12.2 Капітальний ремонт трансформаторів

12.2.1 Перший капітальний ремонт трансформаторів (для основних трансформаторів на об’єкті) необхідно виконувати не пізніше, ніж через 12 років після введення їх у роботу з урахуванням результатів профілактичних випробувань, для інших трансформаторів, а у подальшому і для основних – за необхідності, залежно від результатів випробувань і стану трансформатора.

12.2.2 Під час капітального ремонту слід керуватись вимогами інструкцій з експлуатації складових частин і комплектуючих виробів.

Вимоги до матеріалів, складових частин і комплектуючих виробів, які застосовуються під час капітального ремонту трансформаторів, зазначено в загальних технічних умовах на капітальний ремонт трансформаторів.

12.2.3 Під час капітального ремонту необхідно виконувати роботи, спрямовані на відновлення експлуатаційних характеристик трансформатора та його складових частин.

Під час підготовки до ремонту та в процесі його необхідно:

• виміряти характеристики ізоляції, втрат і струму неробочого ходу, опору обмоток постійному струму, опору короткого замикання, перевірити коефіцієнт трансформації, випробувати трансформаторне масло з бака трансформатора і баків контактора пристрою РПН, вводів відповідно до таблиці Б. 1 (додаток Б.1);

• виконати ретельний зовнішній огляд і скласти опис зовнішніх дефектів, які підлягають усуненню під час ремонту;

• злити масло з бака, демонтувати вводи, розширник, охолодні пристрої і т. ін.;

• зняти верхню частину бака (за необхідності);

• виконати ретельний огляд активної частини і перевірити зусилля запресовування обмоток;

• перевірити ізоляцію елементів кістяка;

• виконати огляд пристроїв РПН і відводів;

• перевірити заземлення вузлів активної частини за допомогою мегаомметра;

• відремонтувати кістяк, обмотки, відводи, пристрої РПН;

• відремонтувати і пофарбувати бак, розширник і газовідвідні трубопроводи;

• перевірити гнучку оболонку;

• перевірити захисні, контрольні та сигнальні пристрої;

• перевірити, випробувати та відремонтувати вводи згідно з інструкцією з їх експлуатації;

• відремонтувати систему охолодження згідно з інструкцією з її експлуатації;

• перевірити і відремонтувати ШД і ШАОТ;

• перевірити і відремонтувати маслонасоси;

• перевірити і відремонтувати пристрої РПН згідно з інструкцією з їх експлуатації;

• перевірити і відремонтувати приводи пристроїв РПН;

• перевірити кола керування і сигналізації системи охолодження;

• очистити або замінити масло;

• висушити (підсушити) ізоляцію;

• виконати необхідні випробування та вимірювання.

12.2.4 Підпресування (обпресування) обмоток потрібно здійснювати згідно з РДН 34-38-058-91.

Місця установлення гідродомкратів і зусилля пресування обмоток зазначено на рисунках активної частини, які входять до комплекту експлуатаційної документації.

12.2.5 Зняття, за необхідності, верхньої частини бака виконати таким чином:

• злити масло з бака трансформатора;

• демонтувати систему охолодження, вводи, розширник, драбину, газовідвідні патрубки, привод пристрою РПН (зафіксувати його положення) і т ін.;

• підтримуючи краном пристрій РПН, зняти болти його кріплення до бака, опустити пристрій на технологічний кронштейн, закріплений на активній частині;

• через відповідні люки на кришці бака вивернути верхні розпірні болти;

• зняти болти розняття бака і підняти верхню частину його краном відповідно до схеми на габаритному рисунку.

12.2.6 У розняттях, які підлягли розбиранню, перевірити стан ущільнень із гуми, і, за необхідності, замінити їх. При цьому на поверхнях деталей з гуми не повинно бути:

• радіальних рисок і поперечних складок;

• врізів по периметрах, кутах отворів під болт;

• недопресувань і повітряних пузирів, пористості на торцях;

• розшарувань на торцях, розходження стику та потовщення стику більше допуску на товщину деталі.

Прокладки повинні бути співвісні посадочному місцю, не розтягатись між отворами, не утворювати хвиль за місцем установлення. Під час монтажу гумових прокладок необхідно:

• під час установлення прокладок на похилі або вертикальні площини (без отворів під болти) фіксувати їх у кількох місцях за допомогою клею 88-Н або аналогічного;

• установлювати прокладку по середньому діаметру поверхні, яка ущільнюється;

• під час збирання прокладку затискувати до величини 0,7 її товщини, при цьому затягувати кріплення потрібно поступово „хрест-навхрест” по колу до повного затиснення прокладки;

• під час затискування виконувати контроль стискання прокладки, використовуючи щупи, калібри, обмежувачі та вимірювальні інструменти – лінійку, штангенциркуль;

• простежити, щоб після збирання прокладка не виходила за межі зовнішнього діаметра фланця.