3.Загальні вимоги до авторського оригіналу.

До авторського рукопису, залежно від характеру видання і його призначення, крім основного тексту, тексту титульного аркуша входить і ілюстраційний матеріал, підрисункові написи, а також можуть входити такі факультативні компоненти, як масиви рубрик, змісту, колонтитулів, таблиць, формул, покажчиків, приміток.

За іншою класифікацією в об’єкті редагування виділяють вихідні відомості, текстові компоненти, нетекстові компоненти й апарат видання.

1. Авторський текстовий оригінал має бути підписаний автором на титульному аркуші із зазначенням дати, щоб можна було відстежити коли надійшов оригінал до видавництва.

• 2. Перед поданням авторського оригіналу автор (укладач) перевіряє відповідність державним стандартам найменувань і позначень використовуваних одиниць фізичних величин, а також термінів і визначень, уточнює строки дії для наведених у тексті нормативних документів, звіряє цитати безпосередньо з джерелами, визначає відповідність бібліографічних описів посилань вимогам чинного стандарту, а також перевіряє супідрядність заголовків у тексті та їхню відповідність змісту роботи.

3. Сторінки мають бути пронумеровані без пропусків і літерних додавань у правому верхньому куті червоною ручкою. До загальної нумерації мають бути включені всі елементи авторського оригінала.

1. На титульному аркуші має бути зазначена загальна кількість сторінок у правому верхньому куті 1-ї сторінки, а також кількість ілюстрацій.

• 5. Заголовки структурних елементів текстової частини, а також заголовки розділів зазвичай розташовують посередині рядка та друкують великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів тексту, як правило, друкують малими літерами, крім першої великої, без крапки в кінці, не підкреслюючи.

• 6. Перенесення слів у заголовках не допускається. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх відокремлюють крапкою. Абревіатури в заголовках потрібно розшифровувати.

Рекомендується виділяти заголовки розміром шрифту, використовуючи відповідні стилі текстового процесора.

• 7. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом повинна становити не менше, ніж два рядки. Відстань між заголовками розділу та підрозділу має бути не менше, ніж один рядок. Відстані між основами рядків заголовка, а також між двома заголовками мають бути такими ж, як у тексті.

• Не допускається розміщувати заголовок у нижній частині сторінки, якщо після нього розміщується тільки один рядок тексту.

Якщо оригінал подають у роздрукованому вигляді, то до нього висуваються такі вимоги:

2. Він має бути роздрукований на аркуші білого паперу: шрифт Кур’єр, 12 кегля через півтора міжрядкового інтервалу з розрахунку 33 рядки на сторінці, поля: праворуч – 3 см, ліворуч, згори, знизу – 2 см.

(Тобто у рядку виходить близько 60 знаків, враховуючи пробіли)

3. Для швидкого читання дозволяється роздруковувати оригінал шрифтом Times New Roman 14 кегля через півтора міжрядкового інтервалу.

На оригіналі, призначеному для верстання, треба зазначити:

• формат сторінки без берегів;

• розмір середника (середників) під час складання в кілька шпальт;

• кількість рядків на сторінці (у шпальті);

• гарнітуру, кегель, накреслення вічка, розмір відбивки від тексту та форму колонтитула;

• гарнітуру, кегель, накреслення вічка колонцифри, а також місце її розміщення та розмір відбивки від тексту;

• розмір спуску на початкових сторінках;

розмір відбивок всередині тексту, між різними текстами та (у разі потреби всередині них (зазначають безпосеседньо у тому місці, де треба зробити відбивку).

Якщо оригінал подано у рукописному вигляді, то до нього додатково висуваються такі вимоги:

1. Пояснити на полях оригінала літери, що відрізняються за алфавітом від основного тексту, а також однакові за написанням літери різних алфавітів. У формулах літери грецького алфавіту обвести пастою червоного кольору, готичного алфавіту – синім кольором. Літери прямого накреслення позначити так: підкреслити її знизу прямою лінією. А курсивного – хвилястою.

2. Позначити, які літери, знаки, слова, речення мають бути виділені і яким шрифтом (курсив, жирний іт.д.).

3. Позначити підпорядкованість заголовків і підзаголовків, пронумерувати їх так, щоб заголовки одного рівня рубрикації мали однакові номери.

4. Винести на ліве поле номери ілюстрацій і таблиць нароти тих місць, де бажано помістити ці елементи, та обвести їх прямокутником.

Рис. 1.1

4. Розмістити підрисункові написи.

5.Літери українського алфавіту, щоб відрізнити їх від цифр, розмічають знизу двома рисками. Виносять на береги оригіналу і простим олівцем зазначають, літера це чи цифра.

4. Щоб відрізнити написання римських цифр І, ІІ, ІІІ, V від великих літер П, Ш, У, треба вписувати рисочки над і під цифрами.