Розділ 2 організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника. Він несе відповідальність за організацію обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

Облікова політика – це сукупність методів ведення обліку на підприємстві.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV та затверджених положень (стандартів) бухгалтерського обліку на підприємстві запроваджено таку облікову політику:

1. Бухгалтерський облік здійснюється головним бухгалтером.

2. На головного бухгалтера покладається вся повнота відповідальності за підготовку й своєчасне подання фінансової звітності.

3. За відсутності головного бухгалтера вищезазначені обов’язки покладаються на іншого працівника підприємства, згідно з окремим розпорядженням керівника підприємства.

4. Інвентаризація каси проводиться не рідше одного разу на місяць.

5. Форма обліку – меморіально-ордерна.

6. До складу основних засобів зараховувати товарно-матеріальні цінності, придбані (створені) за первісною вартістю вищою за 1,0 тис. гривень без врахування ПДВ, які використовуються платником податку у господарській діяльності з терміном корисного використання більше, ніж 365 днів з дати введення їх в експлуатацію.

7. Придбані (створені) основні засоби зараховувати на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість визначається у відповідності до вимог п(с)бо № 7 «Основні засоби».

8. Облік основних засобів вести на рахунку 10 «Основні засоби» на окремих субрахунках третього порядку відповідних субрахунків.

9. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування проводиться пооб’єктно прямолінійним методом.

10. Визнання, оцінку і облік нематеріальних активів здійснювати у відповідності з вимогами П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» виходячи із вартості кожного придбаного нематеріального активу і строку його експлуатації. Строк експлуатації визначати рішенням постійно-діючої комісії підприємства.

11. Амортизацію нематеріальних активів нараховувати прямолінійним методом. Термін корисного використання кожного об’єкта і чинники, що впливають на нього, відображати в акті, складеному постійно діючою інвентаризаційною комісією.

12. З метою забезпечення потреб користувачів фінансової звітності в отриманні достовірної інформації для оцінки якості управління, участі в капіталі підприємства, оцінки та порівняння фінансової звітності за різні звітні періоди, визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу, визнавати фінансові інвестиції в бухгалтерському обліку як активи.

13. Інвестиційна нерухомість визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому від її використання економічні вигоди у вигляді орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, та її первісна вартість може бути достовірно визначена.

14. Визнання інвестиційної нерухомості припиняється при вибутті об'єкта внаслідок продажу, передачі у фінансову оренду, ліквідації, унесення до статутного капіталу, при невідповідності критеріям визнання активу з інших підстав, при переведенні з інвестиційної нерухомості до операційної нерухомості або припиненні використання такої інвестиційної нерухомості з виключенням очікування отримання будь-яких економічних вигод від її вибуття.

15. Відстрочені податкові активи та зобов’язання визначати за наявності розбіжностей між фінансовим та оподатковуваним прибутком.

16. Товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П(С)БО 9 «Запаси». Одиницею запасів визначити кожне найменування цінностей.

17. Облік запасів вести по місцях зберігання та матеріально-відповідальних особах. З усіма матеріально-відповідальними особами укласти договори матеріальної індивідуальної відповідальності.

18. На дату річного балансу підприємство має оцінювати, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу.

19. За наявності ознак про зменшення корисності активу підприємство визначає суму очікуваного відшкодування активу. Незалежно від наявності ознак про зменшення корисності активів підприємство на дату річного балансу визначає суму очікуваного відшкодування нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання і не використовуваних на дату річного балансу нематеріальних активів.

20. Облік векселів одержаних за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами враховувати на дату балансу: векселі в національній валюті довгострокові; векселі в національній валюті короткострокові.

21. Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо є ймовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена.

22. До складу грошових коштів у фінансовій звітності включати грошові кошти на розрахунковому рахунку та в касі, які не обмежені у використанні протягом поточного періоду.

23. До витрат майбутніх періодів відносити витрати, пов’язані з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансовом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патента; передплата за підписку періодичних видань, тощо.

24. Затвердити систему оплати праці відповідно до штатного розкладу.

25. Витрати з оплати праці визнавати в тому звітному періоді, в якому вони були понесені.

26. Нарахування інших видів заохочувальних та компенсаційних виплат, крім заробітної плати здійснювати у відповідності з наказами по товариству.

27. Дохід у бухгалтерському обліку визнавати під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

28. Витрати в бухгалтерському обліку відображати одночасно з зменшенням активу або збільшенням зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу.

29. З метою оперативного управління ресурсами підприємства, фінансові результати від здійснення господарської діяльності формувати в бухгалтерському обліку за кожний звітний місяць до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

30. Отриманий прибуток розподіляється на підставі Статуту.

31. Виправлення помилок, допущених при складання фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

32. Валові доходи та валові витрати з метою оподаткування податком на прибуток відображати на основі даних первинних документів, відображених в бухгалтерському обліку та обчислювати у відповідності до діючого законодавства.

33. Нарахування амортизаційних відрахувань по основних засобах, інших необоротних та нематеріальних активах з метою зменшення оподатковуваного прибутку здійснювати у відомостях нарахування амортизаційних відрахувань з розподілом за групами.

34. Контроль за виконанням вимог та положень, викладених в цій обліковій політиці покласти на Головного бухгалтера.

РОЗДІЛ 3 ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних, соціальних і культурно-побутових функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Оцінка основних засобів в обліку на ПрАТ «Райз-Максимко» здійснюється за первісною, залишковою, справедливою, ліквідаційною і переоціненою первісною вартостями.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість включає:

• суми, сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю);

• суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за договорами будівельного підряду та іншими договорами;

• суми, сплачені організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів;

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

• сплачені мито, податки та інші платежі, пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

• винагороди, сплачені посередницькій організації, через яку було придбано об’єкт основних засобів;

• витрати з страхування ризиків, пов’язаних із доставкою основних засобів;

• витрати на установку, монтаж, настройку та налагодження основних засобів;

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням (створенням) основних засобів та приведенням їх у робочий стан.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первісна вартість основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається як справедлива вартість, погоджена засновниками.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, переданого в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Основні засоби поділяються на такі групи: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади та інвентар; робоча та продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

Для обліку основних засобів передбачено рахунок 10 «Основні засоби».

Основні засоби, які мають специфічні особливості і не підпадають під жодну з вищенаведених груп, відображаються в обліку на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи». До них відносяться бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентар­на тара, предмети прокату, інші необороті матеріальні активи.

На кожну групу основних засобів на рахунках 10 і 11 відкрито окремий субрахунок.

Надходження основних засобів здійснюється в результаті: придбання за плату; будівництво (підрядним і господарським способами); внесення засновниками до статутного капіталу; безоплатне одержання; отримання в обмін на неподібні об’єкти.

При передачі кожного об’єкта основних засобів в експлуатацію комісією, яка створена за наказом керівника підприємства і здійснює приймання об’єкта, складається Акт приймання пе­редачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типової форми № ОЗ-1). В цьому документі вказується первісна вартість об’єкта, місце експлуатації, його відповідність технічним умовам.

Кожному об’єкту надається інвентарний номер, який наноситься на об’єкт і в подальшому проставляється у всіх документах, на підставі яких відбувається внутрішнє переміщення об’єк­та, або його вибуття, а також в інвентарній картці (типової форми № ОЗ-6).

Інвентарна картка – регістр аналітичного обліку основних засобів. У ній містяться такі дані: інвентарний номер, назва об’єк­та, коротка технічна характеристика, місце експлуатації, дата вве­дення в експлуатацію, рік випуску або будівництва, норма амортизації, дата вибуття з експлуатації, відомості про переоцінку, реконструкцію, модернізацію об’єкта та інші.

Придбання об’єктів основних засобів за плату, а також їхнє будівництво являють собою капітальні інвестиції підприємства, для обліку яких призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Амортизація (знос) нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, який визначається ПрАТ «Райз-Максимко» при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його реконструк­ції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Об’єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).

Фактори, які впливають на визначення строку корисного використання:

• очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

• фізичний та моральний знос, що передбачається;

• правові або подібні обмеження використання об’єкта.

Строк корисного використання може переглядатися у разі зміни очікуваних економічних вигод від цього об’єкта.

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання, за одним з таких методів:

1. прямолінійний – річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкту основних засобів;

2. прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації розраховується як добуток залишкової вартості на початок звітного року та норми амортизації, обчис­леної, виходячи з очікуваного періоду часу, використання об’єк­та основних засобів, яка подвоюється;

3. кумулятивний – річна сума амортизації визначається як добуток вартості об’єкта, який амортизується, та кумулятивного коефіцієнта;

4. виробничий – річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації;

5. зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Метод амортизації об’єкта переглядається, якщо змінюються очікувані способи отримування економічних вигод від його використання. Амортизація за новим методом починає нараховуватись, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.

Нарахування амортизації:

1. починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів визнано активом;

2. припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта з основних засобів;

3. призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови (дообладнання) та консервації об’єкта основних засобів.

Витрати від зменшення корисності об’єкта включаються до складу витрат звітного року. Вони накопичуються протягом стро­ку корисного використання і відображаються в балансі у складі зносу основних засобів.

Накопичені за попередні періоди втрати від зменшення корис­ності об’єкта повністю або частково сторнуються в тому звітному періоді, в якому зникли причини зменшення корисності об’єкта основних засобів. Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості над сумою очікуваного відшкодування.

Для накопичення інформації про амортизовану вартість основних засобів, що підлягають амортизації, передбачено рахунок 13 «Знос необоротних активів» (131 «Знос основних засобів»).

Поліпшення основних засобів відбувається в результаті: модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції.

Витрати, пов’язані поліпшенням основних засобів, являють собою за економічним змістом капітальні інвестиції і призводять до збільшення первісної вартості основних засобів.

Утримання основних засобів у робочому стані вимагає їхнього поточного обслуговування, а також проведення поточного і капітального ремонтів.

Витрати на обслуговування і ремонт основних засобів відносяться на витрати діяльності підприємства.

Вибуття основних засобів відбувається в результаті: реалізації, ліквідації, безоплатної передачі, внеску до статутного капіталу інших підприємств, невідповідності критеріям визнання активом.

При вибутті основних засобів комісія, створена за наказом керів­ника підприємства, складає Акт на списання основних засобів (форми № ОЗ-3), в якому вказуються такі дані: первісна вартість об’єкта, що вибуває, сума нарахованого зносу за час експлуатації, залишкова вартість, причина вибуття, витрати, пов’язані з вибуттям об’єкта, а також сума отриманого доходу. На підставі акта здійснюються відповідні записи в аналітичному і синтетичному обліку основних засобів.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів.

Переоцінка об’єктів основних засобів здійснюється, якщо залишкова вартість їх більш як на 10 % відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Якщо переоцінка групи основних засобів проведена підприємством, то надалі вона повинна здійснюватись щорічно.

У разі переоцінки об’єкта основних засобів здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Сума дооцінки залишкової вартості основних засобів відображається у складі додаткового капіталу. Сума уцінки – у скла­ді витрат звітного періоду.

Якщо під час чергової дооцінки залишкової вартості сума попередніх дооцінок є меншою за суму попередніх уцінок, то перевищення включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою останньої дооцінки і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Якщо під час чергової уцінки залишкової вартості сума попередніх дооцінок є більшою за суму попередніх уцінок, то перевищення спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою останньої уцінки залиш­кової вартості об’єктів основних засобів і вказаним перевищення до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об’єктів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Основні засоби в процесі їх використання в результаті дії різних чинників як економічного, так і технічного плану можуть втрачати свою корисність. Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування. Втрати від зменшення корисності об’єктів основних засобів включаються до складу витрат звітного періоду зі збільшенням у балансі суми зносу основних засобів.

Підприємство, що взяло будь-яке майно в оренду, вважається орендарем, а той, хто надав це майно, – орендодавцем.

Оренда – угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку. За видами оренду поділяють на операційну і фінансову.

Фінансова оренда – оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов’язаних із правом користування та володіння активом. Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

1. орендар набуває права власності на орендовані активи після закінчення строку оренди;

2. орендар має можливість та намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

3. строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;

4. теперішня вартість мінімальних орендних платежів від початку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об’єкта оренди.

Мінімальні орендні платежі – платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені:

1. для орендаря – на суму його гарантованої ліквідаційної вартості;

2. для орендодавця – на суму його гарантованої ліквідаційної вартості.

Гарантована ліквідаційна вартість:

1. для орендаря – частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або пов’язаною з ним стороною;

2. для орендодавця – частина ліквідаційної вартості, яка гарантується до сплати орендарем або незалежною третьою стороною, здатною за своїм фінансовим станом відповідати за гарантією.

Операційна оренда – оренда інша, ніж фінансова, тобто не відповідає вище наведеним критеріям фінансової оренди.

ПрАТ «Райз-Максимко» відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об’єкт одночасно як актив і зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.

Оскільки по закінченні строку фінансової оренди право власності на орендований об’єкт переходить до орендаря або об’єкт тривалий час знаходиться у орендатора, то облік цього об’єкта ведеться на окремому субрахунку рахунка 10 «Основні засоби» з моменту початку строку оренди.