3.Фактори розвитку і розміщення продуктивних сил

Природно-ресурсний потенціал

Якщо природно-ресурсний потенціал беруть до уваги як фактор розміщення і розвитку продуктивних сил, то його розглядають як сукупність запасів усіх природних компонентів (мінерально-сировинних, водних, земельних, лісових, повітряних, кліматичних тощо) на конкретній території на встановлену дату. Визначаючи сприятливість або несприятливість фактора, порівнюють запаси природного компонента, його якісні характеристики з потребою у ньому при заданій потужності виробництва. Тому, навіть маючи незначні запаси певного компонента, але за невеликої потреби в ньому, природно-ресурсний потенціал може бути стимулювальним фактором. І навпаки, навіть маючи чималі запаси, але за дуже великої потреби, він може стати лімітуючим. Для попереднього визначення місця розташування того чи іншого виробництва використовують укрупнені показники матеріаломісткості, енергомісткості, водомісткості тощо, котрі завжди залежать від рівня технологій. Наприклад, для виготовлення 1 т віскозного шовку необхідно 1,5 т умовного палива, а для виплавки 1 т нікелю - 50 т умовного палива; для виробництва 1 т целюлози - 200 м3 води, а для 1 т віскозного шовку - 500 м3 води і под.

Історичні фактори

Історія розвитку конкретної території нагадує про себе матеріальними пам'ятками

(виробничими будівлями, творами мистецтва, пам'ятками архітектури та ін.) і духовними здобутками народу, які в наш час перетворюються на потужні фактори розвитку і розміщення продуктивних сил. Так, концентрація у містах пам'яток архітектури може сприяти розвитку туристичної діяльності; промислові центри, що склалися історично, і надалі є місцями притягання нових промислових технологій.

Демографічні фактори

Кожне територіальне утворення володіє трудовим потенціалом - запасами праці. Трудовий потенціал є також надзвичайно важливим фактором розвитку і розміщення продуктивних сил. Він визначається демографічною ситуацією, тобто станом населення на конкретній території на встановлену дату. Під станом населення розуміють не лише його кількість, а й кваліметричні (якісні) характеристики: розподіл за віком, статтю, рівнем освіти, конфесійною приналежністю, культурними традиціями та ін. Звичайно, всі ці характеристики по-різному впливають на розвиток і розміщення продуктивних сил. Такі виробництва, наприклад, як сучасне приладобудування, є трудомісткими і вимагають концентрації запасів робочої сили в конкретному місці. Радіотехнічні, оптичні й декотрі інші виробництва потребують висококваліфікованої молодої робочої сили з гострим зором, витривалої до монотонної роботи. Для сучасних підприємств, що використовують найновіші технології, необхідні висококваліфіковані кадри зі знанням комп'ютерної техніки. Такі кадри концентруються, переважно, у великих містах - рушіях науково-технічного прогресу.

Економічні фактори

До цієї групи входить низка факторів, які зумовлюють ефективність господарювання, - рівень розвитку продуктивних сил, економічна ситуація, техніко-технологічні, організаційні та ін. Чи не найважливішим з-поміж них є рівень розвитку продуктивних сил. Він не лише впливає на формування потреб населення, а й визначає ймовірний рівень нових технологій на цій території, ймовірну економічну ситуацію, що може скластися у найближчій або віддаленішій перспективі. Під економічною ситуацією розуміють стан господарства на конкретній території на визначену дату. Рівень розвитку продуктивних сил визначають за різними методиками. На сучасному етапі до найпоширеніших належить методика відділу Перспективного розвитку Організації Об'єднаних Націй, згідно з якою обчислюється індекс людського розвитку (ІЛР), що враховує стан здоров'я, рівень освіти та реальну купівельну спроможність населення. Якщо територія має низький рівень розвитку продуктивних сил, то вона не в змозі освоїти найновіші технології без тривалого адаптаційного періоду і додаткових інвестицій в її господарство. Територія з високим рівнем продуктивних сил сама продукує найновіші технології. Техніко-технологічні фактори - це досягнутий і ймовірний рівень техніки й технологій, організаційні - особливості організації діяльності. Вони також суттєво впливають на ефективність господарювання, в кінцевому підсумку позначаючись на рівні розвитку продуктивних сил.

Соціальні фактори

До них входить забезпеченість населення житлом, дитячими дошкільними установами, загальноосвітніми школами, медичними установами (лікарнями, поліклініками, аптеками), об'єктами культури (театрами, кінотеатрами, танцювальними залами, клубами, бібліотеками), торгівлі (магазинами, ринками, об'єктами громадського харчування), побутового обслуговування (будинками побуту, хімчистками, пральнями), спортивними установами (стадіонами, спортивними залами), тобто об'єктами забезпечення населенню нормальних умов життєдіяльності, а також системою соціального захисту. Рівень забезпеченості населення такими об'єктами впливає на продуктивність праці (чим нижчий рівень забезпеченості, тим нижчий рівень продуктивності праці), стан здоров'я населення (наприклад, якщо забезпеченість житлом нижча, ніж 28 м2 загальної площі на людину, тобто згідно з медичними нормами, то ймовірність захворювання населення різко зростає, а це негативно позначається на функціонуванні продуктивних сил), освітній рівень населення.

Інфраструктурні фактори

Сюди входить виробнича, соціальна, транспортна, інженерна інфраструктура - забезпеченість території виробничими, соціальними, транспортними (дороги, транспортні об'єкти) й інженерними (інженерні мережі, інженерні споруди) засобами, які зумовлюють функціонування і відтворення її соціально-економічної системи.

До сказаного варто додати, що у наш час в окремих випадках транспортним фактором нехтують, коли внаслідок вивезення в зону споживача нових рідкісних товарів можна отримувати надприбутки у зв'язку з відсутністю виробництва цих товарів на великих територіях.

Екологічні фактори

Екологічні фактори належать до тих, яким приділяють особливу увагу на сучасному етапі: вони можуть переважати всі інші (разом узяті) фактори. Наприклад, у зонах екологічного лиха всяка економічна діяльність безпідставна. Під екологічними факторами розуміють екологічну ситуацію (стан природних компонентів на конкретній території на визначену дату), рівень екологізації технологій (рівень шкідливості виробництва та готової продукції для здоров'я населення), рівень екологічної освіти населення, а також екологічну політику держави. Існує кілька стадій несприятливості екологічної ситуації, що характеризуються як зона екологічного конфлікту (загострення протистояння між людською діяльністю і природним середовищем із суттєвим погіршенням стану останнього), зона екологічної кризи (погіршення екологічної ситуації до стану, коли починаються незворотні зміни в природному середовищі, що загрожують здоров'ю і навіть життю всього довкілля), зона екологічного лиха (непридатність території для проживання). Кожна зі стадій є гіршою від попередньої і вимагає більшої кількості грошових ресурсів для регенерації (відновлення). У таких зонах не можна

Дуже часто різні фактори діють в одному напрямі, тобто в унісон, підсилюючи вплив один на одного. Така дія називається мультиколлінеарністю факторів.

Отже, аналіз факторів розвитку і розміщення продуктивних сил має виняткове значення для розроблення заходів з підвищення ефективності економічної діяльності на конкретній території у найближчій і віддаленішій перспективі. Саме тому до його здійснення варто підходити дуже виважено, із застосуванням усієї сучасної палітри методів дослідження, на основі постійного поглиблення знань законів, закономірностей, принципів розвитку та розміщення продуктивних сил.

2.Закони та закономірності розміщення продуктивних сил

Закон - це необхідні, істотні, стійкі, такі, що постійно повторюються, відношення між явищами в природі й суспільстві.

Закон - це, по суті, Істотність. Закон - це форма всезагальності.

Розрізняють три основні групи законів:

1. Всезагальні, або універсальні.

2. Великі, чи загальні для великих груп явищ.

3. Специфічні, або часткові.

Всі закони поділяються на три типи:

1. Закони, які діють незалежно від волі людей.

2. Закони і нормативні акти, що функціонують у конкретній державі, тобто створені людьми.

3. Закони взаємовідносин між людьми.

Найважливішими законами, що діють незалежно від волі людей, є циклічність розвитку та системність. Вони, безумовно, визначають розвиток і розміщення продуктивних сил. їх не можна не брати до уваги.

Суть закону циклічності розвитку полягає у повторюваності ситуації через певні відтинки часу. Період від початку ситуації до наступного початку подібної ситуації після завершення попередньої називається циклом. Усі цикли розпадаються на подібні періоди - фази. Класичний цикл складається з чотирьох фаз: виникнення, росту, занепаду, загибелі (кризи). Циклічність ієрархічна: кожен цикл складається з менших циклів (тобто мають місце цикли в циклах) і, водночас, є складовою частиною циклу вищого рівня.

Ієрархічність циклічності - це поєднання перервності та безперервності явищ, процесів, життєдіяльності. Для підтвердження візьмемо такий елемент продуктивних сил, як людину. Вона народжується (фаза виникнення), розвивається (фаза росту), старіє (фаза занепаду) і помирає (фаза загибелі). Життя людини можна розглядати як малий цикл. Його завершення засвідчує перервність життя. Але малий цикл (життя людини) - це складовий елемент середнього циклу (родини), який в свою чергу е елементом великого циклу (етносу), що входить у склад надвеликого циклу (цивілізації). Існування циклів вищого ієрархічного рівня засвідчує безперервність життя. Аналогічна ситуація спостерігається і з місцями прикладання праці: підприємство виникає, працює на повну потужність, старіє і переживає фазу загибелі (банкрутство, ліквідація) або відновлення (реконструкція, регенерація), для чого необхідні інші умови, додаткові інвестиції. Отже, елементи продуктивних сил підпорядковані закону циклічності. А як справи із їх розміщенням? Історичний досвід підтверджує аналогічні явища: періодично у тих самих місцях простору відбувається активізація життєдіяльності.

Закон системності полягає у тому, що світ, в якому ми живемо, є сукупністю ієрархічно впорядкованих систем. Під системою розуміють множину пов'язаних між собою елементів, причому ця множина володіє стійкістю, автономністю і такими новими якостями, котрих не мають окремі елементи, але котрі дають змогу реалізувати головну ціль існування системи. Такий елемент продуктивних сил як людина може бути елементом систем "Сім'я", "Підприємство", "Місто", "Національний комплекс".

Зазвичай системи схожі (аналогічні) між собою. Однотипні системи мають подібні пропорції між їх елементами.

Закон циклічності та закон системності надзвичайно взаємопов'язані й ніби переплітаються: на кожному рівні системної ієрархії розвиток відбувається за власними циклами, і чим більші масштаби системи, тим триваліші цикли.

Коли розглядають розвиток і розміщення продуктивних сил, то переважно акцентують не на законах, а на закономірностях. Що ж варто розуміти під закономірностями?

Закономірності - це суспільні, реально існуючі, повторювальні, істотні стійкі відношення (взаємозв'язки ) суспільного життя чи етапів суспільного процесу, які визначають розвиток, структуру та функціонування явищ і процесів. Основними рисами таких відношень (взаємозв'язків) є об'єктивність, необхідність, обов'язковість вияву, автономність.

Закономірності розміщення продуктивних сил - найзагальніші об'єктивні причинно-наслідкові відносини між територією (територіальними факторами) та продуктивними силами; це також і відображення тяжіння окремих елементів продуктивних сил до територій з особливими характеристиками, і відображення специфіки територіальної організації діяльності населення (концентрація та дисперсність, спеціалізація й комплексність, комбінування та кооперування тощо ) і розселення.

Підсумовуючи сказане, ми доходимо висновку: зміст поняття "закон" тотожний змісту поняття "закономірність". Єдина відмінність у тому, що закономірність діє впродовж історичного періоду, який людина може охопити завдяки своєму історичному досвіду. Закони ж залишаються незмінними у відомій людству системі відліку часу.

Вияв закономірностей на тій чи іншій території залежить від законів і нормативних актів, котрі діють у конкретній державі, в межах якої розташована досліджувана територія.

Найважливішими законами і закономірностями розвитку та розміщення продуктивних сил є:

1. Закон територіального поділу праці й закономірність спеціалізації регіонів у внутрішньодержавному та спеціалізації країн у міжнародному поділі праці. По суті, територіальний поділ праці - це процес спеціалізації певної території (групи країн, однієї країни чи її окремого регіону) в виробництві певних видів продукції і послуг на основі розвиненого обміну.

2. Закон територіальної інтеграції праці й закономірність комплексного розвитку держави та регіонів. Закон територіальної інтеграції праці полягає в інтенсифікації взаємозв'язків (економічних, соціальних, культурних, політичних) між регіонами. Однак результатом внутрішньодержавної чи внутрішньо регіональної інтеграції праці завжди е комплексність розвитку держави, регіону.

4. методи наукового дослідження

За допомогою аналітичних методів відбирається релевантна інформація із всієї наявної, яка отримана в результаті первинної обробки конкретних даних.

Метод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання. Фактично різниця між методом і теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт й умова майбутніх досліджень.

У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні:

емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів;

теоретичний – досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії).

Згідно з цими рівнями загальні методи пізнання можна поділити на три групи, грані між якими визначені приблизно:

методи емпіричного дослідження;

методи, ідо застосовуються на емпіричному та теоретичному рівнях досліджень;

методи теоретичних досліджень.