;

б) бінокулярного зору;

в) перцептивних дій по контуру предметів;

г) фіксації точки зору або простежені за предметом;

д) коркових відділів мозку.

284. Психологічні теорії пам'яті вважають головним:

а) ДНК, як спадкову і РИК, як онтогенетичну пам'ять;

б) електрофізіологічні процеси - короткочасна пам'ять та білкові протеїни - довгочасна пам'ять;

в) утворення тимчасових нервових зв'язків та нейронних модулів;

г) активність суб'єкту.

285. Фізіологічні теорії пам'яті вважають головним:

а) ДНК, як спадкову і РИК, як онтогенетичну пам'ять;

б) електрофізіологічні процеси — короткочасна пам'ять та білкові протеїни - довгочасна пам'ять;

в) утворення тимчасових нервових зв'язків та нейронних модулів;

г) активність суб'єкту,

286. Біохімічні теорії пам'яті вважають головним:

а) ДНК, як спадкову і РНК, як онтогенетичну пам'ять;

б) електрофізіологічні процеси - короткочасна пам'ять та білкові протеїни - довгочасна пам'ять;

в) утворення тимчасових нервових зв'язків та нейронних модулів; г)активність суб'єкту.

287. Хімічні теорії пам'яті вважають головним:

а) ДНК, як спадкову і РНК, як онтогенетичну пам'ять;

б) електрофізіологічні процеси - короткочасна пам'ять та білкові протеїни - довгочасна пам'ять;

в) утворення тимчасових нервових зв'язків та нейронних модулів;

г) активність суб'єкту.

288. Діяльнісна теорія пам'яті виходить з того, що головним є:

а) зв'язок між зовнішніми об'єктами та відчуттями;

б) структурна організація сприймання;

в) фіксування досвіду у діях та поведінці;

г) свідоме запам'ятовування мнемонічних дій.

289. Біхевіористична теорія пам'яті виходить з того, що головним є:

а) зв'язок між зовнішніми об'єктами та відчуттями;

б) структурна організація сприймання;

в) фіксування досвіду у діях та поведінці;

г) свідоме запам'ятовування мнемонічних дій.

290. Асоціативна теорія пам'яті виходить з того, що головним є:

а) зв'язок між зовнішніми об'єктами та відчуттями;

б) структурна організація сприймання;

в) фіксування досвіду у діях та поведінці;

г) свідоме запам'ятовування мнемонічних дій.

291. Гештальтпсихологічна теорія пам'яті виходить з того, що головним є:

а) зв'язок між зовнішніми об'єктами та відчуттями;

б) структурна організація сприймання;

в) фіксування досвіду у діях, та поведінці;

г) свідоме запам'ятовування мнемонічних дій.

292. Запам'ятовування, як процес пам'яті визначається і складається як:

а) утримання інформації шляхом повторення та діяльності;

б) актуалізація інформації утруднюється;

в) закріплення інформації довільно, мимовільно і відбиттям;

г) відновлення інформації шляхом впізнання, згадування і пригадування.

293. Забування як процес пам'яті визначається як:

а) утримання інформації шляхом повторення та діяльності;

б) актуалізація інформації утруднена;

в) закріплення інформації довільно, мимовільно і відбитгям;

г) відновлення інформації шляхом впізнання, згадування і пригадування.

294. Відтворення як процес пам'яті, визначається як:

а) утримання інформації шляхом повторення та діяльності;

б) утруднена актуалізація інформації;

в) закріплення інформації довільно, мимовільно і відбиттям;

г) відновлення інформації шляхом впізнання, згадування і пригадування.

295. Збереження як процес пам'яті, визначається як:

а) утримання інформації шляхом повторення та діяльності;

б) утруднена актуалізація інформації;

в) закріплення інформації шляхом відбиття, довільно та мимовільно.

296. За розумінням, як критерієм пам'яті, вона поділяється на:

а) рухову, емоційну, образну, словесно-логічну;

б) короткочасну, оперативну, довгочасну;

в) мимовільну, довільну;

г) механічну, смислову.

297. За модальністю, як критерієм виду пам'яті, вона поділяється на:

а) рухову, емоційну, образну, словесно-логічну;

б) короткочасну, оперативну, довгочасну;

в) мимовільну, довільну;

г) механічну, смислову.

298. За волею, як критерієм виду пам'яті, вона поділяється на:

а) рухову, емоційну, образну, словесно-логічну;

б) короткочасну, оперативну, довгочасну;

в) мимовільну, довільну;

г) механічну, смислову.

299. За часом, як критерієм виду пам'яті, вона поділяється на:

а) рухову, емоційну, образну, словесно-логічну;

б) короткочасну, оперативну, довгочасну;

в) мимовільну, довільну;

г) механічну, смислову.

300. Представники вюрцбуцької школи (О.Кільце, І.Ах) розглядали процес мислення як:

а) аналіз через синтез;

б) орієнтування на суттєві ознаки умов;

в) інтелектуальні операції та антиципацію;

г) рішення задач, детермінуюча тенденція по досягненню мети;

д) переструктурування проблемної ситуації;

е) структурні схеми та їх генетичний розвиток.

301. Ж.Паже розглядав мислення як:

а) аналіз через синтез;

б) орієнтування на суттєві ознаки умов;

в) інтелектуальні операції та антиципацію;

г) рішення задач, детермінуюча тенденція по досягненню мети;

д) переструктурування проблемної ситуації;

е) структурні схеми та їх генетичний розвиток.

302. О. Зельц розглядав мислення як:

а) аналіз через синтез;

б) орієнтування на суттєві ознаки умов;

в) інтелектуальні операції та антиципацію;

г) рішення задач, детермінуюча тенденція по досягненню мети;

д) переструктурування проблемної ситуації;

е) структурні схеми та їх генетичний розвиток.

303. С.Л.Рубінштейн розглядав процес мислення як:

а) аналіз через синтез;

б) орієнтування на суттєві ознаки умов;

в) інтелектуальні операції та антиципацію;

г) рішення задач, детермінуюча тенденція по досягненню мети;

д) переструктурування проблемної ситуації;

е) структурні схеми та їх генетичний розвиток.

304. Гештальтпсихологія (В.Келер, М. Вертгеймер) розглядали мислення як:

а) аналіз через синтез;

б) орієнтування на суттєві ознаки умов;

в) інтелектуальні операції та антиципацію;

г) рішення задач, детермінуюча тенденція по досягненню мети;

д) переструктурування проблемної ситуації;

є) структурні схеми та їх генетичний розвиток.

305. І.Я.Гальперін розглядав процес мислення як:

а) аналіз через синтез;

б) орієнтування на суттєві ознаки умов;

в) інтелектуальні операції та антиципацію;

г) рішення задач, детермінуюча тенденція по досягненню мети;

д) переструктурування проблемної ситуації;

е) структурні схеми та їх генетичний розвиток.

306. Процес вирішення завдань нетворчого характеру складається з:

а) обслідування умов задач з метою виявлення невідомого, пошук засобів вирішення завдання; відхід від процесу рішення, так як готових засобів рішення немає; інкубація та антиципація мети; інсайт та знайдення рішення; перевірка знайденого рішення;

б) обслідування умов задач з метою виявлення невідомого; пошук засобів вирішення завдання; знайдення рішення; перевірка знайденого рішення.

307. Процес вирішення творчої задачі складається з таких етапів:

а) обслідування умов задач з метою виявлення невідомого, пошук засобів вирішення завдання; відхід від процесу рішення, так як готових засобів рішення немає; інкубація та антиципація мети; інсайт та знайдення рішення; перевірка знайденого рішення;

б) обслідування умов задач з метою виявлення невідомого; пошук засобів вирішення завдання; знайдення рішення; перевірка знайденого рішення.

308. Наочно-дійове, як вид мислення, характеризується:

а) умови завдань дані наочно, а рішення здійснюються у образі й формі;

б) суб'єкт може вирішувати задачі у внутрішній формі;

в) суб'єкт спирається па узагальнені ознаки умов;

г) умови задач дані наочно, а рішення здійснюється рухами.

309. Наочно-образне, як вид мислення, характеризується:

а) умови задач дані наочно, а рішення здійснюються у образній формі;

б) суб'єкт може вирішувати задачі у внутрішньому плані;

в) суб'єкт спирається на узагальнені ознаки умов;

г) умови задач дані наочно, а рішення здійснюється рухами.

310. Операційне мислення, як його вид, характеризується:

а) умови задач дані наочно, а рішення здійснюються образами;

б) суб'єкт може вирішувати задачі у внутрішньому плані;

в) суб'єкт спирається на узагальнені ознаки умов;

г) умови задач дані наочно, а рішення здійснюється рухами.

311. Абстрактне мислення, як його вид, характеризується:

а) умови задач дані наочно, а рішення здійснюються образами;

б) суб'єкт може вирішувати задачі у внутрішньому плані;

в) суб'єкт спирається на узагальнені ознаки умов;

г) умови задач дані наочно, а рішення здійснюється рухами.

312 При класифікації мислення існують два підходи: генетичний та професійний. Який з них розробив Ж.Паже:

а) генетичний: наочно-дійове, наочно-образне, операційне та абстрактне;

б) професійне: оперативне, тактичне, діагностичне, педагогічне тощо.

313. На егоцентричному рівні футурреальність уяви пов'язана з:

а) антиципацією, як продовженням дій;

б) заповнення невизначеності образами уявлення;

в) відривом образів від кінців дій.

314. На раціональному рівні футурреальність уяви пов'язана з:

а) антиципацією, як продовження дій;

б) заповнення невизначеності образами уявлення;

в) відривом образів від кінців дій.

315. На альтруїстичному рівні футурреальність уяви пов'язана з:

а) антиципацією, як продовження дій;

б) заповнення невизначеності образами уявлення;

в) відривом образів від кінців дій.

316. Гіперболізація, як прийом уяви, характеризується:

а) виділенням суттєвого, яке повторюється;

б) підкресленням окремих ознак;

в) риси схожості виступають чітко, а інші риси стираються;

г) збільшенням або зменшенням предмету.

317. Загострення, як прийом уяви, характеризується:

а) виділенням суттєвого, яке повторюється;

б) підкресленням окремих ознак;

в) риси схожості виступають чітко, а інші риси стираються;

г) збільшенням або зменшенням предмету.

318. Схематизація, як прийом уяви, характеризується:

а) виділенням суттєвого, яке повторюється;

б) підкресленням окремих ознак;

в) риси схожості виступають чітко, а інші риси стираються;

г) збільшенням або зменшенням предмету.

319. Типізація, як прийом уяви, характеризується:

а) виділенням суттєвого, яке повторюється;

б) підкресленням окремих ознак;

в) риси схожості виступають чітко, а інші риси стираються;

г) збільшенням або зменшенням предмету.

320. Активний вид уяви спрямований на:

а) перетворення зовнішньої дійсності

б) відхід від перетворення зовнішньої дійсності.

321. Пасивний вид уяви спрямований на:

а) перетворення зовнішньої дійсності;

б) відхід від перетворення зовнішньої дійсності.

322. Творча уява, як підвид активної уяви, спрямована на:

а) відтворення нових оригінальних ідей;

б) відтворення образів на основі сприйнятих;

в) створення довільних образів, які є тільки мріями та прожектами;

г) образи, які виникають мимовільно у вигляді галюцинацій, образів сну тощо.

323. Відтворююча уява, як підвид активної уяви, спрямована на:

а) втілення нових оригінальних ідей;

б) відтворення образів на основі сприйнятих;

в) створення довільних образів, які є тільки мріями та прожектами;

г) образи, які виникають мимовільно у вигляді галюцинацій, образів сну тощо.

324. Довільна уява, як підвид пасивної уяви, спрямована на:

а) втілення нових оригінальних ідей;

б) відтворення образів на основі сприйнятих;

в) створення довільних образів, які є тільки мріями та прожектами;

г) образи, які виникають мимовільно у вигляді галюцинацій, образів сну тощо.

325. Мимовільна уява, як підвид пасивної уяви, створює:

а) втілення нових оригінальних ідей;

б) відтворення образів на основі сприйнятих;

в) створення довільних образів, які є тільки мріями та прожектами;

г) образи, які виникають мимовільно у вигляді галюцинацій, образів сну тощо.

326. Фантазія як форма уяви, це:

а) образи бажаного майбутнього;

б) образи того, чого не може бути;

в) поєднання різних, звичайно не об'єднуваних якостей;

г) образ, чимось схожий на реально існуючу річ.

327. Мрія, як форма уяви, це:

а) образи бажаного майбутнього;

б) образи того, чого не може бути;

в) поєднання різних, звичайно не об'єднуваних якостей;

г) образ, чимось схожий на реально існуючу річ.

328. Аглютинація, як форма уяви, це:

а) образи бажаного майбутнього;

б) образи того, чого не може бути;

в) поєднання різних, звичайно не об'єднуваних якостей;

г) образ, чимось схожий на реально існуючу річ.

329. Аналогія, як форма уяви, це:

а) образи бажаного майбутнього;

б) образи того, чого не може бути;

в) поєднання різних, звичайно не об'єднуваних якостей;

г) образ, чимось схожий на реально існуючу річ.

330. Для ситуацій минулого часу провідним пізнавальним процесом є:

а) мислення;

б) уява;

в) пам'ять.

331. Для ситуацій теперішнього часу провідним пізнавальним процесом є:

а) мислення;

б) уява;

в) пам'ять.

332. Для ситуацій майбутнього часу провідним пізнавальним процесом є:

а) мислення;

б) уява;

в) пам'ять.

333. Проблемна ситуація - це:

а) мета, яка дана в певних умовах;

б) вирішення різноманітних задач, спираючись на мислення, пам'ять та уяву;

в) постановка мети в невизначених умовах, де нема готового рішення;

г) створення нового, корисного продукту.

334. Творчість - це:

а) мета, яка дана в певних умовах;

б) вирішення різноманітних задач, спираючись на мислення, пам'ять та уяву;

в) постановка мети в невизначених умовах, де нема готового рішення;

г) створення нового, корисного продукту.

335. Задача-це:

а) мета, яка дана в певних умовах;

б) вирішення різноманітних задач, спираючись на мислення, пам'ять та уяву;

в) постановка мети в невизначених умовах, де нема готового рішення;

г) створення нового, корисного продукту.

336. Інтелект - це:

а) мета, яка дана в певних умовах;

б) вирішення різноманітних задач, спираючись на мислення, пам'ять та уяву;

в) постановка мети в невизначених умовах, де нема готового рішення;

г) створення нового, корисного продукту.

337. Для егоцентричного рівня особистості основними механізмами є:

а) мислення з антиципацією суттєвих ознак умов;

б) інтуїція та інтроєкція;

в) проекція образів уявлення.

338. Для раціонального рівня особистості основними механізмами є:

а) мислення з антиципацією суттєвих ознак умов;

б) інтуїція та інтроєкція;

в) проекція образів уявлення.

339. Для альтруїстичного рівня особистості основними механізмами є:

а) мислення з антиципацією суттєвих ознак умов;

б) інтуїція та інтроєкція;

в) проекція образів уявлення.

340. Інтуїція - це;

а) уподібнення об'єкта суб'єкту також як і емпатія

б) безпосереднє відображення дійсності на основі раптового осяяння;

в) випереджаюче відображення дійсності;

г) наділення іншого якостями притаманними даній особистості.

341. Проекція — це:

а) уподібнення об'єкта суб'єкту так же як і емпатія;

б) безпосереднє відображення дійсності на основі раптового осяяння;

в) випереджаюче відображення дійсності;

г) наділення іншого якостями притаманними даній особистості.

342. Інтроєкція - це:

а) уподібнення об'єкта суб'єкту також як і емпатія;

б) безпосередні відображення дійсності на основі раптового осяяння;

в) випереджаюче відображення дійсності;

г) наділення іншого якостями притаманними даній особистості.

343. Антиципація - це:

а) уподібнення об'єкта суб'єкту також як і емпатія

б) безпосереднє відображення дійсності на основі раптового осяяння;

в) випереджаюче відображення дійсності;

г) наділення іншого якостями притаманними даній особистості.

344. Вольові дії -це:

а) мимовільні дії

б) довільні дії

в) довільні дії по досягненню мети з подоланням перешкод.

345. Імпульсивні дії - це:

а) мимовільні дії;

б) довільні дії;

в) довільні дії по досягненню мети з подоланням перешкод.

346. Цілеспрямовані дії-це:

а) мимовільні дії;

б) довільні дії;

в) довільні дії по досягненню мети з подоланням перешкод.

347. Вольовий акт складається з таких етапів:

а) обслідування умов задач з метою виявлення невідомого, пошук засобів вирішення завдання, знайдення рішення, перевірка знайденого рішення;

б) виявлення основної та побічної мети, боротьба мотивів, інтелектуальне зважування, прийняття рішення, виконання.

348. Аристотель розглядав волю як: і

а) породження дії на основі розуміння та роздумів;

б) ідею про рухи, які збирається виконати людина;

в) породження будь-якої дії;

г) самопричина поведінки та воля до панування першопричини всього, це саме життя.

349. Декарт розглядав волю як:

а) породження дії на основі розуміння та роздумів;

б) ідею про рухи, які збирається виконати людина;

в) породження будь-якої дії;

г) самопричина поведінки та воля до панування першопричини всього, це саме життя.

350. Індетерміністи (Шопенгауер, Ф.Ніцше) розглядали волю як:

а) породження дії на основі розуміння та роздумів;

б) ідею про рухи, які збирається виконати людина;

в) породження будь-якої дії;

г) самопричина поведінки та воля до панування першопричини всього, це саме життя.

351. У волюнтаристичній теорії В.Джемма воля розглядається як:

а) породження дії на основі розуміння та роздумів;

б) ідею про рухи, які збирається виконати людина;

в) породження будь-якої дії;

г) самопричина поведінки та воля до панування першопричини всього, це саме життя.

352. Яке визначення відноситься до вольового процесу?

а) це відображення ситуаційного ставлення до певних об'єктів

б) це стійке й узагальнене ставлення до об'єктів

в) це дії по досягненню мети з подоланням перешкод

353. Яке визначення відноситься до почуттів?

а) ситуаційне ставлення до певних об'єктів;

б) це стійке й узагальнене ставлення до об'єктів;

в) це дії по досягненню мети з подоланням перешкод.

354. Яке визначення відноситься до емоцій?

а) ситуаційне ставлення до певних об'єктів;

б) це стійке й узагальнене ставлення до об'єктів;

в) це дії по досягненню мети з подоланням перешкод.

355. І.П. Павлов, В. Кеннон та Ч. Шерінгтон, представники центральної теорії емоцій виходили з того, що це:

а) складний процес нейрофізіологічного, нервово-м'язового та феноменальних взаємодій;

б) відношення між величиною потреби та ймовірністю її задоволення;

в) усвідомлення тілесного збудження, а не сприймання факту;

г) спочатку у мозку усвідомлюється факт, а потім прояви тілесні.

356. В. Джемс і Г. Ланге представники периферичної теорії виходили з того, що емоції - це:

а) складний процес нейрофізіологічного, нервово-м'язового та феноменальних взаємодій;

б) відношення між величиною потреби та ймовірністю її задоволення;

в) усвідомлення тілесного збудження, а не сприймання факту;

г) спочатку у мозку усвідомлюється факт, а потім тілесні прояви.

357. К. Ізард, представник теорії диференційованих емоцій, виходив з того, що емоції - це:

а) складний процес нейрофізіологічного, нервово-м'язового та феноменальних взаємодій;

б) відношення між величиною потреби та ймовірністю її задоволення;

в) усвідомлення тілесного збудження, а не сприймання факту;

г) спочатку у мозку усвідомлюється факт, а потім прояви тілесні.

358. М.В. Симонов, представник інформаційної теорії емоцій, розглядав їх виходячи з того, що це:

а) складний процес нейрофізіологічного, нервово-м'язового та феноменальних взаємодій;

б) відношення між величиною потреби та ймовірністю її задоволення;

в) усвідомлення тілесного збудження, а не сприймання факту;

г) спочатку у мозку усвідомлюється факт, а потім тілесні прояви.

359. Як проявляється зовнішній вираз емоцій?

а) почервоніння та блідість, підвищення артеріального тиску, частоти дихання та пульсової частоти;

б) мімікою, пантомімікою та виразом обличчя;

в) хімізмом крові, шкіряно-гальванічною реакцією.

360. Як проявляється внутрішній вираз емоцій?

а) почервоніння та блідість, підвищення артеріального тиску, частоти дихання та пульсової частоти;

б) мімікою, пантомімікою та виразом обличчя;

в) хімізмом крові, шкіряно-гальванічною реакцією

361. Як проявляється фізіологічний вираз емоцій?

а) почервоніння та блідість, підвищення артеріального тиску, частоти дихання та пульсової частоти;

б) мімікою, пантомімікою та виразом обличчя;

в) хімізмом крові, шкіряно-гальванічною реакцією.

362. Настрій, як форма переживання емоцій, це:

а) сильне короткочасне переживання;

б) загальний емоційний стан, що зберігається значний час;

в) дезорганізація діяльності під впливом екстремальної ситуації;

г) напруження у ситуаціях, що перешкоджають досягненню мети.

363. Афект як форма переживання емоцій, це:

а) сильне короткочасне переживання;

6) загальний емоційний стан, що зберігається значний час;

в) дезорганізація діяльності під впливом екстремальної ситуації;

г) напруження у ситуаціях, що перешкоджають досягненню мети.

364. Фрустрація - це:

а) сильне короткочасне переживання;

б) загальний емоційний стан, що зберігається значний час;

в) дезорганізація діяльності під впливом екстремальної ситуації;

г) напруження у ситуаціях, що перешкоджають досягненню мети.

365. Стрес, як форма переживання емоцій, це:

а) сильне короткочасне переживання;

б) загальний емоційний стан, що зберігається значний час;

в) дезорганізація діяльності під впливом екстремальної ситуації;

г) напруження у ситуаціях, що перешкоджають досягненню мети.

366. Шкіряно-гальванічною реакція виникає при функціонуванні:

а) безумовного рефлексу;

б) орієнтувального рефлексу;

в) умовного рефлексу;

г) дослідного рефлексу.

368. На егоцентричному рівні особистості проявляється:

а) агресивні емоційні реакції та механізм проекції;

б) позитивні емоції та механізми емпатії, інтуїції, інтроекції, співпереживання та співчуття;

в) зменшення емоційності під впливом волі та механізм раціоналізації.

369. На раціональному рівні особистості привалюють:

а) агресивні емоційні реакції та механізм проекції;

б) позитивні емоції та механізми емпатії, інтуїції, інтроекції, співпереживання та співчуття;

в) зменшення емоційності під впливом волі та механізм раціоналізації.

370. На альтруїстичному рівні особистості привалюють:

а) агресивні емоційні реакції та механізм проекції;

б) позитивні емоції та механізми емпатії, інтуїції, інтроекції, співпереживання та співчуття;

в) зменшення емоційності під впливом волі та механізм раціоналізації.

371. Прості емоції-це:

а) усвідомлення значення об'єктів, їх опредметніть, що проявляється у радості, гніві тощо;

б) зумовлені безпосередньою дією подразники, пов'язані із задоволенням первинних потреб, що проявляється у емоційному тоні - задоволенні, незадоволенні.

372. Складні (вищі) почуття - це:

а) усвідомлення значення об'єктів, їх опредметність, що проявляється у радості, гніві тощо;

б) зумовлені безпосередньою дією подразники, пов'язані із задоволенням первинних потреб, що проявляється у емоційному тоні - задоволенні, незадоволенні.

373. Інтелектуальні почуття, як форма вищих почуттів, характеризуються:

а) ставленням людини до людини й суспільства;

б) цікавістю, допитливістю, подивом та сумнівами;

в) проникненням у якості предмету - красу;

г) узагальненим ставленням до світу, людей, до себе, а також проявляються у іронії, сарказмі, трагізмі.

374. Моральні почуття, як форма вищих почуттів, характеризуються:

а) ставленням людини до людини й суспільства;

б) цікавістю, допитливістю, подивом та сумнівами;

в) проникненням у якості предмету - красу;

г) узагальненим ставленням до світу, людей, до себе, а також проявляються у іронії, сарказмі, трагізмі.

375. Світоглядні почуття, як форма вищих почуттів, характеризуються:

а) ставленням людини до людини й суспільства;

б) цікавістю, допитливістю, подивом та сумнівами;

в) проникненням у якості предмету - красу;

г) узагальненим ставленням до світу, людей, до себе, а також проявляються у іронії, сарказмі, трагізмі.

376. Естетичні почуття, як форма вищих почуттів, характеризуються:

а) ставленням людини до людини й суспільства;

б) цікавістю, допитливістю, подивом та сумнівами;

в) проникненням у якості предмету - красу,

г) узагальненим ставленням до світу, людей, до себе, а також проявляються у іронії, сарказмі, трагізмі.

377. Дружба характеризується:

а) повагою до інших;

б) повагою та довірою до інших;

в) повагою, довірою та бажанням і готовністю до добровільної жертви.

378. Товариство характеризується:

а) повагою до інших;

б) повагою та довірою до інших;

в) повагою, довірою та бажанням і готовністю до добровільної жертви.

379. Статева любов характеризується:

а) повагою до інших;

б) повагою та довірою до інших;

в) повагою, довірою та бажанням і готовністю до добровільної жертви.

380. Любов можна розглядати як альтруїстичну жертву, але що таке братська любов? Це любов до:

а) протилежної статі;

б) своєї дитини;

в) кожної людини та повага до неї;

г) рослини, людини та ворога.

381. Любов можна розглядати як добровільну жертву, але що таке материнська любов? Це любов до:

а) протилежної статі;

б) своєї дитини;

в) кожної людини та повага до неї;

г) рослини, людини та ворога.

382. Любов можна розглядати як добровільну жертву, але що таке статева любов? Це любов до:

а) протилежної статі;

б) своєї дитини;

в) кожної людини та повага до неї;

г) рослини, людини та ворога

383. Любов можна розглядати як добровільну жертву, але що таке християнська любов? Це любов до:

а) протилежної статі;

б) своєї дитини;

в) кожної людини та повага до неї;

г) рослини, людини та ворога.

384. Віра-це:

а) емоційне переживання, що виникає при очікуванні бажаної події та вірогідного передбачення його;

б) прийняття певного твердження не на основі істини, а на емоційно-вольовій інтуїції;

в) добровільна жертва, як вище почуття.

385. Надія - це:

а) емоційне переживання, що виникає при очікуванні бажаної події та вірогідного передбачення його;

б) прийняття певного твердження не на основі істини, а на емоційно-вольовій інтуїції;

в) добровільна жертва, як вище почуття.

386. Любов-це:

а) емоційне переживання, що виникає при очікуванні бажаної події та вірогідного передбачення його;

б) прийняття певного твердження не на основі істини, а на емоційно-вольовій інтуїції;

в) добровільна жертва, як вище почуття.

387. На егоцентричному рівні особистості привалює:

а) християнська любов;

б) віра і товариство;

в) дружба і надія.

388. На раціональному рівні особистості привалює:

а) християнська любов;

б) віра і товариство;

в) дружба і надія.

389. На альтруїстичному рівні особистості привалює:

а) християнська любов;

б) віра і товариство;

в) дружба і надія.

390. Темперамент, як індивідуально-типологічна властивість особистості, характеризується:

а) зовнішніми засобами поведінки у типових ситуаціях;

б) динамікою психічної діяльності;

в) швидким оволодінням засобами діяльності.

391. Здібності, як індивідуально-типологічні властивості особисті, характеризуються:

а) зовнішніми засобами поведінки у типових ситуаціях;

б) динамікою психічної діяльності;

в) швидким оволодінням засобами діяльності.

392. Характер, як індивідуально-типологічна властивість особистості, характеризується:

а) зовнішніми засобами поведінки у типових ситуаціях;

б) динамікою психічної діяльності;

в) швидким оволодінням засобами діяльності.

393. Гіппократ запропонував гуморальну теорію темпераменту і класифікував типи темпераменту таким чином:

а) астенічний — шизотимний та пікнічний — циклоїдний;

б) сильний, врівноважений, рухливий - сангвінік; сильний, неврівноважений, рухливий — холерик; сильний, врівноважений, інертний - флегматик, слабкий меланхолік;

в) ендоморфний — вісцеротонічний, мезоморфний — соматотонічний, ектоморфний - церебротонічний;

г) сангвінік — кров, холерик — жовч, меланхолік — чорна жовч, флегма – флегматик.

394. Кречмер запропонував таку типологію темпераменту:

а) астенічний - шизотимний та пікнічний - циклоїдний;

б) сильний, врівноважений, рухливий - сангвінік; сильний, неврівноважений, рухливий — холерик; сильний, врівноважений, інертний - флегматик, слабкий меланхолік;

в) ендоморфний — вісцеротонічний, мезоморфний — соматотонічний, ектоморфний - церебротонічний;

г) сангвінік - кров, холерик - жовч, меланхолік - чорна жовч, флегма - флегматик.

395. І.П. Павлов запропонував нервову теорію темпераменту таким чином:

а) астенічний — шизотимний та пікнічний — циклоїдний;

б) сильний, врівноважений, рухливий - сангвінік; сильний, неврівноважений, рухливий — холерик; сильний, врівноважений, інертний - флегматик, слабкий меланхолік;

в) ендоморфний — вісцеротонічний, мезоморфний — соматотонічний, ектоморфний - церебротонічний;

г) сангвінік - кров, холерик - жовч, меланхолік - чорна жовч, флегма - флегматик.

396. Шелдон запропонував таку типологію темпераменту:

а) астенічний - шизотимний та пікнічний - циклоїдний;

б) сильний, врівноважений, рухливий - сангвінік; сильний, неврівноважений, рухливий — холерик; сильний, врівноважений, інертний - флегматик, слабкий меланхолік;

в) ендоморфний — вісцеротонічний, мезоморфний — соматотонічний, ектоморфний - церебротонічний;

г) сангвінік - кров, холерик - жовч, меланхолік - чорна жовч, флегма - флегматик.

397. І.П. Павлов розглядав силу, як одну з властивостей нервової системи і характеризував її як:

а) швидку зміну процесів збудження та гальмування нервових процесів, та переробку стереотипів;

б) рівновагу між процесами збудження та гальмування;

в) працездатність нервових клітин та їх можливість протистояти втомі.

398. І.П.Павлов розглядав врівноваженість, як одну з властивостей нервової системи і характеризував її як:

а) швидку зміну процесів збудження та гальмування нервових процесів, та переробку стереотипів;

б) рівновагу між процесами збудження та гальмування;

в) працездатність нервових клітин та їх можливість протистояти втомі.

399. І.П.Павлов розглядав рухливість, як одну з властивостей нервової системи і характеризував її як:

а) швидку зміну процесів збудження та гальмування нервових процесів, та переробку стереотипів;

б) рівновагу між процесами збудження та гальмування;

в) працездатність нервових клітин та їх можливість протистояти втомі.

400. Під астенічним типом Кречмер розумів:

а) широку грудину, кремезну фігуру, круглу голову, випуклий живіт у конституції тіла, а також циклічний тин темпераменту - від підвищеного настрою до зниженого стану;

б) довгу та вузьку грудну клітку, довгі кінцівки, видовжене обличчя, слабкі м'язи у конституції тіла, а також шизоїд ний тип темпераменту - від надмірної афектності до безчуттєвої холодності і байдужості.

401. Під пікнічним типом темпераменту Кречмер розумів:

а) широку грудину, кремезну фігуру, круглу голову, випуклий живіт у конституції тіла, а також циклічний тип темпераменту - від підвищеного настрою до зниженою стану;

б) довгу та вузьку грудну клітку, довгі кінцівки, видовжене обличчя, слабкі м'язи у конституції тіла, а також шизоїд ний тип темпераменту - від надмірної афектності до безчуттєвої холодності і байдужості;

402. Під ендоморфним типом Шелдон розумів:

а) м'якість та округлість тіла, слабкий розвиток кісткової та м'язової систем, а також вісцеротонічний темперамент-схильність до комфорту та розслабленість;

б) атлетичність і сила розвинутою кістково-м'язовою системою, а також соматонічний темперамент - активність, агресивність, сміливість;

в) відсутність виразної мускулатури і витонченість тіла, а також церебротонічний темперамент- підвищена реактивність й схильність до усамітнення.

403. Під ектоморфним типом Шелдон розумів:

а) м'якість та округлість тіла, слабкий розвиток кісткової та м'язової систем, а також вісцеротонічний темперамент-схильність до комфорту та розслабленість;

б) атлетичність і сила розвинутою кістково-м'язовою системою, а також соматонічний темперамент - активність, агресивність, сміливість;

в) відсутність виразної мускулатури і витонченість тіла, а також церебротонічний темперамент - підвищена реактивність й схильність до усамітнення.

404. Під мезоморфним типом Шелдон розумів:

а) м'якість та округлість тіла, слабкий розвиток кісткової та м'язової систем, а також вісцеротонічний темперамент-схильність до комфорту та розслабленість;

б) атлетичність і сила розвинутою кістково-м'язовою системою, а також соматонічний темперамент - активність, агресивність, сміливість;

в) відсутність виразної мускулатури і витонченість тіла, а також церебротонічний темперамент - підвищена реактивність й схильність до усамітнення.

405. В.Д. Небиліцин розглядав загальну активність як одну з трьох компонентів темпераменту і характеризував її як:

а) швидкість, різкість, ритм, амплітуду моторики;

б) вразливість, імпульсивність та лабільність афектів;

в) оволодіння та перетворення зовнішньої дійсності.

406. В.Д. Небиліцин розглядав динаміку психічних станів як одну з трьох компонентів темпераменту і характеризував її як:

а) швидкість, різкість, ритм, амплітуду моторики;

б) вразливість, імпульсивність та лабільність афектів;

в) оволодіння та перетворення зовнішньої дійсності.

407. В.Д. Небиліцин розглядав емоційність як одну з трьох компонентів темпераменту і характеризував її як:

а) швидкість, різкість, ритм, амплітуду моторики;

б) вразливість, імпульсивність та лабільність афектів;

в) оволодіння та перетворення зовнішньої дійсності.

408. За Айзенком, нейротичним інтровертом є:

а) сангвінік;

б) холерик;

в) меланхолік;

г) флегматик.

409. За Айзенком, нейротичним екстравертом є:

а) сангвінік;

б) холерик;

в) меланхолік;

г) флегматик.

410. За Айзенком, стабільний екстраверт є:

а) сангвінік;

б) холерик;

в) меланхолік;

г) флегматик.

411. За Айзенком, стабільний інтроверт є:

а) сангвінік;

б) холерик;

в) меланхолік;

г) флегматик.

412. У структурі характеру виділяються риси характеру у становленні до інших людей:

а) бережливість, економність, акуратність, почуття смаку;

б) впевненість у собі, почуття власної гідності тощо;

в) сумлінність, ініціатива, ретельність, точність тощо;

г) комунікативність, миролюбність, фактичність, альтруїзм.

413. У структурі характеру виділяються риси у ставленні до себе:

а) бережливість, економність, акуратність, почуття смаку;

б) впевненість у собі, почуття власної гідності тощо;

в) сумлінність, ініціатива, ретельність, точність тощо;

г) комунікативність, миролюбність, фактичність, альтруїзм.

414. У структурі характеру виділяються риси характеру у становленні до речей:

а) бережливість, економність, акуратність, почуття смаку;

б) впевненість у собі, почуття власної гідності тощо;

в) сумлінність, ініціатива, ретельність, точність тощо;

г) комунікативність, миролюбність, фактичність, альтруїзм.

415. У структурі характеру виділяються риси характеру у становленні до праці:

а) бережливість, економність, акуратність, почуття смаку;

б) впевненість у собі, почуття власної гідності тощо;

в) сумлінність, ініціатива, ретельність, точність тощо;

г) комунікативність, миролюбність, фактичність, альтруїзм.

416. Характер спирається на переконання, які можна визначити як:

а) навички, які стали потребою;

б) розумово-вольові дії особистості, що спираються на мотиви;

в) стійки погляди і впевненість у правильності своїх думок.

417. Характер виявляється у вчинках, які можна визначити як:

а) навички, які стали потребою;

б) розумово-вольові дії особистості, що спираються на мотиви;

в) стійки погляди і впевненість у правильності своїх думок.

418. Характер включає звички, які можна визначити як:

а) навички, які стали потребою;

б) розумово-вольові дії особистості, що спираються на мотиви;

в) стійки погляди і впевненість у правильності своїх думок.

419. Задатки є фізіологічною основою здібностей ї характеризуються:

а) природженими анатомо-фізіологічними рисами індивіда;

б) стійкою орієнтацією людини на щось і бажання працювати у цьому напрямку;

в) природний хист, здатність людини до певної діяльності;

г) високий рівень задатків, схильностей;

д) вища ступінь таланту, що має загальнолюдську значущість .

420. Талант характеризується:

а) природженими анатомо-фізіологічними рисами індивіда;

б) стійкою орієнтацією людини на щось і бажання працювати у цьому напрямку;

в) природний хист, здатність людини до певної діяльності;

г) високий рівень задатків, схильностей.

д) вища ступінь таланту, що має загальнолюдську значущість

421. Геніальність характеризується:

а) природженими анатомо-фізіологічними рисами індивіда;

б) стійкою орієнтацією людини на щось і бажання працювати у цьому напрямку;

в) природний хист, здатність людини до певної діяльності;

г) високий рівень задатків, схильностей;

д) вища ступінь таланту, що має загальнолюдську значущість.

422. Схильність характеризується:

а) природженими анатомо-фізіологічними рисами індивіда;

б) стійкою орієнтацією людини на щось і бажання працювати у цьому напрямку;

в) природний хист, здатність людини до певної діяльності;

г) високий рівень задатків, схильностей;

д) вища ступінь таланту, що має загальнолюдську значущість.

423. Обдарованість характеризується: а) природженими анатомо-фізіологічними рисами індивіда;

б) стійкою орієнтацією людини на щось і бажання працювати у цьому напрямку;

в) природний хист, здатність людини до певної діяльності;

г) високий рівень задатків, схильностей;

д) вища ступінь таланту, що має загальнолюдську значущість.

424. Провідні здібності, як їх вид, визначаються як:

а) відповідаючи багатьом видам діяльності;

б) ті, без яких неможливо виконувати певну діяльність;

в) ті, що поліпшують виконання основної діяльності;

г) характерні для однієї діяльності.

425. Загальні здібності, як їх вид, визначаються як:

а) відповідаючи багатьом видам діяльності;

б) ті, без яких неможливо виконувати певну діяльність;

в) ті, що поліпшують виконання основної діяльності;

г) характерні для однієї діяльності.

426. Спеціальні здібності, як їх вид, визначаються як:

а) відповідаючи багатьом видам діяльності;

б) ті, без яких неможливо виконувати певну діяльність;

в) ті, що поліпшують виконання основної діяльності;

г) характерні для однієї діяльності.

427. Допоміжні здібності, як їх вид, визначаються як:

а) відповідаючи багатьом видам діяльності;

б) ті, без яких неможливо виконувати певну діяльність;

в) ті, що поліпшують виконання основної діяльності;

г) характерні для однієї діяльності.

428. Фізіологічною основою здібностей є:

а) структура властивостей нервової системи;

б) динамічний стереотип;

в) задатки.

429. Фізіологічною основою характеру є:

а) структура властивостей нервової системи;

б) динамічний стереотип;

в) задатки.

430. Фізіологічною основою темпераменту є:

а) структура властивостей нервової системи;

б) динамічний стереотип;

в) задатки.

431. Для ситуацій минулого часу, ситуативного і раціонального рівня особистості провідним є:.

а) темперамент;

б) характер;

в) здібності.

432. Для ситуацій теперішнього часу, ситуативного і раціонального рівня особистості провідним є:

а) темперамент;

б) характер;

в) здібності.

433. Для ситуацій майбутнього часу, ситуативного і раціонального рівня особистості провідним є:

а) темперамент;

б) характер;

в) здібності.

434. Для ситуацій минулого часу, ситуативного і раціонального рівня особистості провідним є:

а) знання, переконання та мотиви;

б) вміння, вчинки та дії;

в) навички, звички та образи.

435. Для ситуацій теперішнього часу, ситуативного і раціонального рівня особистості провідним є:

а) знання, переконання та мотиви;

б) вміння, вчинки та дії;

в) навички, звички та образи.

436. Для ситуацій майбутнього часу, ситуативного і раціонального рівня особистості провідним є:

а) знання, переконання та мотиви;

б) вміння, вчинки та дії;

в) навички, звички та образи.

КЛЮЧІ

Тема 1: Предмет психології

питання		ВІДПОВІДІ
	а		б			в		г
1	+		2б			-		-
2	1а		+			-		-
3	-		-			+		-
4	+		-			-		-
5	-		+			-		-
6	+		-			-		-
7	_		+			-		-
		Теорія асоціацій
8	-		-			+		-
9	10а		+			11в
10	+		9б			11в
11	10а		9б			+
			Предмети псих. категорії
12	+		13б			14в		15г
13	12а		13б			+		15г
14	12а		13б			+		15г
15	12а		13б			14в		+
16	+		18			17		19
17	16		18			+		19
18	16		+			17		19
19	16		18			17		+
		Категорії та механізми
20	+		22			21		23
21	20		22			+		23
22	20		+			21		23
23	20		22			21		+
		Методи дослідження
24	+		25			26		27
25	24		+			26		27
26	24		25			+		27
27	24		25			26		+
28	+		29			31		30
29	28		+			31		зо
ЗО	28					31		+
31	28		29			+
		Зв'язок з іншими науками
№	а		б			в		г
32	+		34			33		35
33	32		34			+		35
34	32		+			33		35
35	32		34			33		+
		Ситуації часу
36	-		-			+		37
37	+		38			40
38	37		+			40
39	37		38	+
40	+		41	42			43
41	40		+	42			43
42	40		41	+
43	40		41	42			+
44	+		45	46
45	44		+	46
46	44		45	+
Ситуації та проблеми науки
47	+		48	49			50
48	47		+	49			50
49	47			+			50
50	47		48				+
Визначення предмету психології
51				+
52			+
53	+