Задоволення і страждання

Дві справи

... ми вже з тобою погодилися, що існує добро, й існує також насолода, і що насолода відрізняється від добра, і що для осягнення їх потрібні особливі зусилля й праця, тобто одна справа – полювати за насолодою, а зовсім інша – за добром ... (Платон Горгій, 500Е)

Турбота про душу

... і, може, погодишся з тим, що існують і ще якісь інші заняття, котрі так чи інакше торкаються душі: одні з них дбають про найбільше добро для неї, а інші – нехтують тим добром і (...) дбають лише про насолоду для душі, причому в будь-який спосіб, ніскільки не турбуючись, котра з насолод краща, а котра гірша, тобто маючи на думці лише одне – догоджати душі, не беручи до уваги, що їй вийде на добре, а що на погане.

Платон Горгій, 501С

• ... і, може, погодишся з тим, що існують і ще якісь інші заняття, котрі так чи інакше торкаються душі:

• одні з них дбають про найбільше добро для неї,

• а інші – нехтують тим добром і (...) дбають лише про насолоду для душі, причому в будь-який спосіб,

• ніскільки не турбуючись, котра з насолод краща, а котра гірша,

• тобто маючи на думці лише одне – догоджати душі, не беручи до уваги, що їй вийде на добре, а що на погане.

Декілька висновків

• Турбота про душу

• Два типи задоволення

• Наслідки пережиття задоволення (насолоди) можуть бути добрими і поганими для душі.

Приклад із подарунком та структура пережиття задоволення

Мотивація і природа задоволення

• Аналіз Дам’яна Федорики

• На-ціленість на іншого (на об’єкт)

• Задоволення як наслідок

• Задоволення 1-го порядку

• Інтегральний характер задоволення 1-го порядку

Драматична зміна

• Ціллю стає пережиття задоволення і ...

• ... якісна зміна пережиття задоволення

• Мотиваційна переорієнтація та інструменталізація

• Задоволення цілком нового типу

Задоволення 2-го порядку

• Агресивний характер задоволення 2-го порядку

• Намагання підпорядкувати собі людину (її внутрішній світ)

• Момент цілковитого перенасичення задоволенням

Монолог атеїста

• Подивіться на всесвіт, у якому ми живемо. Найбільша його частина – це порожнеча, вона абсолютно темна і невимовно холодна. (...) Мільйони років земля існувала без життя і ще мільйони років зможе існувати після того, як зникне на ній життя. А чого воно варте поки існує? Життя влаштоване так, що всі його форми, виживаючи, знищують одні одних. (...) Істоти спричинюють страждання, народжуючись, живуть, завдаючи страждань, і помирають, здебільшого, страждаючи. У найскладнішої з живих істот, Людини, з’являється ще одна якість – розум, який дозволяє їй передбачити власні страждання, пов’язані з гострим душевним болем, навіть смерть, бажаючи все-таки подальшого існування.

• Він також дає людям змогу вигадувати сотні способів і засобів, щоб завдавати один одному та нерозумним створінням багато страждань. Їхня історія великою мірою є хронікою злочинів, війн, хвороб та страху. (...) Людство приречене. (...) Все закінчиться нічим: життя врешті-решт виявиться минущою і безглуздою гримасою на ідіотському обличчі безконечної матерії. Якщо ви хочете, щоб я повірив, що все це – творіння милосердного і всемогутнього духа, я відповім, що докази вказують на протилежне. Або за всесвітом не стоїть ніякий дух, або це дух байдужий до добра і зла, або ж це злий дух.

Люїс Проблема страждання, ст. 11-12

Ваші коментарі до “Монологу атеїста”

Які висновки можемо зробити?

Шукаючи сенс: страждання як покарання

• Кожному, хто підданий покаранню, якщо його покарали справедливо, належить або самому стати кращим і мати з того певну користь, або послужити прикладом для інших, щоб вони, бачачи страждання, які він терпить, сповнилися страхом і змінилися на краще. Котрі зазнали покари від богів і людей, заслуговують на порятунок, бо скоєні ними гріхи можна виправити спокутою. Але шлях до їхнього порятунку лежить тільки через страждання та біль і на Землі, і в Аїді. Інакше-бо неможливо очиститися від неправедних учинків. А котрі у своїх злочинствах дійшли до краю й припустилися невигойних гріхів, ті правлять за взірець; і хоч самі з того не мають ні найменшої користі (бо ж невиліковні), зате інші мають, споглядаючи їхні довічні найбільші, найгіркіші й найтяжчі муки, - наочний взірець, виставлений у підземній в’язниці для огляду й повчання усім, хто туди прибуває.

Платон Горгій, 525 B/

Люїс про сотвореність

«Отже, справжнім добром для сотворіння є повна відданість Богові, тобто втілювання за допомогою інтелекту, волі та почуттів тих стосунків, які випливають з факту, що воно є сотворінням. Коли сотворіння так робить, воно добре і щасливе. Ми не повинні думати, що це тяжке випробовування, адже такий вид добра починається на багато вищому рівні, адже сам Бог Син протягом всієї вічності у своєму синівському послусі віддає Богові Отцю буття, яке Отець своєю батьківською любов’ю породжує у Сині. Це – схема, задля наслідування якої людина була створена і яку людина в Раю наслідувала; щоразу там, де воля, дана сотворінню Творцем, таким досконалим чином повертається назад у захопленому і захоплюючому послусі, там, без жодного сумніву, є Небо, і туди вступає Святий Дух. У світі, який ми знаємо, проблема полягає у віднайдені такого самозречення.»[1]

[1] Люїс К. С. Проблема страждання. Львів 1998, ст. 80-81.

• Справжнім добром для сотворіння є повна відданість Богові,

• Тобто втілювання тих стосунків, які випливають з факту, що воно є сотворінням.

• Коли сотворіння так робить, воно добре і щасливе.

• Такий вид добра починається на багато вищому рівні, адже сам Бог Син протягом всієї вічності у своєму синівському послусі віддає Богові Отцю буття, яке Отець своєю батьківською любов’ю породжує у Сині.

• Це – схема, задля наслідування якої людина була створена

• У світі, який ми знаємо, проблема полягає у віднайдені такого самозречення.

Народження страждання

На думку Люїса страждання у своїй суті народжується вже тоді, коли людина намагається віддати

свою волю Творцеві, яку вона звикла вважати своєю.

Люїс К. С. Проблема страждання. Львів 1998

Болюче лікування

• Отож, на запитання чому наше лікування повинно бути болючим, найперше можна відповісти, що віддати назад волю, яку ми так довго вважали своєю власною, де і як би це не відбувалося, само по собі є болісним стражданням. Навіть у Раю, я гадаю, доведеться долати, певну відданість самому собі, хоч це долання і зречення там буде відбуватись із захопленням. Але зректися своєї волі, хворобливої і обважнілої протягом років узурпації, - означає щось на зразок смерті.[1]

[1] Люїс К. С. Проблема страждання. Львів 1998, ст. 81.

Полегшення!?

Люїс не тільки твердить, що віддання своєї волі є болючим, але також і те, що процес такого віддання парадоксальним чином полегшується наявністю у ньому болю.

Два виклики

• Ілюзія благополуччя

• Ілюзія самодостатності

Ілюзія благополуччя

• Біль – незамасковане і безсумнівне зло.

• “Бог шепоче до нас у наших приємностях, говорить у нашій совісті, але волає у наших стражданнях” (Люїс)

Ілюзія самодостатності

• Ми, спантеличені, бачимо, як нещастя падають на голови порядних, сумирних, вартісних людей – на працьовитих матерів сімей або старанних, ощадливих торговців, та тих, які так важко і так чесно працювали, щоб заробити на свою скромну частку щастя, і тепер, здавалося б, повним правом починають насолоджуватися життям. (…) Бог, який створив цих вартих похвали людей, справді має рацію, вважаючи, що їх скромний добробут та щастя дітей не достатні, щоб зробити їх благословенними: все це так чи інакше з них опаде, і якщо вони не навчаться пізнавати Його, то пропадуть. (...) Між ними і усвідомленням їхньої потреби стоїть життя для самих себе і для своїх сімей, тому Він робить життя менш солодким для них.[1]

[1] Люїс К. С. Проблема страждання. Львів 1998, ст. 86.

Внутрішня динаміка зустрічі із стражданням

• Я продовжую йти стежкою життя у моєму задоволено-грішному, безбожному стані, думаючи про веселу зустріч з друзями, призначену на завтра; або зайнятий неважкою роботою, яка сьогодні лестить моєму самолюбству; чи заклопотаний підготовкою до свята; занурений у нову книжку, - як раптовий біль у животі, що загрожує серйозною хворобою, чи заголовок в газеті, який повідомляє про загрозу знищення всіх нас, розкидає весь цей замок з карт. Спершу я відчуваю пригнічення, все моє маленьке щастя виглядає як поламані іграшки. Тоді, повільно і неохоче, мало-помалу, я намагаюся відновити у собі той стан душі, який повинен бути у мене в будь-який час.

Люїс Проблема страждання. ст. 94-95.

• Я нагадую собі, що всі ці іграшки ніколи не повинні були заволодіти моїм серцем, що моє справжнє добро лежить в іншому світі і моїм єдиним скарбом є Христос. І, можливо, з ласки Божої, я досягаю успіху, і протягом одного-двох днів стаю сотворінням, свідомо залежним від Бога, яке черпає свої сили з належного джерела. Але коли момент загрози минає, все моє єство знову схиляє мене до іграшок: я навіть стараюся, хай пробачить мені Бог, прогнати з голови те єдине, що підтримало мене під час загрози, тому що тепер воно асоціюється з нещастям цих декількох днів. Таким чином, жахлива необхідність страждань аж занадто очевидна. Бог мав мене лише протягом сорока восьми годин і то лише за допомогою погрози забрати від мене все інше.

Люїс Проблема страждання. ст. 94-95.

Властива самодостатність

“Якщо страждання іноді похитує облудну самодостатність сотворіння, в той же час у найвищому “випробовуванні” чи “жертві” воно вчить його самодостатності, яка справді повинна бути йому притаманна, - “сили, котра, якщо вона дана Небом, може бути названа його власною”.

Люїс Проблема страждання. Ст. 91.

Основні тези

• Усвідомлення власної сотвореності

• Нагода для пережиття певного стосунку до Творця

• Необхідність самовизначення

• Бунт або належна відповідь

Виміри/рівні страждання

• Справедливість (основи моралі)

• Виховний (можливість відновлення добра)

• Випробовування (страждання невинного)

• Любов (джерело сенсу страждання)

• Спасіння (страждання у фундаментальному та остаточному сенсі)

• Співчуття та дарування (пробудження любові)

Висновок

• В кінцевому підсумку суть страждання полягає у будуванні сфери любові. Якщо Абсолютна любов не могла обійти, обминути страждання, то це може означати лише те, що страждання у парадоксальний і таїнственний спосіб є нагодою для плекання любові.