95. Система центральних і місцевих органів виконавчої влади по управлінню адміністративно-політичною сферою та їхні повноваження

В адміністративно-правовій теорії та практиці державного управління до сфери адміністративно-політичної діяльності належать такі галузі, як оборона, безпека, внутрішні справи, закордонні справи, юстиція. Органи управління (виконавчої влади) цими галузями є складовою частиною єдиної системи органів виконавчої влади і активно здійснюють функції держави. Особливе місце в цій системі посідають оборона та органи, що здійснюють управління нею.

Оборона — це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України (Закон «Про оборону України», Положення про Міністерство оборони України).

Управління у сфері оборони на місцях здійснюють місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оборону в Україні»).

Основними органами спеціальних служб безпеки є СБУ, Управління державної охорони України, Державна охорона при МВС та Прикордонні війська України.

Важливу роль у забезпеченні охорони та оборони важливих державних об'єктів, супроводженні спеціальних вантажів, здійсненні пропускних режимів на охоронних об'єктах відіграють внутрішні війська МВС (ЗУ «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»).

96. Організаційно-правові засади управління обороною

Оборона — це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Правовою основою оборони держави є Конституція України, ЗУ: «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», «Про Стройовий статут Збройних Сил України», «Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України», «Про правовий режим воєнного стану» та ін.

Верховна Рада України здійснює законодавче регулювання питань сфери оборони. Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, головою Ради національної безпеки і оборони (ЗУ «Про Раду національної безпеки і оборони України», Указ Президента «Про затвердження Тимчасового положення про Раду національної безпеки і оборони України»). Повноваження КМУ у сфері оборони визначаються ЗУ «Про оборону України».

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення вжиття державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України. Головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням ЗСУ, координації та контролю за виконанням завдань.