45.Розряди прислівників за значенням. Модальні та безособово – предикативні прислівники як дискусійне питання у мовознавстві.

Прислівники поділяються на :

1. означальні і обставинні

2. первинні та вторинні

За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на означальні і обставинні.

1. Означальні прислівники:

• якісно-означальні (добре, наполегливо, погано)

• кількісно-означальні (мало, надвоє, тричі)

• способу дії (навпочіпки, по-юнацькому)

2. Обставинні прислівники:

• часу (торік, вчора, завтра)

• місця (вгорі, згори, вперед)

• мети (наперекір, навмисне, напоказ)

• причини (спросоння, згарячу)

Якісно-означальні прислівники можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння (веселіше, найкраще, значно вище):

Модальні прислівники виражають ставлення мовця до сказаного і виступають у ролі вставних слів. Вони виражають: 

• достовірність: безперечно, очевидно, справді;

• недостовірність: мабуть, може;

• емоційну оцінку: на жаль, сором, на щастя;

• порядок викладу змісту: по-перше, по-друге, отже;

• джерело інформації: по-моєму, по-нашому.

Модальні прислівники не є членами реченнями, оскільки вставні слова стоять поза синтаксичними зв’язками з іншими словами і відділяються від них пунктуаційними знаками

Безособово-предикативні прислівники (їх ще називають словами категорії стану) виражають:

1. стан природи (тихо, ясно, тепло, темно, холодно);

2. психічний або фізичний стан людини (легко, весело, радісно, сумно, душно);

3. зумовленість, необхідність, доцільність дії в оцінці людини (треба йти, необхідно виконати, потрібно сказати).

У ролі головного члена безособових речень вони виражають відношення до особи, яка зазначає певного стану, або вказують на загальний фізичний стан природи.

46.Загальна характеристика прийменника як частини мови.

Прийменник- це службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні (третій від краю, кожен з присутніх, піклуватися про дітей) і у реченні (Гуляв я по полю; Хтось із вас тут, певно, зайвий).

Прийменник як службова частина мови не є членом речення, але, виступаючи разом із повнозначними частинами мови, може бути у структурі підмета, присудка, обставини

Прийменники поділяються:

За походженням прийменники поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні):

До первинних (непохідних) належать прийменники, походження яких зараз важко встановити (саме тому, з сучасної точки зору, вони й вважаються непохідними). Це- прийменники за, від (од), без, для, на, в (у), до, з, між, крізь, під, по, при, ради, через, о (об).

До вторинних належать прийменники, походження яких можна встановити, оскільки вони зберегли зв'язок з формами тих слів, від яких утворилися.

Первинні прийменники часто бувають багатозначними, вторинні, як правило,однозначні.

За будовою прийменники поділяються на прості, складні і складені:

Прості прийменники складаються з однієї частини. Це можуть бути як похідні, так і непохідні прийменники (до, по, край, близько).

Складні прийменники утворюються поєднанням кількох простих. Це похідні прийменники, утворені складанням двох або кількох непохідних прийменників. Непохідні прийменники легко вичленовуються у складі похідних складних прийменників (заради, з-попід, понад, поза, з-під).

Складені прийменники складаються з двох частин, що пишуться окремо. Це- похідні прийменники, утворені поєднанням форм прислівників та іменників з непохідними прийменниками (нарівні з, на чолі, одночасно з, за допомогю, в галузі).

Без прийменників вживається лише називний відмінок, місцевий відмінок завжди вживається з прийменниками; всі інші можуть бути як з прийменниками, так і без них.