
- •1. Зародження і розвиток політичної економії: основні школи і течії.
- •3. Предмет політичної економії та його тлумачення різними економічними школами.
- •5. Закони і категорії політичної економії.
- •7. Методи економічних досліджень та функції політичної економії.
- •9. Виробництво і його основні фактори.
- •11. Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
- •13. Економічні потреби. Корисність продукту в економічній теорії.
- •15. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •21. Власність як економічна категорія. Структура власності: типи, види і форми.
- •23. Натуральне, товарне виробництво і його роль у розвитку суспільного виробництва.
- •25. Товар та його властивості. Вартість (цінність): альтернативні теорії.
- •27. Виникнення і еволюція грошових відносин. Суть та функції грошей: альтернативні теорії.
- •31. Інфраструктура ринку.
- •33. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.
- •35. Економічна конкуренція: суть, функції та форми.
- •37. Конкуренція і монополія. Антимонопольне законодавство і практика.
- •39. Принципи класифікації ринків.
- •41. Позичковий капітал. Процент та його економічна природа.
- •59. Банки, їх роль та функції. Банківський прибуток.
- •Капітал у сфері торгівлі.
- •Фінансово-кредитні установи.
- •47. Домогосподарства як суб'єкти ринкової економіки.
- •Підприємство як суб'єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств.
- •51. Кругооборот і оборот капіталу підприємства.
- •53. Суть підприємництва, його види та функції, роль підприємства і підприємництва в ринковій економіці.
- •Грошовий обіг та його закони.
- •57. Перетворення грошей у капітал.
- •2. Характер взаємозв'язку капіталу і найманої праці.
- •4. Вартість робочої сили: дискусійні аспекти, заробітна плата та її теорії.
- •6. Особливості аггррної сфери виробництва.
- •8. Земельна рента та її форми.
- •10. Економічне зростання: типи і фактори.
- •12. Галузеві особливості виробництва і функціонування капіталу. Форми прибутку, процент і рента.
- •14. Суспільний продукт: форми та методи обчислення.
- •18. Національний доход та його концепції.
- •20. Національне багатство і його структура.
- •22. Розподільчі відносини та їх місце у відтворювальному процесі.
- •24. Диференціація доходів населення. Необхідність перерозподілу національного доходу і доходів населення.
- •26. Споживання і заощадження. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення.
- •30. Економічне зростання і економічні цикли. Теорії циклів: дискусійні проблеми.
- •32. Економічні кризи та їх причини: дискусійні питання.
- •34. Теорії зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової економіки.
- •36. Безробіття: причини, види і форми.
- •38. Господарський механізм та його роль у системі регулювання суспільного відтворення.
- •40. Необхідність і сутність фінансів. Державні фінанси.
- •42. Фінансова система і фінансова політика в державі. Фіскальна політика.
- •60. Закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи.
- •46. Змішана економічна система та її структура.
- •48. Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної економіки.
- •52. Світове господарство: його суть та структура.
- •54. Міжнародна економічна інтеграція.
- •56. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
- •58. Економічні аспекти глобальних проблем.
54. Міжнародна економічна інтеграція.
Система міжнародних економічних відносин формується на основі інтернаціоналізації продуктивних сил, яка у свою чергу виростає із міжнародного поділу праці (МПП). Суть міжнародного поділу праці полягає у єдності двох процесів – розчленування і об’єднання виробництва, відособлення і спеціалізація різних видів трудової діяльності, в їх взаємодії, взаємодоповненні. Міжнародний поділ праці – це вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, що спирається на стійку економічно вигідну спеціалізацію окремих держав і веде до взаємного обміну результатами господарської діяльності між ними у певних кількісних і якісних співвідношеннях. Міжнародний поділ праці здійснюється з метою підвищення ефективності виробництва, економії затрат суспільної праці, раціонального розміщення продуктивних сил. Спочатку визначальними факторами МПП були природні фактори: відмінності між країнами в наявності природних багатств, грунтово-кліматичні умови, географічне положення, розміри трудових ресурсів. Але в другій половині 20 ст. в умовах НТР головним фактором формування МПП стає науково-технічний прогрес, рівень розвитку продуктивних сил у різних кранах, стан їх науки і техніки. Другим напрямом впливу НТР і МПП стало обмеження можливості окремих країн створити багатогалузеві національні промислові комплекси. Паралельно з інтернаціоналізацією процесів на мікрорівні (вихід на світовий ринок окремих фірм, утворення ТНК тощо) відбувається інтернаціоналізація макроекономічних процесів, що проявляються насамперед у міжнародній економічній інтеграції. Міжнародна економічна інтеграція розглядається як процес обопільного пристосування і об’єднання національних економік двох і більше країн. Країни, що інтегруються, у залежності від етапу можуть поєднувати свої економіки більш чи менш тісно. По мірі зростання взаємозалежності національних економік – спочатку через товарообмін і посилення міжнародної спеціалізації їх окремих галузей, а потім через інтернаціоналізацію ринків робочої сили, вивіз капіталу і, нарешті, завдяки виходу виробничих комплексів за національні кордони – економічні кордони між націями інтенсивно розмиваються. У деяких регіонах Землі господарське зближення сусідніх країн набуло такого розмаху, що виникла тенденція до формування міждержавних комплексів інтеграційного типу, які все більше перетворюються у специфічні структурні ланки світової економіки. Можна виділити найважливіші загальні економічні характеристики інтеграції:
міждержавне регулювання економічних процесів;
поступове формування на місці відокремлених народногосподарських комплексів певного регіонального міждержавного господарського комплексу зі спільними пропорціями і загальною структурою відтворення;
розширення можливостей міждержавного переміщення товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах даного регіону;
зближення внутрішніх економічних умов учасників інтеграційних угруповань, вирівнювання їх економічного розвитку.
Існують такі основні види інтеграційних об’єднань:
зона вільної торгівлі (учасники обмежуються відміною митних обмежень у взаємній торгівлі);
митний союз (вільне переміщення товарів і послуг усередині об’єднання доповнюється єдиним митним тарифом щодо третіх країн і створюється система пропорційного розподілу митних доходів);
спільний ринок (ліквідовуються всякі бар’єри між країнами не лише для переміщення товарів, а й для робочої сили і капіталів, тобто створюється спільний ринок праці, капіталів і товарів);
економічний союз (включає спільний ринок і проведення єдиної економічної політики, створення системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів);
валютний союз (економічний союз, що ґрунтується на єдиній банківській системі і, зрештою, на єдиній валюті);
політичний союз (країни, що інтегруються, утворюють державне об’єднання конфедеративного типу).
Найвищої зрілості інтеграційні процеси досягли у Західній Європі, де 1949 року виникло перше інтеграційне об’єднання “Спільний ринок” (у складі 6 країн). Це спочатку був митний союз, який лише сьогодні набув рис спільного ринку. Змінювалась і його назва – “Спільний ринок”, або Європейська економічна спільнота (ЄЕС), у січні 1995 року став Європейським союзом (ЄС). Найсуттєвішою зміною у всесвітньому поділі праці є перехід від раніше існуючої глобальної моделі поділу праці промислово розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, до нової моделі.